Стала доступна нова інформація, яка допоможе клініцистам розібратися в гострому питанні пероральних антикоагулянтів у пацієнтів із фібриляцією передсердь (ФП), у яких був внутрішньочерепний крововилив (ВЧК).
Дослідники заявляють, що хоча питання про призначення пероральних антикоагулянтів пацієнтам з ВЧК із ФП все ще є дуже невизначеним нова інформація дасть деякі корисні рекомендації щодо прийняття рішень у цих пацієнтів.
Результати нового мета-аналізу показують, що пероральна антикоагуляція була пов’язана з явним зниженням серйозних ішемічних серцево-судинних подій та ішемічного інсульту, але через невизначеність щодо ризику кровотечі та невелику кількість пацієнтів було неможливо продемонструвати чисту клінічну користь.
У той же час дослідники дослідження ENRICH-AF, що вивчає призначення пероральних антикоагулянтів у пацієнтів з ВЧК та ФП, – заявили, що комісія з моніторингу безпеки даних дослідження рекомендувала пацієнтам із двома конкретними типами внутрішньочерепної кровотечі (лобарний внутрішньочерепний крововилив і субарахноїдальний крововилив) припинити прийом досліджуваного антикоагулянту (едоксабану) і не залучати до дослідження інших пацієнтів із цими типами ВЧК через неприйнятно високий ризик повторного геморагічного інсульту у тих, хто був віднесений до групи едоксабану.
Вчені пояснюють, незважаючи на те, що протягом багатьох років було відомо, що пероральна антикоагуляція має очевидну та потужну користь у профілактиці ішемічних інсультів у пацієнтів з ФП, зовсім не ясно, чи буде пероральна антикоагуляція також корисною для пацієнтів з ФП, які перенесли ВЧК.
Мета-аналіз проводили дослідники, які брали участь у чотирьох завершених дослідженнях як група, відома як COCROACH (Співпраця контрольованих рандомізованих досліджень довгострокових пероральних антитромботичних засобів після спонтанної внутрішньочерепної кровотечі).
Мета-аналіз включав 412 пацієнтів із ФП та ВЧК із чотирьох досліджень — SoSTART, APACHE-AF, NASPAF-ICH та ELDERCARE-AF — у яких порівнювали пероральні антикоагулянти (99% прямий пероральний антикоагулянт і 1% антагоніст вітаміну К) з контрольною групою пацієнтів, які уникали прийом пероральних антикоагулянтів (67% без антитромботичної терапії та 33% антитромбоцитарна монотерапія).
Первинний результат будь-якого інсульту або серцево-судинної смерті стався у 14% тих, хто отримував пероральні антикоагулянти, проти 22% контрольної групи, з об’єднаним коефіцієнтом ризику (HR) 0,68 (95% ДІ, 0,42–1,10).
Пероральні антикоагулянти знижували ризик серйозних ішемічних серцево-судинних подій, які мали місце у 4% пацієнтів проти 19% контрольної групи (HR, 0,27; 95% ДІ, 0,13-0,56).
Не спостерігалося суттєвого збільшення серйозних геморагічних серцево-судинних подій, які спостерігалися у 7% групи пероральних антикоагулянтів проти 5% контрольної групи (сукупне HR 1,80; 95% ДІ 0,77–4,21).
Також не було статистичних відмінностей у смерті від будь-якої причини: 18% у групі пероральних антикоагулянтів проти 15% у контрольній групі (HR, 1,29; 95% ДІ, 0,78-2,11); або смерті через 1 рік, 53% проти 51% (зведене співвідношення шансів, 1,12 (95% ДІ, 0,70-1,79).
Основним висновком було те, що пероральні антикоагулянти знижують ризик ішемічних серцево-судинних подій у цій групі пацієнтів. Науковці продемонстрували явну користь. Але всі інші висновки були нейтральними, тому не був продемонстрований чіткий чистий вплив на будь-який інсульт або серцево-судинну смерть. Але дослідники також не виявили значного збільшення ризику кровотечі.
Той факт, що в досліджені не було продемонстровано збільшення ВЧК при пероральних антикоагулянтах, надихає, але необхідно пам’ятати, що ВЧК, як правило, є більш серйозним, ніж ішемічна подія, тому загальний баланс, коли справа доходить до смерті та інвалідизації все ще не визначена.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org