Кілька нових антигіпертензивних препаратів змінюють терапевтичні стратегії у пацієнтів із неконтрольованою або резистентною артеріальною гіпертензією (АГ). Такі препарати, як баксдростат — перший селективний інгібітор синтази альдостерону, та апросітентан — подвійний антагоніст ендотелінових рецепторів А і В, відкривають шлях до нових комбінацій препаратів і більш персоналізованого підходу до контролю артеріального тиску (АТ).
Науковці зазначають, що ці підходи є важливим етапом еволюції лікування гіпертензії. Метою є зменшення побічних ефектів, покращення довготривалої прихильності до терапії та забезпечення ефективного зниження АТ.
Наступним кроком може стати таблетка першої лінії, що поєднує чотири препарати у низьких дозах, включно з бета-блокатором.
Для клініцистів ці зміни сигналізують про можливий перехід від традиційної поетапної ескалації лікування до раннього застосування багатокомпонентних схем та таргетного впливу на патофізіологічні механізми при резистентних формах захворювання.
Попри рекомендації щодо раннього втручання при гіпертензії, низька прихильність до лікування залишається серйозною проблемою. Нові терапевтичні стратегії можуть допомогти вирішити цю проблему.
Однією з перспективних стратегій є поєднання кількох антигіпертензивних засобів в одній таблетці. FDA нещодавно схвалило фіксовану комбінацію телмісартану (блокатор рецепторів ангіотензину II), амлодипіну (блокатор кальцієвих каналів) та індапаміду (тіазидоподібний діуретик) в одній таблетці. Препарат схвалений для лікування гіпертензії у дорослих, у тому числі як терапія першої лінії.
Сучасні рекомендації передбачають поетапний підхід: початок подвійної терапії при АТ > 140/90 мм рт. ст., а за відсутності досягнення цільових показників — перехід до потрійної терапії через 1–3 місяці. Однак поява потрійної комбінації в одній таблетці може означати «зміну парадигми» та вплинути на майбутні клінічні рекомендації.
У фазі 3 нового клінічного дослідження 70% пацієнтів, які отримували низькодозову потрійну терапію, досягли АТ < 140/90 мм рт. ст. через 4 тижні, порівняно з 37% у групі плацебо. Середнє зниження систолічного АТ становило 9,4 мм рт. ст. порівняно з плацебо.
Комбінація чотирьох антигіпертензивних засобів у низьких дозах («quadpill») може стати наступним етапом у лікуванні гіпертензії. Дослідження QUARTET продемонструвало її перевагу над стандартною монотерапією.
У дослідженні 591 пацієнта з легкою гіпертензією отримували або ультранизькодозову чотирикомпонентну комбінацію (ірбесартан, амлодипін, індапамід і бісопролол), або стандартну дозу ірбесартану. За 12 тижнів зниження АТ у групі quadpill становило 22 мм рт. ст., що на 6,9 мм рт. ст. більше, ніж у групі монотерапії. Частота серйозних побічних явищ істотно не відрізнялася.
Інше дослідження (QUADRO) показало, що комбінація периндоприлу, амлодипіну, індапаміду та бісопрололу забезпечувала додаткове зниження АТ на 8 мм рт. ст. порівняно з потрійною терапією без бета-блокатора.
Ці результати демонструють переваги синергічної дії препаратів у складі однієї таблетки, що сприяє кращій прихильності до лікування.
У пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ШКФ < 45 мл/хв) може розглядатися фінерененон — антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів, який краще переноситься, ніж спіронолактон.
Якщо активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи є нормальною, можна додати апросітентан. У дослідженні PRECISION він продемонстрував додаткове зниження систолічного АТ майже на 4 мм рт. ст. порівняно з плацебо. Основним побічним ефектом є набряки.
При дисрегуляції РААС більш доцільним є застосування інгібіторів синтази альдостерону. Баксдростат у дослідженні BaxHTN (796 пацієнтів) знижував систолічний АТ на 8,7–9,8 мм рт. ст. протягом 12 тижнів. Частота гіперкаліємії (≥ 6 ммоль/л) становила лише 1%.
Лорундростат і вікадростат продемонстрували подібні результати, що свідчить про класовий ефект.
Науковці також відзначають роль інгібіторів SGLT2, які забезпечують кардіо- та нефропротекцію при цукровому діабеті та мають антигіпертензивний ефект. Агоністи рецепторів GLP-1 також демонструють кардіометаболічні переваги та зниження АТ.
Нові комбінації відображають перехід до «персоналізованої медицини» в лікуванні гіпертензії, з урахуванням супутніх захворювань — діабету, ХЗН, серцевої недостатності та ожиріння.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org