Результати дослідження Ironman показали, що інфузія заліза (дерисомальтозою) не перевершує стандартного лікування серед пацієнтів з СН та дефіцитом заліза.

Дослідження Ironman (Ефективність Внутрішньовенного лікування препаратами заліза порівняно зі стандартним лікуванням пацієнтів із серцевою недостатністю та дефіцитом заліза) було першим дослідженням, у якому оцінювали довгострокову безпеку та ефективність внутрішньовенних препаратів заліза в популяції переважно амбулаторних пацієнтів із серцевою недостатністю та дефіцитом заліза.

1137 пацієнтів були рандомізовані 1:1 на групу, що отримувала дерисомальтозу заліза (n = 569) , та групу стандартного лікування (n = 568). У пацієнтів, які отримували деризомальтозу заліза, розрахунковий дефіцит заліза визначали на основі значення гемоглобіну та маси тіла. Для пацієнтів із масою тіла <50 кг доза внутрішньовенної (в/в) дерисомальтози заліза становила 20 мг/кг, незалежно від гемоглобіну. Якщо маса тіла становила від 50 кг до <70 кг, доза в/в дерисомальтози заліза становила 1000 мг, якщо гемоглобін становив ≥10 г/дл або 20 мг/кг, якщо гемоглобін був <10 г/дл. Пацієнти з масою тіла ≥70 кг отримували внутрішньовенно деризомальтозу заліза у дозі 20 мг/кг до максимальної дози 1500 мг, якщо гемоглобін був ≥10 г/дл, або 2000 мг, якщо гемоглобін був <10 г/дл. У групі, яка отримувала деризомальтозу заліза, дослідники проводили внутрішньовенне введення деризомальтози заліза під час пробних візитів, якщо феритин становив <100 мкг/л або якщо феритин становив ≤400 мкг/л, а насичення трансферину становило <25%.

 Тривалість спостереження склала 2,7 роки. Середній вік пацієнта- 73 роки,  жінки становили 27%.

Пацієнтів включали в дослідження на основі наступних критеріїв: вік ≥18 років із фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) ≤45% протягом останніх 2 років; СН за NYHA клас II–IV; насичення трансферину (TSAT) <20% або феритину <100 мкг/л; підвищений ризик серцево-судинних подій при поточній або недавній (<6 місяців) госпіталізації з СН; N-кінцевий натрійуретичний пептид про-В типу (NT-proBNP) (нг/л) >250 при синусовому ритмі , >1000 при фібриляції передсердь.

Критерії виключення: гемоглобін <9,0 г/дл; гемоглобін >13 г/дл у жінок або >14 г/дл у чоловіків; феритин >400 мкг/л; розрахункова ШКФ <15 мл/хв/1,73 м²; ІМ, інсульт або процедура на серці за останні 3 місяці; планове кардіохірургічне втручання або реваскуляризація;  трансплантація серця або допоміжного пристрою лівого шлуночка;  активна інфекція; захворювання (крім СН) із очікуваною тривалістю життя <2 років; протипоказання до в/в заліза.

Пацієнти, що мали СН III/IV за NYHA складали 43%, госпіталізація з приводу СН відбулася 58%; середня ФВ ЛШ- 34%; вихідний рівень гемоглобіну 12,1 г/дл, насичення трансферином - 15%.

Первинний результат, серцево-судинна смерть або госпіталізація, в групі лікування деризомальтозою заліза порівняно зі звичайним лікуванням, становив: 22,4 проти 27,5 випадків/100 пацієнто-років (p = 0,07).

Вторинні результати для групи лікування деризомальтозою заліза порівняно зі звичайним лікуванням склали:

• госпіталізація з приводу СН: 16,7 проти 20,9/100 пацієнто-років (p = 0,085)
• смерть від ССЗ: 21% проти 24% (p = 0,23)
• EQ-5D через 4 місяці, середнє за методом найменших квадратів: 63,2 проти 63,0 (p = 0,88)
• анкета «Життя з серцевою недостатністю»( MLwHF) через 4 місяці: 36,9 проти 40,2 (p = 0,05)
• смертність від усіх причин: 32% проти 34% (p = 0,64)
• госпіталізація через інфекцію: 11,7% проти 14,2% (p = 0,16)

Загалом 771 (68%) пацієнт мали анемію, з яких 348 мали легку анемію, а 423 мали помірну анемію. Через 4 місяці підвищення гемоглобіну було більшим у пацієнтів із сироватковим феритином ≤30 мкг/л, рандомізованих на деризомальтозу заліза (p для взаємодії = 0,028). Не було різниці у впливі деризомальтози заліза на MLwHF за категорією сироваткового феритину (p для взаємодії = 1,0). Для пацієнтів із сироватковим феритином ≥100 мкг/л (і, отже, TSAT <20%), відстань ходьби, як правило, була більшою для пацієнтів, рандомізованих на деризомальтозу заліза (середнє збільшення 40 (95% ДІ від -12 до +93), але ефекту неспостерігалося в інших групах. Підвищення рівня гемоглобіну у відповідь на деризомальтозу заліза було найбільшим у пацієнтів із TSAT <10% (p для взаємодії < 0,001), з поступово меншою відповіддю для вищих значень TSAT. Покращення показників MLwHF у категоріях TSAT загалом (p для взаємодії = 1,0) Хоча статистичної взаємодії між категоріями TSAT/феритину не спостерігалося, найбільші абсолютні відмінності в клінічних подіях спостерігалися в тих, хто мав TSAT <20% і феритин ≥ 100 мкг/л.

Результати цього дослідження показують, що інфузії заліза не перевершують звичайну терапію у пацієнтів із серцевою недостатністю та дефіцитом заліза. Також не було помічено жодних змін у показниках якості життя чи відстані ходьби. На результати випробувань вплинула пандемія COVID-19; в аналізі чутливості первинна кінцева точка була нижчою в групі інфузії заліза порівняно з стандартним лікуванням. Жодних серйозних побічних ефектів не було відзначено. Дослідницький аналіз показав, що тяжкість анемії та/або TSAT <20% можуть визначити пацієнтів із СН, які, швидше за все, отримають користь від внутрішньовенного введення заліза; зв'язок між сироватковим феритином і відповіддю на внутрішньовенне введення заліза був складним і  мав меншу клінічну цінність, ніж два інших параметри.

Дані щодо терапії препаратами заліза при СН неоднозначні. Пероральний прийом заліза недостатній для лікування залізодефіцитної анемії у пацієнтів із серцевою недостатністю. Застосування внутрішньовенних препаратів заліза має рекомендацію класу IIa для пацієнтів із СН та анемією згідно з рекомендаціями AHA/ACC/HSA щодо СН 2022 року. Більшість досліджень внутрішньовенного застосування заліза у пацієнтів із СН вивчали карбоксимальтозу заліза. IRONMAN є одним із перших великих досліджень, що оцінюють деризомальтозу заліза, яку можна вводити у вигляді швидкої інфузії у високих дозах.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org