Результати нового дослідження показали, що фінеренон забезпечував раннє та стійке зниження систолічного артеріального тиску у пацієнтів із серцевою недостатністю зі злегка зниженою або збереженою фракцією викиду (СНпомФВ/СНзбФВ). Препарат послідовно знижував ризик серцево-судинної смерті та загальну кількість подій серцевої недостатності незалежно від вихідного рівня артеріального тиску. При цьому отримані переваги не були пов'язані лише зі зниженням артеріального тиску.
Дослідники провели заздалегідь запланований вторинний аналіз рандомізованого контрольованого дослідження FINEARTS-HF, щоб оцінити вплив фінеренону на артеріальний тиск і визначити, чи впливає вихідний рівень артеріального тиску на серцево-судинні результати лікування у пацієнтів із СНпомФВ/СНзбФВ.
До аналізу включили 5999 пацієнтів із зареєстрованим вихідним систолічним артеріальним тиском(САТ). Середній вік учасників становив 72 роки, 45% були жінками, а середній САТ на початку дослідження — 129 мм рт. ст. Пацієнтів випадковим чином розподілили до групи фінеренону або плацебо.
Первинною кінцевою точкою була комбінована оцінка загальної кількості подій серцевої недостатності (перших і повторних госпіталізацій, а також невідкладних звернень з приводу серцевої недостатності) та серцево-судинної смерті.
Фінеренон забезпечував стійке зниження САТ порівняно з плацебо. Основний ефект спостерігався вже через один місяць лікування: середня різниця становила –2,8 мм рт. ст. (P < 0,001). Цей ефект зберігався протягом усього періоду спостереження до 36 місяців, а загальне зниження САТ становило –3,1 мм рт. ст. (P < 0,001).
Чим вищою була кінцева доза фінеренону, тим більш вираженим було зниження САТ. Для дози 10 мг різниця порівняно з плацебо становила –1,5 мм рт. ст., для 20 мг — –3,0 мм рт. ст., а для 40 мг — –4,0 мм рт. ст. Взаємозв'язок між дозою препарату та ступенем зниження АТ був статистично значущим (P для взаємодії = 0,003).
Фінеренон також стабільно знижував ризик серцево-судинної смерті та загальну кількість подій серцевої недостатності незалежно від вихідного рівня як систолічного, так і діастолічного АТ. Вихідний рівень АТ не впливав на ефективність препарату.
Додатковий аналіз показав, що зниження САТ лише незначною мірою пояснює клінічну користь фінеренону. Вплив препарату на серцево-судинну смерть і перші епізоди серцевої недостатності лише приблизно на 7,4% був опосередкований зниженням АТ (95% довірчий інтервал від –0,7% до 27,0%). Це свідчить про те, що позитивний ефект фінеренону реалізується переважно завдяки іншим механізмам, а не лише антигіпертензивній дії.
Автори дослідження зазначають, що результати аналізу FINEARTS-HF підтверджують доцільність застосування фінеренону для покращення серцево-судинних результатів у пацієнтів із СНпомФВ/СНзбФВ у широкому діапазоні значень АТ.
До обмежень дослідження належить відсутність даних добового амбулаторного моніторування артеріального тиску. Крім того, критерії виключення, пов'язані з рівнем АТ та функцією нирок, можуть обмежувати можливість поширення результатів на ширшу популяцію пацієнтів.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org