Нещодавно було опубліковано новий міжнародний експертний документ «Друге універсальне визначення серцевої недостатності» (Second Universal Definition of Heart Failure).
Документ підготовлений спільно Американським коледжем кардіології (ACC), Американською асоціацією серця (AHA), Європейським товариством кардіології (ESC) та Всесвітньою федерацією серця (WHF) за участю інших провідних міжнародних товариств із серцевої недостатності.
Нове визначення враховує сучасні знання про клінічні прояви, діагностику та механізми розвитку серцевої недостатності. Його мета — уніфікувати термінологію, щоб лікарі, науковці та системи охорони здоров'я в різних країнах використовували однакові підходи до визначення цього захворювання.
Документ оновлює перше універсальне визначення серцевої недостатності, яке було опубліковане у 2021 році.
Основні зміни
Одним із головних нововведень стало створення універсальної класифікації причин серцевої недостатності, що допоможе стандартизувати збір даних у клінічних реєстрах та наукових дослідженнях.
Стадії розвитку та прогресування серцевої недостатності
|
Стадія
|
Визначення
|
|
Ризик серцевої недостатності
(стадія A)
|
Особи з ризиком розвитку СН, але без теперішніх або попередніх симптомів чи ознак СН і без структурних змін серця або підвищених біомаркерів ураження серця. До групи ризику належать пацієнти з артеріальною гіпертензією, атеросклеротичними серцево‑судинними захворюваннями, вродженими вадами серця, цукровим діабетом, ожирінням, впливом кардіотоксичних агентів, обтяженим сімейним анамнезом кардіоміопатії або носії патологічних генетичних варіантів з ризиком кардіоміопатії. Не в усіх розвинеться СН, проте може бути доцільним втручання, спрямоване на модифікацію факторів ризику.
|
|
Доклінічна СН
(стадія B)
|
Особи без теперішніх або попередніх симптомів чи ознак СН, але з наявністю одного з наведених нижче критеріїв.
Структурні аномалії:
· гіпертрофія лівого шлуночка,
· дилатація серцевих камер,
· порушення скоротливості стінок шлуночків, а
· номалії міокардіальної тканини (наприклад, ознаки набряку міокарда, рубця/фіброзу за даними T2‑зваженої магнітно‑резонансної томографії серця або відстроченого контрастування гадолінієм),
· клапанні хвороби серця.
Функціональні аномалії:
· знижена систолічна функція лівого чи правого шлуночка,
· ознаки підвищеного тиску наповнення (за інвазивними чи неінвазивними методами),
· порушення діастолічної функції.
Підвищені біомаркери:
· високі рівні натрійуретичних пептидів або підвищений рівень кардіального тропоніну,
· особливо за наявності впливу кардіотоксичних агентів.
|
|
Симптоматична СН (стадія C)
|
Особи з теперішніми або попередніми симптомами чи ознаками СН, або з їх поєднанням, які зумовлені структурною чи функціональною аномалією серця (або обома одночасно).
|
|
Тяжка, прогресуюча СН (стадія D)
|
Виражені симптоми чи ознаки СН у спокої або при мінімальному навантаженні; повторні госпіталізації, незважаючи на оптимальну рекомендовану медикаментозну терапію (ОМТ); рефрактерність до ОМТ або її непереносимість; потреба у застосуванні методів «просунутої» терапії, таких як інотропна підтримка та розгляд питання про трансплантацію серця, використання механічної підтримки кровообігу або надання паліативної допомоги.
|
Автори також пропонують відмовитися від жорстких порогових значень фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Вони зазначають, що фіксовані межі не завжди відображають реальну клінічну картину та можуть не враховувати користь лікування для окремих груп пацієнтів.
Натомість рекомендується враховувати такі індивідуальні особливості, як вік, стать та етнічне походження, а серцеву недостатність класифікувати за трьома категоріями:
· серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду;
· серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду;
· серцева недостатність із покращеною фракцією викиду.
На думку авторів, такий підхід краще відповідає клінічній практиці.
Документ також приділяє більше уваги ранньому виявленню пацієнтів із ризиком розвитку серцевої недостатності та профілактиці прогресування захворювання до тяжких стадій.
Підкреслюється, що серцева недостатність є динамічним захворюванням: у деяких пацієнтів можливі покращення, ремісія або навіть відновлення функції серця.
Окремо зазначено, що на ризик розвитку серцевої недостатності та результати лікування впливають не лише медичні чинники, а й доступність медичної допомоги, географічні особливості, державна політика у сфері охорони здоров'я та соціальні фактори.
Вчені, зазначають, що серцева недостатність залишається однією з найважливіших проблем сучасної кардіології, а відсутність єдиного визначення протягом багатьох років стримувала розвиток досліджень і вдосконалення лікування. Новий документ зміщує акцент із жорстких числових порогів на оцінку перебігу захворювання та раннє виявлення ризику, що має сприяти ефективнішій профілактиці.
За інформацією ACC та AHA, саме це Друге універсальне визначення серцевої недостатності стане основою для нових міжнародних рекомендацій з ведення пацієнтів із серцевою недостатністю, публікація яких очікується наприкінці 2027 року.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org