Нова концепція

СН зі зниженою ФВ (HFrEF) розширено: тепер ця категорія охоплює пацієнтів із ФВ ЛШ до 50%

Категорію СН із помірно зниженою ФВ (HFmrEF) вилучено

СН зі збереженою ФВ (HFpEF) включає пацієнтів із ФВ ЛШ ≥50%

Термін «декомпенсована СН» (decompensated HF) замінює термін «гостра СН» (acute HF)

Запроваджено стадії СН (A–D) — від наявності факторів ризику до прогресуючої/термінальної СН

Запроваджено нові класифікації медикаментозної та інтервенційної терапії

Рекомендація

Клас

Рівень

Консультування щодо здорового способу життя, включно з підтриманням здорової маси тіла, збалансованим харчуванням, уникненням малорухливого способу життя, відмовою від куріння та надмірного вживання алкоголю, а також рекомендаціями щодо відмови від вживання таких речовин, як кокаїн, амфетаміни та анаболічні стероїди, рекомендується всім пацієнтам із СН стадії A або B для зниження ризику прогресування СН.

I

C

Агоніст рецепторів ГПП-1 (GLP-1 RA) слід розглянути у пацієнтів із ЦД 2 типу та щонайменше одним додатковим фактором серцево-судинного ризику для зниження ризику розвитку СН або серцево-судинної смерті.

IIa

A

ІАПФ або БРА (при непереносимості ІАПФ) рекомендуються пацієнтам із СН стадії B та ФВ ЛШ ≤40% для зниження ризику госпіталізації з приводу СН або смерті.

I

A

Бета-блокатор рекомендується пацієнтам із СН стадії B та ФВ ЛШ <50% для зниження ризику госпіталізації з приводу СН або смерті.

I

B1

Еплеренон рекомендується пацієнтам після інфаркту міокарда з ФВ ЛШ ≤40% за наявності ознак СН або цукрового діабету для зниження ризику госпіталізації з приводу СН або смерті.

I

B1

Діагностика хронічної серцевої недостатності

У пацієнтів із СН та підозрою на амілоїдоз серця рекомендується первинне діагностичне обстеження, що включає імунофіксацію сироватки крові та сечі, визначення вільних легких ланцюгів у сироватці крові та сцинтиграфію кісток із DPD/PYP/HMDP.

I

B

Генетичне тестування рекомендується пацієнтам, які відповідають діагностичним критеріям кардіоміопатії, якщо воно дає змогу встановити діагноз, визначити прогноз, провести терапевтичну стратифікацію або прийняти рішення щодо репродуктивної тактики; а також якщо воно дозволяє провести каскадне генетичне обстеження родичів, які в іншому випадку потребували б тривалого спостереження.

I

C

18F-ФДГ-ПЕТ слід розглянути в межах діагностичного обстеження пацієнтів із кардіоміопатією, у яких підозрюється саркоїдоз серця.

IIa

C

Ведення хронічної серцевої недостатності

У всіх пацієнтів із імплантованими серцевими електронними пристроями (CIED) та вперше виявленою або погіршеною СН зі зниженою ФВ (СНзнФВ) слід розглянути оцінку частки стимуляції правого шлуночка.

IIa

C

Електричну кардіоверсію як діагностичний інструмент можна розглянути у пацієнтів із персистуючою ФП, якщо існує невизначеність щодо впливу відновлення синусового ритму на симптоми або для оцінки можливого покращення функції лівого шлуночка.

IIb

C

У пацієнтів із СН рекомендується титрування фундаментальної медикаментозної терапії (FMT) щонайменше кожні 1–2 тижні, орієнтуючись на симптоми, життєві показники та лабораторні дані, з метою досягнення оптимальних цільових доз, ефективність яких доведена в РКД, для зниження ризику госпіталізації з приводу СН або смерті.

I

C

У всіх пацієнтів із СН рекомендується продовжувати FMT у максимально переносимих дозах, у тому числі в тих, хто став безсимптомним або в кого покращилася ФВ ЛШ, для зниження ризику госпіталізації з приводу СН та смерті.

I

C

Поступове припинення FMT під ретельним клінічним, лабораторним та візуалізаційним контролем можна розглянути у ретельно відібраних пацієнтів, які не мають симптомів та в яких після специфічного лікування оборотної причини СН відбулася повна нормалізація функції й об'ємів ЛШ, а також рівнів натрійуретичних пептидів, з урахуванням побажань пацієнта.

IIb

C

ІАПФ / БРА / ARNI можна розглянути у пацієнтів із симптомною СНзбФВ для зниження ризику госпіталізації з приводу СН.

IIb

C

Одночасний початок FMT і планування імплантації CRT можна розглянути у пацієнтів із симптомною СНзнФВ, БЛНПГ (LBBB), QRS ≥150 мс та ФВ ЛШ ≤35% для покращення симптомів і зниження захворюваності та смертності. Водночас перед імплантацією CRT необхідно повторно оцінити ФВ ЛШ.

IIb

C

Декомпенсована серцева недостатність

У перші дні лікування пацієнтів із декомпенсованою СН можна розглянути діуретичну терапію під контролем рівня Na⁺ у сечі для покращення натрійурезу та діурезу.

IIb

B1

У пацієнтів із декомпенсованою СН після початкової стабілізації рекомендується розпочати терапію інгібітором SGLT2 ще під час госпіталізації для покращення якості життя, зменшення симптомів застою та ризику госпіталізації з приводу СН.

I

B1

Для потенційних кандидатів на тимчасову механічну підтримку кровообігу (MCS)рекомендується залучення мультидисциплінарної Shock Team («шокової команди») для вибору пристрою (методу та типу) відповідно до характеристик пацієнта та СН.

I

C

Тимчасову MCS із мікроаксіальним насосом слід розглянути у відібраних пацієнтів із кардіогенним шоком, спричиненим ІМ з елевацією сегмента ST (STEMI), систолічною дисфункцією ЛШ та без ризику гіпоксичного ураження головного мозку, для зниження ризику смерті.

IIa

B1

Тимчасову MCS слід розглянути у пацієнтів із механічними ускладненнями ІМ як «міст» до остаточного лікування.

IIa

C

Тимчасова MCS не рекомендується рутинно у невідібраних пацієнтів із кардіогенним шоком унаслідок гострого ІМ через ризик заподіяння шкоди.

III

B1

Прогресуюча серцева недостатність

Пацієнтам із прогресуючою СН або ризиком її розвитку, які мотивовані та не мають абсолютних протипоказань до трансплантації серця або тривалої MCS, рекомендується рання консультація у спеціалізованому центрі прогресуючої СН для оцінки можливості застосування цих методів лікування.

I

A

У відібраних пацієнтів із прогресуючою СНзнФВ та ознаками гіпоперфузії органів, незважаючи на початкове лікування, слід розглянути зниження дози або відміну β-блокаторів чи івабрадинудля збільшення серцевого викиду та покращення симптомів.

IIa

C

У пацієнтів із неішемічною СН слід розглянути гістопатологічне дослідження експлантованої тканини серця, отриманої під час імплантації LVAD або трансплантації серця, для встановлення етіологічного діагнозу, що може передбачати специфічне лікування або сприяти проведенню сімейного скринінгу.

IIa

C

Серцево-судинні коморбідні стани

Абляцію атріовентрикулярного вузла в поєднанні з CRT слід розглянути у пацієнтів із виражено симптомною постійною ФП та недостатнім контролем ЧСС, незважаючи на медикаментозну терапію, і щонайменше однією госпіталізацією з приводу СН, для зменшення симптомів, фізичних обмежень, ризику повторних госпіталізацій з приводу СН та смерті.

IIa

B1

Внутрішньовенне введення аміодарону або дигоксину можна розглянути у гемодинамічно нестабільних пацієнтів із СНзнФВ та ФП для стабілізації стану та досягнення швидкого контролю ЧСС.

IIb

C

Несерцево-судинні коморбідні стани

Семаглутид або тирзепатид слід розглянути у пацієнтів із симптомною СН, ФВ ЛШ ≥45% та ІМТ ≥30 кг/м² незалежно від наявності цукрового діабету для зниження маси тіла, покращення толерантності до фізичного навантаження та якості життя.

IIa

B1

Баріатричну хірургію можна розглянути у пацієнтів із СН та ожирінням з ІМТ ≥35 кг/м² для зниження маси тіла, якщо повторні структуровані заходи зі зміни способу життя в поєднанні з медикаментозною терапією для зниження маси тіла не забезпечують стійкого схуднення.

IIb

C

Адаптивну сервовентиляцію можна розглянути у пацієнтів із СНзнФВ та порушеннями дихання під час сну з переважанням обструктивного апное сну для покращення якості сну, пов’язаної зі здоров’ям якості життя та симптомів.

IIb

C

У пацієнтів із СН слід розглянути оцінку тривоги, депресії та крихкості (frailty) для розробки персоналізованого плану ведення та виявлення факторів, які можуть сприяти несприятливим клінічним наслідкам.

IIa

C

Мультидисциплінарне ведення серцевої недостатності

Індивідуалізовані фізичні тренування в межах мультидисциплінарної кардіореабілітації, заснованої на фізичних вправах, рекомендуються всім стабільним пацієнтам за відсутності специфічних протипоказань для покращення толерантності до фізичного навантаження та якості життя, а також зниження ризику госпіталізації з будь-якої причини.

I

B1

Індивідуалізовані фізичні тренування поза межами програм кардіореабілітаціїрекомендуються всім стабільним пацієнтам на довготривалій основі за відсутності специфічних протипоказань для покращення толерантності до фізичного навантаження та якості життя, а також зниження ризику госпіталізації з будь-якої причини.

I

B2

Кардіореабілітація рекомендується пацієнтам із LVAD для покращення функціональної спроможності та якості життя.

I

B1

У пацієнтів із декомпенсованою СН слід розглянути кардіореабілітацію якомога раніше, щойно це стане безпечним, для покращення функціональної спроможності та якості життя.

IIa

B1

У пацієнтів із прогресуючою СН рекомендується завчасне обговорення перебігу та прогнозованої траєкторії СН, цілей лікування та планування медичної допомоги на майбутнє для полегшення комунікації щодо питань завершального етапу життя та якості життя.

I

B1

Пацієнтам із прогресуючою СН рекомендується забезпечити доступ до інтегрованої мультидисциплінарної команди паліативної допомоги при СН для покращення якості життя та зменшення тягаря симптомів.

I

B2

Особливі стани

Пацієнтам із СН рекомендуються преконцепційна підготовка та консультування для сприяння прийняттю рішень щодо лікування СН, вагітності, контрацепції, преімплантаційного генетичного скринінгу та допоміжних репродуктивних технологій.

I

C

У вагітних із СНзнФВ рекомендується замінити неселективні β-блокатори на β₁-селективні β-блокатори (метопролол, бісопролол) із ретельним моніторингом стану матері та плода для зниження ризику несприятливих наслідків для плода та низької маси тіла при народженні.

I

C

ІАПФ, БРА, ARNI, антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів (АМР), івабрадин та інгібітори SGLT2 не рекомендуються під час вагітності через ризик фетотоксичності або тератогенності.

III

C