Нижче наведено 10 ключових моментів документу Робочої групи з вивчення тромбозів Європейського товариства кардіологів стосовно застосування антитромботичної терапії у пацієнтів похилого віку (≥65-75 років):
1. У пацієнтів похилого віку відмічається підвищений ризик тромботичних ускладнень, таких як гострий коронарний синдром (#ГКС), тромбоемболії внаслідок фібриляції передсердь і венозні тромбоемболії. В той же час, у даних пацієнтів на фоні застосування антитромбоцитарних препаратів і антикоагулянтів відмічається більш високий ризик кровотеч.
2. Пацієнтам похилого віку не можна не призначати прийом життє-рятуючих антитромботичних препаратів лише в зв’язку з поважним віком. Навпаки, в даному випадку має бути застосований індивідуалізований підхід з оцінкою співвідношення ризику/користі даної терапії.
3. Пов’язані з віком зміни органів впливають на фармакокінетику медичних засобів. Так, об’єм розподілення (а також і пів-життя) ліпофільних препаратів зростає, а гідрофільних, разом з плазменними концентраціями, - спадає. Поряд з цим, в зв’язку зі змінами метаболізму печінки, ефект першого проходження через печінку також знижується. Нарешті, зниження рівня ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації може порушувати виведення препаратів.
4. Всі антитромбоцитарні препарати схвалені для застосування у похилих пацієнтів, з деякими корекціями доз. #Клопідогрель 75 мг/добу рекомендований для застосування у пацієнтів з ГКС і після перкутанного коронарного втручання (#ПКВ). Навантажуюча доза в 300 мг не має призначатися у разі проведення тромболізису у пацієнтів з гострим інфарктом міокарду (#ГІМ) з елевацією сегменту ST від 75 років і старше. #Празугрель рекомендований в зменшеній дозі – 5 мг на добу – у пацієнтів від 75 років і старше з ГКС чи в зв’язку з #ПКВ. #Ворапаксар може з обережністю застосовуватися у пацієнтів похилого віку після ГІМ і з захворюванням периферичних артерій.
5. Пероральні антикоагулянти схвалені для застосування у пацієнтів похилого віку з деякими корекціями доз. Aнтагоністи вітаміну К (#варфарин) можуть застосовуватись при різноманітній патології, однак зазвичай похилим пацієнтам необхідно призначати нижчі дози. Рекомендований більш жорсткий моніторинг. #Дабігатран має застосовуватися в дозі 110 мг двічі на день при неклапанній фібриляції передсердь у пацієнтів від 80 років і старше, і розглядатися у пацієнтів 75-79 років. Він також схвалений для застосування при венозних тромбоемболіях. #Апіксабан слід призначати в дозах 2.5 мг двічі на день у пацієнтів від 80 років і старше при наявності або низької маси тіла (≤60 кг), або підвищених рівнях креатиніну плазми крові (1.5 мг/дл). Даний препарат схвалений для застосування при неклапанній ФП і венозних тромбоемболіях.
6. Парентеральні антикоагулянти також схвалені для застосування у пацієнтів похилого віку з декими застереженнями і корекцією дозувань. Низькомолекулярні гепарини схвалені для застосування за різними показаннями, однак зі зменшенням дози до 0.75-1.0 мг/кг двічі на добу у пацієнтів від 75 років і старше. Також, слід уникати болюсного внутрішньовенного введення 30 мг при паралельному призначенні тромболітичної терапії у пацієнтів похилого віку.
7. Тромболітичні препарати схвалені для застосування у пацієнтів похилого віку з деякими корекціями доз. Тенектеплаза може застосовуватися у пацієнтів з ГІМ з елевацією сегменту ST чи при тромбоемболії легеневої артерії. У пацієнтів від 75 років і старше з ГІМ з елевацією сегменту ST рекомендована стратегія половинного дозування.
8. Важливою є профілактика кровотеч у похилих пацієнтів, що приймають антитромботичні препарати. Стратегії профілактики мають включати уникання чи скорочення тривалості застосування “потрійної терапії” (аспірин, інгібітор P2Y12 рецепторів і антикоагулянт) у всіх можливих випадках, уникання проведення хірургічного втручання на фоні прийому антитромботичних препаратів, застосування радіального, а не феморального, доступу при ПКВ, застосування інгібіторів протонної помпи у пацієнтів, що приймають подвійну антитромбоцитарну терапію, а також уникання застосування нестероїдних протизапальних засобів чи стероїдних гормонів у всіх можливих випадках.
9. Малі кровотечі, а також малі втручання (шкірні, чрезшкірні, стоматологічні і ендоскопічні) не мають бути причиною переривання відповідної антитромботичної терапії.
10. Відновлення антитромботичної терапії після внутрішньочерепного крововиливу має розглядатися з великим застереженням. У пацієнтів з #ФП доцільним є розгляд питання про оклюзію вушка лівого передсердя.
#ESC, #STEMI, #Afib, #PE, #antithrombotic
Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org