Результати нового дослідження продемонстрували сильний довгостроковий зв’язок між дуже високими рівнями ліпопротеїну (a) [Lp(a)] і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) у жінок, а також порушило питання щодо доцільності ширшого скринінгу.
Дослідники прагнули з’ясувати, чи передбачають підвищені рівні Lp(a) довгостроковий серцево-судинний ризик у жінок. Оскільки рівень Lp(a) значною мірою визначається генетично, і лише невеликий відсоток населення має концентрації, достатньо високі для суттєвого підвищення ризику ССЗ, автори також оцінили, чи є клінічно доцільним скринінг загальної популяції.
До досліджуваної когорти увійшли учасниці Women’s Health Study — триваючого дослідження, яке охоплює майже 28 000 спочатку здорових жінок.
Учасниць залучали в період з 1992 по 1995 роки, а спостереження триває з 1993 року. На момент включення жодна з них не мала відомих серцево-судинних захворювань, онкологічних або інших значущих хронічних хвороб. На вихідному рівні було зібрано зразки крові для визначення Lp(a), а також детальну інформацію щодо способу життя, демографічних характеристик і самоідентифікованої раси.
Первинною кінцевою точкою була перша поява значущої серцево-судинної події, визначеної як інфаркт міокарда, коронарна реваскуляризація, ішемічний інсульт або смерть від серцево-судинних причин.
Для оцінки довгострокового ризику дослідники застосовували сплайн-моделі та коефіцієнти ризику (hazard ratios, HR), коригуючи результати з урахуванням численних факторів серцево-судинного ризику, зокрема віку, артеріального тиску, статусу куріння, вживання алкоголю, наявності цукрового діабету, рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності, гормональної терапії та запального маркера — високочутливого С-реактивного білка.
Більшість учасниць на момент включення мали низькі або нормальні рівні Lp(a). Близько 75% мали концентрації < 30 мг/дл. Приблизно чверть — помірно підвищені рівні (≥ 30 мг/дл), і лише близько 1–2% — надзвичайно високі рівні, визначені як ≥ 120 мг/дл.
Протягом майже 30 років спостереження серцево-судинний ризик зростав нерівномірно залежно від рівня Lp(a). У жінок із низькими або помірно підвищеними рівнями Lp(a), як правило, не спостерігалося зростання довгострокового серцево-судинного ризику. Ризик починав зростати, коли рівні Lp(a) перевищували приблизно 30 мг/дл.
Найвиразніше підвищення ризику відзначали у жінок з рівнями Lp(a) > 120 мг/дл. У них частота основних серцево-судинних подій з часом була суттєво вищою — відносний ризик був приблизно на 50–100% більший порівняно з жінками з дуже низькими рівнями Lp(a).
Легке або помірне підвищення Lp(a) не мало чіткого зв’язку з підвищеним ризиком ішемічного інсульту чи смерті від серцево-судинних причин.
Підвищений ризик цих наслідків переважно обмежувався жінками з найвищими, екстремальними рівнями Lp(a), що свідчить про здатність дуже високого Lp(a) підвищувати ризик різних форм серцево-судинних захворювань.
Дослідники дійшли висновку, що рутинне визначення Lp(a) навряд чи суттєво змінить оцінку серцево-судинного ризику для загальної популяції.
Водночас скринінг може бути корисним для виявлення невеликої підгрупи жінок із дуже високим пожиттєвим ризиком, які інакше могли б залишитися недіагностованими. Для таких пацієнток особливо важливими можуть бути динамічне спостереження, більш агресивні профілактичні стратегії та майбутні терапевтичні підходи.
Спеціалісти стверджують, що ці результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, які демонструють вищий ризик серцево-судинних подій із підвищенням рівнів Lp(a) та при тривалішому спостереженні.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org
.