Rss для Webcardio.org WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin

Електронний науково-практичний журнал про кардіологію
28.09.2020

«Компания Alvogen была создана в 2009 году и всего за несколько лет сделала огромный прорыв в фармацевтической индустрии. Успех компании обеспечили инновационная бизнес-модель, динамичное развитие и фокус на результат.

«Фармацевтична фірма «Дарниця»

STADA CIS

Компанія Берлін-Хемі, підрозділ компанії Менаріні Груп. Менаріні Груп

Gedeon Richter

20.11.2008 17:18
Версія для друку
  • RSS

Формулярний довідник з використання лікарських засобів в кардіології 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України від 20.11.2008 №667

Формулярний довідник з використання лікарських засобів в кардіології

КАРДІОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Класифікація лікарських засобів, які впливають на серцево-судинну систему (АТС, WHO, 1999, наводиться за Коваленко В.М.,

Вікторов О.П., 2007)

 

С01

Кардіологічні препарати

 

 

С01А

Серцеві глікозиди

 

 

С01В

Антиаритмічні лікарські засоби I  та III класу

 

 

 

С01ВА

Антиаритмічні препарати I а класу

 

 

 

С01ВВ

Антиаритмічні препарати I в класу

 

 

 

С01ВС

Антиаритмічні препарати I с класу

 

 

 

С01ВD

Антиаритмічні препарати III класу

 

 

 

С01ВG

Інші антиаритмічні препарати I класу

 

 

C01C

Неглікозидні кардіотонічні лікарські засоби

 

 

 

С01СА

Адренергічні та допамінергічні лікарські засоби

 

 

 

С01СХ

Інші кардіотонічні лікарські засоби

 

 

С01D

Вазодилататори, які застосовуються в кардіології

 

 

 

С01DA

Органічні нітрати

 

 

 

C01DX

Інші вазоділататори, які застосовуються в кардіології

 

 

С01Е

Інші кардіологічні засоби (простагландини (альпростадил), фосфокреатин, аденозин, глікозиди глоду, інозит, триметазин, триметилгідразина пропіонат (мілдронат))

 

С02

Гіпотензивні лікарські засоби

 

 

С02А

Анти адренергічні лікарські засоби з центральним механізмом дії

 

 

 

С02АА

Алкалоїди раувольфії

 

 

 

С02АВ

Метілдопа

 

 

 

С02АС

Агоністи імідазолінових рецепторів

 

 

С02В

Антиадренергічні лікарські засоби, гангліоблокатори

 

 

С02С

Антиадренергічні лікарські засоби з периферичним механізмом дії

 

 

 

С02СА

Блокатори α-адренорецепторів

 

 

С02К

Інші гіпотензивні лікарські засоби

 

 

С02L

Комбінації гіпотензивних та діуретичних лікарські засоби

 

 

С02N

Комбінації гіпотензивних препаратів в АТС-ГР

 

С03

Сечогінні препарати

 

 

С03А

Сечогінні препарати групи тиазидів

 

 

С03В

Нетиазидні діуретики з помірно вираженою сечогінною активністю

 

 

С03С

Високоактивні діуретики

 

 

С03D

Калійзберігаючі діуретики

 

 

С03Е

Комбінації діуретиків з калійзберігаючими діуретиками включно

 

С04

Периферичні вазодилататори

 

С05

Ангіопротектори

 

 

С05С

Капіляростабілізуючі засоби

 

 

 

С05СА

Біофлаваноїди

 

 

С05Х

Інші капіляростабілізуючі препарати

 

 

С05Х10

Різні препарати

 

С07

Блокатори β -адренорецепторів

 

 

 

С07АА

Неселективні блокатори β -адренорецепторів

 

 

 

С07АВ

Селективні блокатори β -адренорецепторів

 

 

 

С07АG

Комбіновані препарати блокаторів α- і β-адренорецепторів

 

 

С07С

Блокатори β -адренорецепторів в комбінації з діуретиками

 

 

С07F

Блокатори β-адренорецепторів в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами

 

С08

Антагоністи кальція

 

 

С08С

Селективні антагоністи кальція з переважною дією на судини

 

 

 

С08СА

Похідні дігідропіридину

 

 

 

С08СD

Селективні антагоністи кальція з переважною дією на серце

 

 

 

С08ВD

Похідні фенілалкіламінів

 

 

 

С08DB

Похідні бензодиазепіну

 

С09

Засоби, які діють на ренінангіотензинову систему

 

 

С09А

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ)

 

 

С09В

Комбіновані препарати ІАПФ

 

 

 

С09ВА01

Комбіновані препарати ІАПФ і діуретики

 

 

 

С09ВВ

Інгібітори АПФ і антагоністи кальція

 

 

С09С

Монопрепарати антагоністів ангіотензину II

 

 

С09D

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину II

 

C10

Гіполіпідемічні лікарські засоби

 

 

С10А

Препарати, які знижують рівень холестерину та тригліцеридів у сироватці крові

 

В01

Антитромботичні лікарські засоби

 

М01

Протизапальні та протиревматичні засоби

 

 

 

М01АВ

Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки

 

 

 

М01А15

Кеторолак

 

 

 

М01АЕ

Похідні пропіонової кислоти

 

 

 

М01АХ

Інші нестероїдні протизапальні засоби

 

N02

Анальгетики

 

 

 

N02АА

Природні алкалоїди опію

 

 

 

N02АВ

Похідні фенілпіперидину

 

 

N02В

Інші анальгетики, антипіретики

 

 

 

    N02ВD17

     Ацетилсаліцилова кислота (монопрепарати)

 

N06В

Психостимулятори, засоби, які застосовуються при синдромі зрушення уваги та гіперактивності та ноотропні засоби

 

N05

Психолептичні засоби

 

 

 

N05АА

Фенотиазини з аліфатичним боковим ланцюжком

 

 

 

N05АС

Піперидинові похідні фенотіазину

 

 

N05В

Анксиолітики

 

 

N05ВА01

Диазепам

 

 

N05ВА02

Хлордиазепоксид

 

 

N05ВА03

Медазепам

 

 

N05ВА04

Оксазепам

 

 

N05ВА25

Феназепам

                     

 

Фармакологічні групи серцево-судинних ЛЗ та їх окремі представники

 

1

β -адреноблокатори

 

 

1.1

Селективні (β1) - адреноблокатори

 

 

 

Атенолол

 

 

 

Бетаксолол

 

 

 

Бісопролол

 

 

 

Метопролол тартрат

 

 

 

Метопролола сукцинат

 

 

 

Небіволол

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

1.2

Неселективні β-адреноблокатори

 

 

 

Пропранолол

 

 

 

1.3

Комбіновані α- и β-адреноблокатори

 

 

 

Карведілол

 

 

 

Лабеталол

 

 

2

Селективні інгібітори I f каналів

 

 

 

Івабрадин

 

 

3

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)

 

 

3.1

Дігідропіридин

 

 

 

Амлодипін

 

 

 

Лацідипін

 

 

 

Леркадипін

 

 

 

Ніфедипін

 

 

 

Фелодипін

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

3.2

Бензодиазепіни

 

 

 

Дилтіазем

 

 

 

3.3

Фенілалкіламіни

 

 

 

Верапаміл

 

 

 

3.4

Дифенілалкіламіни

 

 

 

Цинаризин

 

 

4

Інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента

 

 

 

Еналаприл

 

 

 

Каптоприл

 

 

 

Квінаприл

 

 

 

Лізиноприл

 

 

 

Моексіприл

 

 

 

Періндоприл

 

 

 

Раміприл

 

 

 

Спіраприл

 

 

 

Фозиноприл

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

5

Блокатори рецепторів ангіотензину II

 

 

 

Біфенілтетразол

 

 

 

Епросартан

 

 

 

Кандесартан

 

 

 

Лазартан

 

 

 

Олмесартан

 

 

 

Телмісартан

 

 

 

Валсартан

 

 

 

Ірбесартан

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

6

Антигіпертензивні лікарські засоби центральної дії

 

 

6.1

Алкалоїди раувольфії

 

 

 

Раунатин

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

6.2

Агоністи центральних α-адренорецепторів

 

 

 

Гуанфацин

 

 

 

Клонідин

 

 

 

Метилдопа

 

 

 

6.3

Агоністи імідазолінових рецепторів

 

 

 

Моксонідин

 

 

 

6.4

Антиадренергічні засоби, гангліоблокатори

 

 

 

Гексаметонія бензосульфат

 

 

7

Вазоділататори

 

 

7.1

Вінцеводилатуючі засоби рефлекторної дії

 

 

 

Ментол (монопрепарат та його комбінації)

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

7.2

Вінцеводилатуючі засоби міотропної дії

 

 

 

Дібазол

 

 

 

Дипіридамол

 

 

 

Еуфілін

 

 

 

Папаверину гідрохлорид

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

8

α -адреноблокатори

 

 

 

Селективні α1-адреноблокатори

 

 

 

Доксазозин

 

 

 

Празозин

 

 

9

Діуретики

 

 

9.1

Петльові (потужні ) діуретики

 

 

 

Торасемід

 

 

 

Фуросемід

 

 

 

9.2

Тиазидові та тиазидоподібні діуретики

 

 

 

Гідрохлортиазид

 

 

 

Індапамід

 

 

 

9.3

Інгібітори карбоангідрази

 

 

 

Ацетозоламід

 

 

 

9.4

Калійзберігаючі діуретики

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

 

Амілорид

 

 

 

Триамтерен

 

 

 

9.5

Антагоністи альдостеронових рецепторів

 

 

 

Спіронолактон

 

 

 

Еплеренон

 

 

 

9.6

Осмодіуретики

 

 

 

Манітол

 

 

10

Нітрати *

 

 

 

Ізосорбіда динітрат

 

 

 

Ізосорбіда мононітрат

 

 

 

Молсидомін

 

 

 

Нітрогліцерин

 

 

11

Серцеві глікозиди

 

 

 

Дігоксин

 

 

 

Корглікон

 

 

 

Строфантин

 

 

12

Адреноміметичні лікарські засоби

 

 

12.1

α-, β-адреноміметики

 

 

 

Епінефрин

 

 

 

Норепінефрин

 

 

 

Допамін

 

 

 

12.2

β2-адреноміметики

 

 

 

Добутамін

 

 

 

12.3 Інші кардіологічні препарати

 

 

 

12.3.1 Простагландини

 

 

 

 

Альпростадил

 

 

 

 

12.3.2. Препарати метаболічної дії

 

 

 

 

Аденозин

 

 

 

 

Інозин

 

 

 

 

Кверцетин

 

 

 

 

Триметазин

 

 

 

 

Мілдронат

 

 

 

 

Фосфокреатин

 

 

13

Антиаритмічні лікарські засоби

 

 

13.1

Антиаритмічні засоби I класу

 

 

 

13.1.1

Клас I А

 

 

 

Прокаїнамід

 

 

 

 

13.1.2.

Клас I В

 

 

 

Лідокаїн

 

 

 

Мексилетин

 

 

 

Фенітоїн

 

 

 

13.1.3.

Клас I С

 

 

 

Пропофенон

 

 

13.2

Антиаритмічні препарати II класу

 

 

 

13.2.1.

β-адреноблокатори

 

 

 

 

Бісопролол

 

 

 

 

Есмолол

 

 

 

 

Метопролол 

 

 

 

 

Пропранолол

 

 

 

13.3

Антиаритмічні препарати III класу

 

 

 

 

Аміодарон

 

 

 

 

Соталол

 

 

 

13.4

Антиаритмічні препарати IV класу

 

 

 

13.4.1.

Антагоністи кальцію

 

 

 

 

Верапаміл

 

 

 

 

Дилтіазем

 

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

14

Лікарські засоби, які впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів

 

 

14.1

Антикоагулянти прямої дії

 

 

 

14.1.1.

Нефракціонований стандартний гепарин

 

 

 

 

Гепарин натрій

 

 

 

 

14.1.2.

Низькомолекулярні фракціоновані гепарини

 

 

 

 

Далтепарин натрію

 

 

 

 

Еноксапарин натрію

 

 

 

 

Надропарин кальцій

 

 

 

 

14.1.3.

Похідні синтетичних пентасахаридів

 

 

 

 

Фондапаринус натрію

 

 

 

 

14.1.4.

Інгібітори тромбіну прямої дії

 

 

 

 

 

Бівамірудин

 

 

 

14.2

Антикоагулянти непрямої дії

 

 

 

14.2.1

Похідні кумаринів

 

 

 

 

14.2.1.1

Похідні монокуаринів

 

 

 

 

 

Варфарин

 

 

 

 

 

14.2.1.2

Похідні індандіону

 

 

 

 

 

Феніндион

 

 

 

14.3

Антиагреганти

 

 

 

14.3.1.

Препарати ацетилсаліцилової кислоти

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

 

14.3.2.

Похідні тієнопіридину

 

 

 

 

Клопідогрель

 

 

 

 

Тиклопідин

 

 

 

 

14.3.3.

Блокатори глікопропінових IIв/IIIа рецепторів тромбоцитів

 

 

 

 

Ептіфібатід

 

 

 

14.4

Фібролітики

 

 

 

Альтеплаза

 

 

 

Стрептокіназа

 

 

 

Тенектеплаза

 

 

15

Гіполіпідемічні лікарські засоби

 

 

15.1

Інгібітори редуктази 3-гідрокси-3-метілглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) або станітини

 

 

 

Аторвастатін

 

 

 

Ловастатін

 

 

 

Правастатін

 

 

 

Розувастатін

 

 

 

Симвастатін

 

 

 

Флувастатін

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

15.2

Похідні фіброєвої кислоти (фібрати)

 

 

 

Гемфіброзил

 

 

 

Фенофібрат

 

 

 

15.3

Нікотинова кислота та її похідні

 

 

 

Нікотинова кислота

 

 

 

15.4

Інші засоби

 

 

16

Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії

 

 

16.1

Енергозабезпечувальні засоби

 

 

 

Аденозинтрифосфорна кислота

 

 

 

Кведустин 

 

 

 

Триметазидин

 

 

 

Мілдронат

 

 

 

16.2

Анаболічні засоби

 

 

 

16.2.1.

Стероїдні анаболічні засоби

 

 

 

 

Нандролол

 

 

 

 

16.2.2.

Нестероїдні анаболічні засоби

 

 

 

 

Калію оротат

 

 

 

 

  Рибоксин

 

 

17

Засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

 

 

17.1

Антитромботичні засоби

 

 

 

17.1.1.

Антиагреганти

 

 

 

 

Дипіридамол

 

 

 

 

Кислота ацетилсаліцилова

 

 

 

 

Клопідогрель

 

 

 

 

Тиклодипін

 

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

 

17.1.2.

Антикоагулянти (прямої дії) нефракціоновані, стандартні та низькомолекулярні фракціоновані гепарини

 

 

 

 

17.1.3.

Фібринолітичні засоби

 

 

 

 

17.1.4.

Інгібітори фібринолізу

 

 

 

17.2

Блокатори кальцієвих каналів

 

 

 

 

Похідні дигідропіридинів

 

 

 

 

Німодипін

 

 

 

 

Похідні дифенілалкілімінів

 

 

 

 

Цинаризин

 

 

 

17.3

Міотропні вазодилататори

 

 

 

17.3.1.

Метилксантини, блокатори фосфодиестерази

 

 

 

 

Еуфілін

 

 

 

 

Пентоксифілін

 

 

 

 

17.3.2.

Міотропні вазодилататори прямої дії

 

 

 

 

Папаверину гідрохлорид

 

 

 

 

Бендазол

 

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

17.4

Препарати рослинного походження

 

 

 

17.4.1.

Препарати барвінку малого

 

 

 

 

Вінпоцетин

 

 

 

 

17.4.2.

Похідні алкалоїдів маткових ріжків. α-адреноблокатори.

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

 

17.4.3.

Похідні нікотинової кислоти

 

 

 

 

Ніцерголін

 

 

 

17.5

Ноотропні лікарські засоби, похідні ГАМК

 

 

 

 

Амінолон

 

 

 

 

Пірацетам

 

 

 

17.6

Білкові гідролізати

 

 

 

 

Церебролізин

 

 

 

 

Цереброкурин

 

 

 

 

Актовегін

 

 

 

 

Солкосеріл

 

 

 

18

Лікарські засоби, які нормалізують процеси у стінці судин

 

 

18.1

Антиоксидантні засоби

 

 

 

18.1.1.

Препарати вітамінів та їх похідних

 

 

 

 

Кислота аскорбінова

 

 

 

 

Токоферола ацетат

 

 

 

 

Комбіновані препарати

 

 

 

 

18.1.2.

α-адреноблокатори, похідні нікотинової кислоти

 

 

 

 

Ніцерголін

 

 

 

 

18.1.3.

Похідні біфлаваноїдів

 

 

 

 

Кверцетин

 

 

 

 

18.1.4.

Препарати метилксантинів

 

 

 

 

Пентоксифілін

                                 

 

 

 

18.1.5.

Препарати барвінку малого

 

 

 

 

Вінпоцетин

 

 

 

 

18.1.6.

Похідні індолу

 

 

 

 

Ксантинолу нікотинат

 

 

 

18.2

Ангіопротектори

 

 

 

 

Добезилат

 

 

 

 

Етамзилат

 

 

 

 

Пармідин

 

 

 

18.3

Антигіпоксантні засоби

 

 

 

18.3.1

Ноотропні засоби, похідні ГАМК

 

 

 

 

Аміналол

 

 

 

 

Пірацетам

 

 

 

 

Натрію оксибутірат

 

 

 

18.4

Білкові гідролізати

 

 

 

 

Актовегін

 

 

 

 

Солкосеріл

 

 

 

 

Церебролізін

 

 

 

 

Цереброкурин

 

 

19

Антиадренергічні лікарські засоби

 

 

19.1

Гангліоблокуючі засоби

 

 

 

 

Гексаметонія бензосульфат

 

 

 

19.2

Симпатолітичні засоби

 

 

 

 

Резерпін (комбіновані препарати)

 

 

20

Анальгетики

 

 

20.1

Опіоїди

 

 

 

20.1.1

Природні алкалоїди опію

 

 

 

 

Морфіну гідро хлорид

 

 

 

 

20.1.2

Похідні фенілпіперидину

 

 

 

 

Фентаніл

 

 

21

Психолептичні засоби

 

 

21.1

Фенотіазини з аліфатичним боковим ланцюжком

 

 

 

 

Хлорпромазин

 

 

 

21.2

Піперидинові похідні

 

 

 

 

Галоперидол

 

 

 

 

Дроперидол

 

                           

 

 

 

Основні позначення та скорочення

 

α

-

α

β

-

бета

AUC

-

площа на графіку під кривою “концентрація - час”

AV

-

атріовентрикулярний

Смакс

-

максимальна концентрація в плазмі

рН

-

водневий показник

Hb

-

рівень гемоглобіна

T1/2

-

період напівіснування

-

температура

АГ

-

артеріальна гіпертензія

АЛТ

-

аланінамінотрансфераза

амп.

-

ампула

АПФ

-

ангіотензин-перетворюючий фермент

АР

-

алергічні реакції

АСТ

-

аспартатамінотрансфераза

АТ

-

артеріальний тиск

а/т

-

антитіла

БА

-

бронхіальна астма

в/в

-

внутрішньовенне введення

в/м

-

внутрішньом’язеве введення

ГК

-

глюкокортикостероїди

г.

-

гострий

год

-

година

ІМ

-

інфаркт міокарда

ІХС

-

ішемічна хвороба серця

капс.

-

капсули

крап.

-

краплі

КФК

-

креатинфосфокіназа

ЛЗ

-

лікарський засіб

ЛФ

-

лужна фосфатаза

МДД

-

максимальна добова доза

МПД

-

максимально переносима доза

НПЗЗ

-

нестероїдні протизапальні засоби

п/ш

-

підшкірне введення

РА

-

ревматоїдний артрит

р/добу

-

кількість разів на добу

р-н

-

розчин

СА

-

синоатріальний

с-м

-

синдром

с-м WPW

 -

синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта

СНІД

-

синдром набутого імунодефіциту

СССВ

-

синдром слабкості синусового вузла

табл.

-

таблетки

фл.

-

флакон

хв

-

хвилина

хр.

-

хронічний

ЦД

-

цукровий діабет

ЦНС

-

центральна нервова система

ЧСС

-

частота серцевих скорочень

ШКТ

-

шлунково-кишковий тракт

 

 

1. β-адреноблокатори

1.1. Селективні (β1) – адреноблокатори

  • Атенолол (Аtenolol)*

Фармакотерапевтична група: С07А В0З - селективний блокатор β -адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антиангінальна, антиаритмічна, гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує β1-адренорецептори серця, зменшує стимулюючий вплив на міокард симпатичного відділу вегетативної нервової системи і циркулюючих в крові катехоламінів; зменшує автоматизм синусного вузла, ЧСС (в стані спокою і при фізичному навантаженні), скоротливість міокарда, уповільнює AV-провідність, знижує потребу міокарда в кисні; при систематичному застосуванні поступово знижує АТ; гіпотензивний ефект стабілізується наприкінці другого тижня регулярного застосування препарату; у ШКТ всмоктується приблизно 50% препарату; Смакс досягається через 2 – 4 год після прийому; практично не метаболізується в печінці; виводиться, в основному, з сечею; T1/2  6 - 7 год; при курсовому застосуванні препарату його фармакокінетичний профіль суттєво не змінюється; гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год після прийому препарату.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, профілактика нападів стенокардії, синусова тахікардія, профілактика суправентрикулярних тахіаритмій, гіперкінетичний кардіальний синдром.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: схему дозування встановлюють індивідуально; при АГ призначають у початковій дозі 25-50 мг 1-2 р/добу; в разі недостатньої вираженості гіпотензивного ефекту протягом 1 – 2 тижнів дозу підвищують до 100 мг/добу; подальше підвищення дози не сприяє суттєвому збільшенню гіпотензивного ефекту; при стенокардії, порушеннях серцевого ритму препарат призначають у початковій дозі 50 мг 1 р/добу; при недостатній вираженості ефекту протягом одного тижня лікування дозу підвищують до 100 мг/добу; МДД - 200 мг; при гіперкінетичному кардіальному с-мі призначають по 25-50 мг 1-2 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: на початку лікування - запаморочення, легкий головний біль, депресія, посилене потовиділення, порушення сну, нудота, діарея, запори, свербіж, відчуття холоду у кінцівках; в окремих випадках - порушення AV-провідності, недостатність кровообігу, надмірна брадикардія, симптоми серцевої недостатності, гіпоглікемічний стан у хворих на ЦД, кон’юнктивіт.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, AV-блокада ІІ та ІІІ ступенів, СА-блокада, брадикардія з ЧСС менше 50уд/хв, СССВ, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, хр. серцева недостатність ІІБ - ІІІ стадій, г. серцева недостатність, метаболічний ацидоз, БА; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 25 мг, по 50 мг, по 100 мг. 

Умови та термін зберігання ЛЗ: термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Атенолол,  ВАТ "Вітаміни"

Атенолол, ТОВ "Львівтехнофарм"

Атенолол, ВАТ "Монфарм"

Атенолол-Астрафарм,  ТОВ "АСТРАФАРМ"

Атенолол-Авант™, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

Атенолол-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Атенолол-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Атенолол-Фармак,  ВАТ "Фармак"

ІІ. Азотен, "EMCURE PHARMACEUTICALS LTD", Індія

Атенобене, "Merckle GmbH" для "ratiopharm International GmbH", Німеччина/Німеччина

Атенова,  "Lupin Ltd", Індія

Атенол-25, Атенол-50, Атенол-100, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Атенолол, "Matrix Pharmaceuticals Pvt. Ltd.", Індія

Атенолол, "Pliva Croatia" Ltd, Хорватія

Атенолол-Нортон "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Атенолол-Тева, "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Ізраїль

Атенолол-ФПО, ЗАТ "Фармацевтичне підприємство "Оболенське", Російська Федерація

Тенолол™, "Ipca Laboratories Limited", Індія

  • Бетаксолол (Betaxolol) *

Фармакотерапевтична група: С07А В05 - селективний блокатор β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антиангінальна, антиаритмічна, гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: кардіоселективна β-блокуюча дія; не виявляє власної симпатоміметичної дії;  має слабкий мембраностабілізуючий ефект у концентраціях, які перевищують рекомендовані терапевтичні дози; швидко та повністю всмоктується після перорального прийому при невеликому ефекті “першого проходження” через печінку та дуже високій біодоступності – близько 85%, що забезпечує низькі відмінності його концентрації в плазмі крові у різних пацієнтів або в одного пацієнта при тривалому застосуванні; зв’язується з білками плазми приблизно на 50%; об’єм розподілу становить близько 6 л/кг; в організмі перетворюється в неактивні метаболіти - 10–15% препарату виявляється в сечі в незміненому вигляді; основний шлях елімінації – через нирки; T1/2  - 15–20 год.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, профілактика нападів стенокардії напруження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна доза – 1 табл. по 20 мг/добу при АГ та з метою профілактики нападів стенокардії напруження; максимальна рекомендована доза - 40 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: астенія, похолодання кінцівок, брадикардія, шлунково-кишкові розлади (болі в животі, нудота та блювання), імпотенція, безсоння; уповільнення AV-провідності або посилення існуючої AV-блокади, серцева недостатність, зниження АТ, бронхоспазм, гіпоглікемія, с-м Рейно, погіршення переміжної кульгавості, різні шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу, парестезія, відчуття сухості в очах, нічні кошмари; поява антинуклеарних а/т, яка тільки у виняткових випадках супроводжувалась клінічними проявами типу системного червоного вовчака.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкі форми БА та хр. обструктивні захворювання легенів; рефрактерна серцева недостатність; кардіогенний шок; AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня у хворих, які не мають водія ритму; монотерапія препаратом при типовій формі стенокардії Принцметала; СССВ, включаючи СА-блокаду; брадикардія (<45–50 ударів за хв); тяжкі форми с-му Рейно та порушення периферичного кровообігу; нелікована феохромоцитома; артеріальна гіпотензія; комбінована терапія з флоктафеніном, сультопридом, аміодароном, бепридилом, дилтіаземом і верапамілом; уроджена галактоземія, с-м мальабсорбції глюкози/галактози або дефіцит лактази; годування груддю; діти до 14 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, ділимі по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

І. Бетакор, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

ІІ. Бетак, "Medochemie Ltd", Кіпр

Локрен®, "Sanofi-Winthrop Industria", Франція

Локрен®, "Sanofi-Synthelabo", Франція

  • Бісопролол (Bisoprolol) *  

Фармакотерапевтична група: С07А В07 - селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна, антиангінальна, не виявляє внутрішньої симпатоміметичної активності.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антиангінальна дія пов’язана з блокадою β1-адренорецепторів, що призводить до зменшення потреби міокарда за рахунок зниження ЧСС, зменшення серцевого викиду та зниження АТ; нормалізує перфузію міокарда за рахунок зменшення кінцевого діастолічного тиску та подовження діастоли; механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинного об’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин і пригнічення вивільнення реніну нирками; при хр. серцевій недостатності препарат зменшує прояви активації симпато-адреналової системи і запобігає прогресуванню захворювання; після прийому майже повністю всмоктується із ШКТ; біодоступність становить приблизно 90%; Смакс досягаються через 1 - 3 год; зв’язування з білками плазми крові становить 30%; фармакокінетика препарату нечутлива до патологічних змін білків плазми; при першому проходженні через печінку інактивується за рахунок метаболізму до 10% від прийнятої дози; у печінці біотрансформується десь 50% дози з утворенням неактивних метаболітів; понад 95% діючої речовини виводиться нирками, половина з неї – у незміненому вигляді; T1/2  - 10 - 12 год.

Показання до застосування ЛЗ: АТ, ІХС (стенокардія); хр. серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування встановлюється індивідуально; дорослим - внутрішньо по 5 мг 1 р/добу; за необхідності дозу препарату можна підвищити до 10 мг 1 р/добу; максимальна МДД - 20 мг/добу; у деяких хворих, особливо у хворих з бронхолегеневою патологією, початкова доза повинна становити 2,5 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - запаморочення, безсоння, незвичайна слабкість, втомлюваність, астенія, депресія, сонливість, неспокій, парестезії, галюцинації, порушення концентрації уваги, емоційна лабільність, шум у вухах, розлади зору, зменшення секреції сльозової рідини, судоми; серцево-судинна система і кров (кровотворення, гемостаз) - брадикардія, аритмія, AV-блокада, гіпотензія, у тому числі ортостатичні реакції, серцева недостатність, переміжна кульгавість, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, с-м Рейно; ШКТ - діарея, нудота, блювання, сухість у роті, диспепсичні явища, запор, ішемічний коліт, гепатотоксична дія; респіраторна система - кашель, задишка, бронхо- та ларингоспазм, фарингіт, риніт закладеність носа, синусит, інфекції дихальних шліхів; сечостатева система - периферичні набряки, зниження лібідо, імпотенція, хвороба Пейроні, цистит, ниркова коліка; шкірні реакції - АР, псоріатичні висипання (загострення псоріазу), акне, почервоніння шкіри, дерматит, алопеція; обмін речовин - підвищення концентрації печінкових трансаміназ, підвищення інсулінорезистентності, гіперурикемія; інші - головний біль, артралгія, міальгія, біль у животі, грудній клітині, в очах, у вухах, збільшення маси тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; метаболічний ацидоз; некомпенсована застійна серцева недостатність, кардіогенний шок, AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, брадикардія з ЧСС менше 50 уд./хв, СССВ, стенокардія Принцметалла, БА, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт.ст.), обструктивний бронхіт, міастенія; облітеруючі захворювання периферичних судин, ускладнені гангреною, переміжною кульгавістю, с-м Рейно; при феохромацитомі можливо призначення бісопрололу тільки на фоні α- адреноблокаторів; вагітність та період лактації, дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг, по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Біпролол, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Бісопрол, ВАТ "Фармак"

Бісопролол-Лугал, ВАТ "Луганський ХФЗ"

ІІ. Бісокард, "IСN Polfa Rzeszow" S.A., Польща

Бісопролол Гексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Бісопролол Сандоз, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Бісопролол-Апо, "Apotex Inc.", Канада

Бісопролол-Максфарма, "Intas Pharmaceuticals Ltd" для "MaxPharma (UK) Limited", Індія/Великобританія

Бісопролол-Ратіофарм, "Niche Generics" для "Merckle GmbH"/"ratiopharm GmbH", Ірландія/Німеччина

Бісопрофар, "TEVA Pharmaceutical Works Private Limited Company" для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Угорщина/Ізраїль

Бісостад, "Stada Arzneimittel AG", Німеччина

Конкор, Конкор Кор,  "Merck KGaA" для "Nycomed", Німеччина/Австрія

Корбіс, "Unichem Laboratories Ltd.", Індія

Коронал 10; Коронал 5, "Zentiva" a.s., Словацька Республіка

  • Метопрололу тартрат (Metoprolol tartrate) *

Фармакотерапевтична група: С07А В02 - блокатори β-адренорецепторів. Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: антигіпертензивна, антиангінальна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: кардіоселективний β-блокатор, без власної симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності, діє переважно на β1-рецептори серця, меншою мірою – на β2-рецептори периферичних судин та бронхів; характеризується негативною інотропною дією, знижує скоротливість міокарда, серцевий викид, автоматизм синусного вузла, ЧСС, уповільнює AV-провідність, пригнічує стимулюючий вплив катехоламінів на серце при фізичних та психоемоційних навантаженнях.; при стенокардії напруження препарат зменшує кількість та тяжкість нападів, підвищує толерантність до фізичних навантажень; сприяє нормалізації серцевого ритму; при ІМ - сприяє обмеженню зони некрозу серцевого м’яза; знижує ризик розвитку фатальних аритмій та рецидивів ІМ; антигіпертензивний ефект стабілізується до кінця 2-го тижня регулярного застосування; на відміну від неселективних β-адреноблокаторів метопролол при застосуванні в середніх терапевтичних дозах виявляє менш виражену дію на гладеньку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, вивільнення інсуліну, вуглеводний та ліпідний обміни; абсорбція при пероральному застосуванні майже повна та не залежить від прийому їжі, однак біодоступність становить 50% у зв'зку з інтенсивним метаболізмом при першому проходженні через печінку; при тривалому прийомі біодоступність збільшується завдяки зниженню кровообігу в печінці та насиченню печінкових ферментів; після прийому внутрішньо Смакс відзначається через 1–2 год; в плазмі крові на 5–25% зв'язується з білками; T1/2  - 3–7 год; при першому проходженні через печінку метаболізується близько 65–80%; екскретується нирками у вигляді метаболітів; близько 90% всмоктується у ШКТ, добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Показання до застосування ЛЗ: АГ (у тому числі постінфарктна), функціональні кардіалгії (гіперкінетичний с-м серця); деякі форми надшлуночкових та шлуночкових аритмій (суправентрикулярна тахікардія); лікування г. ІМ та вторинна профілактика після перенесеного ІМ (у складі комплексної терапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу встановлюють індивідуально; при АГ приймають по 1–2 табл. (50–100 мг) одноразово вранці або в два прийоми вранці та ввечері; при стенокардії, функціональних кардіалгіях - по 1–2 табл. (50–100 мг) 1–2 р/добу; при г. ІМ препарат призначають залежно від ЧСС, показників АТ - по 50 мг 2 р/добу, з наступним переходом по 50–100 мг 2 р/добу не менше 3–х місяців, під контролем ЧСС, показників АТ; при аритміях - по 100–200 мг/добу у вигляді 1–2 разових доз (по 1/2 таблетки 2 р/добу); МДД - 400 мг; курс лікування не обмежений у часі і залежить від особливостей перебігу захворювання; мінімальна тривалість курсу лікування становить 3 місяці; лікування рекомендують продовжувати протягом 1–3 років; за необхідності відміни лікуванняя дозу знижують поступово (протягом 10 і більше днів) під наглядом лікаря.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - брадикардія, артеріальна гіпотензія, набряки, порушення AV-провідності, поява/посилення ознак серцевої недостатності, порушення ритму, загострення хвороби Рейно; органи дихання - задишка, симптоми бронхіальної обструкції; ЦНС - запаморочення, головний біль, слабкість, втомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії, зменшення секреції слізної рідини, галюцинації, підвищена збудливість, порушення свідомості;  ШКТ - сухість у роті, нудота, болі у шлунку, діарея, запор, блювання; система кровотворення – тромбоцитопенія; АР - шкірний висип, свербіж, кропив'янка, симптоми псоріазу; інші - сексуальні розлади, неспецифічний біль у м'язах, суглобах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; схильність до бронхоспазмів (БА); тяжка печінкова недостатність;  виражена брадикардія (менше 55 ударів за хвилину); СССВ; AV-блокада II-III ступенів;  декомпенсована серцева недостатність; кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт.ст.);  періоди вагітності та годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл. вкриті оболонкою, пролонгованої дії по 12,5 мг, 25 мг, 50 мг; р-н для ін'єкцій, 1 мг/мл по 5 мл в амп.; табл., вкриті оболонкою, з уповільненим вивільненням по 25 мг, по 50 мг, 100 мг; табл. по 50 мг, 100 мг; табл. пролонгованої дії по 200 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15оС - 25оС; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Метоблок, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" Київ для ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Метопрол 50 РЕТАРД, Метопрол 100 ретард, ТОВ "Фарма Старт"

Метопрол, ВАТ "Київмедпрепарат"

ІІ. Анепро, "Neon Laboratories Limited", Індія

Беталок, "AstraZeneca AB", Швеція

Вазокардин, АТ"Slovakofarma" , Словацька республіка

Вазокардин, Вазокардин ®, "Zentiva" a.s., Словацька Республіка

Вазокардин СР 200, "Slovakofarma" j.s.c., Словацька республіка

Егілок®, Егілок® ретард, "EGIS" Pharmaceuticals PLC, Угорщина

Емзок, "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

Корвітол ® 50, Корвітол® 100, "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Німеччина

Метопролол, "IСN Polfa Rzeszow" S.A., Польща

Метопролол Страда® 200 мг РЕТАРД, "Stada Arzneimittel AG", Німеччина

Метопролол ХL Сандоз, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Sandoz";"Lek S.A" підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Польща/Словенія 

  • Метопрололу сукцинат (Metoprolol succinati) *

Фармакотерапевтична група: С07АВ02 - селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний β1-блокатор, є рацемічною сумішшю S- та R- ізомерів; здатність селективно блокувати β1-рецептори притаманна лівообертаючому S(-) ізомеру, в той час як R(+) ізомер не забезпечує позитивного терапевтичного впливу; активність між S : R ізомерами дорівнює 33:1 завдяки більшій спорідненості S-метопрололу до β1-рецепторів ніж у R-форми; S (-) метопролол у дозі 50 мг має таку ж активність, як рацемічний метопролол у дозі 100 мг; антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи, відновленням чутливості барорецепторів, що зменшує периферичні симпатичні впливи; антиангінальний ефект є наслідком зменшення ЧСС і сили серцевих скорочень, енергетичних витрат і потреби міокарда в кисні; зменшує частоту і важкість нападів стенокардії, показник смертності у пацієнтів з діагностованим інфарктом міокарда, підвищує переносимість навантажень; при тривалому використанні підвищує виживаність та знижує частоту госпіталізації при хр. серцевій недостатності завдяки покращанню функції лівого шлуночка; редукує ризик летального результату (включаючи раптову смерть), виникнення повторного ІМ (у т.ч. у пацієнтів з ЦД) і поліпшує якість життя пацієнтів з г. ІМ та ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією; антиаритмічна дія виявляється в усуненні аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, уповільненні синусового ритму і швидкості розповсюдження збудження через AV-вузол, гальмуванні автоматизму і подовженні рефрактерного періоду; метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не виявляє активності часткового агоніста, знижує або інгібує агоністичний вплив на серцеву діяльність катехоламінів, що виділяються при нервових і фізичних стрессах, має здатність перешкоджати збільшенню ЧСС, хвилинного об’єму і посиленню скоротливості серця, а також підвищенню АТ, викликаного різким викидом катехоламінів; завдяки пролонгованій формі, при застосуванні препарату спостерігається постійна концентрація метопрололу в плазмі протягом 24 год, що забезпечує стійкий клінічний ефект та зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія і слабість у ногах при ході; стабільний ефект, як і при лікуванні іншими β-блокаторами, досягається після 2-3 тижнів терапії; метопролол у меншому ступені, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну і вуглеводний обмін; S(-)метопролол добре абсорбується після внутрішнього прийому, Смакс 55,98 нг/мл настає через 6,83 ± 1,52 год після прийому; біодоступність однієї дози приблизно 94,54%; біодоступність може збільшуватись, якщо препарат приймають з їжею; дуже незначна кількість зв’язується з білками; проникає крізь плаценту, а також в грудне молоко; в значній кількості метаболізується ферментами системи цитохром Р450 в печінці; елімінація проходить через метаболізм в печінці, в середньому T1/2  становить 6,83 ± 1,52 год; фармакокінетичні параметри не залежать від віку пацієнтів; більше 95% пероральної дози препарату виводиться із сечею; приблизно 5% даної дози виводиться із сечею в незмінному стані.

Показання для застосування ЛЗ: АГ; стенокардія; хр. серцева недостатність у стадії компенсації (у складі комплексної терапії) терапії з діуретиками, інгібіторами АПФ, серцевими глікозидами; попередження коронарної смерті та повторного ІМ після г. фази ІМ; тахіаритмії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають 1 р/добу, бажано зранку; АГ - рекомендована доза у пацієнтів з АГ легкої або середньої тяжкості становить 25 мг і може бути збільшена до 50 – 100 мг 1 р/добу/або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами; стенокардія - початкова доза становить 25 мг 1 раз/добу; при недостатній клінічній відповіді можливе підвищення добової дози до 50 – 100 мг і/або додаткове призначення інших антиангінальних препаратів; рекомендована доза становить 50 – 100 мг р/добу; якщо необхідно, препарат можливо комбінувати з іншими препаратами, що застосовуються при стенокардії; серцева недостатність - пацієнти повинні знаходитися у стадії компенсації хр. серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів; терапія серцевої недостатності β-блокаторами іноді може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини; у деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, а в деяких може виникнути необхідність відміни препарату; стабільна серцева недостатність, ІІ функціональний клас - рекомендована початкова доза на перші два тижні - 12,5 мг р/добу; після двох тижнів дозу можливо збільшити до 25 мг р/добу, та потім дозу можна збільшувати в два рази кожнен другий тиждень; цільова доза для тривалого лікування становить 100 мг р/добу; стабільна серцева недостатність, ІІІ - IV функціональні класи - рекомендована початкова доза - 6,25 мг р/добу; після 1-2 тижнів дозу можна збільшити до 12,5 мг р/добу, потім, після ще 2 тижнів, дозу можливо збільшити до 25 мг р/добу; у пацієнтів, що толерантні до високих доз, доза може бути збільшена у два рази кожнен другий тиждень до максимальної дози 100 мг/добу; у період збільшення дози пацієнт повинен знаходитися під спостереженням, оскільки в деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися; у випадку гіпотензії і/або брадикардії можливе зменшення супутньої терапії або зниження дози; серцеві аритмії - рекомендовано – 25 – 100 мг 1 р/добу; профілактичне лікування після ІМ - лікування тривале з дозою до 100 мг р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - підвищена втомлюваність, головний біль, запаморочення, зниження концентрації, парестезії, судоми, депресія, зниження уваги, сонливість, безсоння, нічні кошмари, сплутаність свідомості, порушення пам’яті, галюцинації, сексуальна дисфункція; органи чуття – порушення зору, зниження секреції слізної залози, кон’юнктивіт, шум у вухах, зниження слуху; серцево-судинна система - синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, зниження скоротливості міокарда, посилення симптомів серцевої недостатності, AV- блокада І ступеня, порушення провідності і ритму серця, кардіалгія, у пацієнтів з с-мом Рейно посилення порушень периферичного кровообігу; ШКТ - нудота, блювання, біль у животі, сухість в роті, запори, діарея, в окремих випадках – порушення функції печінки, відхилення показників печінкових ферментів, зміна відчуття смаку; шкіра – висип, псоріазоподібні шкірні реакції, гіперемія шкіри, фотодерматозпітливість, оборотна алопеція, загострення псоріазу; дихальної системи - закладеність носа, бронхоспазм, задишка; ендокринна система - гіперглікемія (у хворих з інсуліннезалежним ЦД), гіпоглікемія (у хворих, що приймають інсулін); АР - кропив’янка, свербіж шкіри, висипання; система крові - тромбоцитопенія; опорно-рухова система - артралгії, міалгії; порушення статевої функції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: AV- блокада ІІ та ІІІ ступеня, нестабільна або некомпенсована серцева недостатність (набряк легень, гіпоперфузія або гіпотензія), а також пацієнтам з тривалим або періодичним інотропним лікуванням із застосуванням агоністів β-рецепторів, клінічно значима синусова брадикардія, СССВ, кардіогенний шок, важке порушення периферичного артеріального кровообігу; у пацієнтів з підозрою на г. ІМ, якщо ЧСС нижче 55 уд/хв., інтервал PQ > 0,24 сек. або систолічний кров’яний тиск менше 100 мм. рт. ст.; пацієнтам, у яких є надчутливість до будь-якого з компонентів препарату чи до інших β-адреноблокаторів.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, пролонгованої дії по 12,5 мг, по 25 мг, по 50 мг, по 100 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при температурі не вище 25ºС; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

Торгова назва:

ІІ. Азопрол ретард, "EMCURE PHARMACEUTICALS LTD" для "Actavis group HF", Індія/Ісландія

Беталок Зок, "AstraZeneca AB", Швеція

  • Небіволол (Nebivolol) *

Фармакотерапевтична група: С07АВ12 - селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: антигіпертензивна, антиангінальна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: являє собою рацемат, який складається з двох енантомірів: D-небіволол та L-небіволол і поєднує дві фармакологічні властивості -  конкурентного і селективного блокатора β1- адренорецепторів та “м’якого” вазодилататора внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO); при одноразовому і повторному застосуванні знижується ЧСС у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним АТ, так і у хворих на АГ; у терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається; не має симпатикоміметичної активності; у фармакологічних дозах мембраностабілізуюча активність відсутня; не чинить суттєвого впливу на навантаження чи витривалість; після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантомірів; їжа не впливає на всмоктування; метаболізується в печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів; біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % у швидкометаболізуючих осіб та є майже повною – в осіб з повільною метаболізацією, тому особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз; в осіб із швидкою метаболізацією значення T1/2  - 10 год, а в осіб з повільною метаболізацією ці значення у 3-5 разів більші; концентрації у плазмі пропорційні дозі.

Показання до застосування ЛЗ: АГ; лікування хр. серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35 %) як додаткова терапія в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, антагоністами ангіотензину ІІ та/або препаратами наперстянки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - доза становить 5 мг/добу (краще приймати її завжди в один і той же час); антигіпертензивний ефект виявляється через 1-2 тижні лікування, в окремих випадках оптимальна дія досягається лише 4 тижні по тому; хр. серцева недостатність - лікування повинно розпочинатися при поступовому збільшенні дози відповідно до такої схеми: початкова доза, що становить 2,5 мг 1 р/добу, може бути, залежно від переносимості, збільшена до 5 - 10 мг 1 р/добу (підвищення дози повинно відбуватися з 14-денним інтервалом); максимальна рекомендована доза - 10 мг 1 р/добу1.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - брадикардія, ортостатична гіпотензія, задишка, набряки, серцева недостатність, AV-блокада, порушення ритму серця, с-м Рейно, кардіалгія; ЦНС - головний біль, запаморочення, депресія, утома, парестезії, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, безсоння, “кошмарні” сновидіння, галюцинації; ШКТ - нудота, запор, діарея, сухість у роті; АР - шкірний висип; інше – бронхоспазм, фотодерматоз, гіпергідроз, риніт.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; артеріальна гіпотензія, хр. серцева недостатність у стадії декомпенсації, ангіоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала), кардіогенний шок, виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), СССВ, AV-блокада II-III ступеня; БА; феохромоцитома, тяжкі порушення функції печінки; облітеруючі захворювання периферичних судин (с-м переміжної кульгавості); міастенія, м’язова слабкість; депресія; в/в введення верапамілу; дитячий та підлітковий вік до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: таблетки по 2,5 мг, 5 мг.  

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

І. Небівал, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

ІІ. Небікард, "Torrent Pharmaceuticals Ltd.", Індія

Небілет®, "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Німеччина

Небілонг, "Micro Labs Limited", Індія

Нодон, "Cadila Pharmaceuticals Ltd", Індія

 

Комбіновані препарати

  • Бісопролол + гідрохлортіазид (Bisoprolol + hydrochlorthiazid) *

ІІ. Бісопролол Сандоз Комп; табл., вкриті плівковою оболонкою; 1 табл. містить бісопрололу фумарату 5 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг, або бісопрололу фумарату 10 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг, виробництва Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Словенія

 

1.2. Неселективні β-адреноблокатори

  • Пропранолол (Propranolol)

Фармакотерапевтична група: C07A A05 - неселективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: блокує β1- і β2-адренорецептори, виявляє мембраностабілізуючу дію; пригнічує автоматизм СА-вузла, виникнення ектопічних ділянок у передсердях, AV-вузлі і в шлуночках; знижує швидкість проведення збудження в AV-з’єднанні по пучку Кента переважно у антероградному напрямку; сповільнює ЧСС та зменшує силу серцевих скорочень, потребу міокарда в кисні; знижує серцевий викид, АТ, секрецію реніну, нирковий кліренс і швидкість клубочкової фільтрації; пригнічує реакцію барорецепторів дуги аорти на зниження АТ; пригнічує ліполіз у жировій тканині, перешкоджаючи підвищенню рівня вільних жирних кислот (коефіцієнт атерогенності може збільшуватися); пригнічує глікогеноліз, секрецію глюкагону та інсуліну, перетворення тироксину в трийодтиронін; підвищує тонус мускулатури бронхів і скоротливість матки; підсилює секреторну та моторну активність ШКТ; у хворих на ІХС зменшує частоту нападів стенокардії, підвищує переносимість фізичних навантажень, знижує потребу у нітрогліцерині; виявляє кардіопротективну дію, ймовірно знижуючи ризик повторного ІМ та раптової смерті на 20–50%; після прийому одноразової дози пропранололу спостерігається зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні як лежачи, так і стоячи; стійкий гіпотензивний ефект розвивається до кінця другого тижня лікування.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із ШКТ (90%); біодоступність становить 30–40% і залежить від характеру їжі та інтенсивності печінкового кровотоку, збільшується при тривалому застосуванні. Смакс досягається через 1–2 год після прийому внутрішньо; з білками плазми зв’язується на 90–95%, обсяг розподілу 3–5 л/кг; виявляє високу ліпофільність, накопичується в легеневій тканині, головному мозку, нирках та серці; проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, в грудне молоко; метаболізується в печінці шляхом глюкуронування (99%); T1/2  - 3–5 год, при тривалому застосуванні триває до 12 год; виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів (до 90 %), у незміненому вигляді – менше 1%; не видаляється при гемодіалізі.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, стенокардія, синусова тахікардія (у тому числі при тиреотоксикозі), надшлуночкова і миготлива тахікардії, ІМ, гіпертрофічна кардіоміопатія (у т. ч. субаортальний стеноз), пролапс мітрального клапана, есенціальний тремор, нейроциркуляторна дистонія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: режим дозування індивідуальний; при АГ - початкова доза становить 40 мг 2–3 р/добу, при необхідності дозу поступово підвищують кожен тиждень до підтримуючої добової дози – 160–320 мг за 2–3 прийоми, МДД – 320 мг; при стенокардії - початкова доза становить 40 мг 2–3 р/добу, підтримуюча добова доза – 120–240 мг за 3–4 прийоми, МДД – 240 мг; при ІМ (систолічний АТ – більше 100 мм рт. ст.) по 20–40 мг 3–4 р/добу під контролем ЧСС; при аритміях, тахікардії при хвилюванні, тиреотоксикозі - по 10–30 мг 3–4 р/добу; при гіпертрофічній кардіоміопатії - по 20–40 мг 3–4 р/добу; дітям старше 1 року як антигіпертензивний або антиаритмічний засіб - початкова доза 0,5–1 мг/кг/добу за 2–4 прийоми, підтримуюча доза – 2–4 мг/кг/добу за два прийоми, добові дози підбирають індивідуально.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система і кровотворення - артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, AV-блокада, розвиток/прогресування серцевої недостатності, порушення периферичного кровообігу, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, агранулоцитоз; ЦНС та органи чуття -астенія, запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість, нічні кошмари, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна амнезія, парестезії, порушення гостроти зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей, кератокон’юнктивіт, галюцинації, судоми; ШКТ - нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, діарея або запор, тромбоз мезентеріальної артерії, ішемічний коліт, порушення функції печінки (у тому числі холестаз); дихальна система - фарингіт, кашель, задишка, респіраторний дистрес-с-м, бронхо- та ларингоспазм; ендокринна система – гіпоглікемія; АР - шкірні реакції, свербіж, гарячка; шкірні покриви - алопеція, загострення псоріазу; інше - артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, AV-блокада II і III ступеня, СА-блокада, СССВ, синусова брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), стенокардія Принцметала, артеріальна гіпотензія, г. і хр. серцева недостатність, важкий перебіг БА, с-м Рейно та інші облітеруючі захворювання периферичних судин, період годування груддю, дитячий вік до 1 року.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, 40 мг; р-н для ін'єкцій 0,1% по 5 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15оС - 25оС; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Анаприлін-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Пранолол, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

 

1.3. Комбіновані α- и β-адреноблокатори

  • Карведілол (Carvedilol) *

Фармакотерапевтична група: C07AG02 - сполучені блокатори α- і β- адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія:

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: неселективний β-блокатор з антиоксидантними властивостями; його незначний вазодилатуючий ефект проявляється через селективну блокаду α1-рецепторів; завдяки вазодилатації знижує периферичний судинний опір; пригнічує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи за допомогою блокади β-адренорецепторів; не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючу властивість; карведілол є двустериоізомерним рацематом; блокування адренергічних рецепторів β1- і β2 відбувається завдяки енантіомеру S(-); потужний антиоксидант і поглинач вільних радикалів; поліпшує фракцію викиду і розміри лівого шлуночка в пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка; не має несприятливого впливу на склад ліпідів сироватки або електроліти; абсолютна біодоступність близько 25%; Смакс досягається через 1 год; співвідношення між дозою і концентрацією в сироватці є лінійним; прийом їжі не впливає на біодоступність, хоча збільшує час до досягнення Смакс; високоліпофільна сполука; 98-99% карведілолу зв’язуються з білками плазми; об’єм розподілу приблизно 2 л/кг, у пацієнтів з цирозом печінки він вище; ефект пресистемного метаболізму при прийомі усередину дорівнює приблизно 60-75%; T1/2  - 6-10 год; плазмовий кліренс - 590 мол/хв.; виведення відбувається з жовчю і калом; невелика частина дози  виводиться через нирки у вигляді різних метаболітів; карведілол метаболізується в печінці за рахунок оксидації ароматичного кільця і глюкуронидації з утворенням трьох активних метаболітів, що впливають на β-рецептори; 4-гідроксифенол-метаболіт як β-адреноблокатор у 13 разів активніше карведілолу; порівняно з карведілолом ці три метаболіти мають слабку судинорозширювальну дію; два з гідроксикарбозольних метаболітів карведілолу є винятково потужними антиоксидантами, причому їхня активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку для карведілолу.

Показання для застосування ЛЗ: АГ, ІХС, хр. серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при АГ (самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо тіазидовими діуретинами) рекомендується прийом однієї дози 1 р/добу, разова рекомендована доза 25 мг, МДД - 50 мг; для дорослих початкова рекомендована доза становить 12,5 мг 1 р/добу, потім - по 25 мг 1 р/добу, при необхідності дозу можна збільшувати поступово з інтервалами у 2 тижні; для літніх пацієнтів початкова рекомендована доза при АГ становить 12,5 мг 1 р/добу, що також може бути достатнім і для тривалого лікування, при необхідності дозу можна збільшувати поступово з інтервалами у 2 тижні; при ІХС початкова доза для дорослих - 12,5 мг 2 р/добу в перші два дні, після цього по 25 мг 2 р/добу, якщо необхідно, дозу можна збільшувати поступово з інтервалами збільшення в 2 тижні або ще рідше до рекомендованої максимальної дози 100 мг/добу, розділеної на два прийоми; для літніх пацієнтів початкова доза становить 12,5 мг 2 р/добу в перші два дні, після чого лікування триває дозами 25 мг 2 р/добу, що є рекомендованою МДД; при серцевій недостатності - початкова доза становить 3,125 мг 2 р/добу протягом двох тижні, при добрій переносимості дозу збільшують із інтервалами не менш двох тижнів, до 6,25 мг 2 р/добу, потім до 12,5 мг 2 р/добу, потім до 25 мг 2 р/добу; дозу варто збільшувати до максимальної, переносимої хворим (у пацієнтів з масою тіла менш 85 кг максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 р/добу, при масі тіла понад 85 кг 50 мг 2 р/добу; підвищення дози до 50 мг 2 р/добу повинно проводитися обережно; якщо карведілол був відмінений, лікування повинне знову починатися з дози 3,125 мг 2 р/добу з поступовим підвищенням як рекомендовано вище.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - периферичні набряки, брадикардія, повна AV-блокада, погіршення перебігу серцевої недостатності; система сечовиділення - порушення функції нирок та сечовипускання; судинні порушення - ортостатична гіпотензія, недостатність периферичного кровообігу; ШКТ - нудота, пронос, біль у животі, запор, блювання, сухість у роті; респіраторна система - закладання носа; при розладах репродуктивних органів і молочних залоз - генітальний набряк, імпотенція; опорно-руховий апарат - біль у суглобах; загальні розлади - набряки, стомлюваність, стенокардія, AV-блокада і погіршення симптомів певних судинних захворювань (перемежована кульгавість, с-м Рейно); дихальна система - астматична задишка у схильних пацієнтів; шкірні покриви – АР, псоріаз, кропивниця, свербіж й висипання за типом плоского лишаю, поява або загострення вже наявних псоріатичних елементів; загострення та прояв ЦД і порушення балансу глюкози в крові; органи кровотворення – тромбоцитопенія, лейкопенія; при порушенні метаболізму й харчування – гіперхолестеринемія, гіперглікемія у пацієнтів хворих на  ЦД, гіперволемія, затримка рідини; психіатричні розлади- порушення сну, депресія, ЦНС - запаморочення, головний біль, парестезія, непритомність; органи зору - порушення зору, зниження сльозовиділення, подразнення слизової оболонки очей.

Протипоказання до застосування ЛЗ: серцева недостатність (ІV класу за NYHA); клінічно значуща дисфункція печінки; БА; хр. обструктивне легеневе захворювання з бронхіальною обструкцією; AV-блокада ІІ й ІІІ ступеня; важка брадикардія (< 50 уд/хв); СССВ, кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 85 мм рт ст), стенокардія Принцметала; гіперчутливість до препарату; метаболічний ацидоз; важкі порушення периферичного артеріального кровообігу; спільне в/в лікування верапамілом або дилтіаземом; вагітність та лактація; дитячий вік до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 3,125 мг, по 6,25 мг, по 12.5 мг, по 25 мг; табл., вкриті плівковою оболонкою по 6,25 мг, по 12, 5 мг, по 25 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 0С; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І.Карведилол-Лугал, ВАТ "Луганський ХФЗ",

Корвазан®, ВАТ "Київмедпрепарат"

ІІ.Карведігама®, "Woerwag Pharma GmbH & Co. KG", Німеччина

Карведілол оріон, "Orion Corporation"; "Chanelle Medical"; "Specifar S.A.", Фінляндія/Ірландія/Греція

Карведілол-Гріндекс, АТ "Гріндекс", Латвія

Карветренд, "PLIVA Krakow" Pharmaceutical Company S.A."; "Pliva Croatia" Ltd, Польща/Хорватія

Карвид, "Cadila Healthcare Ltd", Індія

Кардіостад, "Stada Arzneimittel AG", Німеччина

Кардивас, "Sun Pharmaceutical Industries Ltd", Індія

Кардилол®, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Кориол®, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Протекард, "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Ізраїль

Таллітон®, "EGIS Pharmaceuticals PLC", Угорщина

  • Лабеталол (Labetalol)*

Фармакотерапевтична група: C07A G01  - антиадренергічні засоби з периферичним механізмом дії.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: невибірковий β-адреноблокатор, який спричиняє одночасно вибіркову α1-адреноблокуючу, β2-адреноміметичну (частковий агоніст) і пряму судинорозширювальну дію; сполучення цих властивостей забезпечує швидкий, виражений і надійний антигіпертензивний ефект; блокує переважно β1- і β2-адренорецептори і меншою мірою α1-адренорецептори; суттєво не впливає на величину серцевого викиду і ЧСС; знижуючи АТ, не викликає тахікардії; як α-адреноблокатор в 2-7 разів активніший, ніж фентоламін, а як β-адреноблокатор в 5-18 разів менше активний, ніж пропранолол; блокує α- і β-адренорецептори у співвідношенні 1:3; зменшує активність реніну плазми; при комбінації з діуретиками активність реніну збільшується, а гіпотензивний ефект підсилюється, що вказує на незалежність гіпотензивного ефекту від активності реніну плазми; підвищує рівень калію в плазмі крові; гіпотензивний ефект більшою мірою залежить від β-адреноблокуючих властивостей лабеталолу; лабеталол, маючи змішаний механізм дії, виявляє високу клінічну ефективність; після введення в вену Смакс лабеталолу спостерігається через 2 хв, але вже через 8,5 хв знижується; T1/2  - 3,5-4,5 год і не змінюється при нирковій недостатності; виводиться з організму головним чином з сечею в вигляді неактивних метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: АГ різного ступеню тяжкості, в тому числі гіпертонічні кризи, феохромоцитома, ІХС.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при гіпертонічних кризах вводять в/в по 100-125 мг одним болюсом або повільно у вигляді крапельної інфузії (50-200 мг/добу) в 200 мл ізотонічного р-н натрію хлориду або 5% р-н глюкози; дозу збільшують поступово з інтервалом 1 тиждень максимально 2000-2400 мг/добу; при гіпертонічному кризі навіть хворим на ІМ можна вводити в/в струйно 20 мг і повторяти по 20-80 мг кожні 10 хв. (максимальна загальна доза – 300 мг); це дозволяє швидко нормалізувати АТ; максимальна дія після кожного введення в/в спостерігається протягом 5 хв; при необхідності застосовують інфузію в/в зі швидкістю 1-2 мг/хв (максимальна доза 2400 мг/добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ортостатична артеріальна гіпотензія, запаморочення, головний біль, підвищення тонусу м’язів бронхів, нудота, блювання, порушення функції печінки, запор або пронос, відчуття втоми, свербіж шкіри.

Протипоказання до застосування ЛЗ: AV-блокада, виражена серцева недостатність, схильність до бронхоспазмів; перші місяці вагітності; обережно застосовувати у хворих на БА.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій (5 мг/мл) по 4 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 250С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Лакардія®, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

 

2. Селективні інгібітори I f каналів

  • Івабрадин (Ivabradin) *

Фармакотерапевтична група: С01ЕB17 - кардіологічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: діє шляхом селективного та специфічного інгібування f-каналів синусового вузла серця, контролює спонтанну діастолічну деполяризацію синусового вузла та зменшує ЧСС; діє тільки на рівні синусового вузла та не впливає на внутрішньопередсердну, AV- та внутрішньошлункову провідність, скоротність міокарда та реполяризацію шлуночків; не змінює показник QT-корегований; може взаємодіяти з h-каналами сітківки, що може призвести до тимчасового порушення світлосприняття; раптова зміна освітлення, часткове інгібування h-каналів обумовлюють можливість розвитку фотопсій; основною фармакодинамічною особливістю є ексклюзивне зменшення ЧСС; при застосуванні звичайно рекомендованих доз (5 мг або 7,5 мг 2 р/добу) відмічається зменшення ЧСС приблизно на 10 уд/хв у стані спокою та при навантаженні, що зменшує роботу серця та споживання кисню міокардом (має доведену антиангінальну та антиішемічну ефективність); після місяця лікування івабрадином у дозуванні 5 мг 2 р/добу тривалість тесту з фізичним навантаженням у междозовому періоді збільшується на 1 хв; при збільшенні дози до 7,5 мг 2 р/добу, через 3 місяці застосування спостерігається подальше збільшення тривалості навантаження ще приблизно на 25 сек; кількість нападів стенокардії при застосуванні івабардину зменшилась на 70 %; під час лікування не спостерігаються випадки фармакологічної толерантності (втрати ефективності) або ефекту "відміни" після раптового припинення лікування; антиангінальна та антиішемічна ефективність супроводжується дозозалежним зменшенням ЧСС у спокої та під час фізичного навантаження при відсутності негативного впливу на скоротність міокарда та провідність; висока клінічна ефективність та переносимість обумовлює особливу доцільність застосування івабрадину у пацієнтів з протипоказаннями чи обмеженнями до застосування β-адреноблокаторів; після перорального застосування швидко вивільняється, швидко та майже повністю всмоктується, добре розчиняється (>10 мг/мл); Смакс досягається приблизно через 1 год; біодоступність дорівнює майже 40%; приблизно 70% зв’язується з протеїнами плазми; Смакс при довготривалому застосуванні рекомендованої початкової дози 5 мг 2 р/добу - 22 нг/мл; середня концентрація у плазмі у стадії стабільної концентрації дорівнює 10 нг/мл; екстенсивно метаболізується у печінці та кишечнику шляхом окислення системою цитохромів P450 3A4; основним активним метаболітом є його N-десметильований дериват, його концентрація становить 40% від концентрації івабрадину гідрохлориду, та він має такі самі фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості; основний активний метаболіт теж метаболізується системою цитохромів CYP3A4; івабрадин має низьку спорідненість з CYP3A4, не активує та не інгібує його, отже, вірогідно, не змінюватиме метаболізм CYP3A4 або його концентрацію у плазмі; інгібітори та стимулятори CYP3A4 можуть значною мірою впливати на концентрацію івабрадину в плазмі; T1/2  - 2 год, ефективний T1/2  – 11 год; загальний кліренс івабрадину - 400 мл/хв., нирковий кліренс івабрадину - 70 мл/хв.; екскреція метаболітів відбувається рівною мірою через сечу та кал (4% активної речовини виводяться через сечу у незміненому вигляді); кінетика івабрадину для доз 0.5 -24 мг є лінійною; спостерігається лінійна залежність зменшення ЧСС зі збільшенням концентрації івабрадину та його активного метаболіту в плазмі крові для доз 15-20 мг 2 р/добу.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування хр. стабільної стенокардії у пацієнтів з нормальним синусовим ритмом та з протипоказаннями чи обмеженнями до застосування β-адреноблокаторів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано – 2 р/добу: вранці та ввечері під час прийому їжі; початкова доза - 5 мг 2 р/добу; після трьох-чотирьох тижнів лікування, за необхідності подальшого зменшення ЧСС, дозу івабрадину можна збільшити до 7,5 мг 2 р/добу і перейти на прийом 7,5 мг 2 р/добу; максимальна рекомендована терапевтична добова доза - 15 мг; якщо під час лікування ЧСС стає менше 50 уд/хв чи пацієнт відчуває симптоми, які є наслідком брадикардії (запаморочення, слабкість, гіпотензія ), необхідно зменшити дозу методом титрування, включаючи можливість застосування івабрадину у дозі 2,5 мг 2 р/добу; у разі утримання ЧСС нижче 50 уд/хв необхідно припинити застосування івабрадину.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення зору – фотопсії, розмите бачення; серцево-судинна система – брадикардія, АV- блокада І ступеня, шлуночкова екстрасистолія, підсилене серцебиття та надшлуночкова екстрасистолія; ШКТ - нудота, закреп або діарея; ЦНС - головний біль (у перші місяці застосування), запаморочення (вірогідно пов’язане з брадикардією); лабораторні показники - підвищення креатиніну плазми, еозинофілії, підвищення рівня сечової кислоти; інше - судоми, диспное.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; брадикардія (ЧСС у спокої < 60 уд/хв); кардіогенний шок; тяжка печінкова недостатність; СССВ, СА-блокада, наявність у пацієнта штучного водія ритму, AV-блокада III ступеня; комбінація з інгібіторами CYP3A4 сильної та помірної дії: протигрибкові препарати похідні азолу (кетоконазол та інші), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), противірусні препарати (нелфінавір, ратонавір) та нефазодон; періоди вагітності та лактації; г. ІМ, нестабільна стенокардія, виражена (АТ < 90/50 мм. рт.ст.) гіпотензія, серцева недостатність III- IV NYHA функціональних класів.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 5 мг, по 7,5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 18-25°C; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Кораксан® 5 мг, Кораксан® 7,5 мг, "Les Laboratoires Servier Industrie";"Servier (Ireland) Industries Ltd" для "Les Laboratoires Servier", Франція/Ірландія/Франція

 

3. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)

3.1. Дігідропіридин

  • Амлодипін (Amlodipine) *

Фармакотерапевтична група: С08СА01 - селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, антиангінальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин; механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладенькі м’язи судин; антиангінальний ефект реалізується у два способи: розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферійний опір (постнавантаження); оскільки ЧСС практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні; також сприяє розширенню коронарних артеріол, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда; дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія) і запобігає розвиткові коронарної вазоконстрикції; у хворих на АГ разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження АТ протягом 24 год у положенні як лежачи, так і стоячи; завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє г. гіпотензії; у хворих на стенокардію амлодипін сприяє підвищенню фізичної працездатності, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у вживанні таблеток нітрогліцерину; 97,5% амлодипіну зв’язується з білками плазми крові; не має жодного несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому він придатний для лікування хворих на БА, ЦД і подагру; не викликає погіршення стану у хворих на серцеву недостатність ІІ - ІІІ функціонального класу за класифікацією (NYHA) за такими критеріями як толерантність до фізичного навантаження, фракція викиду лівого шлуночка та клінічна симптоматика; застосування амлодипіну не призводить до підвищення ризику летальності або комбінованого показника летальності у пацієнтів з серцевою недостатністю ІІІ - IV класу (NYHA), які отримували дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ; після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах добре всмоктується, досягаючи Смакс через 6 - 12 год у пацієнтів як середнього, так і літнього віку; абсолютна біодоступність досягає 64 - 80%; об’єм розподілу - 21 л/кг; T1/2  - 35 - 50 год; стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається після 7 - 8 днів регулярного застосування; амлодипін трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів; виводиться із сечею: 10% введеної дози – у незмінному стані, 60% - у вигляді метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування АГ як засіб першого ряду для монотерапії у більшості хворих; за необхідності його можна призначати також у поєднанні з тіазидними діуретиками, α-адреноблокаторами, β-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ; лікування ішемії міокарда, зумовленої як органічною непрохідністю (стабільна стенокардія) так і спазмом або звуженням коронарних артерій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія); можна застосовувати й у тих випадках, коли клінічна картина дозволяє лише припустити існування вазоспазму або вазоконстрикції, хоча наявність останніх точно не встановлена ( монотерапія або у поєднанні з іншими антиангінальними препаратами).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при АГ та стенокардії звичайна початкова доза - 5 мг 1 р/добу; залежно від індивідуальної реакції хворого, дозу можна збільшити до МДД, яка дорівнює 10 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, набряки, втома, сонливість, нудота, біль у шлунку, приливи, серцебиття та запаморочення; алопеція, запори, артралгія, астенія, біль у спині, диспепсія, задишка, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія, нездужання, зміна настрою, сухість у роті, судоми м’язів, міалгія, периферична нейропатія, панкреатит, пітливість, непритомність, тромбоцитопенія, васкуліт; АР (свербіж, висип, набряк та мультиформна еритема); гепатит, жовтяниця та підвищення рівнів печінкових ферментів; ІМ, аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), біль за грудниною.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дигідропіридинів.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 2,5 мг, по 5 мг, по 10 мг; табл., вкриті оболонкою по 5 мг, по 10 мг; капс. по 5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15-25°С; термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

І. Амлодипін, ЗАТ "Технолог"

Амлодипін, Амлодипін-Астрафарм, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Амлодипін, ТОВ "Львівтехнофарм"

Амлодипін, ВАТ "ХФЗ "Червона зірка"

Амлодипін-Авант™, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

Амлодипін-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Амлодипін-КВ, ВАТ "Київський вітамінний завод"

Амлодипін-Лугал, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Амлодипін-Фітофарм, ВАТ "Фітофарм"

Амлодипін-Фармак, ВАТ "Фармак"

Амлокор, ВАТ "Київмедпрепарат"

Амлоприл®-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Аген 5, Аген 10, Аген® 5, Аген® 10, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка

Азомекс, "EMCURE PHARMACEUTICALS LTD", Індія

Амло, Амло®, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Амловас®, "Unique Pharmaceutical Laboratories" (відділення фірми "J.B.Chemicals & Pharmaceuticals Ltd"), Індія

Амлодак-5, Амлодак-10, "Cadila Healthcare Ltd", Індія

Амлодил, "Bosnalijek d.d.", Боснія і Герцеговина

Амлодин 5, Амлодин 10, "Ameda Pharma Pvt.Ltd", Індія

Амлодипін, "Replekfarm A.D.", Республіка Македонія

Амлодипін-Нортон, "Unimax Laboratories"для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Амлодипін-Сановель, "Sanovel Ilac Sanayi ve Ticaret A.s.", Туреччина

Амлонг, "Micro Labs Limited", Індія

Амлопін, "Makpar Internacional", Індія

Амлосандоз, "Lek S.A." підприємство компанії "Sandoz"; "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Польща/Словенія

Вазодипін, "Cipla Ltd", Індія

Васкопін, "Parmacare Int.Co./Gepharm" для "Parmacare Int.Co./German Palestinian Joint Venture", Палестина

Дуактин, "Pharma Internacional", Йорданія

Емлодин®, "EGIS" Pharmaceutical works Ltd, Угорщина

Норвадин, "ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.", Туреччина

Норваск®. "Heinrich Mack Nachf. GmbH & Co KG" для "Pfizer International Inc.", Німеччина/США

Нормодипін, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина

Стамло, "Dr.Reddy`s Laboratories Limited", Індія

Тенокс, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Тенсигал, "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

  • Лацідипін (Laсіdipin) *

Фармакотерапевтична група: С08С А09 – селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні дигідропіридину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гіпотензивна, антиангінальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: специфічний антагоніст кальцію, який має виражену селективність дії відносно кальцієвих каналів, що знаходяться у гладкій мускулатурі стінки судин; механізм дії складається з дилатації периферичних артеріол, зменшення периферичного судинного опору та зниження АТ.має високий рівень зв’язування (більше 95%) з білками, альбумінами та α1-глюкопротеїнами; швидко, але у невеликих кількостях абсорбується з ШКТ після перорального вживання та метаболізується у печінці; абсолютна біодоступність у середньому становить 10%; Смакс досягається через 30 – 150 хв після прийому; виводиться головним чином шляхом печінкового метаболізму; приблизно 70 % дози виводиться у вигляді метаболітів з калом, інша частина - із сечею; T1/2  - 13 – 19 год.

Показання до застосування ЛЗ: лікування АГ як засіб монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (наприклад β-блокаторами, діуретиками або інгібіторами АПФ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза для дорослих – 2 мг 1 р/добу, яка приймається кожного дня, в один і той самий час, бажано вранці; через 3-4 тижні дозу збільшують до 4 мг 1 р/добу; термін лікування визначається індивідуально залежно від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - головний біль, запаморочення; серцево-судинна система - посилене серцебиття, загострення явищ стенокардії, приплив крові до обличчя, гіперемія шкіри, відчуття жару; ШКТ - функціональний розлад шлунка, нудота, гіперплазія слизової оболонки ясен; шкіра та п/ш тканина - висип на шкірі (включаючи еритему та свербіж); сечовидільна система – поліурія; загальне - астенія, набряк, зворотнє збільшення рівня лужної фосфатази.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкий аортальний стеноз.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 4 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 300 С; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Лаципіл™, "GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Польща/Великобританія

  • Лерканідипін (Lercanidipine)

Фармакотерапевтична група: С08СА13 - селективний блокатор кальцієвих каналів, переважно з дією на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, антиангінальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антагоніст кальцію дигідропіридинової групи, який блокує трансмембранний потік кальцію в серцевому м’язі та гладеньких м’язах судин; механізм його антигіпертензивної дії зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладенькі м’язи судин, за рахунок чого зменшується їх периферичний опір; незважаючи на його короткий T1/2 , лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок його високого коефіцієнта мембранного розподілу; завдяки високій судинній селективності препарату його інотропна дія не має клінічного значення, а також рідко спостерігається г. гіпотензія з рефлекторною тахікардією завдяки поступовому розвитку вазо дилатації; повністю всмоктується після прийому внутрішньо і Смакс реєструються приблизно через 1,5 – 3 год; ступінь зв’язування з білками сироватки перевищує 98%; внаслідок високого метаболізму при першому проходженні через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну, прийнятого пацієнтом після їди, становить приблизно 10%; середній T1/2  - 8-10 год, а терапевтична дія продовжується протягом 24 год унаслідок високого ступеня зв’язування з ліпідною мембраною; при повторному застосуванні акумуляція не спостерігалась; біодоступність після перорального застосування значно підвищується після їжі, тому препарат приймають натще; екстенсивно метаболізується ферментом CYP 3А4; вихідні ліки в сечі та калі не виявляються, переважно перетворюється у неактивні метаболіти, і біля 50% прийнятої дози виводиться із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: лікування АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих становить 10 мг 1 р/добу, не менше, ніж за 15 хв до їди, доза може бути підвищена до 20 мг, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта; максимальна антигіпертензивна дія розвивається протягом 2 тижнів лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: Більшість побічних реакцій, які спостерігались, зв’язані з судино-розширювальною дією препарату: приплив крові до обличчя, периферичні набряки, підсилене серцебиття, тахікардія, головний біль, запаморочення, астенія. Іншими небажаними впливами, які зустрічалися менше ніж у 1% хворих, були: втомлюваність, ШКТ - диспепсія, нудота, блювання, біль у епігастрії, діарея, поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія. У поодиноких випадках може зустрічатися гіпотензія. В окремих випадках можуть зустрічатися гіперплазія ясен, оборотні збільшення у сироватці кількості трансаміназ печінки (інших клінічно значущих відхилень лабораторних параметрів функції печінки не спостерігалось). Крім того, повідомлялось про збільшення частоти сечовипускання. У поодиноких випадках деякі дигідропіридини призводять до появи у хворих нападів стенокардії. Дуже рідко у хворих збільшується частота і тривалість нападів стенокардії, в окремих випадках аж до розвитку ІМ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: Підвищена чутливість до дигідропіридинів або до будь-якого компонента препарату. Леркамен® 10 є протипоказаним під час вагітності та в період годування груддю; жінкам дітородного віку; хворим з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (виражений мітральний і аортальний стеноз та виражена обструкція при гіпертрофічній кардіоміопатії; хворим із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю, з нестабільною стенокардією; хворим після ІМ протягом 1 місяця; хворим із тяжкою дисфункцією печінки та нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв). Дітям до 18 років застосовувати препарат не рекомендується.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 10 мг, по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30°С; термін придатності – 3 роки. 

Торгова назва:

ІІ. Леркамен® 10, Леркамен® 20,  "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Німеччина

  • Ніфедипін (Nifedipine) *

Фармакотерапевтична група: С08СА05 - селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію у клітини гладенької мускулатури артеріальних судин; знижує тонус гладеньких м'язів коронарних артерій, що призводить до збільшення коронарного кровотоку та запобігає ангіоспазму; при довготривалому застосуванні запобігає розвитку атеросклеротичних бляшок у стінці судин; зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок зменьшення після навантаження; знижує тонус гладенької мускулатури артеріол, тим самим зменшує підвищений опір периферичних судин, що призводить до зниження АТ; збільшує виведення натрію та води з організму; антигіпертензивна дія ніфедипіну особливо виражена у пацієнтів, які страждають на АГ; на початку лікування ніфедипіном можливе тимчасове рефлекторне підвищення ЧСС та величини серцевого викиду; Смакс реєструється практично безпосередньо після в/в введення препарат; біодоступність ніфедипіну досягає 98%; до 94 - 99 % введеної дози піддається зв'язуванню з білками плазми крові; T1/2  - 2 год; 60 - 80% введеної дози виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів; у незначних кількостях ніфедипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також у материнське молоко і, можливо, через плацентарний бар'єр; табл. рапід-ретард містять 5 мг ніфедипіну у швидкорозчинній формі та 15 мг кристалічного ніфедипіну, який вивільняється повільно; час досягнення Смакс після прийому внутрішньо приблизно 6-12 год в табл. по 30мг - 12 - 15 год, в табл. по 60мг - 7 - 9 год; після декількох днів прийому постійна терапевтична концентрація препарату підтримується протягом 24 год; T1/2  - 2-4 год.

Показання для застосування ЛЗ: вазоспастична стенокардія, лікування АГ, лікування ІХС, хр. стабільної стенокардії (стенокардії напруження).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для купірування гіпертензивного кризу препарат вводять в/в крапельно по 50 мл (5 мг ніфедипіну) протягом 4-8 год, тобто зі швидкістю 6,3 - 12,5 мл інфузійного р-н за 1 год; протягом 24 год доза препарату, який вводиться, не повинна перевищувати 150 - 300 мл, що відповідає добовій дозі ніфедипіну 15-30 мг; інфузійна терапія може проводитись не більше 3 днів, потім рекомендується призначати таблетовані форми ніфедипіну; ніфедипін має високу чутливість до впливу світла - при підготовці змішаної інфузії необхідно забезпечити захист р-ну від впливу світла; для лікування ІХС та хр. стабільної стенокардії (стенокардії напруження) рекомендується приймати по 1 табл. препарату 2 р/добу (20х2 мг/добу); якщо необхідні вищі дози препарату, їх слід підвищувати поступово до максимальної дози - 60 мг/добу; для лікування АГ рекомендується приймати по 1 табл. 2 р/добу (20х2 мг/добу); при супутньому застосуванні з інгібіторами CYP 3A4 або індукторами CYP 3A4 може виникнути необхідність в коригуванні дози ніфедипіну або у відміні ніфедипіну; внаслідок його вираженого антиішемічного та антигіпертензивного ефекту препарат слід відміняти поступово; залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції пацієнта, дозу ніфедипіну можно поступово збільшити до 120 мг 1 р/добу. 

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР - алергічний набряк/ангіонабряк (вкл. набряк гортані, свербіж, кропив’янка, висипання, анафілактична/анафілактоїдна реакція; порушення у поведінці та розлади сну - реакції стривоженості, розлади сну; ЦНС - головний біль, вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, пар-/дизестезія;  порушення зору; серцево-судинна система – тахікардія, посилене серцебиття, вазодилатація, гіпотензія, втрата свідомості; дихальна система - носова кровотеча, закладення носу, диспное; ШКТ - біль у животі, нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, гіперплазія ясен, дисфагія, кишкова непрохідність, виразка кишечника, блювання, транзиторне підвищення активності ферментів печінки; шкіра та п/ш клітковина – еритема; скелетном’язова система - м’язові судоми. набряки суглобів; нирки та сечовивідні шляхи – поліурія, дизурія; репродуктивна система - еректильна дисфункція; загальні розлади - відчуття нездужання, неспецифічний біль, лихоманка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, г. коронарні с-ми, аортальний стеноз; періоду вагітності та лактації; діти до 15 років; не рекомендується призначати пацієнтам, у яких біль має ішемічний характер, можливо, пов'язаний з попередньою терапією ніфедипіном; застосування у комбінації з рифампіцином (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі внаслідок індукції ферментів).

Форми випуску ЛЗ: р-н для інфузій 0,01%; табл. по 10 мг; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг; табл. пролонгованої дії по 10 мг; табл., вкриті оболонкою, по 10 мг, 20 мг; табл. рапід-ретард, вкриті оболонкою, по 5 мг, по 20 мг; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 30 мг, по 60 мг; табл., вкриті оболонкою, з контрольованим вивільненням по 30 мг, по 60 мг; табл. з модифікованим вивільненням по 40 мг.    

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; у флаконі із захисною пластиковою оболонкою, розчин зберігає свої властивості при денному світлі протягом 1 год. при штучному освітленні - протягом 6 год; термін зберігання р-ну - 2 роки, табл., пролонгованої дії - 5 років; табл., вкритих оболонкою - 4 роки.

Торгова назва:

І. Ніфедипін, ЗАТ "Технолог"

Ніфедипін ретард-Дарниця, Ніфедипін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Ніфедипін-ФС ретард, ТОВ "Фарма Старт"

Фармадипін®, ВАТ "Фармак"

Фенігідин, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Фенігідин-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

ІІ. Адалат®, Адалат® СЛ, Осмо-Адалат®, "Bayer HealthСare AG"; "Bayer AG", Німеччина

Кордипін, Кордипін XL, Кордипін ретард, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Коринфар®, Коринфар® ретард, Коринфар® уно 40, "AWD.pharma GmbH & Co.KG"; LTD "PLIVA Croatia", Німеччина/Хорватія

Нікардія® ретард, "Unique Pharmaceutical Laboratories" (відділення фірми "J.B. Chemicals & Pharmaceuticals Ltd"), Індія

Нефедикап, ЗАТ "Бринцалов-А", м.Москва, Російська Федерація

Нефедикор ретард, "Alfa Wassermann S.p.A.", Італія

Ніфедипін, "Alfa Wassermann S.p.A.", Італія

Ніфедипін, "Balkanpharma-Dupnitza AD", Болгарія

Ніфекард XL, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

  • Фелодипін (Felodipin) *

Фармакотерапевтична група: С08С А02 – селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні дигідропіридину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антиангінальна, гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: механізм дії пов’язують з блокадою трансмембранного надходження іонів кальцію через селективні потенціалзалежні “повільні” L канали у клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і міокарда; має виражену селективність відносно гладкої мускулатури судин у порівнянні з міокардом, тому основним гемодинамічним ефектом препарату вважають системну периферичну вазодилатацію, що приводить до зниження системного периферичного судинного опору і зумовлює його антигіпертензивний ефект; знижує систолічний та діастолічний АТ, ефект фелодипіну є дозо залежним; має незначну діуретичну дію; всмоктується практично повністю; біодоступність становить приблизно 15% за рахунок первинного печінкового метаболізму і може змінюватись при одночасному вживанні жирної їжі (значно збільшує названий показник грейпфрутовий сік);  Смакс реєструється через 3 - 5 год після перорального введення; 99% зв’язується з білками плазми крові; стан стабільної рівноважної концентрації реєструється через 3 - 5 днів від початку лікування; T1/2  - 25 год, тривалість дії табл.-ретард – понад 24 год; до 70 % від введеної дози виводиться нирками, решта – з фекаліями.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, стенокардія (стабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна доза становить 5 мг 1 р/добу; за необхідності доза може бути збільшена до МДД – 10 мг в один прийом; для деяких пацієнтів початкова доза може бути зменшена до 2,5 мг 1 р/добу (наприклад для хворих похилого віку і т.д.); при стабільній стенокардії дози визначаються індивідуально - лікування починається з дози 5 мг/добу, у разі необхідності дозу можна збільшити до 10 мг 1 р/добу, максимальна доза становить 20 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відчуття жару, головний біль, дзвін у вухах; периферичні набряки (ступінь вираженості набряку залежала від дози фелодипіну); напади стенокардії; запаморочення, слабкість, гіпотензія, в тому числі ортостатична, непритомність, посилене серцебиття, тахікардія, диспное, втомлюваність, парестезії, тремор, міалгії, артралгії, шлунково-кишкові розлади (у тому числі нудота, блювання, діарея, запори, біль у животі, метеоризм), збільшення маси тіла, пітливість, полакіурія, шкірні АР (свербіж, кропив’янка, екзантема, фоточутливість), гіперплазія ясен, гінгівіт; лейкоцитокластичний васкуліт, порушення функцій печінки (підвищення рівнів трансаміназ), ексфоліативний дерматит, пропасниця, порушення ерекції, гінекомастія, ІМ, аритмії, менорагія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гострий ІМ (до 4 - 8 тижнів від початку захворювання), кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, виражений аортальний/мітральний стеноз, обструктивна форма гіпертрофічної кардіоміопатії, гіперчутливість до препарату, тяжкі порушення функції печінки, вагітність, лактація; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. з пролонгованим вивільненням по 5; 10 мг; табл., вкриті оболонкою пролонгованої дії по 2,5; 5; 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 300 С; термін придатності – 2 роки.                               

Торгова назва:

ІІ. Фелогексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Фелодип, "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

 

Комбіновані препарати

  • Амлодипін + атенолол (Amlodipin + atenolol)

ІІ. Амлодак-АТ, табл., 1 табл. містить амлодипіну - 5.0 мг, атенололу - 50.0 мг, виробництва Cadila Healthcare Limited,  Індія

Амлонг-А, табл., 1 табл. містить амлодипіну - 5.0 мг, атенололу - 50.0 мг, виробництва Micro Labs Limited, Індія

 

  • Амлодипін + аторвастатин (Amlodipin + atorvastatin)

ІІ. Кадуєт 5/10, Кадуєт 10/10, табл., вкриті оболонкою, 5 мг/10 мг, 10 мг/10 мг; 1 табл. містить амлодипіну бесілату - 10 мг; аторвастатину кальцію - 10 мг, або амлодипіну бесілату - 5 мг; аторвастатину кальцію - 10 мг;  виробництва Goedecke GmbH для "Pfizer Inc.", Німеччина/США

 

  • Амлодипін + валсартан (Amlodipin + valsartan)

ІІ. Ексфорж, табл., вкриті плівковою оболонкою, 5 мг/80 мг, 5 мг/160 мг, 5 мг/160 мг;1 табл. містить 5 мг амлодипіну бесілату та 80 мг валсартану або 5 мг амлодипіну бесілату та 160 мг валсартану, 10 мг амлодипіну бесілату та 160 мг валсартану; виробництва Novartis Pharma Stein AG для "Novartis Pharma AG", Швейцарія.

  • Амлодипін + гідрохлортіазид (Amlodipin +hydrochlorthiazid)

ІІ. Азомек СН, табл., 2,5 мг/12,5 мг, 5 мг/12,5 мг, 1 табл. містить амлодипіну бесилату еквівалентно амлодипіну 5 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг, виробництва EMCURE PHARMACEUTICALS LTD для "Actavis group HF", Індія/Ісландія

 

  • Амлодипін + лізиноприл (Amlodipin + lisinopril)

ІІ. Гіприл А, Гіприл А-плюс, табл., 1 табл. містить 5 мг амлодипіну та 5 мг лізиноприлу або  5 мг амлодипіну та 10 мг лізиноприлу, виробництва Micro Labs Limited, Індія

Екватор, табл., 1 табл. містить 5 мг амлодипіну та 10 мг лізиноприлу, виробництва Richter Gedeon Ltd, Угорщина

Неокард-Ліз, табл., 1 табл. містить 5 мг амлодипіну та 5 мг лізиноприлу або  5 мг амлодипіну та 10 мг лізиноприлу, виробництва Neon Laboratoris Limited, Індія

 

3.2. Бензодиазепіни

  • Дилтіазем (Diltiazem) *

Фармакотерапевтична група: C08DB01 - селективні антагоністи кальцію з переважаючою дією на серце. Похідні бензотіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, гіпотензивна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: зменшує надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали мембрани в кардіоміоцити і гладком'язові клітини; механізм дії при стенокардії обумовлений розширенням коронарних судин і зниженням постнавантаження на міокард; ефективний при лікуванні стабільної стенокардії, що при об'єктивній оцінці виражається в збільшенні тривалості періоду, протягом якого не виникано депресії сегмента ST при виконанні фізичних навантажень, а при суб'єктивній оцінці – у зниженні частоти нападів стенокардії і необхідності прийому нітрогліцерину; ефективність дії дилтіазему при лікуванні нестабільної стенокардії приблизно еквівалентна дії ніфедипіну або верапамілу, а частота розвитку побічних ефектів сутєво нижча, ніж при застосуванні вказаних препаратів; має гіпотензивну дію, знижуючи систолічний та діастолічний АТ, не впливає при цьому на нормальний рівень АТ; не викликає розвитку рефлекторної тахікардії; незважаючи на слабку негативну інотропну дію препарату, при його застосуванні не зменшується ударний об'єм серця і фракція викиду лівого шлуночка; при тривалому систематичному застосуванні дилтіазем може спричиняти регресію гіпертрофії лівого шлуночка; препарат можна використовувати для монотерапії або з іншими гіпотензивними засобами у складі комбінованої терапії, особливо з діуретиками і інгібіторами АПФ, в тих випадках, коли застосування блокаторів β–адренорецепторів протипоказано (лікування хворих з БА, ЦД або периферичними ангіопатіями); не чинить негативної дії на ліпідний спектр плазми крові; пригнічує кальцієвий рух в клітинах синусного та AV–вузлів, завдяки терапевтичній дії при суправентрикулярних аритміях; повністю всмоктується з ШКТ після перорального прийому; при першому проходженні через печінку абсолютна біодоступність становить приблизно 40% (індивідуальні варіації 24–74%); біодоступність однакова для всіх лікарських форм і не є дозозалежною при прийомі клінічних доз; Смакс досягається приблизно через 3–4 год після прийому табл. 60 мг; приблизно 80% дилтіазему зв'язується з білками плазми, з альбуміном тільки до 40%; ефективно розподіляється в різних тканинах - об'єм розподілу препарату дорівнює 5 л/кг, а об'єм центральної судини дорівнює 0,9 л/кг, у крові препарат швидко розподіляється між плазмою і клітинами крові; при прийомі дози 60 мг 3 р/добу стабільний стан досягається через 3 дні; при дозі 120–300 мг/доба стабільний стан концентрації в плазмі коливається від 20 до 200 нг/мл (мінімальна терапевтична концентрація – приблизно 70–100 нг/мл); 0,1–4% виводиться в незміненому стані з сечею; отже елімінація препарату здійснюється переважно у вигляді метаболітів; загальний кліренс дилтіазему дорівнює 0,7–1,3 л/кг/год; у сечі знайдені п'ять некон'югованих метаболітів; два з них зустрічаються також і в кон'югованій формі; елімінація дилтіазему відповідає однофазній кінетиці; відповідно до трьохкамерної моделі, T1/2  - 0,1 год. для найшвидшої фази розподілу, 2,1 год. – для середньої фази і 9,8 год. – для кінцевої фази елімінації; T1/2  становить 4–7 год; виводиться у вигляді неактивних метаболітів частково нирками (40%), а частково разом з жовчю (60%); у незміненому вигляді виводиться тільки приблизно 3% дилтіазему.

Показання для застосування ЛЗ: стабільна стенокардія напруження, стенокардія Принцметала, АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози препарату повинні підбиратися індивідуально - середня добова доза для дорослих дорівнює 180–240 мг, добова доза вище 360 мг повинна застосовуватися з обережністю (в умовах стаціонару; звичайно початкова доза становить 60 мг 3–4 р/добу, доза може бути збільшена відповідно до терапевтичного ефекту до 120 мг 3 р/добу; у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з порушеною функцією печінки рекомендують починати лікування з нижчої дози – 30 мг (1/2 табл.) 3–4 р/добу; МДД – 360 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, іритація, запаморочення, набряк гомілок, нудота, шкірні АР; AV-блокада І –ІІІ ступеня, брадикардія, пригнічення синусового вузла, погіршення перебігу стенокардії; відчуття сухості у роті або горлі, порушення зорового та смакового відчуттів, запори, часте сечовипускання, гіперплазія ясен, підвищення печінкових трансаміназ; в окремих випадках - тромбоцитопенія, лейкопенія, а також розвиток с-му, подібного до с-му Стівенса-Джонсона.

Протипоказання до застосування ЛЗ: AV-блокада ІІ–ІІІ ступеня (окрім випадків наявності функціонуючого пейсмейкера), виражена брадикардія (ЧСС менше 55 уд/хв); с-м WPW, СССВ; серцева недостатність, недавній ІМ з ускладненим перебігом, кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт. ст.); гіперчутливість до похідних бензотіазепіну; вагітність, лактація; дитячий вік до 15 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,06 г, по 0,09 г; табл., вкриті оболонкою, пролонгованої дії, по 0,09 г, табл. пролонгованої дії, по 0,12 г; табл., вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії по 180 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при кімнатній t° 15ºС –25°C; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Дилтіазем, ВАТ "Лубнифарм"

Дилтіазем ретард-Дарниця, Дилтіазем Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Дилтіазем-ретард, ВАТ "Концерн "Стирол"

ІІ. Діакордин 60, Діакордин 90 ретард, Діакордин 120 ретард, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка

Дилтіазем-Алкалоїд®, "Alkaloid AD - Skopje", Республіка Македонія

Дилтіазем Ланнахер 180 мг ретард, "Lannacher Heilmittel GmbH", Австрія

Кардил, "Orion Corporation", Фінляндія

 

3.3. Фенілалкіламіни

  • Верапаміл (Verapamil) *

Фармакотерапевтична група: С08D А01 – селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, анти ішемічна, анти аритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний блокатор кальцієвих каналів; механізм фармакологічної дії препарату полягає в блокаді Са2+-каналів і пригніченні трансмембранного переміщення іонів Са2+ переважно в клітинах гладких м’язів судин і міокарда; при ішемії міокарда усуває диспропорцію між потребою і постачанням серця киснем, знижує скоротність міокарда, чинить вазодилатуючу дію; зменшення тонусу периферичних артерій сприяє зниженню загального периферичного опору судин і АТ; пригнічує СА- і АV-провідність, виявляє антиаритмічну дію; швидко та майже повністю всмоктується в тонкому кишечнику, ступінь всмоктування становить 90 – 92 %; Смакс досягається через 1 - 2 год після прийому дози; T1/2  - від 3 до 7 год; зв’язування з білками плазми становить 90%; майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти, серед яких тільки норверапаміл фармакологічно активний; верапаміл та його метаболіти виводяться в основному через нирки; лише 3 - 4% виводяться у незміненому вигляді, 50% введеної дози виводиться протягом 24 год, 70% виводиться протягом 5 днів, до 16% препарату виводиться з фекаліями; біодоступність збільшується у 1,5 – 2 рази після багаторазового прийому.

Показання до застосування ЛЗ: порушення серцевого ритму (пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тахіаритмічний варіант при тремтінні і мерехтінні передсердь, надшлуночкова екстрасистолія); лікування і профілактика стенокардії напруження, нестабільної стенокардії, вазоспастичної стенокардії (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала); АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо при нападах стенокардії, аритмії і лікуванні АГ для дорослих і підлітків старше 14 років початкова доза - по 40 - 80 мг, 3 - 4 р/добу, за необхідності збільшують разову дозу до 120 - 160 мг; МДД - 480 мг; добова доза для дітей віком від 6 до 14 років - 80 - 360 мг (за 3 - 4 прийоми); парентерально верапаміл застосовують в/в, для купірування пароксизму суправентрикулярної тахікардії - вводять дорослим повільно 2-4 мл 0,25% р-ну; повторно для підтримуючої терапії вводять 1 р/добу краплинно зі швидкістю 0,005 мг/кг/хв не раніше, як через 30 хв після струминного введення; дітям препарат призначають в/в залежно від віку: від 1 року до 5 років – по 0,002 - 0,003 г, від 6 до 14 років – по 0,015 - 0,025 г.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - AV-блокада, синусова брадикардія, зупинка синусового вузла та асистолія, розвиток або загострення серцевої недостатності, значне зниження АТ та/або ортостатичні реакції, у поодиноких випадках – тахікардія; ШКТ – нудота, блювання, метеоризм, закрепи; ЦНС - головний біль, нервозність, запаморочення, стомлюваність, сенсорні розлади такі як, дзвін у вухах, парестезія, нейропатія та тремор, пітливість, почервоніння шкіри та відчуття жару; АР - еритема, свербіж, кропив’янка, макулопапілярна екзантема та еритромелалгія, бронхоспазм; периферичні набряки; транзиторне підвищення рівнів трансаміназ та/або ЛФ, зниження переносимості глюкози та імпотенція, гінекомастія, крововиливи у шкіру або слизові оболонки, фото дерматити, м’язова слабкість, біль у м’язах та суглобах, ангіоневротичний набряк, с-м Стівенс-Джонсона, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, значна брадикардія, хр. серцева недостатність, кардіогенний шок (за винятком спричиненого аритмією), СА-блокада, AV-блокада II - III ступеня, СССВ, с-м WPW, фібриляція/тріпотіння передсердь із супутнім с-м WPW, г. серцева недостатність, декомпенсована серцева недостатність, одночасне застосування β-адреноблокаторів в/в, вагітність та період лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 80 мг; табл. по 40 мг; капсули пролонгованої дії по 180 мг; табл. пролонгованої дії, вкриті оболонкою, по 240 мг; р-н для ін'єкцій 0,25% по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С до 25°С; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

І. Верапаміл-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Верапаміл-М, ВАТ "Монфарм"

Верапамілу гідрохлорид, ВАТ "Фармак"

Вератард 180, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Ізоптин®, "Abbott GmbH & Co. KG", Німеччина

Ізоптин®, "Abbott GmbH & Сo KG", вироблено "EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg.KG" для "Abbott Laboratories S.A.", Німеччина/ Австрія/Швейцарія

Ізоптин® SR, "Abbott GmbH & Co. KG", Німеччина

Верапаміл, ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м.Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація

Верогалід ER 240 мг, "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

Лекоптин, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Фіноптин, "Orion Corporation", Фінляндія

 

 

3.4. Дифенілалкіламіни

  • Цинаризин (Cinnarizine) (див. розділ «Неврологія. Лікарські засоби») *, **

 

4. Інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента

  • Еналаприл (Еnalapril)*

Фармакотерапевтична група: С09А А02 – інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гіпотензивна, кардіо- та ренопротективна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: еналаприлу малеат в організмі гідролізується з утворенням активного метаболіту – еналаприлату, що пригнічує АПФ, порушуючи каталітичну трансформацію ангіотензину I в ангіотензин II; антигіпертензивний ефект пов’язаний з периферичною вазодилатацією, зниженням концентрації в крові ангіотензину II та альдостерону, пригніченням пресорної та активацією депресорних систем організму, підвищенням секреції судинного ендотеліального фактора; препарат покращує метаболізм у міокарді, перешкоджає ремоделюванню серця у хворих з АГ, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка; при серцевій недостатності знижує загальний периферичний опір судин, що супроводжується збільшенням серцевого викиду без зміни ЧСС, зниженням тиску в легеневих капілярах і розвантаженням малого кола кровообігу; тривале (протягом 6 місяців) лікування серцевої недостатності препаратом підвищує толерантність до фізичних навантажень, сприяє зменшенню розмірів дилатованого серця; еналаприл чинить ренопротективну дію, покращує функцію нирок, перешкоджає прогресуванню діабетичної нефропатії; після прийому внутрішньо приблизно 60% прийнятої дози абсорбується з ШКТ; Смакс досягається через 1 год, активного метаболіту еналаприлату – через 4 год після прийому; 50 – 60 % препарату зв’язується з білками плазми; легко проходить крізь гістогематичні бар’єри (у тому числі крізь плаценту), крім гематоенцефалічного; екскретується препарат здебільшого нирками, T1/2  – 11 год; зниження АТ виявляється через 1 год після прийому, досягає максимуму через 6 год і продовжується протягом 1 доби; окремим хворим для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія протягом декількох тижнів.

Показання до застосування ЛЗ: симптоматична АГ; застійна серцева недостатність; безсимптомна дисфункція лівого шлуночка; діабетична нефропатія; парентерально показаний для лікування АГ у випадках, коли пероральне лікування неможливе.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально еналаприл приймають внутрішньо 1–2 р/добу, незалежно від прийому їжі; при гіпертонічній хворобі та симптоматичній АГ початкова доза становить 5 мг 1 р/добу, при недостатньому ефекті дозу підвищують до 10–20 мг/добу за 1–2 прийоми; МДД не повинна перевищувати 40 мг за 1–2 прийоми; при застійній серцевій недостатності початкова доза становить 2,5 мг, потім дозу поступово підвищують до середньої підтримуючої дози 20 мг/добу в 1 або 2 прийоми (ефект терапії оцінюють через 4 тижні від початку прийому препарату); пацієнтам з порушеннями функції нирок слід збільшити інтервал між прийомами препарату або зменшити дозу, режим дозування коригують залежно від значень кліренсу креатиніну (МДД не повинна перевищувати 10–20 мг/добу); пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, в день проведення діалізу призначають еналаприл у добовій дозі 2,5 мг, в інші дні дозу коригують залежно від рівня АТ; парентерально еналаприлат слід вводити в/в, повільно, протягом не менше 5 хв; звичайна рекомендована доза для лікування АГ та гіпертонічних кризів - 1,25 мг еналаприлату кожні 6 го; звичайно, лікування еналаприлатом триває 48 год, після чого пацієнта переводять на терапію табл.еналаприлу; дози еналаприлату для пацієнтів з хр. нирковою недостатністю залежать від кліренсу креатині ну; при переході з в/в на пероральну терапію рекомендується початкова доза - 5 мг 1 р/добу для пацієнтів з кліренсом креатиніну вище 0,5 мл/сек (креатинін сироватки до 265 мкмоль/л) і 2,5 мг 1 р/добу - для пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 0,5 мл/сек (креатинін сироватки вищий 265 мкмоль/л); рекомендована доза для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 0,625 мг (0,5 мл) кожні 6 год; для пацієнтів, які лікуються діуретиками, рекомендована початкова доза становить 0,625 мг (0,5 мл); якщо клінічний ефект через 1 год буде незадовільним, можна повторити дозу 0,625 мг (0,5 мл), наступні дози по 1,25 мг призначають через кожні 6 год; при переході з в/в на пероральну терапію рекомендована початкова доза табл.. еналаприлу для пацієнтів, які реагували на дози еналаприлату по 0,625 мг кожні 6 год - становить 2,5 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинн система - артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична), непритомність, посилене серцебиття; ЦНС - при гіпотензії запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, астенія, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості; дихальна система - ринорея, фарингіт, дисфонія, кашель, задишка, бронхоспазм; ШКТ - зміна смакових відчуттів, нудота, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ; система кровотворення - нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз; АР - шкірні реакції (висип, свербіж), ангіоневротичний набряк. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі при застосуванні інгібіторів АПФ або нез’ясованої етіології; стеноз ниркових артерій (білатеральний або артерії однієї нирки); стан після трансплантації нирки; стеноз артеріального або мітрального клапану з вираженими порушеннями гемодинаміки; гіпертрофічна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; захворювання печінки, печінкова недостатність; періоди вагітності та годування груддю; дітям; аферез з декстрансульфатом, проведення десенсибілізації до отрути комах.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 2,5 мг; по 5 мг; по 10 мг; по 20 мг; р-н для ін'єкцій по 1 мл (1.25 мг) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати місці при t° не вище 25ºС; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Еналаприл, ВАТ "Київмедпрепарат"

Еналаприл, ВАТ "ХФЗ "Червона зірка"

Еналаприл, ЗАТ "Лекхім-Харків"

Еналаприл, ВАТ "Лубнифарм"

Еналаприл, ТОВ "Львівтехнофарм"

Еналаприл-Авант™, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

Еналаприл-Астрафарм, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Еналаприл-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Еналаприл-Лугал, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Еналаприл- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Еналаприлу малеат, Одеське ВХФП "Бiостимулятор" у формі ТОВ

ІІ. Інворил, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія 

Берліприл® 5, Берліприл® 10, Берліприл® 20, "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Німеччина

Едніт, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина

Енагексал®, "Salutas Pharma GmbH" для "Hexal AG", Німеччина

Енал-2,5, Енал-5, Енал-10, "Synmedic Laboratories", Індія 

Еналаприл, "Elegant India", Індія

Еналаприл, ТОВ "Озон", Російська Федерація

Еналаприл, "Labormed Pharma" S.A., Румунія

Еналаприл, "Matrix Pharmaceuticals Pvt.Ltd.", Індія

Еналаприл, "Elegant India", Індія

Еналаприл, "Jaka 80 Radovis Macedonija" AD, Македонія

Еналаприл-Н.С., ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м.Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація

Еналаприл-Нортон, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Еналаприл-ФПО, ЗАТ "Фармацевтичне підприємство "Оболенське", Російська Федерація

Енам, "Dr.Reddy`s Laboratories Limited", Індія

Енап®, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Міоприл, "Unique Pharmaceutical Laboratories" (відділення фірми "J.B.Chemicals & Pharmaceuticals Ltd"), Індія

Ренітек®, "Merck Sharp & Dohme B.V." корпорації "Merck Sharp & Dohme" для "Merck Sharp & Dohme Idea Inc.", Нідерланди/США/Швейцарія

  • Каптоприл (Сaptopril) *

Фармакотерапевтична група: С09А A01 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: гальмує активність АПФ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин II, результатом чого є зменшення концентрації ангіотензину II, збільшення активності реніну в плазмі та зменшення секреції альдостерону; максимальний вплив на ренінангіотензинову систему спостерігається протягом 1 год і триває протягом 6–8 год; при цьому активність АПФ в сироватці крові триває протягом 12–14 год; у пацієнтів з АГ каптоприл розширює резистивні судини та знижує загальний периферичний опір; крім цього, відбувається зниження легеневого тиску заклинення на фоні відсутності змін опору легеневих судин; препарат знижує опір у судинній системі нирок, збільшує кровоплин через нирки, гломерулярну фільтрацію, екскрецію натрію та води; підтримує рівень калію, знижує виведення білків та накопичення мезангіальних макромолекул і, тому попереджує ураження мезангію та розвиток гломерулосклерозу; швидко всмоктується у ШКТ; абсорбція становить 70%; у пацієнтів з АГ середній період напівабсорбції становить 0,45 год; біодоступність приблизно становить 60%; Смакс досягається приблизно через 1 год, при застосуванні препарату під язик всмоктування прискорюється порівняно з пероральним застосуванням; метаболізується в печінці, швидко виводиться з організму нирками, в основному у незміненій формі; середній загальний кліренс з організму становить 0,8 л/кг/год, а середній кліренс нирками – 0,4 л/кг/год.

Показання до застосування ЛЗ: лікування всіх форм АГ, застійної серцевої недостатності, лівошлуночкової дисфункції після ІМ і для запобігання ниркової недостатності у пацієнтів з діабетичною нефропатією або іншими хр. захворюваннями нирок (при наявності або при відсутності гіпертензії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози призначаються індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану і перебігу захворювання; табл. приймають за 1 год до приймання їжі або через 2 год після неї регулярно в один і той же час протягом кожного дня; АГ - рекомендована початкова доза – 12,5 мг 2–3 р/добу, дози підбирають залежно від ступеня зниження АТ, що спостерігається через 2–4 тижні лікування (як правило, достатньою є доза в 25 мг 2–3 р/добу); якщо задовільна реакція не спостерігається навіть при дозі в 50 мг 2–3 р/добу, додають діуретин; МДД - 150 мг; пацієнтам з гіповолемією і гіпонатріємією спочатку призначають 6,25 мг 2–3 р/добу; пацієнтам зі злоякісною гіпертензією на початку лікування призначають дози від 12,5 до 25 мг  2–3 р/добу; дози збільшують через кожні 24 год (або частіше) до того часу, коли буде спостерігатись адекватне зниження АТ; доза 25 мг рекомендована для лікування гіпертонічних кризів, ефект очікується через 15–30 хв; таку дозу можна повторити через 1 год, якщо не має достатнього ефекту; застійна серцева недостатність - початкова доза становить 6,25 - 12,5 мг 2–3 р/добу, дози підбираються залежно від стану пацієнта і його потреб через 2–4 тижні лікування (достатньою є доза від 25 до 50 мг 2–3 р/добу); МДД - 150 мг ; дисфункція лівого шлуночка - початкова доза становить 6,25 мг, цю дозу наступного дня підвищують до 12,5 мг 3 р/добу; при відсутності протипоказань дозу поступово протягом кількох тижнів підвищують до 50 мг 3 р/добу; діабетична нефропатія - початкова доза 6,25 мг 3 р/добу, підтримуючою є доза 25 мг 3 р/добу; порушення функції нирок - звичайною початковою дозою є 6,25 мг 2 р/добу, дозу потім збільшують кожні 7–14 днів до досягнення задовільного клінічного ефекту; гемодіаліз - треба зменшити приблизно на 50% дозу після 4 год гемодіалізу; рекомендованою початковою дозою для новонароджених є 0,01 мг/кг маси тіла 2–3 р/добу; для дітей рекомендується доза 0,3 мг/кг маси тіла 3 р/добу; МДД для дітей не повинна перевищувати 6 мг/кг; дітям з гіповолемією і гіпонатріємією, які приймають діуретики, і дітям з нирковою недостатністю призначають половину початкової дози (0,15 мг/кг маси тіла); новонародженим і дітям призначають каптоприл тільки тоді, коли лікування іншими антигіпертензивними ліками не допомогло в зниженні АТ і підтриманні його на бажаному рівні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: висипання на шкірі (які можуть супроводжуватися свербежем або жаром, еозинофілією і болем у м’язах і суглобах), втрата або зміна відчуття смаку, сухий кашель; гіпотензія (запаморочення, вертиго, головний біль, слабкість і втома), тахікардія, посилене серцебиття, стенокардія, порушення функції нирок, протеїнурія, зменшений або збільшений діурез, ниркова недостатність, гіперкаліємія, зниження апетиту, шлунково-кишкові порушення (нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, запор, сухість у роті), почервоніння обличчя, блідість, безсоння, випадання волосся, парестезія; дуже рідко спостерігаються нейтропенія, агранулоцитоз, ангіоневротичний набряк; невеликі порушення функції печінки, жовтяниця, рідко - появу с-мів, схожих на вовчак (жар, біль у м’язах і суглобах, серозит, васкуліт, лейкоцитоз і еозинофілія).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або інших інгібіторів АПФ; двосторонній стеноз артерій нирок, стеноз артерії однієї нирки; порфірія; період вагітності та лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 12,5 мг, по 25 мг, по 50 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 18°С - 25°С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Каптоприл, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Каптоприл, ТОВ "Стиролбіофарм"

Каптоприл, ТОВ "Львівтехнофарм"

Каптоприл, ВАТ "Київмедпрепарат"

Каптоприл-Авант™, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

ІІ. Капотен, "Bristol-Myers Squibb", Австралія

Капотрил, "Exir Pharmaceutical Co.", Іран

Каптоприл, "Elegant India", Індія

Каптоприл, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Каптоприл 25 мг – Therapija

Каптоприл Алкалоїд®, "Alkaloid AD - Skopje", Республіка Македонія

Каптоприл-Нортон, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Каптоприл-ФПО, ЗАТ "ФП "Оболенське", Російська Федерація

  • Квінаприл (Quinapril) *

Фармакотерапевтична група: С09А А06 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гіпотензивна, кардіопротективна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: гідролізується до активного метаболіту квінаприлату, інгібітора АПФ крові і тканин пролонгованої дії; пригнічення АПФ призводить до зниження ангеотензіну ІІ, зменшення секреції альдостерону, можливо, що препарат також інгібує метаболізм брадікініну; нейтральний до ліпідів і не виказує негативного впливу на метаболізм глюкози; знижує загальний периферійний опір судин а також опір ниркових артерій, діє на АТ в положенні лежачи, сидячи та стоячи; пік ефекту спостерігається через 2-4 год після прийому рекомендованої дози, у деяких пацієнтів максимальний ефект зниження АТ крові наступає через 2-4 тижня лікування; у пацієнтів з серцевою недостатністю квінаприл знижує периферичний опір судин, тиск крові та тиск в легеневих капілярах при цьому підвищує серцевий викид; лікування разом з тіазидними діуретиками посилює гіпотензивний ефект квінаприлу; біодоступність активного метаболіту, квінаприлату в межах 30-40% від прийнятої внутрішньо дози; Смакс настає за 2 год після прийому; абсорбція не пов’язана з прийомом їди, але занадто жирна їжа може затримати всмоктування препарату; приблизно 97% препарату зв’язується з білками крові; при повторному застосуванні T1/2  - 3 год; стабільний ефект досягається протягом 2-3 діб; екскретується в незміненому вигляді через нирки; у пацієнтів з нирковою недостатністю подовжується T1/2  і Смакс; у пацієнтів з печінковою недостатністю знижується концентрація квінаприлату завдяки зниженню гідролізу квінаприлу.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, хр. серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - початкова доза становить 10 мг/добу, підтримуюча доза 20 мг/добу, звичайний діапазон дози становить 10 - 40 мг/добу; препарат призначають 1-2 р/добу; симптоматична хр. серцева недостатність (в якості додаткової терапії до лікування діуретиками або серцевими глікозидами) - початкова доза становить 5 мг/добу; поява перехідної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості обережного підвищення дози після усунення гіпотензії, однак, хворі з чітко вираженою серцевою недостатністю, ушкодженням нирок та схильністю до порушення електролітного балансу повинні знаходитись під спостереженням лікаря в умовах стаціонару під час початкової фази лікування; це також стосується хворих, які додатково приймають судинорозширювальні засоби; якщо початкова доза буде перенесена добре, її можливо збільшувати з інтервалом у тиждень до 40 мг/добу; початкова доза повинна бути зменшена у пацієнтів з порушенням ниркової функції; для людей похилого віку рекомендуються такі початкові дози: кліренс креатиніну >60 – 10 мг/добу; кліренс креатиніну 30-60 – 5 мг/добу; кліренс креатиніну 10-30 – 2,5 мг/добу; якщо задовільний ефект не досягнуто протягом 3 місяців лікування треба замінити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система крові та лімфатична система - зниження Hb та гематокриту, пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання; метаболічні та харчові порушення - гіпокаліємія; ЦНС та психіка - запаморочення, головний біль, зміни настрою, парестезії, порушення смаку, порушення сну; серцево-судинна система - ортостатичні ефекти, відчуття серцебиття, тахікардія, ІМ та інсульт мозку, хвороба Рейно; дихальна система – кашель, риніт, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/ еозинофільна пневмонія; ШКТ - пронос, блювання, нудота, болі в животі, порушення травлення, сухість у роті, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність; шкіра - висипання, свербіж,  гіперчутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив’янка, алопеція, псоріаз, потовиділення, пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема; симптомокомплекс, що включає в себе один або більше з таких симптомів: підвищення t°, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний результат тесту на антинуклеарні антитіла, прискорене ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз; можливі висипання, фоточутливість; сечовививідна система - ушкодження ниркової функції, уремія, г. ниркова недостатність, олігурія/анурія; репродуктивна система і грудні залози – імпотенція, гінекомастія; загальні реакції та стани - швидка втомлюваність, астенія, підвищення рівня сечовини крові, підвищення сироваткового креатиніну, підвищення печінкових ферментів, гіперкаліємія, підвищення сироваткового білірубіну, гіпонатріємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до інших інгібіторів АПФ; вагітність, період лактації

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 5 мг; по 10 мг; по 20 мг; 40 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Аккупро®, "Goedecke GmbH" для "Pfizer Inc.", Німеччина/США

Акуренал, "ICN Polfa Rzeszow S.A", Польща

Квінард, Квінард Н, "Actavis hf" для "Actavis group HF", Ісландія

  • Лізиноприл (Lisinopril) *

Фармакотерапевтична група: С09ААО3 - інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, кардіопротективна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує утворення ангіотензину ІІ за рахунок чого зменшує його судинозвужувальну дію; знижує загального периферичний опір, чим зменшує післянавантаження та переднавантаження; підвищує активності реніну плазми та зменшення секреції альдостерону, знижує опір судин нирок та поліпшує кровообіг у нирках; антигіпертензивний ефект проявляється через 1 – 2 год після перорального прийому, максимальний – приблизно через 6-9 год; стабілізація терапевтичного ефекту спостерігається через 3-4 тижні; с-м відміни не реєструвався; абсорбція після перорального введення становить приблизно 25 – 50%, одночасний прийом їжі на всмоктування не впливає; Смакс реєструється через 6-8 год; незначною мірою зв’язується з білками плазми крові, не метаболізується і виводиться з сечею в незміненому стані; у разі порушення ренальної функції виведення знижується пропорційно ступеню функціональних порушень; T1/2  - 12,6 год; цей показник збільшується при печінковій недостатності; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років), а також при серцевій недостатності кліренс знижується; не зв’язується з білками сироватки крові; лізиноприл виводять з організму за допомогою діалізу; при екскретуванні препарату з сечею в середньому абсорбується близько 29% лізиноприлу (25-50%) з міжіндивідуальною варіацією в 6-60% при дозах (5-80 мг). 

Показання для застосування ЛЗ: АГ; хр. серцева недостатність; ГІМ - у пацієнтів зі стабільною гемодинамікою (систолічний АТ > 100 мм рт. ст., концентрація креатиніну в сироватці < 177 мкмоль/л [2,0 мг/дл] і протеїнурія < 500 мг / 24 години).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - початкова доза дорівнює 5 мг, яка приймається вранці; якщо не настає нормалізація АТ, дозу можна збільшити до 10 мг 1 р/добу вранці; проміжок часу між підвищення дози має становити не менше 3 тижнів, підтримуюча доза становить 10 – 20 мг 1р/добу, МДД – 40 мг; серцева недостатність - початкова доза становить 2,5 мг вранці; терапевтичну дозу призначають, залежно від індивідуальної реакції пацієнта на терапію; збільшення дози повинно відбуватися не раніше ніж через 2 тижні, переважно протягом чотирьох тижнів; МДД – 20 мг; г. ІМ при стабільному гемодинамічному стані лізиноприл слід призначати додатково до нітратів та звичайного стандартного лікування ІМ; лікування препаратом повинне починатися протягом 24 год після появи симптомів ІМ; початкова доза становить 5 мг, цільова добова доза - 10 мг; пацієнтам з систолічним АТ ≤ 120 мм рт. ст. початкова добова доза не повинна перевищувати 5 мг; якщо систолічний АТ, довше ніж протягом 1 год, становить менше 90 мм рт. ст., прийом препарату слід відмінити; тривалість прийому лізиноприлу при г. ІМ 6 тижнів (в подальшому потрібно оцінити необхідність прийому препарату); при помірно обмеженій ренальній функції (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв.) і для пацієнтів літнього віку (старше 65 років) початкова доза становить 2,5 мг/добу, терапевтична доза, 5 – 10 мг/добу; МПД -  20 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - артеріальна гіпотензія, в тому числі ортостатична гіпотензія, аритмія, біль за грудиною, стенокардія, ІМ, транзиторні напади ішемії, інсульт; у пацієнтів з г. ІМ, особливо протягом перших 24 год, - AV-блокади ІІ або ІІІ ступеня та/або тяжкої гіпотензії та/або ниркової недостатності, у поодиноких випадках - кардіогений шок

; сечостатева система - порушення ренальної функції, г. ниркова недостатність, у пацієнтів із стенозом ниркової артерії та хворих, що одночасно отримують діуретики, - підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини у сироватці крові, протеїнурія; дихальна система - сухий кашель, бронхіт, синусит, риніт, бронхоспазм, глосит, сухість у роті, запалення язика, алергічний альвеоліт (еозинофільна пневмонія); ШКТ - нудота, біль в епігастрії та диспепсія, анорексія, закреп, пронос, холестатична жовтяниця; алергічні та імунопатологічні реакції - відчуття жару, гіперемія шкіри, свербіж, ангіоневротичний набряк (шкірні реакції можуть проявлятися підвищенням тіла, міалгією, артралгією/артритом, васкулітом); ЦНС та органів зору - головний біль, втомлюваність, запаморочення, депресія, порушення сну, парестезія, порушення рівноваги, дезорієнтація, м’язові спазми, нервозність, відчуття шуму у вухах та зниження гостроти зору; лабораторні показники - підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини у сироватці крові, гіперкаліємія, зниження Hb та гематокриту, кількості лейкоцитів, тромбоцитів, підвищення концентрації білірубіну та печінкових ферментів; у пацієнтів з ЦД  в разі гіпоренінемічного гіпоальдостеронізму - гіперкаліємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; стеноз ниркової артерії; тяжкі порушення функції нирок та стан після трансплантації нирки; пацієнти, що перебувають на діалізі; стеноз аорти з обструкцією шляхів відтоку, мітральний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; гемодинамічна нестабільність після г.ІМ; кардіогенний шок; вагітність, період годування груддю; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 2,5 мг, по 5 мг, по 10 мг, 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С – 25°С; термін придатності3 роки.

Торгова назва:

І. Лізиноприл, ТОВ "Авант"

Лізиноприл-Астрофарм, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Лізиноприл-Лугал, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Ліприл, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Вітоприл, "Stada Arzneimittel AG", Німеччина

Даприл, "Medochemie Ltd", Кіпр

Диротон, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина

Лізігама, "Woerwag Pharma GmbH & Co. KG", Німеччина

Лізиноприл-Адкалоїд®, "Alkaloid AD - Skopje", Республіка Македонія

Лізиноприл-Апо, "Apotex Inc.", Канада

Лізиноприл-Ратіофарм, "Merckle GmbH" для "ratiopharm GmbH", Німеччина

Лізоприл, "Adipharm EAD", Болгарія

Лізоретик-10, Лізоретик-20, Лізорил, "Ipca Laboratories Limited", Індія

ЛізиГексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Лоприл, "Bosnalijek d.d.", Боснія і Герцеговина

Соліприл, Unipharm", Болгарія

  • Моексиприл (Moexipril)

Фармакотерапевтична група: С09А А13 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна, кардіопротективна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: потужний інгібітор АПФ, пригнічує утворення ангіотензину II і таким чином блокує його судинозвужувальну дію та ефект утримання кальцію з наступним зниженням АТ; пригнічення АПФ призводить до додаткового зниження системного АТ без участі реніна; антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ супроводжується зменшенням периферичного судинного опору що призводить до покращення функції серця та якості життя у пацієнтів із серцевою недостатністю; інгібітори АПФ поліпшують анормальну проліферацію клітин та клітинний метаболізм в серцево-судинній тканині у суб’єктів з суворою АГ; препарат швидко абсорбується і перетворюється на активний метаболіт моексиприлат; фармакокінетичні параметри для моексиприлу та моексиприлату подібні після як одноразового, так і багаторазового прийому моексиприлу і залежать від дози; помірно зв’язується з протеїнами плазми, головним чином, з альбуміном; метаболіти моексиприлу присутні у вигляді дікетопіперазинових дериватів моексиприлу та моексиприлату; моексиприл і моексиприлат виводяться з сечею, моексиприлат виводиться з фекаліями; фармакокінетичний профіль моексиприлу і моексиприлату дозволяють рекомендувати ті ж дози як у пацієнтів з порушенням функції нирок, від легкого до середнього ступеню (кліренс креатініну > 40 мл/мин), так і у пацієнтів з нормальною функцією нирок; при важкому ступеню порушення функції нирок - рекомендується зниження дози; у пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика моексиприлу і моексиприлату значно змінена у порівнянні з нормальними суб’єктами; на ступінь абсорбції моексиприлу впливає прийом їжі із зменшенням Смакс і AUC, але без впливу на інгібіцію АПФ.

Показання до застосування ЛЗ: есенціальна АГ (як початкова монотерапія, так і в комбінації з іншими групами антигіпертензивних препаратів).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у пацієнтів з неускладненою АГ, що не приймають діуретики, рекомендується початкова доза 7,5 мг 1 р/добу, підтримуюча доза - 7,5 – 15 мг/добу одноразово, декому з пацієнтів можна призначити подальше підвищення дози до 30 мг/добу; якщо за допомогою монотерапії моексиприлом досягнути контролю АТ не вдається, можна призначити невелику дозу діуретика (в цьому випадку дозу моексиприлу можна знизити); терапія на тлі прийому діуретинів - для зменшення ризику гіпотонії, діуретики слід відмінити, якщо це можливо, за 2 – 3 дні перед прийомом моексиприлу; дозу слід підібрати відповідно до реакції з боку АТ; якщо за допомогою моексиприлу досягнути контролю АТ не вдається, можна відновити терапію діуретинами; у випадку, коли діуретик не можна відмінити, слід призначити початкову дозу 3,75 мг та спостерігати за пацієнтом протягом декількох год; пацієнти з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/мін), літні пацієнти та пацієнти з цирозом печінки - будь-яка адаптація дози не є необхідною, проте в кожному індивідуальному випадку лікар має вирішити питання про можливе зменшення дози, наприклад, до 3,75 мг моексиприлу; пацієнтам з важким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 40 мл/мін) рекомендована початкова доза 3,75 мг..

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система- симптоматична та ортостатична гіпотензія, приплив крові, тахікардія, серцебиття, порушення ритму, біль за грудиною, стенокардія/ІМ, цереброваскулярні порушення; нирки - ниркова недостатність; дихальна система – кашель, задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк верхніх дихальних шляхів, сухість в роті; ШКТ – тошнота, болі у шлунку, диспепсія, блювання, пронос, закреп, втрата апетиту; шкіра, судини – АР  шкіри (екзантема, висип, свербіж, судинний набряк на губах, обличчі та/або кінцівках), мультиформна еритема; шкірні порушення можуть супроводжуватись пропасницею, міальгією і артралгією, васкулітом, еозинофілією та/або підвищеними титрами антинуклеарних а/т; псоріазоподібні прояви на шкірі, фоточутливість, пухирчатка, алопеція, оніхолізис, посилення вазоспазму при с-мі Рейно; ЦНС - головний біль, втомлюваність, сонливість, депресія, порушення сну, імпотенція, почуття поколювання, оніміння та парестезія, порушення рівноваги, сплутаність свідомості, шум у вухах, затуманення зору, порушення або тимчасова втрата почуття смаку; лабораторні показники - зниження концентрації Hb, гематокриту, числа білих кров’яних тілець, тромбоцитів; у пацієнтів з порушеною функцією нирок або колагеновими захворюваннями, або при паралельному прийомі алопуринолу, прокаїнаміду або препаратів - анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, агранулоцитоз, панцитопенія; приблизно в 1% пацієнтів з есенціальною АГ - мінімальні підвищення азоту сечовини крові або креатиніну сироватки; підвищення калію в сироватці і зниження сироваткової концентрації натрію.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або інгібіторів АПФ; спадковий (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк; період вагітності і лактації; первинні захворювання або порушення функції печінки; пацієнти, що знаходяться на діалізі; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 7,5 мг; по 15 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ºС; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Моекс®, "Schwarz Pharma AG", Німеччина

  • Периндоприл (Рerindopril) *

Фармакотерапевтична група: С09А А04 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна, судинно- та кардіопротекторна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: фармакологічну активність має метаболіт периндоприлу периндоприлат, який пригнічує АПФ і гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензін II, що має судинозвужувальну дію, а також перешкоджає розпаду брадикінін; при тривалому застосуванні сприяє відновленню еластичності судин і зменшує гіпертрофію лівого шлуночка серця, збільшує серцевий викид; швидко всмоктується зі ШКТ; біодоступність становить 65-70%; прийом їжі знижує перетворення периндоприлу в периндоприлат та зменшує біодоступність; Смакс досягається через 3-4 год, тривалість дії – 24 год; зв’язування з білками крові становить менше 30%; виводиться з сечею, а T1/2  вільної фракції становить 3-5 год; за рахунок поступової дисоціації периндоприлату із зв’язку з АПФ “ефективний” T1/2  - 25 год; при курсовому лікуванні не кумулюється в організмі; рівновага досягається через 4 доби після початку терапії; елімінація cповільнена у хворих похилого віку, при серцевій і нирковій недостатності.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, у тому числі вазоренальна; застійна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - початкова доза становить 4 мг 1 р/добу вранці; через 1 місяць лікування добову дозу можна збільшити до 8 мг 1 р/добу; у пацієнтів, яким проводиться лікування діуретиком,  з метою профілактики розвитку симптоматичної гіпотензії, застосування діуретика рекомендується припинити за 2 – 3 дні до початку лікування периндоприлом, а лікування слід розпочати з добової дози 2 мг; при реноваскулярній АГ рекомендована початкова доза становить 2 мг 1 р/добу з наступним підбором необхідної дози; лікування людей похилого віку слід розпочинати з дози 2 мг, через 1 місяць цю дозу можна збільшити до 4 мг, ще через 1 місяць - дозу можна поступово збільшити залежно від функції нирок до 8 мг; хр. серцева недостатність - початкова доза становить 2 мг 1 р/добу вранці; цю дозу можна збільшувати на 2 мг через 2 тижні за умови нормальної переносимості до 4 мг 1 р/добу; пацієнтам з нирковою недостатністю дозу слід підбирати залежно від кліренсу креатиніну – для пацієнтів з кліренсом креатиніну > 60 мл/хв -  4 мг/добу, 30 < ClCr < 60 мл/хв - 2 мг/добу, 15 < ClCr < 30 мл/хв - по 2 мг через день, пацієнти, яким проводиться гемодіаліз, ClCr < 15 мл/хв - по 2 мг у день проведення діалізу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кровотворна та лімфатична системи - зниження гемоглобіну та гемотакріту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, у пацієнтів з вродженою недостатністю ферменту G-6PDH - поодиноки випадки гемолітичної анемії; ЦНС та периферична нервова система - головний біль, астенія, запаморочення, парестезія, порушення настрою, сну; органи чуття - порушення зору, шум у вухах; серцево-судиннаї система - артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози), внаслідок раптового зниження АТ - аритмія, стабільна стенокардія, ІМ, інсульт; дихальна система - сухий кашель, задишка, бронхоспазм, еозинофільна пневмонія, риніт; ШКТ - нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор, відчуття сухості у роті, панкреатит; гепатобіліарна система - гепатит, жовтуха; системи сечовиведення -  ниркова недостатність, г. ниркова недостатність; шкірні реакції  - шкірні висипання, еритема, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема; інше - астенія, судоми м’язів, імпотенція, пітливість; лабораторні показники - підвищення концентрації калію, креатиніну та сечовини в сироватці крові, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією, підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну в плазмі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, а також до інших інгібіторів АПФ; наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ; вагітність та годування груддю, дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. з вмістом периндоприлу тертбутиламіну по 4 мг, по 8 мг; таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з вмістом периндоприлу аргініну по 2,5 мг, по 5 мг, по 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Коверекс®, "EGIS" Pharmaceutical Ltd (за ліцензією компанії "Les Laboratoires Servier"), Франція/Угорщина

Пренеса®, "KRKA Polska Sp.z.o.o.", Польща

Престаріум® 2,5 мг, Престаріум® 4 мг, Престаріум® 5 мг, Престаріум® 8 мг, Престаріум® 10 мг, "Les Laboratoires Servier Industrie"або "Servier (Ireland) Industries Ltd" для "Laboratoires Servier", Франція/Ірландія/Франція

  • Раміприл (Ramipril) *

Фармакотерапевтична група: С09А А05 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після всмоктування з ШКТ гідролізується у фармакологічно активний раміприлат, який є сильним і тривалодіючим інгібітором АПФ;  приводить до збільшення активності реніну в плазмі та зменшення концентрацій ангіотензину ІІ та альдостерону; гемодинамічний ефект, який є результатом пригнічення АПФ унаслідок зменшення активності ангіотензину ІІ, полягає у зменшенні резистентності судин; АПФ є ідентичним кініназі ІІ - одному з ферментів, які відповідають за деградацію брадикініну; при застосуванні раміприлу у хворих на АГ антигіпертензивний ефект спостерігається через 1-2 год після прийому препарату; максимальний ефект досягається через 3 – 6 год після застосування одноразової дози і триває протягом щонайменше 24 год; максимальний антигіпертензивний ефект при безперервному лікуванні досягається протягом 3-4 тижнів; після раптового припинення терапії ”рикошетна” гіпертензія не спостерігається; сприяє значущому зниженню проценту інсультів, ІМ та/або серцево-судинної смертності; 10 мг раміприлу, що на даний час є найвищою рекомендованою, є оптимальною для здійснення повної блокади ренін-ангіотензин-альдостеронної систем;  після перорального застосування раміприл швидко всмоктується з ШКТ, Смакс досягались через 1 год; Смакс активного метаболіту – раміприлату - досягались через 2 – 4 год; концентрації раміприлату в плазмі крові знижуються не лінійно; T1/2  після прийому 5 – 10 мг раміприлу становить 13 - 17 год, а після прийому менших доз (1,25 – 2,5 мг) є значно тривалішим; рівноважні концентрації раміприлату в плазмі крові після прийому звичайної терапевтичної дози 1 р/добу досягались приблизно на четвертий день лікування; майже повністю метаболізується, метаболіти виводяться, головним чином, нирками; крім біоактивного метаболіту – раміприлату - були виявлені інші неактивні метаболіти; зв’язування раміприлу з білками плазми крові становить 73%, раміприлату - 56%.

Показання до застосування ЛЗ: АГ (як монотерапія та у комбінації з іншими гіпотензивними засобами); застійна серцева недостатність в складі комбінованої терапії та у пацієнтів, які перенесли ІМ; з метою зменшення ризику ІМ, інсульту, серцево-судинної смерті або за потреби процедури реваскуляризації у пацієнтів 55-тирічного віку або старше; у пацієнтів, які мають клінічні ознаки серцево-судинних хвороб (попередній ІМ, нестабільна стенокардія) або перенесли шунтування при багатосудинному ураженні коронарних артерій або черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, інсульт, або мають хворобу периферійних судин; у пацієнтів, які хворіють на ЦД і мають хоча б один з наявних факторів ризику, таких як АГ (систолічний АТ > 160 мм рт.ст. або діастолічний АТ > 90 мм рт.ст.); високий загальний холестерин (>5,2 ммоль/л); низький рівень холестерину високої щільності (<0,9 ммоль/л); курці, наявна мікро- альбумінурія; клінічні ознаки попередньої хвороби судин.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - початкова доза становить 2,5 мг 1 р/добу, дозу необхідно збільшувати поступово, через інтервали від 1 до 2 тижнів, залежно від реакції пацієнта, до максимальної дози 10 мг 1 р/добу; підтримуюча доза для лікування АГ  становить 2,5 - 5 мг 1 р/добу; якщо реакція пацієнта при максимальній дозі 10 мг незадовільна, рекомендується комбінована терапія; прийом діуретиків необхідно припинити за 2 – 3 дні до початку терапії з метою профілактики виникнення симптоматичної гіпотензії; розпочинати терапію з дози 1,25 мг під пильним медичним наглядом лікаря; застійна серцева недостатність: для пацієнтів, стан яких стабілізувався під час терапії діуретиками, рекомендована початкова добова доза становить 1,25 мг (залежно від реакції пацієнта доза може бути збільшена через інтервали від 1 до 2 тижнів); добову дозу 2,5 мг раміприлу або більше можна застосовувати як одноразово, так і розділити на два прийоми; МДД - 10 мг; ацієнтам, які перенесли ІМ лікування необхідно розпочати у лікарні між 3-м і 10-м днем після ІМ з початкової добової дози 5 мг, розділеної на дві дози по 2,5 мг, приймати вранці та ввечері; через 2 дні дозу збільшують до 5 мг, приймати 2 р/добу; якщо пацієнт не переносить вищезазначену початкову добову дозу, необхідно давати по 1,25 мг 1 р/добу протягом двох днів, перед тим, як збільшити її до 2,5 мг і 5 мг для прийому 2 р/добу; якщо дозу не можна збільшити до 2,5 мг 2 р/добу, терапію слід припинити; підтримуюча доза - від 2,5 до 5 мг 2 р/добу; профілактика ІМ, інсульту, серцево-судинній смерті та необхідність проведення процедури реваскуляризації - початкова доза становить 2,5 мг 1 р/добу; залежно від переносимості дозу поступово збільшують, рекомендується збільшити дозу у 2 рази приблизно через тиждень лікування і ще через три тижні збільшити її до 10 мг; підтримуюча доза становить 10 мг 1 р/добу; пацієнтам, які раніше приймали менші дози за іншими показаннями, дозу можна поступово збільшити до “ цільової” дози 10 мг 1 р/добу; дози для пацієнтів з нирковою недостатністю - пацієнтам з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв (креатинін сироватки < 165 мкмоль/л) рекомендована звичайна доза раміприлу; для пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв (креатинін сироватки > 165 мкмоль/л) початкова доза становить 1,25 мг раміприлу 1 р/добу, а максимальна доза - 5 мг 1 р/добу; пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв і креатинін сироватки 400 - 650 мкмоль/л) початкова доза - 1,25 мг раміприлу 1 р/добу, підтримуюча доза - не повинна перевищувати 2,5 мг 1 р/добу; у пацієнтів з порушеннями функції печінки початкова доза раміприлу становить 1,25 мг, і прийом слід починати під пильним медичним спостереженням.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - гіпотензія, стенокардія, синкопе, серцева недостатність, вертиго, біль у грудній клітині, аритмія, відчуття серцебиття; система кровотворення - гемолітична анемія, мієлодепресія, панцитопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, васкуліт; ШКТ - нудота, блювання, діарея, сухість у роті, підвищене слиновиділення, анорексія, диспепсія, дисфагія, закреп, біль у животі, гастроентерит, панкреатит, порушення функції печінки (гепатит, холестатична жовтяниця, зміна рівня трансаміназ); респіраторна система - непродуктивний кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів, диспное, фарингіт, синусит, риніт, трахеобронхіт, ларингіт, бронхоспазм; ЦНС і органів чуття - запаморочення, головний біль, астенія, цереброваскулярні порушення, амнезія, сонливість, судоми, депресія, розлади сну, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, зниження слуху, порушення зору; сечостатева система - порушення функції нирок, протеїнурія, олігурія, набряки; шкірні покриви - кропив’янка, висипання, мультиморфна еритема, фото сенсибілізація; інші - зменшення маси тіла, анафілактоїдні реакції, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну, ангіоневротичний набряк, артралгія/артрит, міалгія, пропасниця, підвищення титру антинуклеарних а/т, гіперкаліємія, зміна активності ферментів концентрації білірубіну, сечової кислоти, глюкози.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарати, інших інгібіторів АПФ; відомі випадки ангіоневротичного набряку (спадкового/ідіопатичного або внаслідок попередньої терапії інгібіторами АПФ) в анамнезі; стеноз ниркової артерії (двобічний або однобічний за наявності тільки однієї нирки); після трансплантації нирки; гемодинамічно значущий стеноз клапана аорти або мітрального клапана, гіпертрофічна кардіоміопатія; вагітність; лактація; діаліз або гемофільтрація з використанням негативно заряджених мембран з високою інтенсивністю потоку мембран, з високою інтенсивністю потоку; десенсибілізаційна терапія; наявність діалізу; первинної хвороби печінки або печінкової недостатності; нелікованої декомпенсованої серцевої недостатності; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 1,25 мг; по 2,5 мг;  по 5 мг; 10 мг; капс. по 1,25 мг; по 2,5 мг, по 5 мг, 10 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ºС; термін придатності – для дозування 2,5 мг; 5,0 мг; 10,0 мг – 2 роки; для дозування 1,25 мг -18 місяців.

Торгова назва:

ІІ. Амрил, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Кардиприл 1,25, Кардиприл 2,5, "Flamingo Pharmaceuticals Ltd", Індія

Мірил, "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

Полаприл, "Polpharma" Pharmaceutical Works S.A.";"Actavis h.f."; "Actavis Ltd.", Польща/Ісландія/Мальта

Рамігексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

Рамірил, "Micro Labs Limited", Індія

Рамітрен, "Ranbaxy Laboratories Limited" для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Індія/Великобританія

Топрил, "Torrent Pharmaceuticals Pvt. Ltd.", Індія

Хартил®, "EGIS Pharmaceuticals PLC", Угорщина

  • Спіраприл (Spirapril) *

Фармакотерапевтична група: С09А А11 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнiчує перетворення ангiотензину І в ангiотензин ІІ; після прийому всередину приблизно 45% всмоктується із ШКТ; Смакс досягається через 45 – 90 хв; майже повністю перетворюється в активний метаболіт спіраприлат, Смакс досягається через 2 – 3 год після прийому; близько 90% спіраприлу і спіраприлату неспецифічним шляхом зв’язується з білками плазми крові; T1/2  - 20 – 30 хв; виведення спіраприлу з організму здійснюється двофазно (2 та 40 год) із сечею та калом; існує лінійна залежність між плазматичним кліренсом спіраприлату і кліренсом креатині ну; біологічна доступність спіраприлу становить приблизно 50%, а спіраприлату – 70%.

Показання до застосування ЛЗ: есенціальна АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають у початковiй дозi 1/2 табл., що вiдповiдає 3 мг спiраприлу гiдрохлориду вранцi; якщо пiсля прийому такої дози АТ не нормалiзується, дозу можна пiдвищити до 1 табл. (6 мг), дозу пiдвищують лише через 3 тижнi; підтримуюча доза - 1 табл./добу; при тяжкому порушеннi функцiї нирок (клiренс креатинiну 10 –30 мл/хв) рекомендована доза спіраприлу - ½ табл., яку приймають вранцi; лiкування починають, встановивши ретельний клiнiчний нагляд за хворим; в окремих обгрунтованих випадках дозу спіраприлу можна пiдвищити максимально до 1 табл., яку приймають вранцi; у хворих із клiренсом креатинiну менше 10 мл/хв, лiкування спіраприлом не проводять; для пацiєнтiв зi зниженою функцiєю нирок (клiренс креатинiну 30 – 60 мл/хв) або печiнки, а також для пацiєнтiв похилого вiку треба знижувати дозу; тривалiсть курсу лiкування залежить від тяжкості та перебігу хвороби, а також досягнутого терапевтичного ефекту.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - на початку лiкування рiзке зниження АТ, яке супроводжується запаморочення, відчуття слабкостi, порушення функцiй зору, втрата свiдомостi (глибока непритомнiсть); нирки – поява або посилення порушення функцiї нирок, г. ниркова недостатність, посилене виведення бiлка iз сечею (протеїнурiя); дихальнi шляхи - сухий кашель вiд подразнення, бронхiт, задишка, запалення придаткових носових порожнин (синусит), нежить (ринiт),  спастичне звуження просвiту бронхiв, що супроводжується задишкою (бронхоспазм), змiни слизової оболонки язика, викликанi запаленням (глосит) i сухiсть у ротi, набряки тканин (ангiоневротичнi набряки), якi охоплюють гортань, глотку i/або язик; ШКТ -  нудота, ускладнення з боку епiгастральної дiлянки й порушення травлення, блювання, пронос, закреп, вiдсутнiсть апетиту; шкiра, кровоноснi судини – АР (висипи на шкiрi (екзантема), кропив’янка (уртикарiя), свербiж, ангіоневротичний набряк на губах, обличчi i/або кiнцiвках, ексудативна мультиформна еритема); реакцiї шкiри можуть супроводжуватись пропасницею, болем у м’язах i суглобах (мiалгiя, артралгiя), запаленням стiнок кровоносних судин (васкулiт) i змiнами певних показникiв лабораторних аналiзiв (еозинофiлiя i/або пiдвищений титр антинуклеарних а/т); ЦНС - головний бiль, втомлюваність, рiдше – пригнiчення свiдомостi, депресiя, порушення сну, статеве безсилля, відчуття повзання мурашок, затерплiсть i холод у кiнцiвках (парестезiя), порушення рiвноваги, сплутанiсть свiдомостi, шум у вухах, нечіткість зору, а також змiни смаку або тимчасова його втрата; показники лабораторних аналізів - зниження концентрацiї Hb, гематокриту, вмiсту лейкоцитів, тромбоцитiв у периферичнiй кров, анемiя, тромбоцитопенiя, нейтропенiя, озинофiлiя, в окремих випадках – агранулоцитоз, панцитопенiя; пiдвищення концентрацiї сечовини, креатинiну i калiю в сироватцi кровi, зниження вмiсту натрiю в сироватцi кровi; у хворих з вираженим ЦД - пiдвищення вмiсту калiю в сироватцi кровi; посилене виведення бiлку iз сечею, пiдвищення концентрацiї бiлiрубiну та ферментiв печiнки в кровi.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; ангiоневротичний набряк в анамнезі, ідеопатичний ангіоневротичний набряк Квінке; звуження ниркових артерiй (в обох або в єдинiй нирцi); тяжкi порушення функцiї нирок (клiренс креатинiну <10 мл/хв); стани пiсля трансплантацiї нирки; певнi труднощi iз вiдтоком кровi з лiвого шлуночка серця (істотне для гемодинамiки звуження аортального або мiтрального клапана, гiпертрофiчна кардiомiопатiя;) первинний гіперальдостеронізм; вагiтнiсть; перiод лактації; у хворих, що перебувають на дiалiзі; послабленнi скоротливої здатностi серця, що не лiкувалась, з типовими виявами, такими, як, накопичення води в тканинах i/або порожнинах тiла; лiкуваннi дiтей.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 6 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ºС; термін придатності – 3 роки

Торгова назва:

ІІ. Квадроприл, "AWD.pharma GmbH & Co.KG", Німеччина

  • Фозиноприл (Fosinopril) *

Фармакотерапевтична група: С09А А09 – інгібітори АПФ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: після прийому внутрішньо фозиноприл швидко і повністю перетворюється шляхом гідролізу на фозиноприлат, що є активним інгібітором АПФ; АГ - ефект обумовлений пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи; зниження концентрації ангіотензину ІІ призводить до розширення судин і зменшення затримки натрію і води за рахунок пригнічення секреції альдостерону; можливе незначне підвищення сироваткового калію; пригнічення АПФ гальмує розпад брадикініну, який є потужним засобом для розширення судин і це також сприяє терапевтичному ефекту, АТ починає знижуватись через 1 год, а максимум дії наступає через 2-6 год після прийому препарату; при застосуванні фозиноприлу 1 р/добу зниження АТ утримується протягом доби; серцева недостатність - ефект у хворих з серцевою недостатністю обумовлений пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи; пригнічення АПФ зменшує як перед- так і після- навантаження; гемодинамічний ефект проявляється протягом 24 год при застосуванні фозиноприлу 1 р/добу; лікування фозиноприлом покращує працездатність хворих з серцевою недостаністю протягом доби; фозіноприл також зменшує прояви таких симптомів, як диспное та швидка втомлюваність; після внутрішнього застосування приблизно 30-35% дози всмоктується, а з них 50-100% за допомогою гідролізу перетворюється на активний фозиноприлат, який утворюється з фозиноприлу головним чином під дією естераз печінки; Смакс через 3 год після прийому препарату, незалежно від дози; кінетика має лінійний характер; зв’язується у високому ступені з білками (90-99%), але зв’язування з клітинами крові мінімальне; виводиться у вигляді фозиноприлату, глюкуронідного кон’югату фозиноприлату і парагідроксиметаболіту фозиноприлату; має подвійний компенсаторний механізм виділення: через печінку і через нирки в однаковій мірі; ниркова недостатність - всмоктування, біодоступність та зв’язування з білками змінюється непомітно при нирковій недостатності; загальний кліренс приблизно на 50% нижче, ніж у хворих з нормальною функцією нирок, що компенсується виведенням через печінку з жовчю; кліренс фозиноприлату у хворих з нирковою недостатністю від легкого до тяжкого ступеня суттєво не відрізняється щодо хворих з термінальною нирковою недостатністю; у хворих з нирковою недостатністю відмічається помірне підвищення плазмової концентрації препарату (менше, як удвічі стосовно нормальної функції нирок); має низький кліренс при гемодіалізі – 4-8 мл/хв, а також при перитонеальному діалізі; у хворих з порушеннями функції печінки, спричиненому цирозом легкого або помірного ступеня тяжкості, ступінь гідролізу фозиноприлу помітно не зменшена, хоча його швидкість може бути зниженою; зменшення виведення через печінку при її зниженій функції компенсується нирковою екскрецією.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, хр. серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - початкова доза становить 10 мг/добу; звичайна підтримуюча доза 20 мг/добу; звичайний діапазон дози становить від 10 до 40 мг на добу; можливе коригування дози через 4 тижні залежно від ефекту; дози, що перевищують 40 мг/добу, не призводять до додаткового зниження АТ; якщо монотерапія не приводить до задовільного ефекту, можливо додати тіазидний діуретин; симптоматична хр. серцева недостатність - початкова доза становить 5-10 мг/добу; поява перехідної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості обережного підвищення дози після усунення гіпотензії; якщо початкова доза буде перенесена добре, її можливо збільшувати з інтервалом у тиждень до 40 мг/добу; при порушенні функцій нирок або печінки зазвичай немає потреби в корегуванні дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система крові та лімфатична система - зниження Hb, зниження гематокриту, пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання; метаболічні та харчові порушення; гіпокаліємія; ЦНС та психічні розлади - запаморочення, головний біл, зміни настрою, парестезії, порушення смаку, порушення сну; серцево-судинна система - ортостатичні ефекти (в тому числі гіпотензія), відчуття серцебиття, тахікардія, ІМ та інсульт мозку, хвороба Рейно; дихальна система – кашель, риніт, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/ еозинофільна пневмонія; ШКТ - пронос, блювання, нудота, болі в животі, порушення травлення, сухість у роті, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність; шкіра - висипання, свербіж, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кропив’янка, алопеція, псоріаз, потовиділення, пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема; симптомокомплекс (підвищення t°, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний результат тесту на антинуклеарні а/т, прискорене ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз); висипання, фоточутливість або інші прояви з боку шкіри; сечовививідна система - ушкодження ниркової функції, уремія, г. ниркова недостатність, олігурія/анурія; репродуктивна система і грудні залози – імпотенція, гінекомастія; загальні реакції та стани - швидка втомлюваність, астенія; лабораторні показники - підвищення рівня сечовини крові, підвищення сироваткового креатиніну, підвищення печінкових ферментів, гіперкаліємія, підвищення сироваткового білірубіну, гіпонатріємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк, пов’язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність, період лактації.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг, по 10 мг; по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Моноприл, "Bristol-Myers Squibb S.r.L." для "Bristol-Myers Squibb Products S.A.", Італія/Швейцарія

Фозикард, Фозикард®, "Balkanpharma-Dupnitza AD" у співробітництві з "Actavis hf." для "Balkanpharma-Dupnitza AD", Болгірія/Ісландія/Болгарія

 

 

 

 

Комбіновані препарати

  • Еналаприл + гідрахлортіазид (Еnalapril + hydrochlorothiazid) *

І. Еналаприл Н, Еналаприл НL, табл. 10 мг/25 мг, 10 мг/12,5 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг або еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг, виробництва ТОВ "Львівтехнофарм"

Еналаприл-Здоров'я, табл. 10 мг/25 мг, 10 мг/12,5 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг або еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг, виробництва ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Еналозид® 12,5, Еналозид® 25, табл. 10 мг/25 мг, 10 мг/12,5 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг або еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг, виробництва ВАТ "Фармак"

Енафрил, табл. 10 мг/12,5 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг, виробництва ВАТ "Концерн "Стирол"

ІІ. Берліприл® плюс 10/25, табл. 10 мг/25 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг, виробництва BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP), Німеччина

Енагексал композитум, табл. 10 мг/25 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг, виробництва Hexal AG, Німеччина

Енап-Н, Енап-НL, Енап 20НL, табл. 10 мг/25 мг, 10 мг/12,5 мг, 20 мг/12,5 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг або еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 25 мг або еналаприлу малеату 20 мг, гідрохлортіазиду 25 мг , виробництва KRKA d.d., Novo mesto, Словенія

Енапріл-Н, 10 мг/12,5 мг, 5 мг/12,5 мг, 1 табл. містить еналаприлу малеату 10 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг або еналаприлу малеату 5 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг, виробництва Genom Biotech Pvt.Ltd.

Ко-ренітек, Ко-ренітек®, табл. 20 мг/12,5 мг, 1 таблетка містить: еналаприлу малеату - 20.0 мг, гідрохлоротіазиду - 12.5 мг, виробництва  Merck Sharp & Dohme B.V. для "Merck Sharp & Dohme Idea Inc.", Нідерланди/Швейцарія

 

  • Еналаприл + індапамід (Еnalapril +indapamid)

ІІ.Ензикс®, Ензикс® Дуо, Ензикс® Дуо форте, комбі-упаковка: табл. по 10 мг + табл., вкриті оболонкою, по 2,5 мг або  табл. по 20 мг + табл., вкриті оболонкою, по 2,5 мг; 1 табл. (табл. більшого розміру) містить еналаприлу малеату 10 мг + 1 табл. (табл. меншого розміру) містить індапаміду 2,5 мг або еналаприлу малеату 20 мг + індапаміду 2,5 мг, виробництва Hemofarm AD, Сербія

 

  • Каптоприл + гідрохлортіазид (Captopril + hydrochlorothiazid)

І. Капотиазид, табл., 1 таблетка містить каптоприлу 50 мг; гідрохлоротіазиду 12,5 мг, виробництва ВАТ "Київмедпрепарат"

Каптопрес 12,5-Дарниця, Каптопрес-Дарниця, табл., 1 таблетка містить каптоприлу 50 мг; гідрохлоротіазиду 12,5 мг або 25 мг, виробництва ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Капозид, табл., 1 таблетка містить: каптоприлу 50 мг; гідрохлоротіазиду 25 мг, виробництва "Bristol-Myers Squibb Australia Pty Ltd", Австралія

 

  • Лізиноприл + гідрохлортіазид (Lisinopril + hydrochlorothiazid)

І. Ліпразид 10, Ліпразид 20, табл., 1 табл. містить лізиноприлу (у вигляді лізиноприлу дигідрату) 10 мг або 20 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг, виробництва ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Лізотіазид, табл., 10 мг/12,5 мг, 20 мг/12,5 мг; 1 табл. 10 мг/12,5 мг містить лізиноприлу дигідрату 10,89 мг (еквівалентно 10 мг лізиноприлу безводного), гідрохлоротіазиду 12,5 мг, 1 табл. 20 мг/12,5 мг містить лізиноприлу дигідрату 27,78 мг (еквівалентно 20 мг лізиноприлу безводного), гідрохлоротіазиду 12,5 мг,   виробництва "TEVA Pharmaceutical Works Private Limited Company" для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Угорщина/Ізраїль

Лоприл Н 10, Лоприл Н 20, 1 табл. містить лізиноприлу (у вигляді лізиноприлу дигідрату) 10 мг або 20 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг, виробництва "Bosnalijek d.d.", Боснія і Герцеговина

 

  • Раміприл + гідрохлортіазид (Pamipril + hydrochlorothiazid)

ІІ. Амріл HD, Амріл HL табл. 2,5 мг/12,5 мг, 5 мг/25 мг; 1 табл. містить раміприлу 5 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг або раміприлу 2,5 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг, виробництва "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Рамітен Н, табл.,  1 табл. містить раміприлу - 10 мг, гідрохлортіазиду - 25 мг, виробництва "J.Duncan Health Pvt.Ltd.", Індія

Хартил®-Н, табл. 2,5 мг/12,5 мг, 5 мг/25 мг; 1 табл. містить раміприлу 5 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг або раміприлу 2,5 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг; виробництва "EGIS" Pharmaceuticals PLC; "Allphamed PHARBIL Arzneimittel GmbH", Угорщина/Німеччина

 

  • Периндоприл + індапамід (Perindopril + indapamid)

ІІ. Ноліпрел, Ноліпрел форте, табл., 1 табл. мiстить периндоприлу тертбутиламіну - 2.0 мг, індапаміду - 0.625 мг або 1 таблетка мiстить периндоприлу тертбутиламіну - 2.0 мг, індапаміду - 0.625 мг, виробництва "Les Laboratories Servier Industries" або "Servier (Ireland) Industries Ltd" для "Les Laboratories Servier", Франція/Ірландія

Ноліпрел® аргінін, Ноліпрел® аргінін форте, табл., 1 табл. містить периндоприлу аргініну 2,5 мг (що відповідає 1.6975 мг периндоприлу) та індапаміду 0,625 мг або 1 табл. містить периндоприлу аргініну 5 мг (що відповідає 3.395 мг периндоприлу) та 1,25 мг індапаміду, виробництва "Les Laboratories Servier Іndustrie" або "Servier (Ireland) Industries Ltd", Франція/Ірландія/Франція

Престаріум® КОМБІ, табл., 1 табл. мiстить периндоприлу - 4.0 мг, індапаміду - 1.25 мг,  виробництва "Les Laboratoires Servier Industry" та "Servier (Ireland) Industry Ltd" для "Les Laboratoires Servier", Франція/Ірландія

Престаріум® аргінін КОМБІ, табл., покриті плівкою, табл. містить периндоприлу аргініну 5 мг (що відповідає 3.395 мг периндоприлу) та 1,25 мг індапаміду, виробництва "Les Laboratoires Servier Industry" та "Servier (Ireland) Industry Ltd" для "Les Laboratoires Servier", Франція/Ірландія

Периндоприл + амлодипін

ІІ. Бі-престаріум® 5 мг/5 мг, Бі-престаріум® 5 мг/10 мг, Бі-престаріум® 10 мг/5 мг, Бі-престаріум® 10 мг/10 мг, 1 табл. містить периндоприлу аргініну 5 мг (що відповідає 5 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 6,935 мг (що відповідає 5 мг амлодипіну) або периндоприлу аргініну 5 мг (що відповідає 5 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 13,870 мг (що відповідає 10 мг амлодипіну) або периндоприлу аргініну 10 мг (що відповідає 6,790 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 6,935 мг (що відповідає 5 мг амлодипіну) або периндоприлу аргініну 10 мг (що відповідає 6,790 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 13,870 мг (що відповідає 10 мг амлодипіну), виробництва "Les Laboratories Servier Іndustrie", Франція.

 

5. Блокатори рецепторів ангіотензину II

  • Епросартан (Еprosartan) *

Фармакотерапевтична група: С09С А02 – прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: потужний, непептидний, активний при пероральному прийомі, небіфенільний тетразольний антагоністом рецепторів ангіотензину II, який селективно зв’язується з AT1-рецепторами; перешкоджає впливу ангіотензину II на АТ, нирковий кровотік і виділення альдостерону; у хворих з АГ зниження АТ відбувається як після одноразового прийому однієї дози препарату, так і після розподілу цієї дози на два окремих прийоми, і підтримується надалі без коливань АТ протягом 24 год; припинення лікування епросартаном не викликає різкого підвищення АТ (с-му відміни); у хворих з АГ зниження АТ після прийому епросартану не супроводжується зміною ЧСС; препарат не впливає на рівень у плазмі крові глюкози, тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїнів низької щільності; не зменшує рівень клубочкової фільтрації у хворих з есенціальною АГ і у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня; посилює натрійурез у здорових осіб на низькосольовій дієті; у хворих з есенціальною АГ і у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня він не викликає затримки натрію або погіршення функції нирок; не викликає ефектів, пов’язаних зі збільшенням концентрації брадикініну; абсолютна біодоступність після одноразового перорального прийому становить приблизно 13% внаслідок його обмеженої абсорбції; Cmax  після перорального прийому натщесерце спостерігається через 1-2 год; T1/2  - 5-9 год; при застосуванні епросартану 1 або 2 р/добу не виникає його накопичення; зв’язування з білками плазми є високим (приблизно 98%) і постійним в діапазоні терапевтичних концентрацій; зв’язування з білками не залежить від статі, віку, порушення функції печінки і наявності легкої/помірної ниркової недостатності, але зменшується у деяких хворих з тяжкою формою ниркової недостатності; об’єм розподілу епросартану становить приблизно 13 літрів; загальний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 130 мл/хв.; екскретується з сечею і жовчю; значення AUC і Cmax епросартану збільшуються в осіб похилого віку (в середньому приблизно в 2 рази), але це не вимагає зміни дозування; AUC епросартану збільшуються у хворих з печінковою недостатністю (в середньому приблизно на 40%), що також не вимагає зміни дозування; AUC і Cmax епросартану були приблизно на 30% вище у хворих з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-59 мл/хв.) і 50% вище у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв.) у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок.

Показання до застосування ЛЗ: есенціальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих становить 600 мг 1 р/добу вранці; у більшості хворих максимальне зниження АТ досягається через 2-3 тижні лікування; може застосовуватися самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад тіазидними діуретиками або блокаторами кальцієвих каналів, якщо є необхідність у більшому зниженні АТ, тривалість лікування не обмежена; у хворих з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 60 мл/хв.) добова доза не повинна перевищувати 600 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка), астенія, гіпотензія включно з постуральною гіпотензією, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність і годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 600 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 250 С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Теветен®, "Solvay Pharmaceuticals B.V." та "Solvay Pharmaceuticals GmbH" для "Solvay Pharmaceuticals B.V.", Нідерланди/Німеччина

  • Кандесартан (Candesartan) *

Фармакотерапевтична група: С09С А06 – прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: дія зумовлена гальмуванням ефектів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи на рівні рецепторів ангіотензину ІІ першого типу; внаслідок блокади АТ1-рецепторів запобігається розвиток ефектів ангіотензину ІІ: звільнення альдостерону, реніну, вазопростану, катехоламінів, реабсорбція натрію і води; все це призводить до зниження підвищеного АТ, загального периферічного судинного опору, підвищується нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації, компенсаційно підвищується активність реніну плазми, підвищується концентрація ангіотензину І та ІІ; не впливає на метаболізм брадикініну та інших пептидів; прийом препарату 1 р/добу забезпечує ефективне зниження АТ протягом 24 год, при цьому “кінцевий/піковий” коефіцієнт” становить 80%; кандесартан цилексетил після перорального приймання швидко і повністю гідролізуєтья в слизовій оболонці ШКТ до кандесартану; після перорального прийому препарату абсолютна біодоступність становить 15%, Смакс реєструється через 3 - 4 год; одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність препарату; рівень зв’язування з білками плазми дуже високий (> 99%); об’єм розподілу - 0,13 л/кг; проникає через плацентарний бар’єр, не проникає через гематоенцефалічний бар’єр; незначна кількість кандесартану метаболізується в печінці за участю цитохрому Р450СУР2С до неактивного метаболіту; T1/2  - 9 год; 33% препарату екскретується з сечею і 67% – з фекаліями; гіпотензивний ефект розвивається поступово і зберігається до 24 год; нирковий кліренс становить 0,19 мл/хв/кг.

Показання до застосування ЛЗ: АГ; хр. серцева недостатність і порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛШ < 40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при їх непереносимості.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: залежно від ступеня необхідного зниження АТ доза препарату становить 2 - 32 мг/добу; звичайна рекомендована початкова доза для дорослих - 4 – 8 мг 1 р/добу, рекомендована підтримуюча доза становить 8 - 16 мг 1 р/добу незалежно від прийому їжі; МДД - 32 мг; пацієнтам, які приймають сечогінні засоби у великих дозах, а також пацієнтам зі значними порушеннями функції нирок початкова доза препарату - 4 мг 1 р/добу; рекомендована початкова доза при серцевій недостатності - 4 мг 1 р/добу; підвищення дози до 32 мг 1 р/добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - головний біль, запаморочення, слабкість; кістково-м’язова система, сполучна тканина - біль у спині; респіраторні інфекції; лабораторні показники - помірне зниження рівня Hb; підвищення рівня креатиніну, сечовини і калію в сироватці крові; зниження рівня натрію; при серцевій недостатності: з боку судинної системи - артеріальна гіпотензія; сечовивідна система -  порушення функції нирок; порушення метаболізму  - гіперкаліємія; кровотворна і лімфатична системи - лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз; ШКТ - нудота; кістково-м’язова система, сполучна тканина - біль у спині, артралгія, міалгія; шкіра - ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж; гепатобіліарні порушення - підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; важкі порушення функції печінки, нирок; вагітність і лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 4; 8; 16 мг.                                                                

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 250 С; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І.Касарт, ВАТ "Київмедпрепарат"

ІІ. Атаканд, "AstraZeneca AB", Швеція

Кандесар, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія

Хізарт-8, "Synmedic Laboratories", Індія

  • Лозартан (Losartan)

Фармакотерапевтична група: С09С А01 – прості препарати антагоністів ангіотензину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін; зменшує післянавантаження, знижує системний АТ і тиск у малому колі кровообігу; у хворих на АГ не лише знижує АТ і зменшує гіпертрофію міокарда, а й чинить інші важливі сприятливі ефекти; після внутрішнього прийому швидко всмоктується ШКТ; біодоступність становить приблизно 33 %; метаболізується “при першому проходженні” через печінку з утворенням карбоксильного метаболіту, який має більш виражену фармакологічну активність, ніж лосартан і ряд неактивних метаболітів; Смакс лозартану і активного метаболіту досягається відповідно через 1 год і 3-4 год; T1/2  - 1,5 - 2,5 год і 3 – 9; лозартан та його активний метаболіт не видаляються при гемодіалізі; 98 % зв’зується з білками крові; виводиться з сечею і калом ( з жовчю) у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів; майже 35 % виводиться з сечею і майже 60 % - з калом.

Показання до застосування ЛЗ: АГ і гіпертрофія лівого шлуночка з метою зменшення ризику ускладнень і смертності внаслідок серцево-судинних порушень; ЦД II типу з протеїнурією, для сповільнення прогресування ураження нирок, а також для зменшення протеїнурії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: препарат призначають внутрішньо, незалежно від прийому їди, 1 р/добу; при АГ середня добова доза становить 50 мг; максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку лікування; при необхідності добова доза може бути збільшена до 100 мг (за 1 або 2 прийоми); пацієнтам, які отримують діуретики, початкову дозу потрібно знизити до 25 мг/добу; хворим з порушенням функції печінки потрібно призначати нижчі дози препарату; пацієнтам похилого віку, а також з порушенням функції нирок (у т.ч.тим, які знаходяться на діалізі) немає потреби проводити корекцію початкової дози; початкова доза при серцевій недостатності 12,5 мг 1 р/добу; дозу збільшують в половину кожні сім днів ( тобто 12,5 мг/добу; 25 мг/добу; 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - пропасниця, запаморочення, ортостатичні реакції залежно від дози препарату; лабораторні показники - гіперкаліємія (калій сироватки більше 5.5 мекв/л), підвищення рівня АЛТ, анемія, незначне підвищення рівня сечової кислоти; АР - ангіоневротичний набряк, включаючи набряки обличчя, губ, глотки та язика, кропив’янка; ШКТ - анорексія, сухість у роті, діарея; ЦНС – депресія, сонливість, мігрень; шкіра - свербіж, дерматит, сухість шкіри; інше - порушення функції нирок, міалгії, зміна смакових відчуттів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність, період годування груддю; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 12,5 мг, по 25 мг; по 50 мг, по 100 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 250 С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Ангізар, "Micro Labs Limited", Індія

Гіперзар-25, Гіпезар-50, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія 

Кардомін-Сановель, "Sanovel Ilac Sanayi ve Ticaret A.s.", Туреччина

Козаар®, "Merck Sharp & Dohme B.V.", Нідерланди

Ксартан, "Adamed" Sp. z.o.o, Польща

Лозап, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка

Лозартан Сандоз, "Lek Pharmaceuticals d.d." підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Словенія

Лоріста®, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія                                                              

Лосакар 25, Лосакар 50, "Cadila Healthcare Limited", Індія

Лосар, "Unichem Laboratories Ltd.", Індія

ресартан-25, Пресартан-50, "Ipca Laboratories Limited", Індія

Пульсар, "Biofarm Ltd", Польща

Сентор, "Richter Gedeon Ltd"; "Grodzisk Pharmaceutical Works "Polfa" Co Ltd", Угорщина/Польща

  • Олмесартан (Olmesartan)

Фармакотерапевтична група: С09С А08 - блокатори рецепторів ангіотензину ІІ.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: гальмує дію ангіотензину ІІ незалежно від джерела і шляху синтезу ангіотензину ІІ; селективний антагонізм рецепторів АТ1 ангіотензину ІІ призводить до збільшення в плазмі реніну та концентрацій ангіотензину І і ангіотензину ІІ, а також до деякого зменшення концентрації альдостерону в плазмі; при АГ викликає дозозалежне, тривале зниження АТ; немає доказів щодо гіпотензії після прийому першої дози, тахіфілаксії під час тривалого лікування і с-му відміни; прийом препарату 1 р/добу забезпечує ефективне і м’яке зниження АТ протягом 24 год; максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 8 тижнів від початку терапії, хоч значний ефект зниження АТ спостерігається вже через 2 тижні лікування; швидко перетворюється в фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією естераз у слизовій оболонці кишечнику і в портальній крові під час абсорбції з ШКТ; в плазмі чи в продуктах виділення олмесартану медоксоміл, що не розпався, або незмінений боковий ланцюг медоксомільної групи не виявлялись; середнє абсолютне значення біодоступності олмесартану з таблетованої лікарської форми становить 25,6%; середнє Смакс досягається приблизно через 2 год після внутрішнього застосування препарату і концентрація його в плазмі збільшується майже лінійно із збільшенням однократної пероральної дози до 80 мг; їжа практично не впливає на біодоступність; зв’язування з білками плазми становить 99,7%, але потенціал для клінічно значущого зсуву величини зв’язування з білками при взаємодії олмесартану з іншими ліками, що мають високий ступінь зв’язування з білками, є низьким (це підтверджується тим, що відсутня клінічно значуща взаємодія між олмесартаном і варфарином); виводиться через нирки (приблизно 40%) і з жовчю (приблизно 60%), його T1/2  - 10 – 15 год; кумуляція не спостерігалась.

Показання для застосування ЛЗ: есенціальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано початкова добова доза – 10 мг; якщо зменшення АТ недостатнє, то дозу збільшують до оптимальної добової дози – 20 мг; якщо є потреба, то доза препарату може бути збільшена до МДД – 40 мг; препарат приймають щоденно, в один і той же час, незалежно від їжі; МДД для пацієнтів похилого віку - 20 мг, застосовувати більш високі добові дози не рекомендується за відсутності достатнього клінічного досвіду; МДД для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв.) – 20 мг; для підсилення дії препарату застосовують гідрохлортіазид.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кардіоваскулярні порушення – гіпотензія, стенокардія; кровотворна система – тромбоцитопенія; ЦНС - запаморочення, головний біль; дихальна система - бронхіт, фарингіт, риніт, кашель; ШКТ - діарея, диспепсія, гастроентерит, абдомінальний біль, нудота, блювання; шкіра і п/ш тканини - свербіж, екзантема, висип, ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, набряк обличчя, кропив’янка; скелетно-м’язова система - артрит, біль у спині, скелетний біль, судоми м’язів, міальгія; нирки і сечо-видільна система - гематурія, інфекція сечових шляхів, гостра ниркова недостатність; загальні порушення - біль у грудній клітці, грипоподібні симптоми, периферичний набряк, астенічний синдром (втомлюваність, сонливість, загальне нездужання), збільшення креатин-фосфокінази, гіпер-тригліцеридемія, гіперурикемія, гіперкаліємія, збільшення креатиніну і сечовини крові, підвищення ферментів печінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або до одного з компонентів препарату, вагітність, період годування груддю, обструкція жовчовивідних шляхів, вік до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 10 мг, по 20 мг, по 40 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30° С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Вотум 10 мг, Вотум 20, Вотум 40, "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)" виробництво (in bulk) "Sankyo Pharma GmbH", Німеччина

  • Телмісартан (Telmisartan) *

Фармакотерапевтична група: С09С А07 – прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: з дуже високою спорідненістю заміщує ангіотензин II в місцях його зв’язування на рецепторах АТ1 субтипу, що є відповідальними за активність ангіотензину II; селективно зв’язує АТ1 рецептор; знижує рівні альдостерону в плазмі, не блокує ренін у плазмі людини, не блокує йонні канали, не інгібує ангіотензинперетворюючий ензим (кініназа II), ензим, що також руйнує брадикінін; у дозі 80 мг майже повністю інгібує ангіотензин II, який викликає підвищення АТ; блокуючий ефект зберігається протягом 24 год і триває до 48 год; після першої дози антигіпертензивна активність поступово виявляється протягом 3 год; максимальне зниження АТ виявляється через 4 тижні від початку лікування та підтримується при довготривалій терапії; у хворих на АГ телміcартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск, без впливу на ЧСС; значно зменшує масу міокарда лівого шлуночка та індекс маси міокарда лівого шлуночка у пацієнтів з АГ та гіпертрофією міокарда лівого шлуночка; всмоктування швидке, хоча адсорбовані кількості розрізняються; середня абсолютна біодоступність становить близько 50%; під час їжі, зниження AUC варіює від приблизно 6% (доза 40 мг) до приблизно 19% (доза 160 мг); через 3 год після введення концентрація в плазмі однакова, незалежно від того, приймається препарати натщесерце або з їжею; активно зв’язується з протеїнами плазми (> 99,5%); об’єм розподілу - приблизно 500 л; метаболізується шляхом кон’югації з глюкуронідом; характеризується біекспоненціальною фармакокінетикою з термінальним T1/2  > 20 год; Смакс і AUC зростає непропорційно дозі; після перорального введення майже повністю виводиться з калом, в основному як незмінена сполука; кумулятивна ниркова екскреція становить < 2% дози; загальний кліренс плазми вище, якщо порівнювати з печінковим кровотоком; фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з порушеннями печінки виявили зріст абсолютної біодоступності приблизно до 100%.

Показання до застосування ЛЗ: АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза становить 40 мг/добу, в окремих пацієнтів антигіпертензивний ефект може бути досягнутий при щодобовій дозі 20 мг; у випадках, коли бажаний АТ не досягається, дозу можна підвищити до 80 мг 1 р/добу; альтернативно телміcартан можна використати в комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлортіазид, що має адитивний ефект зниження АТ з телміcартаном; хворим на тяжку гіпертензію можливе застосування телміcартану до 160 мг/добу окремо та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5–25 мг/добу; тривалість курсу лікування залежить вона від характеру захворювання та ефективності терапії, що проводиться; для пацієнтів із легкими або помірними порушеннями функції печінки добова доза не повинна перевищувати 40 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфекції сечового тракту, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів; занепокоєність; порушення зору; запаморочення; абдомінальний біль, діарея, сухість у роті, диспепсія, неприємні відчуття у шлунку; екзема, підвищення потовиділення; артралгія, біль у спині, судоми литкових м’язів або біль у ногах, міалгія, симптоми, подібні до тендиніту; біль у грудях, симптоми, подібні до грипу; еритема, свербіж, непритомність, безсоння, депресія, блювання, гіпотензія, брадикардія, тахікардія, задишка, еозинофілія, тромбоцитопенія, слабкість; ангіоневротичний набряк, кропив’янка; зменшення Hb або підвищення сечової кислоти, підвищення креатиніну або печінкових ензимів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність і період лактації; обструктивні біліарні порушення; тяжкі порушення функції печінки; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 80 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

ІІ. Мікардіс, "Boehringer Ingelheim Internacional GmbH", Німеччина

  • Валсартан (Valsartan)

Фармакотерапевтична група: С09СА03 - прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: активний, специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ; діє вибірково на рецептори підтипу АТ1; підвищені рівні ангіотензину ІІ в плазмі після блокади АТ1- рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який урівноважує ефект АТ1-рецептора; валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1- рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1- рецептором, ніж з АТ2 – рецептором; не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кінінази ІІ; знижує АТ без впливу на ЧСС; початок гіпотензивної дії відмічається в межах 2 год, максимум - в межах 4–6 год після прийому внутрішньо; тривалість дії - більше 24 год; максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії; при застосуванні з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження АТ; раптова відміна препарату не супроводжується розвитком с-му відміни; при тривалому застосуванні препарату у хворих із АГ встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натщесерце - на концентрацію тригліцеридів і глюкози в сироватці крові; застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування СН, збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів СН та покращення якості життя в порівнянні з плацебо; VALIANT - дослідження продемонструвало ефективність валсартану в зменшенні загальної смертності після ІМ; валсартан був також ефективним у зменшенні смертності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого ІМ, позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного ГІМ до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до смерті; після прийому препарату внутрішньо всмоктування відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах; середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %; фармакокінетична крива має низхідний мультиекспоненційний характер (Т1/2a < 1 год і Т1/2b приблизно 9 год); в діапазоні вивчених доз кінетика має лінійний характер; при повторному застосуванні змін кінетичних показників не відмічалося; при прийомі препарату 1 р/добу кумуляція незначна; концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові; значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94 – 97 %), переважно з альбуміном; об’єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л); у порівнянні з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (приблизно 2 л/год); кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70 % (від величини прийнятої внутрішньо дози), приблизно 30 % виводиться з сечею, переважно у незміненому вигляді; при призначенні валсартану з їжею AUC зменшується на 48 %, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі як у разі прийому його натщесерце, так і в разі прийому з їжею, однакові; однак зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому препарат можна приймати як натщесерце, так і під час їжі; Смакс і T1/2 в пацієнтів із СН і здорових добровольців однакові; величини AUC і максимальної концентрації валсартану збільшуються лінійно і майже пропорційно підвищенню дози вище клінічного діапазону (40 – 160 мг 2 р/добу); коефіцієнт кумуляції становить в середньому 1,7; кліренс валсартану після прийому внутрішньо становить приблизно 4,5 л/год; вік не впливає на кліренс препарату в пацієнтів із СН.

Показання для застосування ЛЗ: АГ; СН (ІІ-ІV класу за класифікацією NYHA); постінфарктний стан (у клінічно стабільних пацієнтів з ознаками, симптомами і рентгенологічними даними лівошлуночкової недостатності і/або систолічної дисфункції лівого шлуночка).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - рекомендована доза для дорослих становить 80 мг або 160 мг 1 р/добу; антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект очевидний через 4 тижні; у пацієнтів з неконтрольованим АТ добова доза може бути підвищена до максимальної - 320 мг, можливе додаткове призначення діуретинів; препарат можна призначати також сумісно з іншими антигіпертензивними засобами; СН - рекомендована початкова доза становить 40 мг 2 р/добу; підвищення дози від 80 мг і 160 мг 2 р/добу до найвищої дози повинно здійснюватися відповідно до переносимості пацієнтом препарату; МДД - 320 мг, розподілена на декілька прийомів; оцінка пацієнтів із СН завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції; стан після перенесеного ІМ - лікування може бути розпочате вже через 12 год після ІМ; після початкової дози 20 мг 2 р/добу, дозу необхідно збільшувати до 40 мг, 80 мг і 160 мг 2 р/добу протягом наступних декількох тижнів; планова максимальна доза - 160 мг 2 р/добу; рекомендується, щоб пацієнти досягали рівня дози 80 мг 2 р/добу протягом 2 тижнів після початку лікування, і щоб планова максимальна доза була досягнута протягом 3 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: вірусні інфекції, інфекції ВДШ, фарингіти, синуси ти, риніти; система крові – нейтропенія, тромбоцитопенія; імунна система - реакції гіперчутливості; порушення обміну речовин – гіперкаліємія; порушення психіки - безсоння, зниження лібідо;  ЦНС – постуральне запаморочення, вертимо, головний біль; зір та лабіринтні порушення – вертимо; серцево-судинна система – ортостатична гіпотензія, СН, артеріальна гіпотензія, васкуліт; дихальна система – кашель; ШКТ - діарея, біль у животі, нудота; шкірні та підшкірні порушення – ангіоневратичний набряк, висип, свербіж; скелетно-м'язова система - біль у спині, артралгія, міальгія; сечостатева система - порушення функції нирок, г. ниркова недостатність, ниркова недостатність; загальні порушення – слабкість, астенія, набряк; результати лабораторних досліджень - зниження рівня Нb і показника гематокриту.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність, годування груддю; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 40 мг, по 80 мг, по 160 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Вазар, "Actavis Ltd" для "Actavis group HF", Мальта/Ісландія

Валсартан, "Farmachem SA M&M", Швейцарія

Вальзакор, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Діован®, "Novartis Pharma Stein AG"; "Novartis Farmaceutica AS.A." для "Novartis Pharma AG", Швейцарія/Іспанія

  • Ірбесартан (Irbesartan)

Фармакотерапевтична група: C09C A04 - антагоністи рецепторів ангіотензину II.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II; блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II, що реалізуються через рецептор типу AT1, незалежно від джерела або шляху синтезу ангіотензину II; специфічна антагоністична дія відносно рецепторів ангіотензину II (AT1) приводить до збільшення концентрації реніну та ангіотензину II в плазмі крові та до зниження концентрації альдостерону в плазмі; при використанні рекомендованих доз препарату концентрація іонів калію в сироватці істотно не змінюється; не пригнічує АПФ (кініназу II) – фермент; для прояву свого ефекту ірбесартан не потребує метаболічної активації; знижує АТ при мінімальній зміні ЧСС; зниження АТ при прийомі 1 р/добу має дозозалежний характер, з тенденцією до виходу на плато в дозах більше 300 мг; дози 150-300 мг при прийомі 1 р/добу знижують АТ на мінімумі дії (тобто через 24 год після прийому препарату) в положенні хворого лежачи або сидячи; максимальне зниження АТ досягається через 3-6 год після прийому препарату, гіпотензивний ефект зберігається принаймні протягом 24 год; через 24 год після прийому рекомендованих доз зниження АТ становить 50-70% у порівнянні з максимальною відповіддю діастолічного та систолічного тиску; прийом препарату в дозі 150 мг 1 р/добу дає ефект (на мінімумі дії і в середньому за 24 год), аналогічний тому, який досягається при розділенні цієї добової дози на два прийоми; антигіпертензивна дія стає помітною протягом 1-2 тижнів, а максимальний ефект досягається на 4-6-му тижні від початку лікування; гіпотензивний ефект зберігається за умови тривалого лікування; після припинення лікування АТ поступово повертається до початкової величини; с-му відміни не спостерігалося; дослідження IDNT (ірбесартан при діабетичній нефропатії) показало, що ірбесартан сповільнює прогресування ниркового ураження у пацієнтів із хр. нирковою недостатністю та вираженою протеїнурією; у підгрупах жіночої статі та чорної раси ренопротективна дія не була очевидною, хоча довірчі інтервали не виключали цього; у жінок спостерігалась підвищена частота нелетального ІМ, а у чоловіків – знижена частота нелетального ІМ в групі ірбесартану у порівнянні з терапевтичним режимом, що ґрунтувався на плацебо; у жінок, які приймали ірбесартан, відмічалась підвищена частота нелетального ІМ та інсульту у порівнянні з такою у жінок, які приймали амлодипін, тоді як частота госпіталізації з приводу СН була знижена в усієї популяції; однак коректного пояснення цих явищ у жінок знайдено не було; дослідження ІRМА 2 (вплив ірбесартану на мікроальбумінурію у гіпертензивних хворих з ЦД II типу) показало, що ірбесартан у дозі 300 мг/добу сповільнює прогресування захворювання у пацієнтів з мікроальбумінурією до вираженої протеїнурії; після прийому внутрішньо ірбесартан добре всмоктується, абсолютна біодоступність становить приблизно 60-80%; одночасне вживання їжі істотно не впливає на біодоступність; зв’язування з білками плазми становить приблизно 96% при незначному зв’язуванні з клітинними компонентами крові; об’єм розподілу становить 53-93 л; після прийому внутрішньо 14С-ірбесартану 80-85% радіоактивності в циркулюючій плазмі припадає на незмінений ірбесартан; препарат метаболізується в печінці шляхом кон’югації з утворенням глюкуроніду та окислення; основним метаболітом, що знаходиться в крові, є ірбесартану глюкуронід (приблизно 6%); ірбесартан окислюється головним чином за допомогою цитохрому Р450 CYP2C9, тоді як ізофермент CYP3A4 дає незначний ефект; у терапевтичному інтервалі доз ірбесартан має лінійну та дозопропорційну фармакокінетику в інтервалі доз від 10 до 600 мг; при прийомі внутрішньо доз вище 600 мг спостерігалося менше, ніж пропорційне, підвищення всмоктування; механізм цього явища невідомий; максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 1,5-2 год після прийому; загальний кліренс з організму та нирковий кліренс становлять 157-176 і 3-3,5 мл/хв відповідно; T1/2  ірбесартану для термінальної фази становить 11-15 год; стабільна рівноважна концентрація в плазмі крові досягається протягом 3 днів від початку застосування препарату при прийомі 1 р/добу; при повторних прийомах 1 р/добу відмічається обмежене накопичення ірбесартану в плазмі (<20%); значення АUС і Смакс ірбесартану були також дещо вищими у хворих похилого віку (=>65 років), ніж у молодих пацієнтів (18-40 років); ірбесартан і його метаболіти виділяються з організму як з жовчю, так і з сечею; після прийому внутрішньо або в/в введення 14С-ірбесартану приблизно 20% радіоактивності виявляється в сечі, а інша частина - у фекаліях, менше 2% введеної дози виділяється із сечею у вигляді незміненого ірбесартану; у хворих з порушенням функції нирок або у хворих, яким проводиться гемодіаліз, фармакокінетичні параметри ірбесартану істотним чином не змінюються.  

Показання для застосування ЛЗ: есенціальна гіпертензія; АГ у пацієнтів із захворюванням нирок і ЦД ІІ типу у складі антигіпертензивної терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна початкова та підтримуюча доза становить 150 мг 1 р/добу з їжею або натщесерце; доза 150 мг 1 р/добу звичайно забезпечує кращий 24-годинний контроль АТ, ніж у дозі 75 мг; однак може бути запропонована початкова терапія в дозі 75 мг, наприклад для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, або для пацієнтів старше 75 років; для пацієнтів, у яких АТ недостатньо регулюється дозою 150 мг 1 р/добу, доза може бути підвищена до 300 мг, або можна паралельно призначити інший гіпотензивний препарат; приєднання до терапії ірбесартаном  діуретика, такого як гідрохлоротіазид, мало адитивний ефект; у хворих на гіпертонічну хворобу та ЦД (тип II) лікування необхідно починати дозою 150 мг 1 р/добу, яку потім доводять до 300 мг 1 р/добу, що є кращою підтримуючою дозою для пацієнтів із захворюванням нирок

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС – запаморочення; серцево-судинна система – тахікардія, припливи;  дихальна система – кашель; ШКТ - нудота, блювання, діарея, диспепсія, печія; репродуктивна система та молочні залози - статева дисфункція; загальний стан і місцеві зміни – стомлюваність, біль у грудній клітці; лабораторні дослідження - збільшення рівня креатинкінази плазми (у 1,7% хворих), яке не супроводжувалося скелетно-м’язовими проявами.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність, лактація; діти до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 75 мг, 150 мг, 300 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30°С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

І. Ірбетан, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

ІІ. Апровель®, "Sanofi-Winthrop Industrie", Франція

 

Комбіновані препарати

  • Валсартан + гідрохлортіазид (Valsartan +  hydrochlorоthiazid)

ІІ. Ко-діован®, табл., вкриті оболонкою, по 80 мг/12.5 мг, 160 мг/12.5 мг, 160 мг/25 мг; 1 табл. містить валсартану - 80.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг або: валсартану - 160.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг, або: валсартану - 160.0 мг, гідрохлортіазиду - 25.0 мг виробництва "Novartis Pharma AG", Швейцарія

 

  • Кандесартан + гідрохлортіазид (Candesartanhydrochlorоthiazid)

ІІ. Кандесар Н, табл., 8 мг/12,5 мг, 16 мг/12,5 мг; 1 табл. містить кандесартану цилексетилу - 8.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг, або кандесартану цилексетилу - 16.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг, виробництва Ranbaxy Laboratories Limited, Індія

 

  • Телмісартан + гідрохлортіазид (Telmisartan + hydrochlorоthiazid)

ІІ. Мікардіс плюс®, табл.40 мг/12,5 мг, 80 мг/12,5 мг; 1 табл. містить телмісартану - 40.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг або телмісартану - 80.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг, виробництва Boehringer Ingelheim Pharma KG підрозділ компанії "Boehringer Ingelheim International GmbH", Німеччина

Прайтор плюс®, табл.40 мг/12,5 мг, 80 мг/12,5 мг; 1 табл. містить телмісартану - 40.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг або телмісартану - 80.0 мг, гідрохлортіазиду - 12.5 мг, виробництва Bayer HealthСare AG; "Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG", Німеччина

 

            6. Антигіпертензивні лікарські засоби центральної дії

6.1. Алкалоїди раувольфії

  • Раунатин (Raunatin)

Фармакотерапевтична група: АТС С02А А04 - антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: алкалоїди раувольфії (резерпін, серпентин, аймалін) зменшують вміст біогенних моноамінів (норадреналіну, дофаміну, серотоніну) у ЦНС (кортико-гіпоталамічних структурах, особливо задньої частини гіпоталамусу); порушуючи процеси депонування медіатора у везикулах пресинаптичної мембрани периферичних (адренергічних) нервових закінченнях, судинній стінці, мозковому шару наднирникових залоз, препарат блокує адренергічну передачу в цілому, що приводить до поступового зниження АТ; нейролептична та седативна дія алкалоїдів проявляється в зниженні рухової активності, зменшенні нервового напруження, розвитку та подовженні природного сну; збільшує нирковий кровообіг, підсилюючи клубочкову фільтрацію; алкалоїди раувольфії добре всмоктуються в ШКТ; Смакс досягається через 1-3 год; близько 40% зв’язується з білками крові; метаболізм препарату відбувається в печінці оксидантними та гідролітичними ензимами; Т1/2 препарату становить від 50 до 170 год; виводиться із сечею повільно, головним чином у вигляді метаболітів; близько 40% алкалоїдів раувольфії протягом 96 год виводяться з калом у незміненому вигляді; терапевтичний ефект раунатину настає поступово, через 10-14 днів після прийому препарату, й зберігається протягом двох-трьох місяців.

Показання для застосування ЛЗ: АГ, у першу чергу I і II ступеня; аритмії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають дорослим внутрішньо після їди; починають із прийому на ніч 1 табл., що містить 2 мг раунатину; на 2-й день приймають по 1 табл. 2 р/добу; на 3-й день – 3 табл., доводячи загальну дозу до 8 - 12 мг (4 - 6 табл.)/добу; після настання, зазвичай через 10 - 14 днів, терапевтичного ефекту дозу препарату поступово зменшують 1 - 2 табл. на день; курс лікування – 3-4 тижні, але в ряді випадків за показаннями препарат призначають довгостроково у підтримуючій дозі (1 табл./добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія, нудота, блювання, діарея, біль у животі, сонливість, швидка стомлюваність, депресія, набряки, сухість слизових оболонок, герпетичні висипання, шкірний свербіж, збільшення маси тіла; при тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення функції печінки, поява кошмарних сновидінь, розвиток симптомів паркінсонізму, збільшення частоти нападів стенокардії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до алкалоїдів раувольфії, депресія, тяжка серцева недостатність, органічні ураження міокарда, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, виразковий коліт у фазі загострення, БА, брадикардія, атеросклероз церебральних судин, нефросклероз, епілепсія, паркінсонізм, період вагітності та годування груддю; перед електроімпульсною терапією.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 0,002 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 250С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Раунатин, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Раунатин- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

ІІ. Раунатин, ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м.Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація

 

 

Комбіновані препарати

  • Резерпін + дигідралазин + гідрохлортіазид (Reserpin + dihydralasin + hydrochlorothiazid)

ІІ. Адельфан®-Езідрекс®, табл., 1 табл. містить резерпіну - 0.1 г, гідратованого дигідралазину сульфату - 0.01 г, гідрохлортіазиду - 0.01 г, виробництва Sandoz Private Limited компанія групи "Novartis", Індія

 

  • Резерпін + клопамід + дигідроергокристін (Reserpin + clopamid + dihydroergocristin)

І. Норматиск, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить клопаміду - 5.0 мг, дигідроергокристину - 0.5 мг, резерпіну - 0.1 мг, виробництва ТОВ "Фарма Старт"

ІІ. Кристепін, драже, 1 драже містить клопаміду - 5.0 мг, дигідроергокристину - 0.58 мг, резерпіну - 0.1 мг, виробництва Zentiva a.s., Чеська Республіка

Кристепін, драже, 1 драже містить клопаміду - 5.0 мг, дигідроергокристину - 0.58 мг, резерпіну - 0.1 мг, виробництва Lechiva a.s., Чеська Республіка

Норматенс, табл., 1 табл. містить клопаміду - 5.0 мг, резерпіну - 0.1 мг, дигідроергокристину метансульфонату - 0.5 мг, виробництва IСN Polfa Rzeszow S.A., Польща

 

  • Резерпін +  дигідралазин + гідрохлортіазид + калію хлорид (Reserpin + dihydralasin + hydrochlorothiazid + рotassium chloride)

ІІ. Трирезид К, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить резерпіну - 0.1 мг, дигідралазину сульфату - 10.0 мг, гідрохлортіазиду - 10.0 мг, калію хлориду - 350.0 мг, виробництва PLIVA Pharmaceutical, Chemical-Food and Cosmetic Industry Incorporatied S.A., Хорватія

 

  • Резерпін + раувольфії  + омели білої + глоду (Reserpin + Rauwolfia + Viscum album + Crataegus)

ІІ. Хомвіотензин®, табл., 1 табл. містить Reserpin D3 (резерпіну D3) 32 мг, Rauwolfia D3 (раувольфії D3) 32 мг, Viscum album D2 (омели білої D2) 32 мг, Crataegus D2 (глоду D2 ) 64 мг, виробництва Homviora Arzneimittel Dr.Hagedorn GmbH & Co Німеччина

 

 

6.2. Агоністи центральних α-адренорецепторів

  • Гуанфацин (Guanfacin)

Фармакотерапевтична група: С02А С02 - гіпотензивні засоби. Агоністи імідазолінових рецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: дія зумовлена, головним чином, стимуляцією α2-адренорецепторів солітарного тракту, що призводить до зменшення активності судинорухового центру та зменшення центральної симпатичної імпульсації, внаслідок чого знижується периферичний судинний опір (як у стані спокою, так і при навантаженні) та ЧСС; швидко і повністю всмоктується в ШКТ; Смакс досягається через 1–4 год після прийому; зв’язування з білками плазми – до 64 %; T1/2  - 17 год; метаболізується в печінці, 80 % прийнятої дози виводиться з сечею, близько 30 % – у незміненому вигляді.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, особливо пов’язаної із захворюванням нирок1.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна початкова доза становить 0,5 - 1 мг 1 р/добу перед сном; на підставі стану пацієнта можна поступово збільшувати початкову дозу на 0,5 - 1 мг/добу протягом тижня до досягнення ефекту; середня добова доза при цьому становить 2–3 мг; МДД - 3 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, сухість у роті, запаморочення, запори, головний біль, нудота, блювання, порушення сну, втомлюваність або слабість, кон’юнктивіт, зниження статевої функції, сплутаність свідомості, депресія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; судинні захворювання головного мозку; коронарна недостатність; недавно перенесений ІМ; хр. порушення функції печінки; депресія в анамнезі; періоди вагітності і лактації; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 1 мг.                                                        

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати препарат при t° 15ºС - 25ºС, термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Естулік®, "Egis" Pharmaceutical Ltd (за ліцензією компанії "Novartis Pharma", Швейцарія), Угорщина

  • Клонідин (Сlonidinum) *

Фармакотерапевтична група: СО2А СО1 - антигіпертензивні засоби. Агоністи a-адренергічних та імідазолінових рецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: діє на рівні нейрогуморальної регуляції судинного тонусу; після проходження через гематоенцефалічний бар’єр стимулює α2-адренорецептори, знижує потік симпатичних імпульсів з ЦНС і пригнічує вихід норадреналіну з нервових закінчень; стійкій гіпотензивній дії може передувати короткочасна гіпертензія за рахунок впливу на периферичні α-адренорецептори; гіпотензивний ефект супроводжується зниженням периферичного опору судин, включаючи ниркові; знижує внутрішньоочний тиск і має слабку седативну дію, посилює вплив аналгетиків, зменшує симптоми опіатної та алкогольної абстиненцій, відчуття страху; після прийому внутрішньо швидко всмоктується в кишечнику, його біодоступність становить 60-95%; Смакс спостерігається через 2-4 год і зберігається протягом 8 год; білки плазми крові зв’язують приблизно 20% препарату; T1/2  – 12-16 год, а при недостатності нирок – до 25-30 год; метаболізується в печінці, 65% прийнятої дози препарату виводиться з сечею у вигляді метаболітів, 20% – з фекаліями; гіпотензивний ефект настає через 30-60 хв, досягає максимуму через 2-4 год і триває 6-10 год.

Показання до застосування ЛЗ: АГ, у тому числі гіпертонічні кризи.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо, починаючи з 0,075 мг 2-3 р/добу; якщо гіпотензивний ефект недостатній, разову дозу збільшують через кожні 1-2 дні на 0,0375 мг до 0,15-0,3 мг на прийом 3-4 р/добу; при проявах атеросклерозу судин мозку, коли можлива гіперчутливість до препарату, його застосовують з початкової дози 0,0375 мг; МДД - 0,3-0,45 мг; іноді дозу препарату доводять до 1,2-1,5 мг (під суворим медичним контролем!); тривалість лікування – від кількох тижнів до 6-12 місяців і більше залежно від ефективності і сприйнятливості препарату; при тривалому лікуванні призначають щоденно не більше 2 табл. клонідину по 0,000075 г (0,075 мг).  

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тахікардія, сухість у роті, запор, головний біль; у перші дні відзначають також седативну дію, відчуття втоми, сонливість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: період вагітності; кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія, внутрішньосерцева блокада, брадикардія з ЧСС до 50 уд/хв, виражені зміни судин мозку, виражена депресія, пацієнти, робота яких потребує підвищеної психічної та рухової реакції.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,075 мг № 100; табл. по 0,075 мг № 10х5

Умови та термін зберігання ЛЗ: термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

І. Клофелін, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Клофелін, ТОВ "Агрофарм"

Клофелін, АТ "Галичфарм"

Клофелін-Дарниця , ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Клофелін- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Клофелін-М, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

ІІ. Гемітон® 0,075, "AWD.pharma GmbH & Co.KG", Німеччина

  • Метилдопа (Methyldopа) *

Фармакотерапевтична група:  С02 АВ 01 - антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гіпотензивна. 

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: діє на центральні механізми регуляції АТ; проникає через гематоенцефалічний бар’єр; метаболізується з утворенням α-метилнорадреналіну, що в ЦНС стимулює постсинаптичні α-адренорецептори нейронів стовбура мозку, що призводить до пригнічення вазомоторного центру; гіпотензивний ефект при довгостроковому прийомі пов’язаний із зниженням загального периферичного опору судин; хвилинний об’єм крові змінює мало; підвищує швидкість клубочкової фільтрації та нирковий кровообіг, знижує рівень реніну в плазмі крові; викликає також помірне зменшення серцевого викиду та ЧСС; дія препарату проявляється через 2 год після застосування та триває 24 - 48 год; після внутрішнього застосування абсорбується у ШКТ приблизно 50 % препарату;  зв’язування з білками – до 20 %; до 10 % прийнятої дози метаболізується з утворенням α-метилдофи, а потім α-метилнорадреналіну; приблизно 70 % абсорбованого препарату виводиться з сечею у виді метилдопи та його сульфокон’югатів; при довгостроковому прийомі препарат може кумулювати в організмі; T1/2  – не більше 8 год; при нирковій недостатності – подовжується; після внутрішнього прийому повна елімінація відбувається через 36 год; видаляється при гемодіалізі, перитоніальному діалізі.

Показання до застосування ЛЗ: АГ легка та помірна; АГ вагітних.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: здебільшого початковою дозою метилдопи для дорослих є 250 мг (1 табл.) 2-3 р/добу протягом перших двох днів; потім добову дозу можна збільшувати на 250 мг (1 табл.) через кожні 2 дні до досягнення адекватного рівня зниження АТ; при необхідності підвищують дозу до 1-1,5 г на добу; МДД для дорослих - 3,0 г (12 табл); дітям при необхідності призначають метилдопу починаючи з 10 мг/кг маси тіла (в 2-4 прийоми), потім дозу підбирають індивідуально, залежно від отриманого ефекту; МДД для дітей – 65 мг/кг маси тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, брадикардія; ЦНС - головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, с-м паркінсонізму, галюцинації; ШКТ - нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, панкреатит, порушення функції печінки, жовтуха, коліт; система кровотворення - лейкопенія та тромбоцитопенія, аутоімунна гемолітична анемія; ендокринна система - гінекомастія, галакторея, зниження лібідо, імпотенція; АР- екзантема; гарячка, міалгія, артралгії, вовчаковий с-м.

Протипоказання до застосування ЛЗ: активна форма гепатиту та/або печінкова недостатність, цироз;  аутоімунна гемолітична анемія;  феохромоцитома; гіперпролактинемія;  порфірія;  депресія.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 250 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при температурі від 15ºС до 25ºС; термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

ІІ. Допегіт, "Egis" Pharmaceutical Ltd, Угорщина

 

6.3. Агоністи імідазолінових рецепторів

  • Моксонідин (Moxonidine) *

Фармакотерапевтична група: С02А С05 - антиадренергічний засіб з центральним механізмом дії. Агоніст імідазолінових рецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відрізняється від інших симпатолітичних антигіпертензивних засобів відносно низькою спорідненістю з відомими постсинаптичними α2-адренорецепторами у порівнянні з імідазоліновими рецепторами, завдяки чому седативний ефект і сухість у роті при застосуванні моксонідину виникають рідко; викликає зменшення системного периферичного судинного опору і зниження АТ; підвищує індекс чутливості до інсуліну у пацієнтів з ожирінням, резистентністю до інсуліну і помірною АГ; після внутрішнього прийому швидко (Смакс -1 год) і майже повністю абсорбується з верхніх відділів ШКТ; за 24 год 78% загальної дози виводиться з сечею у вигляді незміненого моксонідину і 13% - у вигляді дегідрогенізованого моксонідину; інші метаболіти в сечі становлять 8% дози; менше 1% виводиться з калом; абсолютна біодоступність становить близько 88%; прийом їжі не впливає на фармакокінетику;  зв’язування з білками плазми становить 7,2%; виведення моксонідину і його метаболітів є досить швидким (T1/2  - 2,5 і 5 год відповідно); у літніх осіб спостерігалися зміни фармакокінетики, найімовірніше через знижений рівень метаболізму і/або декілька більшу біодоступність. однак ці зміни не вважаються клінічно значущими; виведення моксонідину значною мірою залежить від кліренсу креатиніну; у хворих з помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації 30-60 мл/хв) стабільна концентрація у плазмі і T1/2  приблизно в 2 і 1,5 рази вище, відповідно, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації > 90 мл/хв); у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв) стабільна концентрація в плазмі і T1/2  приблизно в 3 рази вище; на термінальних стадіях ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв) у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, стабільна концентрація в плазмі і T1/2  приблизно в 6 і 4 рази вище, відповідно; в усіх групах Смакс моксонідину тільки у 1,5-2 рази вище; дозу моксонідину для пацієнтів з нирковою недостатністю слід підбирати індивідуально; під час гемодіалізу моксонідин видаляється незначною мірою.

Показання для застосування ЛЗ: АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих звичайна початкова доза - 0,2 мг 1 р/добу, а максимальна – 0,6 мг у два прийоми; максимальна разова доза – 0,4 мг; дозу слід підбирати індивідуально; препарат можна приймати незалежно від прийому їжі; для хворих з помірною або тяжкою нирковою недостатністю, а також для тих, хто перебуває на гемодіалізі, початкова доза - 0,2 мг/добу; за необхідності і у разі доброї переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість у роті, головний біль, запаморочення, сонливість і загальну слабкість; ці симптоми часто зменшуються після кількох тижнів лікування; рідко - безсоння, гіпотензія, нудота, шкірні висипання, свербіж шкір, ангіоневротичний набряк.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; СССВ або брадикардія в спокої нижче 50 уд./хв; годування груддю; не рекомендований для лікування пацієнтів молодше 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 0,2 мг, по 0,3 мг, по 0,4 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: табл. по 0,2 мг зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності – 2 роки; табл. по 0,3 мг і 0,4 мг - зберігати при t° не вище 30 °С, термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Моксогама®, "Woerwag Pharma GmbH & Co. KG", Німеччина

Фізіотенс®, "Solvay Pharmaceuticals GmbH";"Solvay Pharmaceuticals" для "Solvay Pharmaceuticals GmbH", Німеччина/Франція/Німеччина

 

6.4. Антиадренергічні засоби, гангліоблокатори

  • Гексаметоній (Hexamethonium) *

Фармакотерапевтична група: С02В С02** - гангліоблокатори.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має гангліоблокуючий ефект тривалої дії; механізм дії зумовлений блокуванням вегетативних (симпатичних та парасимпатичних) гангліїв, що призводить до гальмування передачі нервового збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна, дилатації артеріальних і венозних судин, зменшення загального периферичного опору судин і дуже швидкого різкого зниження артеріального АТ; гемодинамічний (вазодилатуючий) ефект супроводжується зменшенням тиску в легеневій артерії, депонуванням крові в розширених венах черевної порожнини і кінцівок, зменшенням венозного повернення до серця; впливає на каротидні клубочки і хромафінну тканину надниркових залоз, що сприяє послабленню рефлекторних пресорних впливів; перериваючи проведення нервових імпульсів через вегетативні нервові вузли, змінює функції органів, які забезпечені вегетативною інервацією; спричиняє зниження АТ, моторики ШКТ, тонусу сечового міхура, секреції екзокринних залоз, порушує акомодацію, розширює бронхи, збільшує ЧСС; гіпотензивний ефект починається через 5–15 хв після введення, досягає максимуму на 30-й хв і триває протягом 3–4 год; після в/в введення або місцевої ін’єкції надходить у позаклітинну рідину; погано проникає крізь тканинні бар’єри (у т. ч. крізь гематоенцефалічний та плацентарний); виводиться в незмінному вигляді нирками; протягом 24 год виводиться до 90% препарату; швидкість екскреції максимальна в перші год після ін’єкцій; при нирковій недостатності може спостерігатися кумуляція; фармакокінетика вивчена не повністю.

Показання до застосування ЛЗ: спазми периферичних судин (ендартеріїт, переміжна кульгавість), гіпертонічний криз (у т. ч. ускладнений лівошлуночковою недостатністю), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхоспазм; для контрольованої артеріальної гіпотензії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають в/м, в/в або п/ш; режим дозування індивідуальний, у зв’язку з великою індивідуальною варіабельністю реакцій хворих; контрольована гіпотензія - вводять в/в 1–1,5 мл (25–37,5 мг) протягом 2 хв; гіпертонічний криз - для купірування вводять в/м або п/ш по 0,5–1 мл (12,5–25 мг); при необхідності можна проводити повторні ін’єкції (3–4 р/добу); спазми периферичних судин, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки - вводять в/м або п/ш по 0,25–0,5 мл (6,25–12,5 мг) за 1 год до їди 2–4 р/доби; лікування проводять курсами по 2–4–6 тижнів з перервами в 1–3 тижні; максимальні дози для дорослих при в/м та п/ш введенні: разова – 3 мл (75 мг), добова – 12 мл (300 мг); скільки ефект бензогексонію при повторних введеннях поступово знижується, лікування починають із найменших доз, а потім дози поступово збільшують; дітям у невідкладній педіатрії вводять в/м або в/в - в/в вводять повільно (протягом 6–8 хв), розчинивши в 10–20 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або глюкози; одноразові дози для дітей - до 2 років – 0,04–0,08 мл/кг (1–2 мг/кг), 2–4 роки – 0,02–0,08 мл/кг (0,5–2 мг/кг), старше 5 років – 0,02 мл/кг (0,5 мг/кг).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - слабкість, запаморочення, розширення зіниць, короткочасне зниження пам’яті, дизартрія, пригнічення дихання; серцево-судинна система - прискорення ЧСС, ортостатична гіпотензія (аж до розвитку колапсу), тахікардія, болі в ділянці серця, ін’єкції судин склер; ШКТ - сухість у роті, дисфагія, запор, при тривалому застосуванні – атонія кишечнику і парез жовчного міхура; сечовидільна система при тривалому застосуванні – атонія сечового міхура, порушення сечовипускання із застоєм сечі, що сприяє розвитку циститу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, артеріальна гіпотензія, гіповолемія і шок, феохромоцитома, ІМ в г. стадії, ішемічний інсульт (до 2 міс.), тромбози (у т. ч. мозкових артерій), закритокутова глаукома, печінкова і/або ниркова недостатність, дегенеративні зміни ЦНС.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 2,5% по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 8°С - 25°С; термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

І. Бензогексоній-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

 

7. Вазоділататори

7.1. Вінцеводилатуючі засоби рефлекторної дії

  • Валідол (Validol) **

Фармакотерапевтична група: C01E X - різні комбіновані кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: рефлекторна судинорозширююча, заспокійлива.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: при сублінгвальному прийомі дія препарату обумовлена ефектами ментолу та ефіру ізовалеріанової кислоти: перший – подразнюючи чутливі нервові закінчення на слизовій оболонці ротової порожнини, викликає рефлекторну судинорозширюючу дію; другий – стимулює у центральній нервовій системі утворення та вивільнення енкефалінів, ендорфінів, динорфінів і пептидів, що регулюють відчуття болю; розвивається покращання регіонального кровообігу, зменшує вираженість больових відчуттів; діє заспокійливо; швидко всмоктується у ротовій порожнині і вже через декілька хв досягає Смакс; частково трансформується у печінці, з виділенням продуктів трансформації через кишечник з жовчю; у незміненому вигляді виділяється з організму із сечею та видихуваним повітрям.

Показання для застосування ЛЗ: функціональні кардіалгії ангіоневротичного характеру, неврози, істерія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: 1-2 табл. розсмоктуть під язиком до повного розчинення; добова кратність і тривалість прийому визначаються залежно від ефективності лікування і в середньому становить 2-4 табл./добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: легка нудота, сльозотеча, запаморочення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, виражена артеріальна гіпотензія, дитячий вік до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль, табл. по 0,06 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при температурі 8ºС - 15 ºС; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Валідазоль®, Дочірнє підприємство "ДЗ ДНЦЛЗ" ДАК "Укрмедпром"

Валідол®-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Валідол-Лубнифарм, ВАТ "Лубнифарм"

Валідол, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Валідол®, ВАТ "Фармак"

Корвалмент, АТ "Київський вітамінний завод"

Печаєвський валідол-новий без цукру, ЗАТ "Технолог"

 

Комбіновані препарати

  • Ментол + красавка + конвалія + валеріана (Menthol + Atropa belladonna + Convallaria majalis + Valeriana) **

І. Зеленіна краплі, крап. по 25 мл; 1 флакон містить красавки настойки (1:10) - 5 мл; конвалії настойки (1:10) - 10 мл; валеріани настойки (1:5) - 10 мл; ментолу - 0,2 г, виробництва ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"; ТОВ "Тернофарм"

  • Ментол + красавка + конвалія + валеріана + натрію бромід (Menthol ++ Atropa belladonna + Convallaria majalis + Valeriana + sodium bromide) **

І. Валокормід, крап. оральні; 25 мл препарату містить валеріани настойки (1:5) - 8,33 мл, конвалії настойки (1:10) - 8,33 мл, красавки настойки (1:10) - 4,17 мл, натрію броміду - 3,33г, ментолу рацемічного - 0,208 г, виробництва ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика"

Валокормід, крап. оральні; 1 мл препарату містить валеріани настойки - 0,33 мл, конвалії настойки - 0,33 мл, беладонни (красавки) настойки - 0,17 мл, натрію броміду - 0,13 г, ментолу - 0,0083 г, виробництва ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"; ТОВ "Тернофарм"

Валокормід, крап.; 1 мл препарату містить валеріани настойки (1:5) 0,333 мл, конвалії настойки (1:10) 0,333 мл, красавки (беладони) настойки (1:10) 0,167 мл, натрію броміду 133 мг, ментолу 8,3 мг, виробництва ВАТ "Фітофарм"

  • Ментол + етиловий ефір бромізовалеріанова кислота + м'ята олії + хміль (Menthol + Ethylbromisovaleriat + Mentha piperita + Humulus) **

І. Корвалол®, крап. для перорального застосування, 100 мл р-ну містять етилового ефіру a-бромізовалеріанової кислоти - 2.0 г, розчину ментолу в ментиловому ефірі кислоти ізовалеріанової - 5.5 г, м'яти олії - 0.142 г, олії хмелю - 20.0 мг, виробництва ВАТ "Фармак"

 

7.2. Вінцеводилатуючі засоби міотропної дії

  • Бендазол (Bendazol) *

Фармакотерапевтична група: С04А Х31 - периферичні вазодилататори.

Основна фармакотерапевтична дія: вазодилатуюча, спазмолітична, гіпотензивна, судинорозширювальна, стимулююча функцію спинного мозку, помірна імуностимулююча активністю.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: чинить безпосередню спазмолітичну дію на гладенькі м’язи кровоносних судин і внутрішніх органів; зумовлює нетривалий (2–3 год) і помірний гіпотензивний ефект, добре переноситься; спричиняє нетривале розширення мозкових судин при хронічній гіпоксії мозку, спричиненій місцевим порушенням кровообігу (склероз церебральних артерій); полегшує синаптичну передачу в спинному мозку; має імуномодулюючу активність - за рахунок регуляції співвідношення концентрацій цГМФ і цАМФ в імунних клітинах підвищує вміст цГМФ, що приводить до проліферації зрілих сенсибілізованих T- і B-лімфоцитів, секреції ними факторів взаємного регулювання, кооперативної реакції й активації кінцевої ефекторної функції клітин, стимулює продукцію а/т, підсилює фагоцитарну активність лейкоцитів, макрофагів, поліпшує синтез інтерферону, але імуномодулюючий ефект розвивається повільно; при в/м введенні препарат швидко проникає в системний кровотік; Смакс спостерігається через 15–30 хв з моменту введення, тривалість дії – 2–3 год; у вигляді табл.  швидко всмоктується в ШКТ; терапевтичний ефект настає через 30–60 хв після перорального прийому, тривалість дії складає 2–3 год; метаболізується в печінці; продуктами біотрансформації дибазолу є два кон’югати, що утворюються внаслідок метилювання і карбоетоксилювання іміногрупи імідазольного кільця дибазолу 1-метил-2-бензилбензімідазол і 1-карбоетокси-2-бензилбензімідазол; продукти метаболізму екскретуються переважно із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: як додатковий засіб при спазмах кровоносних судин (гіпертонічні кризи, загострення АГ) і гладеньких м’язів внутрішніх органів (спазми пілоруса шлунка, кишечнику).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 12 років призначають в/в, в/м чи п/ш; для купірування гіпертонічних кризів вводять в/в чи в/м 3–5 мл 1 % р-ну (30–50 мг); при загостренні АГ -  в/м по 2–3 мл 1 % р-ну (20–30 мг) 2–3 р/добу; курс лікування призначається індивідуально, у середньому – 8–14 днів. 

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, локальна болючість (у місці введення), почервоніння обличчя, відчуття припливу жару.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, захворювання, що перебігають зі зниженням м’язового тонусу, судомним с-мом, гіпотензія; тяжка серцева недостатність; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 20 мг; р-н для ін'єкцій, 10 мг/мл по 1 мл або по 5 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: р-н д/і - зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності – 4 роки; табл. - зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності - 2 роки..

Торгова назва:

І. Дибазол, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Дибазол-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

  • Дипіридамол (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби») *
  • Теофілін (Theophylline) (див. розділ «Пульмонологія. Лікарські засоби»)*
  • Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridі) * **

Фармакотерапевтична група: A03AD01 - засоби, які застосовуються при функціональних розладах ШКТ.

Основна фармакотерапевтична дія: міотропна, спазмолітична, гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує фосфодіестеразу, зумовлює накопичення цАМФ і зниження вмісту кальцію в клітині; знижує тонус і розслаблює гладкі м’язи внутрішніх органів (ШКТ, дихальної і сечостатевої системи) та судин; викликає розширення артерій, сприяє збільшенню кровотоку, у тому числі церебрального; у великих дозах знижує збудливість серцевого м’яза і сповільнює внутрішньосерцеву провідніст; дія на ЦНС виражена слабко (у великих дозах виявляє седативний ефект); ступінь абсорбції високий; біодоступність у середньому – 54%; зв’язування з білками плазми – 90%, утворює стійкі комплекси з альбуміном сироватки крові; добре розподіляється в тканинах організму, проникає крізь гістогематичні бар’єри; метаболізується в печінці; T1/2  – 0,5–2 год (може подовжуватися до 24 год); виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів, цілком видаляється з крові при гемодіалізі.

Показання для застосування ЛЗ: спазм гладких м’язів органів черевної порожнини (холецистит, пілороспазм, спастичний коліт, ниркова колька), периферичних судин (ендартеріїт), судин головного мозку, серця ( стенокардія у складі комплексної терапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають п/ш, в/м та в/в; найбільш ефективним є в/в введення, яке проводять повільно, попередньо розводячи 1 мл препарату в 10–20 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; п/ш або в/м дорослим вводять у разовій дозі 10–40 мг (0,5–2 мл) 2–4 р/добу; для літніх пацієнтів початкова разова доза – не більше 10 мг (0,5 мл); в/в вводять у разовій дозі 20 мг (1 мл) з інтервалом між введеннями не менше 4 год; максимальні дози для дорослих при п/ш або в/м введенні: разова – 100 мг (5 мл), МДД – 300 мг (15 мл); при в/в введенні: разова – 20 мг  (1 мл), МДД – 120 мг (6 мл); дітям вводять в/м або в/в у дозі 6 мг/кг/день, розподіленої на 4 ін’єкції; МДД для дітей становить: у віці 1–2 роки – 20 мг (1 мл), 3–4 роки – 30 мг (1,5 мл), 5–6 років – 40 мг (2 мл), 7–9 років – 60 мг (3 мл), 10–14 років – 100 мг (5 мл); дітям внутрішньо призначають 3–4 р/добу; дози також залежать від віку дитини: від 6 міс. до 1 року – по 2,5–5 мг (1/41/2 табл.) на прийом; МДД – 10 мг; 1–2 роки – по 2,5–5 мг (1/41/2 табл.) на прийом; МДД – 20 мг; 3–4 роки – по 5–10 мг (1/2–1 табл.) на прийом; МДД - 30 мг; 5–6 років – по 10 мг (1 табл.) на прийом; МДД - 40 мг; 7–9 років – по 15 мг (11/2 табл.) на прийом; МДД – 60 мг; 10–14 років – по 15–20 мг (11/2–2 табл.) на прийом; МДД – 80 мг; дітям до трьох років разову дозу препарату можна розтовкти, змішати з 1 ч.л. кип’яченої охолодженої води; супозиторій вводять після очищувальної клізми або довільного випорожнення кишечнику; дорослим застосовують по 1 супозиторію 2-3 р/добу; дітям від 6 місяців до 2 років - по 0,005 г; від 3 до 4 років - по 0,005- 0,01 г; від 5 до 9 років - по 0,01 г; від 10 до 14 років - по 0,02 г 2-3 /добу; супозиторії діляться вздовж на 2 або 4 частини.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, головний біль, нудота, диплопія, запор, пітливість, АР; при застосуванні препарату у великих дозах або при надмірно швидкому його в/в введенні - аритмія, повна або часткова AV-блокада, шлуночкові екстрасистолії, фібриляції шлуночків, артеріальна гіпотензія, гіперемія шкіри верхньої частини тулуба

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, порушення AV-провідності, артеріальна гіпотензія, глаукома, тяжка печінкова недостатність, дитячий вік до 1 року.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 2% по 2 мл в амп., табл. по 10 мг, супозиторії ректальні по 0.02 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при температурі 8°С - 25°С; термін придатності табл. – 4 роки, супозиторіїв – 2 роки.

Торгова назва:

І. Папаверин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця",

Папаверин- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Папаверину гідро хлорид, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС", м.Харків для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

ІІ. Папаверину гідро хлорид, ВАТ "Нижфарм", м.Нижній Новгород, Російська Федерація

Папаверину гідро хлорид, РУП "Борисовський завод медичних препаратів", м.Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь

 

Комбіновані препарати

  • Папаверину гідрохлорид + бендазол (Papaverini hydrochloridi + bendasol) * **

І. Папазол-Дарниця, табл.; 1 табл. містить бендазолу - 30.0 мг, папаверину - 30.0 мг, 1 таблетка містить: бендазолу - 30.0 мг, папаверину - 30.0 мг, виробництва ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Папазол-ЛХФЗ, табл.; 1 табл. містить бендазолу - 30.0 мг, папаверину - 30.0 мг, виробництва ВАТ "Луганський ХФЗ"

ІІ. Папазол, табл.; 1 табл.а містить бендазолу - 30.0 мг, папаверину - 30.0 мг, виробництва РУП "Борисовський завод медичних препаратів", м.Борисов, Мінська обл.

 

  • Папаверину гідрохлорид + метамізол +бендазол (Papaverini hydrochloridi + methamisol +bendasol) * **

І. Андипал-В, табл.; 1 табл. містить метамізолу натрію 0,25 г, бендазолу гідрохлориду 0,02 г, папаверину гідрохлориду 0,02 г, виробництва ВАТ "Монфарм"

 

8. α -адреноблокатори

  • Доксазозин (Doxazosin) *

Фармакотерапевтична група: С02СА04 - селективний α1-адреноблокатор, антигіпертензивний засіб.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: у хворих на АГ знижує АТ внаслідок зменшення периферичного опору судин, що пов’язано із селективною блокадою α1-адренорецепторів, які знаходяться у судинах; при застосуванні препарату 1 р/добу клінічно значущий гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год; максимальне зниження АТ спостерігається протягом 2-6 год після прийому разової дози препарату; у хворих на АГ АТ під час лікування був однаковим у положенні лежачи і стоячи; при тривалому лікуванні препаратом толерантність до препарату не розвивається; при тривалому застосуванні препарату зрідка спостерігалися збільшення активності реніну у плазмі крові та тахікардія; має сприятливий вплив на ліпіди крові, зі значним підвищенням відношення ліпідів високої щільності до загального рівня та суттєвого зменшення сумарної кількості тригліцеридів та загального рівня холестерину, що дає йому переваги над діуретиками та β-адреноблокаторами; сприятлива дія доксазозину одночасно на АТ і рівень атерогенних ліпідів спричиняє зниження ризику розвитку ІХС; лікування з використанням доксазозину зменшує лівошлуночкової гіпертрофії, інгібування агрегації тромбоцитів та підвищення активності в тканинах плазміногену;  препарат поліпшує чутливість периферичних тканин до інсуліну у пацієнтів, у яких вона порушена; для доксазозину практично відсутні небажані метаболічні ефекти і він може застосовувались у пацієнтів з БА, ЦД, лівошлуночковою дисфункцією, подагрою; у гідроксиметаболітів доксазозину при концентрації 5 мкмоль мають місце антиоксидантні властивості; лікування доксазозином зв’язано з поліпшенням стану еректильної дисфункції; після вживання внутрішньо у терапевтичних дозах добре всмоктується; концентрація препарату у крові досягає Смакс через 2 год після прийому; виведення із плазми є двофазним, з кінцевим T1/2   22 год, що дає змогу призначати препарат 1 р/добу; піддається активній біотрансформації; лише менше 5% дози виводиться у незміненому стані; у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні суттєві фармакокінетичні особливості у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією; існують обмежені дані щодо пацієнтів з порушеною функцією печінки та щодо впливу препаратів, які здатні змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин); через те що ЛЗ метаболізується переважно у печінці, використання доксазозину у пацієнтів з порушеною функцією печінки повинно здійснюватись з обережністю; приблизно 98% зв’язується з білками плазми крові; переважно  метаболізується шляхом О-деметилювання та гідроксилювання.

Показання для застосування ЛЗ: АГ (як засіб першого ряду або у комбінації з іншими ЛЗ, такими як тіазидні діуретики, β-блокатори, антагоністи кальцію або з інгібіторами АПФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ - діапазон доз  - 1-16 мг/добу; рекомендується починати терапію з 1 мг 1 р/добу; цей режим використовується протягом 1-2 тижнів з метою мінімізувати ризик потенційної постуральної гіпертензії та / або синкопе; через 1 -2 тижні доза може бути збільшена до 2 мг 1 р/добу; якщо необхідно, щоденна доза може бути послідовно збільшена через такі ж самі інтервали до 4 мг, 8 мг та 16 мг; при цьому необхідно контролювати терапевтичну відповідь у пацієнтів з метою досягнення бажаного зниження АТ. Звичайна доза становить 2-4 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: органи слуху/вестибулярний лабіринт – запаморочення, шум у вухах; ШКТ – нудота, болі у животі, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, блювання; загальне - астенія, набряки, відчуття втоми, нездужання; ЦНС - запаморочення, головний біль, постуральне запаморочення, втрата свідомості, сонливістьс; система дихання – риніт, посилення бронхоспазму, кашель, задишка, носова кровотеча; система крові та лімфатична система -  лейкопенія, порушення зору - порушення чіткості зору; гепатобіліарна система - холестаз, гепатит, жовтяниця; імунна система – АР; порушення печінкових лабораторних параметрів, збільшення маси тіла, aнорексія; скелетно-м’язова система та сполучна тканина - aртралгія, біль у спині, м'язові спазми, слабкість м'язів, міальгія;нервова система - гіпестезія, парестезія, тремор; психічні розлади - ажитація, підвищена тривожність, депресія, безсоння, нервозність; сечостатева система - дизурія, гематурія, порушення сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання, ніктурія, поліурія, нетримання сечі; репродуктивна система та молочні залози - гінекомастія, імпотенція, пріапізм, затримка еяколяції; шкіра та її придатки - алопеція, свербіж, пурпура, висип на шкірі, кропив’янка; судинні порушення - припливи крові з відчуттям жару, постуральна гіпотензія; брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, загруднинний біль, стенокардія, ІМ, порушення мозкового кровообігу, серцеві аритмії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до хіназолінів, доксазозину або до будь-якого іншого компоненту препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 1 мг, 2 мг, 4 мг, 8 мг; табл. пролонгованої дії по 4 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30 ºC; термін придатності -  5 років.

Торгова назва:

І. Доксазин-Авант, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

Доксазозин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

ІІ. Дженокард, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Доксазозин-Апоп, "Apotex Inc.", Канада

Доксазозин-Нортон, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Доксазозин-Ратіофарм, виробник продукції "in bulk": "Siegfried CMS Ltd" виробник кінцевого продукту: "Merckle GmbH" для "ratiopharm International GmbH", Швейцарія/Німеччина/Німеччина

Доксапрес, "Micro Labs Limited", Індія

Доксасандоз, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Sandoz";"Lek Pharmaceuticals d.d." підприємство компанії "Sandoz"; "Lek S.A"підприємство компанії "Sandoz" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Словацька Республіка

Доксонекс, Polpharma" Pharmaceutical Works S.A.; "Cimex AG", Польща/Швейцарія

Зоксон 4, "Lechiva a.s.", Чеська Республіка

Зоксон® 1, Зоксон® 2, Зоксон® 4, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка

Камірен, Камірен XL, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Кардура®, "Pfizer GmbH", Німеччина

Могурол, "Medochemie Ltd", Кіпр

Уромакс, "Pharmascience Inc.", Канада

  • Празозин (Prazosin) *

Фармакотерапевтична група: С02С А01 – блокатори α-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна, гіпохолестеринемічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: празозин є селективним переферичним постсинаптичним α1-адреноблокатором; знижує АТ, призводить до зниження загального периферичного судинного опору; хвилинний об’єм крові та систолітичний об’єм залишаються без суттєвих змін; зменшуючи переднавантаження на серце, дещо знижує тиск у малому колі кровообігу; ерапевтичний ефект препарату пов’язаний з a-адреноблокуючою дією; при тривалому застосуванні знижує концентрацію загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності; має незначний вплив на нирковий кровообіг та швидкість клубочкової фільтрації; призначення празозину хворим з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози призводило до значного поліпшення уродинаміки та зменшення проявів захворювання. Зазначену дію препарату пов’язують із селективною блокадою α1-адренорецепторів, що розташовані в стромі та капсулі передміхурової залози та в шийці сечового міхура.препарат швидко абсорбується при пероральному застосуванні; біодоступність становить 50-85 %; вживання їжі не впливає на біодоступність препарату; 97 % зв’язується з білками крові з α1-протеїном; незначна кількість препарату проникає в материнське молоко; Смакс досягається через 1-3 год, T1/2  - 2,5-4 год; дія препарату спостерігається через 30-60 хв, триває 6-8 год; метаболізується, в основному, в печінці шляхом диметилювання та подальшого зв’язування метаболітів з глюкуроновою кислотою; виводиться незміненому вигляді (5 – 11%) та у вигляді метаболітів; при гемодіалізі практично не виводиться.

Показання до застосування ЛЗ: АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу препарату встановлюють індивідуально з урахуванням особливостей кожного хворого, на підставі вимірів АТ; для зменшення до мінімуму ортостатичної гіпотензії, як “феномена першої дози”, рекомендується розпочинати приймання з мінімальної дози, поступово її збільшуючи; при АГ звичайно призначають у початковій дозі 0,5-1 мг 2-3 р/добу; підтримуюча доза при лікуванні АГ – 2-4 мг 2-3 р/добу; МДД – 20 мг; при введенні у схему лікування діуретиків або іншого антигіпертинзивного засобу дозу празозину слід зменшити до 1-2 мг 3 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ортостатична гіпотензія, запаморочення, непритомність, “феномен першої дози”; тахікарді; набряки нижніх кінцівок та обличчя, задишка, порушення сольового балансу; після прийому препарату може виникнути відчуття болю за грудиною (стенокардія); нудота, диспепсія, дискомфорт і болі в животі, АР, сонливість, втомлюваність, слабкість, нервозність, головний біль, гіперемія обличчя, відчуття тепла, сухість у ротовій порожнині, дизурія, порушення сечовипускання, пріапізм, порушення функції печінки, панкреатит, холецистит.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до празозину та інших гуїназолінових похідних (доксазозин, теразозин), стеноз аорти та мітрального клапана, емболія легеневої артерії, захворюваннях перикарда; пороки серця зі зниженим тиском наповнення лівого шлуночка; артеріальна гіпотензія; вагітність, лактація, вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 1 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 250 С; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Празозин-ратіофарм, "ratiopharm International GmbH", Німеччина

 

9. Діуретики

9.1. Петльові (потужні ) діуретики

  • Торасемід (Torasemid) *

Фармакотерапевтична група: С03С А04 - сечогінні препарати. Високоактивні діуретики.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна, сечогінна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: гальмує зворотну ренальну реабсорбцію іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле; після перорального введення максимальна діуретична дія триває 1-3 год, а діуретичний ефект зберігається протягом майже 12 год; у здорових пробандів в діапазоні доз 5 – 100 мг спостерігалось пропорційне логарифму дози збільшення діурезу; збільшення діурезу виникає і у тих випадках, коли інші сечогінні препарати (наприклад тіазиди) вже не чинять достатнього ефекту, наприклад при обмеженій функції нирок; завдяки цим якостям торасемід усуває набрякіи; антигіпертензивна дія торасеміду пов’язана зі зменшенням периферичного опору судин, за рахунок нормалізації порушеного електролітного балансу і, головним чином, за рахунок пониження у хворих на АГ підвищеної активності вільного Са2+ у клітинах м’язового шару артерій; зв’язування з білками плазми становить більше 99%, метаболітів М1, М3, і М5 – 86%, 95%, і 97% відповідно; T1/2  торасеміду і його метаболітів у здорових 3 – 4 год; загальний кліренс торасеміду становить 40мл/хв, ренальний кліренс, приблизно 10 мл/хв.; основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не має, а на рахунок діючих метаболітів М1 і М3, узятих разом, припадає приблизно 10% фармакодинамічної дії; при нирковій недостатності загальний кліренс і T1/2  торасеміду не змінюються, а T1/2  М3 і М5 подовжується, однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, на тривалість дії ступінь тяжкості ниркової недостатності не впливає; у хворих із порушенням функції печінки або із серцевою недостатністю T1/2  і метаболіту М5 незначно подовжуються.

Показання до застосування ЛЗ: есенціальна гіпертензія; лікування та профілактика рецидивів набряків і/чи випотів внаслідок серцевої недостатності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: есенціальна гіпертензія - рекомендована доза становить 2,5 мг; гіпотензивна дія торасеміду розпочинається поступово в перший тиждень і досягає свого максимуму не пізніше 12 тижнів; при неефективності початкової дози її можна збільшити до 5 мг; при підвищенні дози, зокрема при первісно тяжкій АГ (діастолічний тиск вище 115 мм рт.ст.), а також при обмеженій функції нирок можна розраховувати на додаткову антигіпертензивну дію; подальше підвищення добової дози більше 5 мг проводити недоцільно, бо це навряд чи призведе до подальшого зниження АТ; набряки і/чи випоти - терапію розпочинають з 5 мг; якщо ефект недостатній, то, залежно від тяжкості захворювання, дозу можна підвищити аж до 20 мг; табл. слід приймати вранці, не розжовуючи, із невеликою кількістю рідини; біодоступність торасеміду від прийому їжі не залежить; тривалість лікування залежить від перебугу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система -  гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, посилення метаболічного алкалозу; головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, судоми м’язів; гіпотонія, сплутаність свідомості, тромбози, кардіальні та церебральні ішемії з можливим розвитком порушень серцевого ритму, стенокардії, г. ІМ, синкопе; ШКТ - закреп, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль в шлунку, проноси; нирки та сечовивідний шлях - затримка сечі і надмірне розтягнення сечового міхура, підвищення креатиніну та сечовини в крові; підвищення рівня сечової кислоти і глюкози у крові, підвищення ліпідів (тригліцеридів, холестерину) у сироватці крові; печінка - підвищення деяких ферментів печінки (гама-глутаміл-транспептидази – ГГТ); кров - зменшення числа тромбоцитів, еритроцитів і/чи лейкоцитів; АР - свербіж, екзантеми, фоточутливість, в окремих випадках після в/в введення – г., можливо, загрозливі для життя реакції підвищеної чутливості (анафілактичний шок); сухість у роті і неприємні відчуття у кінцівках (парестезії), порушення зору, шум у вухах і пониження слуху.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до торасеміду та споріднених з ним за структурою речовин (сполуки сульфанілсечовини); гіпотонія; ниркова недостатність, яка супроводжується анурією; тяжкі порушення функції печінки з втратою свідомості (печінкова кома або прекома); гіповолемія; гіпонатріємія; гіпокаліємія; виражені порушення сечовипускання; подагра; синоаурикулярна блокада або AV-блокада ІІ чи ІІІ ступеня; патологічні зміни кислотно-лужної рівноваги; одночасна терапія препаратами літію, аміноглікозидами чи цефалоспоринами; патологічні зміни картини крові – тромбоцитопенія, анемія у пацієнтів, в яких немає ниркової недостатності; порушення функції нирок, викликаних нефротоксичними речовинами; дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, 200мг; р-н для ін`єкцій по 2 мл (10 мг), 20 мг/4 мл по 4 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° С; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Трифас 10, Трифас 200, Трифас COR, BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Німеччина

Трифас 10 ампули,  Трифас 20 ампули, Трифас 200 розчин для інфузій, "A.Menarini Manufacturing Logostics & Services S.r.l." та "BERLIN-CHEMIE AG (MENARINI GROUP)", Італія/Німеччина

  • Фуросемід (Furosemid) *

Фармакотерапевтична група: С03СА01 - сечогінні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антигіпертензивна, сечогінна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: потужний діуретик швидкої і короткочасної дії; діє на мозковий сегмент висхідної частини петлі Генле; підвищує вибіркове виведення іонів натрію максимум до 35% і, залежно від дози, стимулює ренін-ангіотензин-альдостеронову систему; до настання справжнього діуретичного ефекту знижує переднавантаження серця у результаті розширення магістральних судин, при збереженій функції нирок і за відсутності виражених набряків; при прийомі внутрішньо всмоктується 50% застосованої дози, а діуретичний ефект відмічається через 1 год і зберігається до 8 год; якщо у здорових людей після прийому 40 мг фуросеміду T1/2 становить 3,5 год, то у хворих з нирковою недостатністю – в середньому 13,5 год; з білками плазми зв’язується на 91 – 97%; близько 88% введеної дози виводиться нирками, а 12% виділяється з жовчю.

Показання до застосування ЛЗ: набряки у результаті захворювань серця, печінки, нирок, набряки при прееклампсії і еклампсії; хр. серцево-судинна недостатність, у комбінації з іншими ЛЗ; набряки при опіках; АГ (при порушенні функції нирок і при протипоказаннях до застосування салуретиків).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендована початкова доза 40 мг; за відсутності діуретичного ефекту через 6-8 год повторно приймають ще 80-120 мг (2-3 таблетки). За відсутності діуретичного ефекту можна застосувати дозу 160 мг за один прийом. Підтримуюча доза – 40 мг, до 80 мг на день. МДД не повинна перевищувати 300 мг. Дітям призначають у дозі 1-2 мг/кг маси тіла на день. Тривалість курсу лікування визначається індивідуально залежно від тяжкості і перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при тривалому застосуванні фуросеміду у високих дозах можливий розвиток гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпокальціємії, гіповолемії, дегідратації і схильності до тромбоутворення, а також інших порушень водно-електролітного балансу організму. Можливо виникнення гіпотензії, діареї, запору, порушення слуху. У найбільш чутливих пацієнтів можуть спостерігатися симптоми підвищеної чутливості до препарату: з боку шкіри – висипання; зміни картини крові (лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія). Анафілактичний шок є побічною дією, яка рідко спостерігається. При лікуванні препаратом можливо тимчасове підвищення рівня креатиніну, сечовини, холестерину і тригліцеридів у крові, а також прискорене виділення іонів Са++ із сечею. Зрідка можливо погіршання наявного ЦД та подагри або прояви симптомів латентного до цього часу ЦД. При застосуванні більш високих доз хворими похилого віку можливий розвиток циркуляторного колапсу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжка печінкова недостатність; ниркова недостатність, яка супроводжується анурією і олігурією; гіпокаліємія; гіперчутливість до фуросеміду і сульфонамідних препаратів; зменшення об’єму крові (гіповолемія) з або без зниження тиску крові (гіпотензія); г. отруєння саліцилатами.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 40 мг; р-н для ін'єкцій 1% по 2 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

І. Фуросемід, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Фуросемід, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Фуросемід, АТ "Галичфарм"

Фуросемід, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС", Харків/Дніпропетровськ

Фуросемід-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Лазикс, Лазикс®, "Aventis Pharma Limited", Індія

 

9.2. Тиазидові та тиазидоподібні діуретини

  • Гідрохлортиазид (Hydrochlorothiazid) *

Фармакотерапевтична група: С03А А03 – тіазидні діуретики.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: діуретична, салуретична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує реабсорбцію іонів натрію, хлору і води в дистальних канальцях нефрону; збільшує виведення іонів калію, магнію, бікарбонату; зменшує виведення кальцію із сечею в результаті прямої дії на дистальні канальці, що може запобігати утворенню кальцієвих ниркових конкрементів; сприяє зниженню підвищеного АТ, викликає зменшення поліурії у хворих з нецукровим діабетом (механізм дії остаточно нез’ясований); у ряді випадків препарат знижує внутрішньоочний тиск при глаукомі.після прийому внутрішньо 60-80 % швидко всмоктується з ШКТ; діуретичний ефект настає через 2 год, досягає максимуму через 4 год і продовжується до 12 год; 95 % виводиться в незмінному стані майже повністю через нирки; T1/2 - 5,6-14,8 год; незначна кількість препарату виводиться з жовчю; проникає через плацентарний бар’єр, потрапляє в материнське молоко.

Показання до застосування ЛЗ: АГ; набряки при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом; лікування кортикостероїдами і естрогенами; деяких порушеннях функції нирок (включаючи нефротичний с-м, г. гломерулонефрит, хр. ниркову недостатність; центральний і нефрогенний нецукровий діабет, глаукома (субкомпенсовані форми); профілактика утворення кальцієвих ниркових конкрементів, при ідіопатичній гіперкальціурії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо під час чи після їжі; дозу встановлюють індивідуально; разова доза при прийомі препарату як діуретика 0,025 г -  0,2 г; у легких випадках призначають по 0,025 г – 0,05 г/добу, у більш важких випадках – по 0,1 г/добу; при тривалому лікуванні іноді призначають препарат по 2-3 рази на тиждень; тривалість кожного курсу і загальна тривалість прийому залежить від характеру і важкості патологічного процесу, ефекту, сприйнятливості; при гіпертонічній хворобі призначають по 0,025-0,05 г/добу, як правило, разом з гіпотензивними препаратами; при глаукомі приймають по 0,025 г/добу; дітям призначають внутрішньо у добовій дозі 1-2 мг/кг маси тіла одноразово чи в два прийоми; для профілактики утворення конкрементів у нирках – по 50 мг 2 р/добу; при нецукровому діабеті на початку лікування добова доза становить 100 мг у 2-4 прийоми, надалі можливе зниження дози; дозу коригують залежно від стану хворого.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпокаліємія, диспептичні явища, сплутаність свідомості, судоми, ослаблення процесів мислення, стомлюваність, дратівливість, спазми м’язів; сухість у роті, відчуття спраги чи нудота, блювання; неритмічне серцебиття, слабкий пульс; агранулоцитоз, АР, холецистит чи панкреатит, порушення функцій печінки (жовтушність склер чи шкіри), тромбоцитопенія; анорексія, зниження статевої функції, діарея, ортостатична гіпотензія, фотосенсибілізація.

Протипоказання до застосування ЛЗ: анурія чи виражені порушення функції нирок, важкі форми подагри і ЦД, порушення функції печінки, гіперкальціємія, системний червоний вовчак в анамнезі, панкреатит, гіперчутливість до тіазидних діуретиків чи інших сульфаніламідних препаратів, симпатектомія; вагітність (1 триместр), лактація.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 25.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

І. Гідрохлортіазид, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Гідросалуретил, "Laboratorios Alcala Farma" S.L., Іспанія

Гідротіазид, "Elegant India", Індія

Гіпотіазид, "CHINOIN" Pharmaceutical and Chemical Works Co.Ltd., Угорщина Індія

Гіпотіазид, "CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd. (CHINOIN Private Co. Ltd.)" для "SANOFI-AVENTIS Private Co. Ltd.", Угорщина

  • Індапамід (Indapamid) *

Фармакотерапевтична група:  С03В А11 – нетіазидні діуретики з помірно-вираженою активністю.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гіпотензивна, помірно-виражена діуретична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: зменшує реабсорбцію натрію в дистальному сегменті ниркового канальця, збільшує екскрецію натрію і хлоридів з сечею, і меншою мірою – виведення калію і магнію, що сприяє збільшенню діурезу; виявляє виражену пролонговану гіпотензивну і слабку діуретичну дію; у більш високих дозах антигіпертензивний ефект не підвищується, у той час коли діуретичний – зростає; антигіпертензивна дія препарату зберігається у пацієнтів з АГ при порушенні функції нирок; судинний механізм дії індапаміду полягає у: зменшенні скоротливої здатності гладких м’язів кровоносних судин, пов’язаному зі змінами трансмембраного обміну іонів (особливо кальцію); стимуляції синтезу простагландину Е2 (вазодилататор) і простацикліну I2 (інгібітор агрегації тромбоцитів); зменшує гіпертрофію лівого шлуночка; не впливає на обмін ліпідів тригліцериди, холестерин, ліпопротеїди низької щільності, ліпопротеїди високої щільності) і вуглеводний обмін, у тому числі у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і супутним ЦД; біологічна доступність індапаміду є високою (93%); час, який потрібен для досягнення пікової концентрації у сироватці крові (Tmax), становить від 1 до 2 год після дози у 2,5 мг 1 р/добу; зв’язування з протеїном плазми вище 75%; біологічний T1/2  - 14 - 24 год (у середньому 18 год); препарат не акумулює; виведення нирками становить від 60 до 80% від загальної дози; виводиться головним чином у формі метаболітів, відсоток незміненого продукту становить 5%; у хворих на ниркову недостатність фармакокінетичні параметри елімінацій не змінюються.

Показання до застосування ЛЗ: АГ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається дорослим 1 табл. по 2.5 мг або табл., вкрита оболонкою, пролонгованої дії по 1,5 мг 1 р/добу, найкраще вранці; МДД – 1,5 мг при застосуванні табл. пролонгованої дії з вмістом індапаміду 1,5 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження рівня калію та виникнення гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з груп ризику);гіпонатріємія, що може призвести до гіповолемії та дегідратації організму з можливим розвитком ортостатичної гіпотензії; метаболічний алкалоз компенсаторного характеру (пов’язаний з втратою іонів хлору); збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові; гіперкальціємія; кровотворна система - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія; ШКТ - нудота, запор, сухість у роті, панкреатит, у пацієнтів з печінковою недостатністю – печінкова енцефалопатія;  ЦНС - запаморочення, астенія, парестезія, головний біль; алергічні реакції - дерматологічні реакції, особливо у пацієнтів, схильних до алергії, макулопапульозні висипання, пурпура, загострення системного червоного вовчака; застосування препаратів пролонгованої дії дозволяє зменшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сульфонамiдів; тяжка ниркова недостатнiсть; печінкова енцефалопатія; період вагітності та годування груддю; дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 1,5 мг; по 2,5 мг; капс. по 2,5 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності табл., вкритих оболонкою, по 2,5 мг – 3 роки та 5 років (відмінна у лікарських засобів різних виробників), табл., вкритих оболонкою,  пролонгованої дії – 2 роки. 

Торгова назва:

І. Індапамід, Дочірнє підприємство "ДЗ ДНЦЛЗ" ДАК "Укрмедпром" для ТОВ "Вега" 

Індапамід-Авант™,ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

Індапамід-ретард, АТ "Стома", м. Харків,   для ТОВ "Вега"

Індопрес, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Іпамід, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

ІІ. Арифон®, Арифон® ретард, "Les Laboratories Servier Industry" для "Les Laboratories Servier", Франція

Індіур, "Polfa" Grodzisk Pharmaceutical Works Sp.z.o.o., Польща

Індап®, "Pro.Med. CS Praha" a.s., Чеська Республіка

Індапамід, ТОВ "Озон", Російська Федерація

Індапамід, ВАТ "Щолківський вітамінний завод", Російська Федерація,

Індапамід, "Hemofarm" AD, Сербія

Індапамід SR, "PLIVA Krakow" Pharmaceutical Company S.A., Польща

Індапамід ретард Серв'є, "Les Laboratoires Servier Industrie";"Servier (Ireland) Industries Ltd" для "Les Laboratoires Servier", Франція/Ірландія/Франція

Індапамід-Апо, "Apotex Inc.", Канада

Індапамід-Нортон, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Індапен, "Polpharma" Pharmaceutical Works S.A., Польща

Індапрес, "Polfa" Grodzisk Pharmaceutical Works Sp.z.o.o., Польща

Індатенс, "Mepha Ltd", Швейцарія

Іпрес® лонг, "ZF Altana pharma Sp. z o.o." для "Schwarz Pharma Sp. z o.o", Польща

Лорвас СР, "Torrent Pharmaceuticals Ltd.", Індія

Равел SR, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Хемопамід ретард, "Hemofarm" AD, Сербія

 

Комбіновані препарати

  • Клопамід + дигідроергокристин +резерпін (Clopamid + Dihydrocristin + Reserpin)

І. Норматиск, табл., 1 табл. містить клопаміду - 5.0 мг, дигідроергокристину - 0.5 мг, резерпіну - 0.1 мг, виробництва ТОВ "Фарма Старт"

ІІ. Кристепін, драже, 1 драже містить клопаміду - 5.0 мг, дигідроергокристину - 0.58 мг, резерпіну - 0.1 мг, виробництва “Zentiva a.s.”, Чеська Республіка

Кристепін, драже, 1 драже містить клопаміду - 5.0 мг, дигідроергокристину - 0.58 мг, резерпіну - 0.1 мг, виробництва “Lechiva a.s.”, Чеська Республіка

Норматенс, драже, 1 табл. містить клопаміду - 5.0 мг, резерпіну - 0.1 мг, дигідроергокристину метансульфонату - 0.5 мг, виробництва “IСN Polfa Rzeszow S.A.”, Польша

 

9.3. Інгібітори карбоангідрази

  • Ацетозоламід (Acetazolamide) *

Фармакотерапевтична група: S01E C01 - протиглаукомні препарати та міотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: діуретична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: потужний інгібітор карбоангідрази; механізм дії включає пригнічення вивільнення іонів Na+ та H+ з вуглецевої кислоти; призводить до пригнічення синтезу вуглецевої кислоти у проксимальних канальцях; дефіцит вуглецевої кислоти, яка є джерелом іонів водню, підсилює виведення води та натрію; ефект ацетазоламіду полягає у посиленні натрійурезу та діурезу; препарат втрачає свої діуретичні властивості через три дні застосування; короткочасна перерва у застосуванні призводить до відновлення діуретичного ефекту ацетазоламіду, оскільки відновлюється активність карбоангідрази; підвищує не тільки виведення натрію, а також і бікарбонатів, що може бути причиною метаболічного ацидозу; виведення значної кількості натрію, спричинене прийомом ацетазоламіду, призводить до посилення виведення води, що супроводжується втратою калію та спричинює гіпокаліємію; призводить також до підвищеного виведення фосфатів, магнію та кальцію із сечею, що, відповідно, може призвести до метаболічних порушень; екстраренальний ефект використовуюється для лікування глаукоми; зменшує кількість рідини, яка виробляється оком, і, завдяки цьому зменшується внутрішньоочний тиск; препарат також використовується як ад’ювантна терапія при лікуванні епілепсії; пригнічення карбоангідрази в ЦНС затримує аномальну нейрональну передачу; добре всмоктується із ШКТ; після прийому внутрішньо у дозі 500 мг Смакс (12-27 μг/мл) досягається через 1–3 год; невеликі концентрації підтримуються у крові протягом 24 год; розподіляється в багатьох тканинах, в основному потрапляє в еритроцити, плазму, нирки та у значній кількості в печінку, м’язи, очі та ЦНС; не накопичується у тканинах; проникає крізь плацентарний бар’єр та у невеликій кількості потрапляє у грудне молоко; не метаболізується; виділяється нирками у незміненому вигляді; після прийому внутрішньо близько 90% прийнятої дози виводиться із сечею протягом 24 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування набряків при серцевій недостатності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза 250 – 375 мг/добу вранці; найкращий діуретичний ефект спостерігається, якщо застосовувати препарат через день або через 2 дні з одноденною перервою; при лікуванні серцевої недостатності препарат призначають на фоні загально- прийнятої терапії (наприклад призначення серцевих глікозидів, дієта із зменшеною кількістю натрію, препарати калію).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: парестезія, порушення слуху або гудіння у вухах, втрата апетиту, зміну смакових відчутів, нудоту, блювання, діарею та полакіурію (часте сечовипускання), спорадично сонливість і дезорієнтацію; ацидоз, порушення електролітного балансу; міопія; кропив’янку, гематурію, глюкозурію, печінкову недостатність, незначний параліч і фотогіперчутливість, печінкову та ниркову коліки; пропасниця, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, апластична анемія, недостатність кісткового мозку, панцитопенію, висип у формі мультиформної еритеми, с-м Стівенса - Джонсона, с-м Лаєлла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сульфонамідів або до будь-якого компонента препарату; знижений рівень натрію та калію в крові; порушення функції печінки (ризик розвитку енцефалопатії при захворюваннях печінки); порушення функції нирок; недостатність надниркових залоз; хворі на гіперхлоремічний ацидоз; хр. некомпенсована глаукома з закритим кутом, яка потребує тривалого лікування; ЦД; сечокам’яна хвороба (при гіперкальціурії); період годування груддю; вагітність.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 250 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 25 0С; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Діакарб, "Polpharma" Pharmaceutical Works S.A., Польща

 

9.4. Калійзберігаючі діуретики

Комбіновані препарати

  • Амілорид + гідрохлортіазид (Amilorid + hydrichlorthiasid)

ІІ. Модуретик®, табл., 1 табл. містить амілориду - 5.0 мг, гідрохлоротіазиду - 50.0 мг, виробництва Merck Sharp & Dohme B.V. для "Merck Sharp & Dohme Idea Inc",

 

  • Триамтерен + гідрохлортіазид (Triamteren + hydrichlorthiasid)

ІІ, Триампур® композитум, табл., 1 табл. містить триамтерену - 25.0 мг, гідрохлоротіазиду - 12.5 мг, виробництва "AWD.pharma GmbH & Co.KG", Німеччина

 

9.5. Антагоністи альдостеронових рецепторів

  • Спіронолактон (Spironolacton) *

Фармакотерапевтична група: C03D A01 - калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: діуретична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: діуретичний ефект пов’язаний з його антагонізмом стосовно гормону кори надниркових залоз – альдостерону; дія виявляється в дистальних ниркових канальцях: препарат зменшує виведення іонів калію і підсилює виведення іонів натрію і води без значного порушення електролітної рів- новаги; знижує титруєму кислотність сечі і дещо зменшує виведення сечовини; у зв’язку з посиленням виведення іонів натрію спіронолактон проявляє непостійну помірну антигіпертензивну дію; препарат перешкоджає зв’язуванню альдостерону з білковими рецепторами клітин органів-мішеней; після прийому внутрішньо спіронолактон швидко всмоктується в ШКТ і на 90 % зв’язується з білками плазми; швидко метаболізується в печінці; основними фармакологічними активними метаболітами є 7-α- тіоспіронолактон, 7-α-тіометилспіронолактон і канренон; антиальдостеронову дію визначає канренон, що становить близько 50 % усіх метаболітів спіронолактону; час встановлення Смакс становить 2-4 год, а T1/2  - 12,5 год; біодоступність препарату знаходиться в межах 92- 99 %, і вона може трохи зростати при прийомі його з їжею; препарату властивий кумулятивний ефект; дія розвивається поступово і досягає максимального значення на 2 - 5 добу лікування; проникає крізь плаценту і в грудне молоко; виводиться з організму із сечею і калом; основний шлях елімінації – нирками.

Показання до застосування ЛЗ: набряковий с-м, зумовлений хр. серцевою недостатністю, цирозом печінки, особливо при одночасній наявності гіпокаліємії і гіперальдостеронізму; як допоміжний засіб при міастенії і БА, періодичний гіпокаліємічний параліч, а також з метою нормалізації концентрації іонів калію в плазмі при лікуванні салуретиками; при гіпертонічній хворобі для посилення ефекту гіпотензивних засобів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу встановлюють індивідуально, залежно від ступеня порушень водно-електролітного обміну і гормонального статусу хворого; при набряковому с-мі препарат дорослим призначають у дозах 100 - 200 мг/добу (у 2-4 прийоми), часто в комбінації з високоактивними і/чи тіазидними діуретинами; при досягненні ефекту дозу знижують до 75 - 25 мг/добу; корекцію дози проводять з урахуванням рівня концентрації калію в плазмі крові; при вираженому гіперальдостеронізмі і зниженому вмісті калію в плазмі препарат можна призначати в добовій дозі 300 мг у 2 - 3 прийоми; у разі потреби курс повторюють через 10-14 діб; при АГ - по 25 мг 3 - 4 р/добу; при паркінсонізмі призначають 20-денним курсом (з перервою 4-5 місяців) по 25 мг 3-4 р/добу; дітям, залежно від ступеня набряку, призначають у дозі 1,5 - 3,5 мг/кг/добу, поділяючи добову дозу на 1 - 4 прийоми; дозують дітям залежно від ваги тіла - при вазі менше 5 кг - 6,25 мг 1 р/добу чи через добу; при вазі від 5 до 10 кг - 12,5 мг 1 р/добу чи через добу; при вазі від 10 до 20 кг - 12,5 мг 2 р/добу; при вазі більше 20 кг - 25 мг 1 р/добу; при діагностиці первинного альдостеронізму, в окремих випадках, добова доза може становити 100 - 400 мг/добу для дорослих, поділена на 1 - 2 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, діарея, запаморочення, сонливість, атаксія, шкірне висипання, підвищення в крові концентрації сечовини, креатиніну, сечової кислоти; при тривалому застосуванні препарату у чоловіків можливий розвиток оборотної форми гінекомастії і порушення ерекції; у жінок - порушення менструального циклу, аменорея, кровотечі в клімактеричний період, зміни голосу; АР, гіперкальціємія, агранулоцитоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія, анурія, г. ниркова недостатність, тяжкі форми хр. ниркової недостатності, вагітність (особливо перший триместр), період лактації; гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 50 мг, 100 мг; табл. по 0,025 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Спіронолактон – Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Верошпірон, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина

  • Еплеренон (Eplerenone) *

Фармакотерапевтична група: C03DA04 - калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону.

Основна фармакотерапевтична дія: діуретична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: запобігає зв’язуванню альдостерону; спричиняє тривале збільшення рівнів реніну та альдостерону в плазмі, що пов’язано із регуляцією секреції реніну альдостероном за принципом негативного зворотного зв’язку; днак підвищення активності реніну в плазмі та рівнів циркулюючого альдостерону не позначається на впливі еплеренону на АТ; гальмує розвиток серцевої недостатності як ішемічної, так і неішемічної природи; незалежно від зниження АТ еплеренон не впливає на діастолічну та систолічну функцію серця та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка; не впливає на ЧСС, довжину інтервалів QRS, PR або QT; добре всмоктується в ШКТ; рівноважні концентрації досягаються протягом 2 днів; абсорбція не залежить від прийому їжі; інгібітори CYP3А4 підвищують рівні еплеренону в крові; середні значення Смакс досягаються приблизно через 1,5 год після перорального прийому; абсолютна біодоступність не відома; Смакс і AUC є залежними від дози в діапазоні від 25 до 100 мг і меншою мірою – в дозах понад 100 мг; зв’язування з білками плазми становить близько 50% переважно за рахунок зв’язування з кислим α-1-глікопротеїном; уявний об’єм розподілу при рівноважних концентраціях коливається від 43 до 90 л; не зв’язується з еритроцитами; біотрансформується за участі цитохрому Р450 (CYP3А4), а його T1/2  - 4-6 год; активних метаболітів в плазмі не ідентифіковано; менше 5% дози виділяється у незміненому вигляді із сечею та фекаліями; при одноразовому прийомі радіоактивно міченої дози приблизно 32% дози виділяється з фекаліями, а приблизно 67% – із сечею; T1/2  - 4-6 год; уявний кліренс у плазмі становить приблизно 10 л/год; фармакокінетика у чоловіків і жінок принципово не відрізняється; при рівноважних концентраціях у літніх осіб (похилого та старечого віку) спостерігається збільшення Смакс і AUC у порівнянні з такою в осіб молодшого віку (18-45 років); при рівноважних концентраціях спостерігається зменшення Смакс та AUC в осіб негроїдної раси; відмічається збільшення Смакс та AUC у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок і зниження у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; кореляції між кліренсом елерону в плазмі та кліренсом креатиніну не виявлено; не видаляється шляхом гемодіалізу; відмічається збільшення концентрації Смакс і AUC еплеренону у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки; у пацієнтів із серцевою недостатністю (класифікація NYHA II-IV) відмічається збільшення рівноважних AUC та Смакс; кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю аналогічний кліренсу у здорових літніх осіб (похилого та старечого віку).

Показання для застосування ЛЗ: компонент стандартної терапії у хворих з стабільним клінічним станом з проявами лівошлуновочкової серцевої недостатності (фракція викиду лівого шлуночка ≤40%) після перенесеного ІМ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для лікування хворих на АГ - рекомендована стартова доза - 50 мг р/добу; якщо клінічний ефект недостатній, доза може бути збільшена до 100 мг р/добу; у деяких пацієнтів клінічний ефект може бути досягнутий застосуванням 200 мг 1 р/добу; серцева недостатність після перенесеного ІМ - рекомендована доза - 50 мг 1 р/добу; лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 р/добу, в подальшому доза підлягає титруванню до досягнення необхідної дози 50 мг 1 р/добу протягом 4 тижнів; будь-яка корекція стартової дози в похилому та старечому віці не потрібна; будь-яка корекція стартової дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої та помірної вираженості не потрібна; для лікування хворих з порушенням функції нирок або хворих на ЦД 2-го типу з мікроальбумінурією не слід призначати препарат в дозі більше 100 мг 1 р/добу; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС і периферична нервова система – втомлюваність, запаморочення; ШКТ – біль у животі, діарея; печінка – збільшення активності гамаглютамілтрансферази (ГГТ) і АлАТ; метаболізм – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; система дихання – кашель; сечовивідні шляхи – альбумінурія; інші – грипоподібний с-м; під час застосування Інспри для лікування серцевої недостатності після перенесеного ІМ відмічалися такі побічні прояви: гіперкаліємія; зростання рівня креатиніну.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, гіперкаліємія, вагітність, лактація, дитячий вік; не слід застосовувати разом із калійзберігаючими діуретиками або потужними інгібіторами CYP3A4.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 25 мг, по 50 мг.                                                                                        

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15 – 25 °С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Інспра®, "Pfizer Pharmaceuticals LLC";"Pharmacia Limited";"Pfizer PGM" для "Pfizer Inc.", США/Велика Британія/Франція/США

9.6. Осмодіуретики

  • Манітол (Mannitol) (див. розділ «Неврологія. Лікарські засоби») *

10. Нітрати

  • Ізосорбіда динітрат (Isosorbide dinitrate) *

Фармакотерапевтична група: С01DA08 -вазодилататори, що застосовуються в кардіології. Органічні нітрати.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна, гіпотензивна,

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: антиангінальний засіб, вазодилататор, що впливає переважно на венозні судини, розслаблює також артерії; за рахунок цього зменшується венозне повернення до серця; у такій спосіб знижуються шлуночковий кінцевий діастолічний тиск і об’єм (переднавантаження); дія на артерії, а при вищих дозах на артеріоли, призводить до зниження системного судинного опору (післянавантаження), що, в свою чергу, зменшує роботу серця; вплив як на переднавантаження, так і на після навантаження призводить до подальшого зменшення потреби серця в кисні; препарат спричиняє перерозподіл кровотоку до субендокардіальних відділів серця, якщо коронарна циркуляція частково утруднена атеросклеротичними ураженнями; останній ефект, можливо, пояснюється селективною дилатацією великих коронарних судин; дилатація колатеральних артерій, викликана нітратами, може поліпшувати перфузію ішемізованих ділянок; у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю нітрати поліпшують гемодинаміку у спокої та при навантаженні; при ІХС препарат підвищує толерантність до фізичного навантаження, розслабляє мускулатуру бронхів, а також м’язів ШКТ, жовчовидільного та сечовидільного трактів; діє як донор оксиду азоту (N0), що призводить до розслаблення непосмугованих м’язів судин шляхом стимуляції гуаніліл циклази та наступного збільшення концентрації циклічного гуанозилмонофосфату; останній вважається медіатором розслаблення; T1/2  після в/в інфузії становить 10 хв; метаболізується з утворенням ізосорбіду-2-мононітрату та ізосорбіду- 5 -мононітрату з T1/2, що становлять, відповідно 1,5 - 2 год та 4 - 6 год; обидва метаболіти фармакологічно активні; виводиться з сечею, практично повністю у формі метаболітів; після розприскування в ротовій порожнині аерозолю активна речовина дуже швидко всмоктується слизовою оболонкою; дія препарату починається вже через 1 – 3 хв після застосування, Смакс досягається протягом 3 – 6 хв; T1/2  - 30 – 60 хв; протягом 90 – 120 хв концентрація в плазмі крові повертається до вихідного рівня; метаболізується з утворенням ізосорбіду-2-мононітрату та ізосорбіду-5-мононітрату з T1/2 , що становлять відповідно 1,5 – 2 год та 4 – 6 год; обидва метаболіти мають фармакологічну активність; при пероральному застосуванні препарат проходжить швидкий метаболізм у печінці, завдяки чому досягається значно вища біодоступність – 60-100% (при пероральному застосуванні – 15 – 30%); лікарська форма табл.ретард - в ШКТ активна речовина  вивільнюється з табл. пролонгованої дії повільно, протягом декількох год; абсорбція активної речовини висока; біодоступність при прийомі – 22%; терапевтична концентрація досягається через 30 хв, Смакс – 1 год; зв’язування з білками плазми крові – 30%; T1/2  - 12 год; ізосорбід дині трат метаболізується в печінці з утворенням ізосорбіду-2-мононітрату (Т1/2 – 1,5 – 2 год) та ізосорбіду-5-мононітрату (Т1/2 - 4 – 6 год); обидва метаболіти мають фармакологічну активність; виводиться нирками; від 80 до 100 % введеної перорально разової дози виводиться із сечею протягом 24 год, переважно у формі метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: нестабільна стенокардія; ГІМ; г. лівошлуночкова серцева недостатність; для полегшення або збільшення тривалості методів реваскуляризації, а також для запобігання або зменшення коронароспазму при перкутанній транслюмінальній коронароангіопластії; профілактика і лікування нападів стенокардії; ГІМ; с-м легеневої гіпертензії..

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в терапію розпочинають з дози 2 мг/год; потім дозу доводять до індивідуальних потреб, середня доза становить 7,5 мг/год, максимальна доза звичайно не перевищує 8 мг/год; пацієнтам із серцевою недостатністю можуть знадобитися вищі дози - до 10 мг/год., та в деяких випадках до 50 мг/год; інтракоронарне введення - звичайна доза 1 мг уводиться у вигляді болюсної ін’єкції перед надуванням балона, препарат може вводитися й надалі в дозах, що не перевищують 5 мг протягом 30 хв; інтракоронарно препарат слід уводити при постійному моніторингу показників серцево-судинної системи; залежно від типу та ступеня тяжкості захворювання, додатково до звичайного обстеження (симптоми, АТ, ЧСС, діурез) проводять інвазійні процедури для визначення гемодинамічних параметрів; для розприскування у ротовій порожнині доза повинна бути адаптована для індивідуальних потреб пацієнта; за відсутності інших рекомендацій для припинення нападу стенокардії або перед фізичним чи емоційним навантаженням, що може спричинити напад, слід упорснути аерозоль у ротову порожнину 1 – 3 рази з інтервалом між упорскуваннями 30 секунд; разову дозу (до 3 упорскувань) для припинення нападу стенокардії можна збільшувати лише за рекомендацією лікаря; при гострому ІМ або г. серцевій недостатності починають з 1 – 3 упорскувань, у разі відсутності ефекту протягом 5 хв можна зробити ще одне впорскування; якщо і в наступні 10 хв поліпшення не спостерігається, можна повторити застосування аерозолю під ретельним контролем АТ; можлива толерантність, а також перехресна толерантність з іншими препаратами нітратної групи; щоб запобігти зниженню або втраті ефекту, слід уникати частого прийому високих доз; табл.ретард за відсутності інших рекомендацій застосовувати незалежно від прийому їжі по 20 мг 2 р/добу; другу/наступну дозу слід приймати не раніше, ніж через 6 – 8 год після прийому першої дози; при підвищеній потребі в нітропрепаратах денну дозу можна збільшити до 20 мг 3 р/добу з інтервалом 6 год; табл. пролонгованої дії – по 40 мг 1 р/добу або по по 20 мг 2 р/добу, другу/наступну дозу слід приймати не раніше, ніж через 6 – 8 год після прийому першої дози; при підвищеній потребі в нітропрепаратах денну дозу можна збільшити до 40 мг 2 р/добу, рекомендовано останню дозу приймати близько 18-ї год; табл. ретард по 60 мг – по 1 табл. 1 р/добу; при підвищеній потребі в нітропрепаратах денну дозу можна збільшити до 1 табл. 2 р/добу; лікування слід розпочинати з найменших доз, поволі збільшуючи дозу до необхідної; МДД - 120 мг; тривалість курсу лікування визначається індивідуально; прийом препарату не можна різко припиняти.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: падіння АТ та/або ортостатична гіпотензія; рефлекторне збільшення ЧСС, загальмованість, запаморочення і відчуття слабкості; головний біль; нудота, блювання, почервоніння, АР шкіри; при сильному падінні АТ може спостерігатися посилення симптоматики стенокардії; колаптоїдні стани з брадикардією (порушенням серцевого ритму з уповільненням ЧСС) і синкопою (напади з раптовою втратою свідомості, запамороченням, пов’язані з порушенням мозкового кровообігу внаслідок значного уповільнення серцевого ритму); ексфоліативний дерматит.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гiперчутливість до препарату; г. судинній недостатності (шок, судинний колапс); кардіогений шок при неможливості корекції кінцевого діастолічного тиску лівого шлуночка за допомогою відповідних заходів; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче ніж 90 мм рт. ст.); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; констриктивний перикардит; тампонада серця.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для інфузій, 10 мг/мл по 2 мл в амп., р-н для ін'єкцій 0,1% по 10 мл в амп., спрей дозований під'язиковий, 1,25 мг/дозу по 15 мл (300 доз) у фл., аерозоль дозований, 1,25 мг/дозу по 15 мл (200 доз, 300 доз) у флаконах; табл. по 10 мг, по 20 мг; табл. сублінгвальні по 5 мг, табл. пролонгованої дії по 10 мг, 20 мг, по 40 мг, по 60 мг, по 80 мг,

Умови та термін зберігання ЛЗ: р-н д/і - зберігати при t° не вище 25 0С; розведений препарат має бути уведений протягом 24 год; термін зберігання - 5 років; аерозоль - зберігати при t° 15 - 25°С; термін придатності – 4 роки; табл.ретард - зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності – 5 років; табл. - зберігати при t° не вище 30 °С; термін придатності – 3 роки..

Торгова назва:

І. Ізо-мік™, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" для ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Ізо-мік™, ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Ізо-мік®, ВАТ "Фармак" для ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Ізо-мік® 10, Ізо-мік® 20, Ізо-мік® 5, Нітросорбіт, ВАТ "Луганський хімфармзавод" для ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Ізодинітрат, ВАТ "Фармак"

Нітросорбіт, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Нітросорбіт, ВАТ "Монфарм"

ІІ. Аеросоніт, "GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A." для "GlaxoSmithKline Export Limited", Польща/Великобританія

Ізодиніт®, "Balkanpharma-Dupnitza AD", Болгарія

Ізокет®, "Schwarz Pharma AG", Німеччина

Кардикет® ретард, "Schwarz Pharma AG", Німеччина

Кардоніт®, "Polfa" Warsaw Pharmaceutical Works SA, Польща

Нітросорбіт, ТОВ "Фармапол-Волга", Російська Федерація

Нітросорбіт, ВАТ "Фармстандарт-УфаВІТА", Росiйська Федерацiя

Нітросорбіт, "Elegant India", Індія

Нітросорбіт Н.С., ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м.Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація

Нітросорбіт-Русфар, ТОВ "РУСІЧІ-ФАРМА", м.Москва, Російська Федерація

  • Ізосорбіда мононітрат (Isosorbide mononitrate) *

Фармакотерапевтична група: С01DA14 - вазодилататори, що застосовуються в кардіології.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна, гіпотензивна,

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: спричиняє релаксацію гладкої мускулатури судин і вазо дилатацію; Він розширює одночасно периферичні вени й артерії, що призводить до збільшення ємності венозних судин і зменшення зворотного венозного повернення в серце, і, як наслідок, до редукування шлуночкового кінцевого діастолічного тиску і переднавантаження; вплив на артеріальні судини спричиняє зниження їх системного опору (постнавантаження), полегшуючи роботу серця; одночасний вплив на перед- і постнавантаження призводить до зменшення споживання кисню міокардом; спричиняє перерозподіл кровотоку до субендокардіальних шарів, коли вінцевий кровотік частково зменшений завдяки наявності атеросклеротичних бляшок; дилатація спричинена нітратами поліпшує перфузію постстенозної ділянки міокарда; нітрати усувають ексцентричний коронарний стеноз і можуть зменшити венозні спазми, поліпшують гемодинаміку в стані спокою та при навантаженні у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю; шляхом зниження потреб у кисні та збільшення його доставки обмежується площа ушкодженого міокарда; препарат показаний хворим з ІМ; чинить дію й на інші органи і системи, розслаблює бронхіальну мускулатуру, м’язи ШКТ, біліарного і сечового трактів; ефект препарату проявляється через 20 хв та триває протягом 8 год; абсорбція після перорального прийому майже повна; Смакс досягається через 1 год після прийому; метаболізується у неактивні метаболіти; тільки 2 % препарату екскретується з сечею; T1/2  - 4 - 5 год; після перорального прийому швидко і повністю всмоктується у ШКТ, не піддається метаболізму першого проходження в печінці і має високу системну біодоступність; завдяки спеціальній технології виготовлення однієї форми препарату, пелет, вивільнення ізосорбідумононітрату здійснюється у два етапи: 30% дози вивільняються одразу, а 70% - повільно, забезпечуючи плато Смакс протягом 5 год після прийому.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика нападів стенокардії та лікування стенокардії після перенесеного ІМ; лікування хр. серцевої недостатності в комбінації з серцевими глікозидами, діуретиками, інгібіторами АПФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано внутрішньо перед прийомом їжі; для профілактики стенокардії звичайна доза становить 20 мг 2 - 3 р/добу; добова доза може варіювати від 20 до 120 мг, розподілена на 3 прийоми залежно від тяжкості перебігу захворювання; при проведенні будь-якого дозувального режиму для запобігання розвитку нітратної толерантності необхідно забезпечити 10 - 12 год безнітратного інтервалу; при супутньому лікуванні застійної серцевої недостатності доза препарату підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта - початкова доза - 20 мг 2 - 3 р/добу; препарати пролонгованої призначають дорослим по 1 капс. ( 50 мг ізосорбіду мононітрату) 1 р/добу (вранці); МДД - 50 мг; пацієнтам літнього віку корекція дози непотрібна; тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль; артеріальна гіпотензія та/або неуважність; запаморочення, сонливість, рефлекторна тахікардія, слабкість; нудота, блювання, дилатація судин шкіри з почервонінням, шкірні АР; рефлекторна тахікардія і симптоматична пальпітація в результаті симпатоміметичної дії внаслідок зменшення системного АТ;  колапс із порушенням ритму і брадикардією.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; г. циркуляторна недостатність, тяжка артеріальна гіпотензія або гіповолемія, стан колапсу, шоку; г. ІМ з низьким тиском шлуночкового наповнення; виражена анемія; нещодавно перенесена черепно-мозкова травма або крововилив у мозок; глаукома; вагітність, період годування груддю, дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, по 20 мг, по 40 мг; табл. пролонгованої дії по 100 мг; капс. пролонгованої дії по 40 мг; по 50 мг, по 60 мг; табл., вкриті оболонкою, з модифікованим вивільненням по 50 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності – 2 роки;  табл. пролонгованої дії - термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

І. Мононітросид, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Ізомоніт, "Actavis UK Ltd" для "Actavis group HF", Великобритьанія/Ісландія

Ефокс® Лонг, "Schwarz Pharma AG", Німеччина

Конпин 100, "TAD Pharma GmbH", Німеччина

Монолонг, "CTS Chemical Industries Ltd.", Ізраїль

Моносан, Моносан®, "Pro.Med.CS. Praha" a.s., Чеська Республіка

Монотрат, Монотрат ОД, "Sun Pharmaceutical Industries Ltd", Індія

Олікард ретард®, "Solvay Pharmaceuticals GmbH", Німеччина

Плодин, "Jaka-80 Radovis Macedonija" AD, Македонія

  • Молсидомін (Molsidomine)

Фармакотерапевтична група: C01DX12 - вазодилататори, що застосовуються в кардіології.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна, гіпотензивна, антиагрегантна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: активний метаболіт молсидоміну – лінсидомін (SIN 1А) – сполука, що знижує тонус гладеньких м’язів стінок судин та чинить антиагрегантну дію; розслаблення гладеньких м’язів сприяє збільшенню об’єму вен та об’єму судинного русла, що веде до зменшення венозного повернення, за рахунок чого зменшується тиск наповнення обох шлуночків, що зменшує навантаження на серце і покращує гемодинамічні умови у коронарному кровообігу; розширення артеріальних судин веде до зниження периферичного опіру, через що зменшується навантаження на серце, зменшується напруження міокарда і як наслідок − знижується потреба міокарда в кисні; зменшує спазм коронарних артерій і розширює їх великі гілки; антиагрегантна дія має клінічне значення при лікуванні ІХС; не спричиняє тахіфілаксії; після прийому внутрішньо у ШКТ всмоктується приблизно 90%; початок дії проявляється через 20 хв після прийому, час дії після застосування разової дози становить 4 – 6 год; Смакс - через 30 – 60 хв; біодоступність становить 65%, з білками плазми зв’язується на 11%; біотрансформує у печінці ферментним шляхом до активного метаболіту – сидноніміну 1, який не ферментативним шляхом трансформується до N-морфоліно-N-аміноацетонітрилу – лінсидоміну; молсидомін виділяється з сечею – 90 – 95% (2% у незмінному стані) і калом – 3 – 4%; загальний кліренс дорівнює 40 – 80 л/г; T1/2  - 1,6 год, а у випадку тяжкої печінкової недостатності збільшується (при цирозі печінки – приблизно 13,1 год); T1/2   збільшується при тяжкій печінковій недостатності до 7,5 год; препарат не кумулюється в організмі; Тmax=0,65±0,37 год для табл. 2 мг; Сmax=38,895±13,494нг/мл Тmax=2,07±0,55 год для табл. ретард 8 мг; препарат не підлягає значною мірою метаболізму ефекту “первинного проходження”, тому в велике коло кровообігу потрапляє майже вся кількість препарату, що всмоктується; їжа не впливає на всмоктування препарату; тривалість дії - 6 год.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика нападів стенокардії; хр. серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для профілактики нападів стенокардії - по 4 – 12 мг/добу після прийому їжі; терапію починають з 1 – 2 мг 4 – 6 р/добу протягом 1 – 2 діб, після чого збільшують дозу до 2 – 4 мг 2 – 3 р/добу при необхідності; особам літнього віку з печінковою або нирковою недостатністю та пацієнтам з низьким АТ слід застосовувати нижчі дози, які встановлюються індивідуально; звичайно пероральна початкова доза складає 2 мг 3 р/добу після їжі, а в тяжких випадках – 4 р/добу; цю дозу можна збільшувати у разі потреби, іноді до 16 мг/добу; табл. ретард 8 мг – по 1 табл. 2 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система – зниження АТ, ортостатична гіпотензія; ЦНС – головний біль, що виникає на початку лікування і зникає при продовженні лікування, запаморочення; ШКТ - нудота; шкіра – почервоніння обличчя, дуже рідко шкірний висип.

Протипоказання до застосування ЛЗ: кардіогенний шок; артеріальна гіпотензія; вагітність (особливо І триместр); період годування груддю; глаукома, особливо закритокутова форма; г. стадія ІМ, особливо зі зниженням АТ; гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія, глаукома, зниження центрального венозного тиску.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 2 мг, по 4 мг, табл. ретард по 8 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Диласидом, Молсидомін, "Polfa" Warsaw Pharmaceutical Works S.A., Польща

Сиднофарм, "Sopharma" JSC, Болгарія

  • Нітрогліцерол (Nitroglycerol) **

Фармакотерапевтична група: С01D A02 - вазодилататори, що застосовуються в кардіології. Органічні нітрати.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна, гіпотензивна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: викликає розслаблення гладких м’язів судин, що приводить до вазо дилатації; при цьому розслаблюються як периферичні артерії, так і вени, що сприяє венозному депонуванню крові і зменшує венозне повернення до серця; таким чином знижується шлуночковий кінцевий діастолічний тиск і об’єм (переднавантаження); дія на артерії, а при вищих дозах на артеріоли, приводить до зниження системного судинного опору (післянавантаження); вплив як на переднавантаження, так і післянавантаження приводить до подальшого зменшення споживання серцем кисню; препарат викликає перерозподіл кровотоку до субендокардіальних відділів серця, якщо коронарна циркуляція частково утруднена атеросклеротичними ураженнями; дилатація колатеральних артерій, викликана нітратами, може поліпшувати перфузію постстенотичного міокарда; нітрати протидіють появі та усувають спазм коронарних артерій; у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю нітрати поліпшують гемодинаміку в спокої та при навантаженні; цей позитивний ефект відбувається за рахунок зазначених гемодинамічних ефектів; зменшуючи потреби в кисні і збільшуючи його постачання, нітрати обмежують ушкодження міокарда при ІМ; вплив на інші системи органів включає розслаблення мускулатури бронхів, а також м’язів ШКТ, жовчного та сечового трактів; препарат діє як донатор оксиду азоту, який приводить до розслаблення гладких м’язів судин шляхом стимуляції гуанілатциклази і подальшого збільшення концентрації циклічного внутрішньоклітинного гуанозилмонофосфату; таким чином стимулюється гуанозилмонофосфат-залежна протеїнкіназа, і внаслідок цього змінюється фосфорилування різних протеїнів в клітині гладких м’язів; це приводить до дефосфорилування легких ланцюжків міозину і зниженню контрактильності; метаболізм препарату відбувається в печінці, а також у багатьох інших тканинах і клітинах, наприклад в еритроцитах; дуже швидко і майже повністю метаболізується в організмі; продукти розпаду мають незначну судинорозширюючу дію або взагалі не мають такої дії; під дією ензимів гліцерилу тринітрат зазнає ступінчастого денітрування до гліцерилу динітратів, гліцерилу мононітратів і, нарешті, до гліцерилу; для цього процесу необхідний ензим глутатіон-S-трансфераза, який міститься у багатьох тканинах і клітинах; гліцерил засвоюється в процесі метаболізму проміжних продуктів (синтез білків, глікогену, ліпідів і рибонуклеїнових кислот), частково окислюється до СО2 і видихається; гліцерилу динітрати та гліцерилу мононітрати утворюють також глюкуроніди і виводяться із сечею та в менших кількостях потрапляють у жовчні протоки; мононітратні похідні гліцерилу тринітрату були знайдені в людській сечі; накопичення гліцерилу тринітрату або його метаболітів не відбувається; T1/2  - 2 – 4 хв; виведення метаболітів відбувається через нирки; немає відомостей про необхідність спеціального підбору дози для пацієнтів похилого віку чи для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю; після прийому табл. одна частина препарату всмоктується миттєво, єфект дії препарату вже настає протягом 10 хв, друга частина звільняється повільно у ШКТ протягом 8-10 год; час терапевтичної дії становить 10-12 год; Смакс досягається через 1–4 год після перорального прийому; біодоступність змінюється у межах 38 ± 26 %; препарат надходить в усі рідини тіла; при першому проходженні через печінку препарат швидко метаболізується під впливом глутатіонредуктази з утворенням динітрату та моно нітрату; метаболіти динітрат і мононітрат мають менший вазодилататорний ефект; при сублінгвальному застосуванні аерозоль швидко всмоктується із ротової порожнини і надходить безпосередньо у системний кровотік; біодоступність аерозолю має істотні між- та внутрішньоіндивідуальні відмінності і становить в середньому приблизно 39 %; початок дії аерозолю настає дуже швидко; ефект розвивається в межах 1-1,5 хв і триває протягом 30 хв; максимальний рівень в плазмі досягається в межах 4 хв; при сублінгвальному застосуванні T1/2  - 2,5 – 4,4 хв.

Показання для застосування ЛЗ: нестабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала); ГІМ; г. лівошлуночкова недостатність; гіпертонічний криз з декомпенсацією серцевої діяльності; контрольована гіпотензія (для досягнення певного зниження АТ під час проведення операції).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу підбирають індивідуально; починають з низьких доз і поступово збільшують їх до необхідних; рекомендується дозування від 0,75 до 8 мг на год, зрідка – до 10 мг/год; при тяжкій стенокардії потрібно лікування у відділенні інтенсивної терапії з дозами 2 - 8 мг/год; при г. лівошлуночковій недостатності (набряк легенів) та при ІМ спочатку повільно в/в вводять 1 мг гліцерилу тринітрату протягом 3 хв, після чого 1-2 дні проводять тривалу інфузію зі швидкістю від 2 до 8 мг на год; для пацієнтів з гіпертонічним кризом доза становить 2 – 8 мг гліцерилу тринітрату при безперервному контролі АТ і ЧСС; при контрольованій гіпотензії, залежно від типу наркозу і потрібного рівня зниження АТ, доза становить від 2 до 10 мкг на 1 кг маси тіла на хвилину під контролем ЕКГ та інвазивним контролем АТ; для пацієнтів з тяжкою печінковою чи нирковою недостатністю дозування в/в введення гліцерилу тринітрату, особливо при застосуванні високих доз, може потребувати корекції, залежно від стану пацієнта.; препарат у формі р-Ну для ін’єкцій можна застосовувати розведеним або нерозведеним;  р-н сумісний з інфузійними р-нами звичайного застосування, такими як, наприклад, фізіологічний сольовий р-н, 5-40% р-н глюкози, р-н Рінгера, р-ни, що містять білок; доза у формі табл. залежить від тяжкості захворювання; індивідуальну дозу слід розділити таким чином, щоб забезпечити 12-год безнітратний період, що попередить розвиток толерантності до нітратів; звичайно приймають від 1 до 2 табл. по 2,9 -5,2 мг 2 р/добу; у більш тяжких випадках приймають по 2 табл. по 5,2 мг 2-3 р/добу; якщо у пацієнта напади стенокардії трапляються вдень, таблетки слід приймати вранці та в другій половині дня; таким чином період низької концентрації нітрату припадає на ніч; якщо у пацієнта напади трапляються частіше вночі, слід приймати препарат у другій половині дня та ввечері; коли досягається достатній клінічний ефект, дозу можна зменшити до мінімально ефективної; максимальна разова доза нітрогліцерину становить 13 мг; залежно від чутливості хворого до нітратів, здійснюють по 1-2 розпилення аерозолю сублінгвально у положенні сидячи; у разі необхідності дозу можна збільшити до максимальної - 3 розпилення протягом 15 хв; з метою профілактики - за 5 – 10 хв до фізичного навантаження здійснюють 1 розпилення препарату; г. лівошлуночкова недостатність (з/без набряку легень), г. ІМ - рекомендована доза - 1-3 розпилення (0,4-1,2 мг) під контролем системи кровообігу (систолічний АТ повинен бути вище 100 мм. рт. ст.); у разі незадовільного ефекту процедуру можна повторити у тій самій дозі через 10 хв; перед коронарографією з метою запобігання спазмам коронарних судин рекомендується здійснити 1- 2 розпилення (0,4 – 0,8 мг).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль (“нітратний головний біль”; падіння АТ та/або запаморочення при зміні положення тіл; сонливість, рефлекторне підвищення ЧСС та відчуття слабкості, нечіткістю зору; нудота, блювання, почервоніння шкіри, АР, в окремих випадках - ексфоліативний дерматит; відчуття неспокою, блідість, підвищене потовиділення; посилення симптоматики стенокардії. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; г. судинній недостатності (шок, судинний колапс); кардіогенний шок, у разі неможливості корекції кінцевого діастолічного тиску лівого шлуночка за допомогою відповідних заходів; тяжка гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія з обструкцією шляхів відтоку; констриктивний перикардит (обмежуюче запалення серцевої сумки); тампонада серця;

Форми випуску ЛЗ: р-н для інфузій 0,1% по 10 мл в амп.; концентрат для інфузій, 1 мг/мл по 5 мл в амп., концентрат для інфузій, 5 мг/мл по 2 мл (10 мг) в амп., концентрат для приготування розчину для інфузій по 2 мл (10 мг/мл) в ампулах; спрей дозований під'язиковий, 0,4 мг/дозу по 15 мл (300 доз) у фл., капс. пролонгованої дії по 6.5 мг; табл. сублінгвальні по 0,5 мг; табл., вкриті оболонкою, по 2,9 мг, по 5,2 мг; табл.     пролонгованої дії по 6,5 мг; аерозоль, 0,4 мг/дозу по 180 доз у балонах.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25° С; термін придатності р-н д/і – 5 років, капс., табл. – 5 років, аерозолю - 3 роки..

Торгова назва:

І. Нітро-мік™, Нітрогліцерин, ЗАТ "Біофарма"; ЗАТ "Біолік" для ТОВ Науково-виробнича фірма "Мікрохім"

Нітро-мік™, ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Нітрогліцерин, ВАТ "Луганський ХФЗ" для ТОВ НВФ "Мікрохім"

Нітрогліцерин, ТОВ "Фармамед" для ТОВ "НВФ "Мікрохім"

Нітрогліцерин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

Нітрогліцерин, Нітрогранулонг, ЗАТ "Технолог"

Нітрогліцерин-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Нітромінт®, "EGIS" Pharmaceuticals PLC, Угорщина

ІІ. Нитро, "Orion Corporation", Фінляндія

Нітротайм, "Sagmel Inc.", США

Нітрогліцерин, ТОВ "Озон", Російська Федерація

Нітрогліцерин, ВАТ "Фармстандарт-Октябрь", Російська Федерація

Нітрогліцерин, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Нітрогранулонг, ВАТ "Фармстандарт-УфаВІТА", Російська Федерація

Нітро форте, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Перлінганіт®, "Schwarz Pharma AG", Німеччина

Сустак міте, Сустак форте, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

 

11. Серцеві глікозиди

  • Дігоксин (Digoxin) *

Фармакотерапевтична група: С01АА05 - серцеві глікозиди. Глікозиди наперстянки.

Основна фармакотерапевтична дія: позитивна інотропна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: виявляє позитивну інотропну дію, збільшує систолічний та ударний об’єми серця, подовжує ефективний рефрактерний період, уповільнює AV-провідність та уріджує ЧСС; застосування препарату при хр. серцевій недостатності призводить до підвищення ефективності серцевих скорочень, помірного діуретичного ефекту; швидко та практично повністю всмоктується в ШКТ; терапевтична концентрація в крові досягається через 1 год, Смакс через 1,5 год після прийому; початок дії настає через 30 хв - 2 год після прийому; одночасний прийом з їжею знижує швидкість, але не ступінь абсорбції; незначна кількість біотрансформується в печінці; у незначній кількості проникає через плаценту та у грудне молоко; T1/2  - 58 год та залежить від віку та стану здоров'я пацієнта (у людей молодого віку – 36 год, літнього 68 год), значно подовжується при нирковій недостатності, при анурії T1/2  збільшується до декількох діб; 50 - 70 % препарату виводиться з організму із сечею в незміненому вигляді; р-н д/і зв’язується з білками плазми крові на 20 - 40%, співвідношення концентрації дигоксину в сироватці крові і міокарді становить 1 : 67; у кількості 80 - 85% препарат у незміненому вигляді виводиться нирками (фільтрація і секреція), кількість, що залишається, піддається біотрансформації у печінці і виводиться у вигляді неактивних метаболітів з калом; у дітей до 12 років дигоксин практично не піддається біотрансформації; Т1/2  - 30 - 40 год і залежить від стану здоров’я і віку пацієнта (при підвищенні співвідношення сполучної тканини маси тіла T1/2  - 6 - 8 діб); зниження кліренсу ендогенного креатиніну до 50 мл/хв вимагає зниження підтримуючої дози препарату на 1/3 - ½; чутливість у дітей до 10 - 12 років до серцевих глікозидів знижена, що вимагає для досягнення терапевтичного ефекту вищих доз препарату у порівнянні з підлітками і дорослими.

Показання для застосування ЛЗ: застійна серцева недостатність; мерехтіння та тріпотіння передсердь (для регуляції ЧСС); суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія; р-н д/і - фібриляція і тріпотіння передсердь, пароксизмальні надшлуночкові тахіаритмії, хр. застійна серцева недостатність

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у дорослих для швидкої дигіталізації застосовують по 0,5 -1 мг/добу, а потім кожні 6 год по 0,25 - 0,75 мг протягом 2 - 3 діб; після досягнення терапевтичного ефекту застосовують у підтримуючих дозах 0,25 мг - 0,5 мг/добу за 1 - 2 прийоми; для повільної дигіталізації лікування відразу починають з підтримуючих доз 0,125 - 0,5 мг/добу за 1 - 2 прийоми; насичення настає приблизно через 1 тиждень після початку терапії; у дітей віком старше 2 років для швидкої дигіталізації застосовують із розрахунку 0,03 - 0,06 мг/кг/добу; для повільної дигіталізації застосовують у дозі, яка становить 1/4 дози для швидкого насичення; р-н д/і - в/в дорослим вводять у дозі 0,25 - 0,5 мг (1 - 2 мл 0,025% р-ну); вводять повільно у 10 мл 5% р-ну глюкози або ізотонічного р-ну натрію хлориду; у перші дні лікування вводять 1 - 2 р/добу, у наступні – 1 р/добу протягом 4 - 5 днів, після чого переходять на приймання per os у підтримуючих дозах; дози насичення у дітей залежно від віку - недоношеним новонародженим 0,02 - 0,03; доношеним новонародженим 0,03 - 0,04; від 1 міс до 2 років 0,04 - 0,06; від 2 до 10 років 0,03 - 0,04; старше 10 років 0,03; через можливість збільшення T1/2  у хворих літнього віку і розвитку кумулятивного ефекту, пацієнтам старших вікових груп рекомендується визначати кліренс креатині ну; при зниженні кліренсу креатиніну до 50 мл/хв необхідно зменшити підтримуючу дозу Дигоксину на 30 - 50%.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - порушення ритму та провідності (синусова брадикардія, екстрасистолія, AV-блокада, пароксизмальна передсердна тахікардія, фібриляція шлуночків); ШКТ - анорексія, нудота, блювання, діарея, порушення вісцерального кровообігу; ЦНС - головний біль, невралгія, сонливість, сплутаність свідомості, депресія, г. психоз; органи зору - порушення зорового сприйняття (сприйняття навколишніх предметів у зеленому, білому або жовтому кольорі); система кровотворення - еозинофілія, тромбоцитопенія; АР - шкірні висипи, гіперемія шкіри; інші - гінекомастія (рідко).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дигоксину або до інших компонентів препарату; глікозидна інтоксикація; виражена синусова брадикардія; AV-блокада; гіпертрофічний субаортальний стеноз; ізольований мітральний стеноз; г.ІМ; нестабільна стенокардія; с-м WPW; тампонада серця; шлуночкова тахікардія; запальні і дистрофічні зміни міокарда з порушенням серцевого ритму, с-м Адамс-Стокса-Морганьї, виражена брадикардія, гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, с-м каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, г. ІМ.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,1 мг, по 0,25 мг; р-н для ін'єкцій, 0,25 мг/мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності табл. - 5 років, р-н д/і -  3роки.

Торгова назва:

І. Дигоксин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

Дигоксин, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Дигоксин- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

  • Корглікон (Corglycon) *

Фармакотерапевтична група: С01А Х04** - кардіологічні препарати. Інші серцеві глікозиди. Препарати конвалії.

Основна фармакотерапевтична дія: позитивна інотропна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до полярних (гідрофільних) глікозидів, за механізмом дії подібний до строфантину, відрізняється більш тривалою дією і більш вираженим стимулюючим впливом на блукаючий нерв; виявляє позитивний інотропний ефект (збільшує силу і скоротливість міокарда), обумовлений високоспецифічним пригніченням Na+/K+-АТФази в міокарді, що приводить до збільшення внутрішньоклітинного вмісту натрію, зростання обміну між натрієм і кальцієм, і, як наслідок, до підвищення внутрішньоклітинного вмісту кальцію, відповідального за скоротливість кардіоміоцитів; сприяє зменшенню частоти шлуночкових скорочень, подовжує діастолу, внаслідок чого поліпшується внутрішньосерцева і системна гемодинаміка; збільшує ефективний рефрактерний період і знижує швидкість проведення імпульсів через AV-вузол; підвищення скоротливості міокарда, поліпшення гемодинаміки і зниження активності симпатичної нервової системи в умовах серцевої недостатності сприяє пригніченню механізмів нейрогуморальної вазоконстрикції, зниженню загального периферичного опору судин і венозного тонусу. У хворих на хронічну серцеву недостатність зменшує виразність клінічних симптомів і підвищує толерантність до фізичного навантаження; після прийому внутрішньо слабко абсорбується із ШКТ; біодоступність становить 20 - 40%; прийом їжі може змінювати швидкість і повноту всмоктування; слабко зв’язується з білками плазми, незначно проникає в сполучну (в тому числі в жирову) тканину; T1/2  - 28 - 36 год; виводиться повністю нирками у незміненому вигляді; в організмі не акумулює; у літніх пацієнтів або у пацієнтів з ожирінням концентрація корглікону в крові вища, що потребує корекції підтримуючої дози; у пацієнтів з порушеннями функції нирок виведення препарату зменшується, що вимагає корекції режиму дозування; ефект препарату, після в/в введення, спостерігається через 3-5 хв, досягає максимуму в межах 30 хв; не зв’язується з білками плазми, не метаболізується в організмі; екскретується в незміненому вигляді переважно з сечею. Практично не має кумулятивної дії; T1/2  - 28 год.

Показання для застосування ЛЗ: хр. серцева недостатність при непереносимості препаратів дигіталісу; г. серцева недостатність, застійна хр. серцева недостатність в стадії декомпенсації.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим у перший день лікування по 0,6 мг 2 - 3 р/добу, у наступні дні залежно від клінічної картини і переносимості препарату – по 0,6 мг 1 - 2 р/добу, зранку і ввечері. МДД - 0,18 мг; в/в введення здійснюють протягом 5 - 6 хв у 10 - 20 мл ізотонічному р-ну натрію хлориду 1 - 2 р/добу; дорослим вводять у разовій дозі 0,5 - 1 мл, дітям віком від 2 до 5 років – по 0,2 - 0,5 мл, від 6 до 12 років – по 0,5 - 0,75 мл; при введенні 2 р/добу інтервал між ін’єкціями дорівнює 8 - 10 год; для дорослих максимальна в/в разова доза – 1 мл, МДД – 2 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - порушення провідності і ритму серця (брадикардія, шлуночкові аритмії, подовження AV-проведення з розвитком блокад різного ступеня); ЦНС - головний біль, стомлюваність, слабкість, безсоння, сплутаність свідомості, запаморочення, біль і парестезії у кінцівках, занепокоєння, апатія; ШКТ - нудота, блювання, анорексія, дискомфорт та болі в епігастрії, діарея; орган зору - випадання полів зору, порушення колірного сприйняття, зниження гостроти зору; інше - посилення легеневої вентиляції, гіпокаліємія, алергійні реакції; рідко, при тривалому застосуванні – гінекомастія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до серцевих глікозидів, глікозидна інтоксикація, брадикардія, с-м гіперчутливості каротидного синуса, AV-блокада різного ступеня, СССВ без водія ритму, гіпертрофічна кардіоміопатия, ізольований митральный стеноз, г. ІМ, нестабільна стенокардія, с-м WPW, серцева недостатність з порушенням діастолічної функції, екстрасистолія, гіпокаліємія, гіперкальціємія; в/в - дітям до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,0006 г; р-н для ін'єкцій, 0,6 мг/мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності – 5 років; р-н д/і - зберігати при t° 8°С - 15°С; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Коргликон, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

Коргликон®, АТ "Галичфарм"

  • Строфантин (Strophantin) *

Фармакотерапевтична група: C01A C01 - серцевий глікозид.

Основна фармакотерапевтична дія: позитивна інотропна, антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: серцевий глікозид, виділений із Strophanthun gratus; підвищує силу і швидкість скорочення міокарда (позитивний інотропний ефект), знижує ЧСС (негативний хронотропний ефект), зменшує AV-провідність (негативний дромотропний ефект); при серцевій недостатності збільшує ударний і хвилинний об’єм серця, поліпшує спорожнення шлуночків, що призводить до зменшення розмірів серця і зниження потреби міокарда в кисні; механізм дії строфантину G полягає у пригніченні натрій/калій-АТФ-ази в мембранах клітин міокарда, порушенні чуттєвих нервових закінчень парасимпатичної системи в серці і рефлекторному стимулюванні активності вагуча; ефект препарату виявляється через 3 - 10 хв після в/в введення; максимальний ефект розвивається через 0,5 - 2 год після досягнення насичення; тривалість дії - 1 - 3 діб; зміни ЕКГ при застосуванні - виглядять у виді подовження інтервалу QT, зниженні інтервалу ST нижче ізолінії, збільшенні інтервалу РР, збільшенні інтервалу PQ, Т-зубець зглажується і може інвертувати; близько 40 % введеної кількості строфантину G вступає у зв’язок з білками плазми крові; препарат не зазнає біотрансформації, із організму виділяється нирками у незміненому вигляді; терапевтичний ефект спостерігається вже через 5 - 10 хв після в/в введення і досягає максимуму через 15 - 30 хв; T1/2  - 23 год; кумулятивний ефект практично відсутній.

Показання для застосування ЛЗ: г. серцева недостатністіь хр. серцева недостатність ІІb-III стадії (III - IV стадії за класифікацією NYHA), суправентрикулярна тахікардія, мерехтлива аритмія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в повільно малими дозами; при середньому темпі дигіталізації у період насичення зазвичай вводять по 0,25 мг 2 р/добу з інтервалом 12 год; тривалість періоду насичення у середньому становить 2 дні, проте вона, як і адекватність доз, повинна визначатися індивідуально для кожного хворого на підставі оцінки клінічних показників ефективності препарату; при необхідності можна вводити додатково по 0,1 – 0,15 мг з інтервалами від ЗО хв до 2 год; підтримуюча доза не перевищує 0,25 мг/добу; максимальна разова доза препарату для дорослих становить 0,25 мг; МДД не повинна перевищувати 1 мг; для в/в введення препарат розводять у 10 - 20 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; введення здійснюють повільно протягом 5 - 6 хв, оскільки при цій формі введення рідше розвивається токсичний ефект; якщо препарат неможливо ввести у вену, то його вводять в/м; у зв’язку з болючістю цієї процедури, в м’яз спочатку вводять 2% р-н новокаїну (5 мл), а потім через ту ж саму голку – призначену дозу препарату в 1 мл 2% р-ну новокаїну; при цьому шляху введення дозу препарату підвищують у 1,5 раза; вищі дози для дорослих в/в: разова – 0,0005 г (0,5 мг), МДД – 0,001 г (1 мг); дітям: добові дози, вони ж дози насичення при застосуванні 0,025% р-ну - новонародженим – 0,06 - 0,07 мл/кг; до 3 років – 0,04 - 0,05 мл/кг; від 4 до 6 років – 0,4 -0,5 мл/кг; від 7 до 14 років – 0,5 - 1 мл, підтримуюча доза становить ½ - 1/3 дози насичення.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - порушення ритму серця (брадіаритмія, шлуночкова тахікардія) та провідності (AV-блокада); ШКТ - нудота, блювота, пронос, у тяжких випадках – брижвий інфаркт; ЦНС - головний біль, стомленість, безсоння, психічні розлади (депресія, галюцинації, психози), порушення зору; ендокринна система - гінекомастія у чоловіків; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: глікозидна інтоксикація, ГІМ, шлуночкова тахікардія, виражена брадикардія, AV-блокада II та ІІІ ступеня, СССВ, гіперкальціємія, гіпокаліємія, ізольований мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, перикардит, с-м каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, с-м WPW.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 0.025 % по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15 °С - 25 °С; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Строфантин Г, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

Строфантин К, АТ "Галичфарм"

Строфантин- Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

 

 

 

12. Адреноміметичні лікарські засоби

12.1. α-, β-адреноміметики

  • Епінефрин (Epinephrine) *

Фармакотерапевтична група: С01СA24 - неглікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та допамінергічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: відноситься до природних гормонів; утворюється шляхом метилювання норадреналіну і депонуванням створеного адреналіну в хромафінній тканині мозкової речовини надниркових залоз; адреноміметик, що діє на α- і β-адренорецептори; більшу спорідненість адреналін виявляє у відношенні до α2-, β2- і β3- адренорецепторів, меншу – до α1- і β1- адренорецепторів; дія обумовлена активацією аденілатциклази на внутрішній поверхні клітинної мембрани, підвищенням внутрішньоклітинної концентрації цАМФ і Ca2+; у дуже низьких дозах при швидкості введення менше 0,01 мкг/кг/хв може знижувати АТ внаслідок розширення судин скелетної мускулатури; при швидкості введення 0,04–0,1 мкг/кг/хв збільшує ЧСС і силу серцевих скорочень, ударний об’єм крові і хвилинний об’єм крові, знижує загальний периферичний судинний опір; вище 0,02 мкг/кг/хв – звужує судини, підвищує АТ (головним чином систолічний) і загальний периферичний судинний опір; пресорный ефект може викликати короткочасне рефлекторне уповільнення ЧСС; розслаблює гладенькі м’язи бронхів; дози вище 0,3 мкг/кг/хв знижують нирковий кровотік, кровопостачання внутрішніх органів, тонус і моторику ШКТ; розширює зіниці, сприяє зниженню продукції внутрішньоочної рідини і внутрішньоочного тиску; викликає гіперглікемію (підсилює глікогеноліз і глюконеогенез) і підвищує вміст у плазмі вільних жирних кислот; підвищує провідність, збудливість і автоматизм міокарда; збільшує потребу міокарда в кисні. Інгібує індуковане антигенами вивільнення гістаміну і лейкотриєнів, усуває спазм бронхіол, запобігає розвитку набряку їх слизової оболонки; діючи на α-адренорецептори, розташовані в шкірі, слизових оболонках і внутрішніх органах, викликає звуження судин, зниження швидкості всмоктування місцевоанестезуючих засобів, збільшує тривалість і знижує токсичний вплив місцевої анестезії; стимуляція β2-адренорецепторів супроводжується посиленням виведення K+ із клітини і може призвести до гіпокаліємії; при інтракавернозному введенні зменшує кровонаповнення печеристих тіл; терапевтичний ефект розвивається практично миттєво при в/в введенні (тривалість дії – 1–2 хв), через 5–10 хв після п/ш введення (максимальний ефект – через 20 хв), при в/м введенні час початку ефекту варіабельний; при в/м чи п/ш введенні добре всмоктується; Смакс досягається при п/ш і в/м введенні через 3–10 хв; проникає крізь плаценту, у грудне молоко, не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр; метаболізується, головним чином, двома ферментами – катехол-0-метилтрансферазою, що перетворює адреналін у печінці й інших тканинах у метанефрин, і моноаміноксидазою, при участі якої він перетворюється у ванілілмигдальну кислоту; метаболіти виводяться в основному у вигляді кон’югатів із сірчаною кислотою і, у меншому ступені, із сечею у вигляді глюкуронідів; T1/2  - 1–2 хв.

Показання для застосування ЛЗ: гіпокаліємія; асистолія, зупинка серця; подовження дії місцевих анестетиків; AV-блокада III ст., що гостро розвинулась.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають п/ш, в/м, іноді в/в; анафілактичний шок - в/в повільно 0,5 мл, розведених у 20 мл 40 % р-ну глюкози; надалі, при необхідності, продовжують в/в краплинне введення зі швидкістю 1 мкг/хв, для чого 1 мл р-ну адреналіну розчиняють у 400 мл ізотонічного натрію хлориду або 5 % глюкози, коли стан пацієнта допускає, краще в/м або п/ш введення 0,3–0,5 мл у розведеному чи нерозведеному вигляді; як судинозвужувальний засіб вводять в/в краплинно зі швидкістю 1 мкг/хв (з можливим збільшенням до 2–10 мкг/хв); при асистолії - вводять внутрішньосерцево 0,5 мл, розведених у 10 мл 0,9 % р-ну натрію хлориду; під час реанімаційних заходів – по 1 мл (у розведеному вигляді) в/в повільно кожні 3–5 хв; при асистолії в немовлят - в/в 10–30 мкг/кг кожні 3–5 хв, повільно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - стенокардія, брадикардія або тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення або зниження АТ; при високих дозах – шлуночкові аритмії,  аритмія, біль у грудній клітці; ЦНС - головний біль, тривожний стан, тремор, запаморочення, нервозність, втома, психоневротичні розлади, психомоторне збудження, дезорієнтація, порушення пам’яті, агресивне чи панічне поводження, шизофреноподібні розлади, параноя, порушення сну, м’язові посмикування; ШКТ - нудота, блювання; сечовивідна система - утруднене і хворобливе сечовипускання (при гіперплазії передміхурової залози); місцеві реакції - біль або печіння в місці в/м ін’єкції; АР - ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, шкірний висип, мультиформна еритема; інше - гіпокаліємія, підвищене потовиділення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, феохромоцитома; АГ; тахиаритмія; ІХС; фібриляція шлуночків; фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія; метаболічний ацидоз; гіперкапнія, гіпоксія; легенева гіпертензія; гіповолемія; ІМ; шок неалергічного генезу: кардіогенний, травматичний, геморагічний; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання судин - артеріальна емболія, атеросклероз, хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартериїт, хвороба Рейно; церебральний атеросклероз; закритокутова глаукома; хвороба Паркінсона; судомний с-м; гіпертрофія передміхурової залози; загальна анестезія із застосуванням інгаляційних засобів: фторотана, циклопропану, хлороформу; вагітність, період лактації.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 1,8 мг/мл по 1 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 15 °С; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

І. Епінефрин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Епінефрин- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

  • Норепінефрин (Norepinephrine) *

Фармакотерапевтична група: С01С А03 - неглікозидні кардіотонічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має виражену дію на α-рецептори та помірну – на β1-рецептори; індукує скорочення мускулатури системних кровоносних судин, що призводить до негайного підвищення АТ; пресорна дія норадреналіну в 1,5 рази перевищує дію адреналіну; на коронарні судини норадреналін має непряму розширюючу дію, що сприяє підвищенню споживання кисню міокардом; після в/в ведення препарату концентрація норадреналіну в плазмі крові через 2 - 3 хв досягає максимального рівня; в організмі норадреналін тартрат піддається окисному дезамінуванню та О-метилюванню; виводиться препарат нирками у вигляді метаболітів.

Показання для застосування ЛЗ: у невідкладнiй терапії гiпотензiї рiзного генезу для пiдвищення i пiдтримання АТ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для розведення препарату використовують ізотонічні р-ни глюкози (5 %) або натрію хлориду (0,9 %); дози препарату визначають індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта; рекомандована початкова доза - вiд 0.1 до 0.3 µг/кг/хв; для лiкування септичного та геморагiчного шоку застосовується максимальна доза - вiд 3 до 5 µг/кг/хв. 

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: некроз шкіри (якщо інфузію не здійснювали безпосередньо у вену); тривога, порушення дихання, головний біль, тремор; біль у грудях, біль у ділянці глотки, підвищене потовиділення, блювання, гіперчутливість до світла, блідість шкірних покривів, прискорена або уповільнена ЧСС.

Протипоказання до застосування ЛЗ: не iснує при застосовуваннi за прямими показаннями.

Форми випуску ЛЗ: р-н, 2 мг/мл для розведення для перфузії по 4 мл або по 8 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при кімнатній t°; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Норадреналіну тартрат агетан 2 мг/мл (без сульфітів), "Laboratoire Aguettant", Франція

  • Допамін (Dopamine) *

Фармакотерапевтична група: С01СА04 - неглікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та допамінергічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до катехоламінів і має позитивний інотропний ефект; спектр його ефектів є дозо залежним; у низьких дозах він розширює ниркові та мезентеріальні судини; викликає такі фармакологічні ефекти - підвищення систолічного об'єму крові і хвилинного об'єму серця внаслідок збільшення скорочувальної здатності міокарда, підвищення коронарного, церебрального та мезентеріального кровоточу, підвищення ниркового кровотоку в поєднанні зі збільшенням діурезу і підвищенням екскреції натрію і калію внаслідок стимуляції специфічних допамінергічних рецепторів (осмолярність сечі, як правило, не знижується), зниження (або відсутність змін взагалі) периферичного судинного опору при введенні низьких доз (1,5 – 3,5 мкг/кг/хв), підвищення периферичного судинного опору при введенні високих доз (понад  10 мкг/кг/хв); T1/2 після в/в введення - менше 5 хв; препарат перетворюється на неактивні метаболіти у печінці, нирках та плазмі; 85 % допаміну виводиться з сечею протягом 24 год.

Показання для застосування ЛЗ: для корекції порушень кровообігу, які спостерігаються при шоку, зумовленому г. ІМ (кардіогенний шок), серцевою недостатністю, гіповолемією, операціями на серці та іншими хірургічними операціями, травмою, ендотоксичною септицемією (інфекційно-алергічний шок) та анафілаксією (анафілактичний шок), а також для лікування тяжкої форми гіпотензії і станів, які загрожують виникненням шоку або ниркової недостатності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу слід підбирати індивідуально шляхом титрування залежно від стану та реакції хворого; для дорослих низька доза - 1,5 – 3,5 мкг/кг/хв., середня доза 4 – 10 мкг/кг/хв, висока доза - 10,5 – 50 мкг/кг/хв.; у більшості хворих вдається досягти задовільного стану при застосуванні доз допаміну нижче 20 мкг/кг/хв.; максимальна доза – 50 мкг/кг/хв.; у педіатрії препарат можна застосовувати у будь-якому віці, включаючи новонароджених; лікування слід починати з низької дози (1,5 – 3,5 мкг/кг/хв), поступово підвищуючи її до досягнення бажаного ефекту; підтримуюча доза зазвичай дорівнює  4 – 6 мкг/кг/хв; максимальна доза в окремих випадках може досягати 20 мкг/кг/хв.; тривалість інфузії залежить від обставин у кожному окремому випадку; наприкінці лікування вливання необхідно припиняти поступово; до початку курсу лікування необхідно відновити об'єм циркулюючої крові; одночасно із застосуванням допаміну не слід нехтувати такими необхідними додатковими заходами, як, наприклад, контроль електролітного балансу; при лікуванні хворих, які перебувають у непритомному стані, у зв'язку з ризиком аспірації потрібно контролювати прохідність дихальних шляхів; пацієнтам із підвищеними перед- і післянавантаженням із метою зменшення навантаження на серце рекомендоване додаткове застосування нітрогліцерину; перед введенням препарат необхідно розвести; об’єм розведення – 1 амп. на 250 або 500 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: легка нудота, блювання, головний біль, неспокій, відчуття страху, тремтіння пальців рук, серцебиття і підвищення АТ; ішемія міокарда; ризик виникнення аритмій (синусова тахікардія, надшлуночкова аритмія і шлуночкова екстрасистолія), небажаного підвищення АТ в лівому шлуночку серця та діастолічного тиску, порушення провідності, брадикардія, розширення комплексу QRS, гіпертензія, азотемія і пілоарекція; у низьких дозах  - можлива гіпотензію, яка, як правило, минає після підвищення швидкості вливання; поліурія; некроз шкіри або гангрена при випадковому потраплянні препарату в паравенозні м'які тканини може призвести до їх некрозу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпертиреоз, феохромоцитома, тахіаритмії або фібриляція шлуночків, закритокутова глаукома, аденома передміхурової залози із затримкою сечі, гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 200 мг/10 мл по 10 мл в амп., 50 мг/5 мл по 5 мл в амп., по 5 мл (40 мг/мл) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Дофамін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Допамін Адмеда 50, Допамін Адмеда 200, "Wulfing Pharma GmbH" для "Admeda Arzneimittel GmbH", Німеччина

Допмін, "Orion Corporation", Фінляндія

 

 

12.2. β2-адреноміметики

  • Добутамін (Dobutamine) *

Фармакотерапевтична група: С01СА07 - неглікозидні кардіотонічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: інотропний агент прямої дії, первинна активність якого зумовлена стимуляцією β1-адренорецепторів, а також α1-адренорецепторів серця; також викликає непрямий позитивний хронотропний ефект через розширення периферичних судин; викликає такі фармакологічні ефекти - посилює скорочення міокарда з підвищенням ударного об'єму крові і серцевого викиду; стимулює периферичні β2-адренорецептори і меншою мірою α2-адренорецептори і таким чином може викликати позитивний хронотропний ефект, викликає дозозалежні зміни гемодинаміки: збільшує серцевий викид, головним чином внаслідок підвищення ударного об'єму крові; збільшує ЧСС, особливо при застосуванні високих доз, зменшує тиск наповнення лівого шлуночка, системний судинний опір і при застосуванні високих доз також зменшує опір легеневих судин; підвищує AV-провідність і автоматизм синусового вузла, тимчасово знижує агрегацію тромбоцитів, підвищує потребу міокарда в кисні, але збільшення хвилинного об'єму серця і в результаті цього підвищення коронарного кровотоку, як правило, компенсують ці ефекти і зумовлюють тенденцію до більш сприятливого кисневого балансу порівняно з іншими позитивними інотропними речовинами, не впливає на дофамінергічні рецептори і (на відміну від, наприклад, дофаміну) на вивільнення ендогенного адреналіну; не має прямої дофамінергічної дії на перфузію нирок, може викликати появу аритмій; при серцевій недостатності з супутньою г. або хр. ішемією міокарда добутамін рекомендовано призначати в дозах, які не викликають істотного збільшення ЧСС і/або АТ, оскільки в іншому випадку (особливо при відносно непоганій функції шлуночків) не можна виключити прогресування ішемії; толерантність може виникати після безперервного введення протягом 72 год, можливо, через зниження активності аденілатциклазної системи; дія препарату починається через 1 – 2 хв після початку вливання, але постійний рівень добутаміну в плазмі при безперервному введенні реєструється тільки через 10 – 12 хв; зростання рівня добутаміну в плазмі є лінійним відносно дози та швидкості введення; T1/2  - 2 – 3 хв; метаболізується переважно в тканинах та печінці з утворенням кон'югованих глюкуронідів та фармакологічно неактивного 3-О-метилдобутаміну і виводиться головним чином із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: для інотропної підтримки міокарда при лікуванні серцевої недостатності з низьким серцевим викидом, пов’язаної з ІМ, кардіоміопатіями, інфекційно-алергічним шоком, кардіогенним шоком та операціями на серці.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу добутаміну необхідно підбирати індивідуально, швидкість і тривалість введення препарату залежать від реакції хворого на лікування і появи побічних ефектів; у випадках безперервного введення протягом більше 72 год може виникнути толерантність до препарату і у зв'язку з цим з’явитися необхідність збільшення дози; перед припиненням введення препарату зменшувати дозу рекомендується поступово; дорослі - більшість хворих реагує на дози від 2,5 до 10 мкг/кг/хв; в окремих випадках доза добутаміну може досягати 40 мкг/кг/хв.; діти - добутамін можна застосовувати в будь-якому віці; починати введення рекомендовано з дози 2,5 – 5 мкг/кг/хв, поступово підвищуючи її максимально до 20 мкг/кг/хв, залежно від ефекту; мінімальна ефективна доза у дітей вища, а максимальна переносима доза – нижча, ніж у дорослих, тож слід бути обережними при призначенні дітям високих доз; більшість побічних ефектів, особливо тахікардія, спостерігається при застосуванні добутаміну для лікування дітей в дозах більших за 7,5 мкг/кг/хв; беручи до уваги вузький терапевтичний діапазон доз, підбирати необхідну дозу препарату для дітей слід дуже обережно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помітне підвищення ЧСС або АТ, особливо систолічного АТ; поява шлуночкової аритмії або посилення вже існуючої; брадикардія; різке зниження АТ; випадки незначного звуження судин, здебільшого у хворих, які раніше приймали β-адреноблокатори; симптоми стенокардії, частіше у осіб немолодого віку і хворих з тяжкою формою ІХС, особливо якщо відсутня виражена серцева недостатність; ішемія міокарда, ІМ, зупинка серця; головний біль, нудота, блювання, біль у грудях, прискорене серцебиття, задишка, посилення діурезу, у деяких випадках з імперативними позивами; шкірні висипання, підвищення t° тіла, еозинофілія і бронхоспазм як прояви гіперчутливості до препарату; в місці введення препарату – флебіти; при випадковому введенні добутаміну в прилеглі тканини - місцеве запалення і некроз шкіри; зниження рівня калію в сироватці крові, гіпокаліємія; пригнічення агрегації тромбоцитів, петехіальні крововиливи; у дітей - збільшення ЧСС і/або підвищення АТ; зниження тиску в легеневих капілярах, а також підвищення тиску в легеневих капілярах, здебільшого віком до 1 року.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; механічний опір наповненню і/або звільненню шлуночка, наприклад внаслідок тампонади серця, констриктивного перикардиту, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, ідіопатичного гіпертрофічного субаортального стенозу і тяжкої форми аортального стенозу; тяжкі гіповолемічні стани; одночасне застосування інгібіторів моноамінооксидази.

Форми випуску ЛЗ: р-н для інфузій, 250 мг/50 мл по 50 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С;  термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Добутамін-Адмеда, "Wulfing Pharma GmbH" для "Admeda Arzneimittel GmbH", Німеччина

Добутамін-Гріндекс, ПАТ "Гріндекс", Латвія

 

12.3. Інші кардіологічні препарати

12.3.1. Простагландини

  • Альпростадил (Alprostadil)

Фармакотерапевтична група: С01ЕА01 - простагландини.

Основна фармакотерапевтична дія: вазодилатуюча, поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: вазодилататор, що посилює кровотік шляхом дилатації артеріол та передкапілярних сфінктерів; після в/в застосування спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їх агрегації; ефективно пригнічує активацію тромбоцитів in vitro; цей ефект розповсюджується також на параметри зміни форми, агрегації, секреції речовин, що містяться в гранулах, та вивільнення тромбоксану – речовини, що сприяє агрегації; препарат приводить до зменшення утворення артеріальних тромбів; його застосування викликає стимуляцію фібринолізу та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу (плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного плазміногену); комплекс, що складається з алпростадил і альфадексу, при приготуванні р-ну для інфузій дисоціює на окремі компоненти; фармакокінетика не залежить від присутності комплексу в ліофілізаті; після в/в застосування в дозі 60 мкг/2 год середня Смакс здорових людей на 5,2 пкг/мл перевищує середню Смакс у фазі плацебо (2,4 пкг/мл); T1/2  під час α-фази становить приблизно 0,2 хв, а під час β-фази – 8 хв; стаціонарна концентрація досягається невдовзі після початку інфузії; метаболізується головним чином у легенях – 80-90% під час першого проходження через легені; первинні метаболіти зазнають подальшого розпаду, зокрема шляхом β-окислення та γ-окислення; метаболіти виводяться із сечею (88%) і калом (12%); повне виведення здійснюється за 72 год; 93% зв’язується з макромолекулярними компонентами плазми.

Показання для застосування ЛЗ: хр. облітеруючих захворювань артерій III та IV стадії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в терапію здійснюють за такою схемою дозування - вміст двох амп. ліофілізованого порошку (відповідає 40 мкг алпростадилу) розчинити в 50 – 250 мл фізіологічного сольового р-ну і одержаний р-н вводити в/в (інфузія) протягом 2 год; ця доза застосовується 2 р/добу; альтернативно – 1 р/добу в/в інфузія протягом 3 год 3 амп. (60 мкг алпростадилу), які розчинюють у 50-250 мл фізіологічного сольового р- ну; у пацієнтів з порушеною функцією нирок (ниркова недостатність при значеннях креатиніну > 1,5 мг/дл) в/в застосування препарату треба починати з 1 амп. 2 р/добу (2 х 20 мкг алпростадилу), кожна інфузія триває 2 год; залежно від загальної клінічної картини дозу можна збільшити до вищенаведеної нормальної дози (40 – 60 мкг/добу) за 2 – 3 дні; для пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів з групи ризику щодо порушення функції серця об’єм інфузії треба обмежити 50-100 мл/добу; внутрішньоартеріальні інфузії - вміст 1 амп. (20 мкг) розчиняють у 50 мл фізіологічного р-ну; об’єм отриманого р-ну, що відповідає вмісту половини амп. (25 мл р-ну містять 10 мкг алпростадилу), вводити внутрішньоартеріально протягом 60 – 120 хв за допомогою пристрою для інфузій; при задовільній переносимості дозу можна збільшити до 1 амп. (20 мкг); звичайно застосовується 1 інфузія/добу; якщо внутрішньоартеріальна інфузія проводиться через введений катетер, то залежно від переносимості препарату та тяжкості захворювання рекомендується доза 0,1 – 0,6 нг/кг маси тіла/хв.; інфузія із застосуванням пристрою для інфузій триває 12 год (вміст ¼ - ½ амп.); після тритижневого курсу лікування треба вирішувати питання про доцільність подальшого застосування препарату; за відсутності у пацієнта терапевтичного успіху лікування треба припинити; період лікування не повинен перевищувати 4 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при внутрішньоартеріальному та в/в застосуванні в кінцівці, в яку вводять препарат, - біль, еритема, набряк, почервоніння вени; головний біль, шлунково-кишкові побічні ефекти (діарея, нудота, блювання), гіперемія, порушення чутливості; зниження АТ, біль за грудниною, порушення серцевого ритму, AV-блокада, шок, гіперкаліємія, підвищення показників функції печінки (трансаміназ), тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія/лейкоцитоз, суглобні симптоми, головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми центрального генезу, підвищення t° тіла, підвищення потовиділення, пропасниця, озноб, АР; зміни рівня С-реактивного білка; при тривалості лікування більше 4 тижнів зареєстрований гіперостоз довгих трубчастих кісток; г. набряк легенів, серцева недостатність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; декомпенсована серцева недостатність, аритмії, ІХС, перенесений  протягом останніх 6 місяців ІМ; пацієнти з підозрою на набряк чи інфільтрацію легенів; тяжкі хр. обструктивні захворювання легенів; печінкова дисфункція (підвищений рівень трансаміназ чи γ-ГТ), захворювання печінки в анамнезі; ризик розвитку кровотеч (пацієнти з г. шлунково-кишковими виразками, політравмою); період вагітності і лактації.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 0,1 мг/0,2 мл по 0,2 мл в амп., порошок ліофілізований для інфузій по 20 мкг в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

І. Албіопростадил, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Бiофарма"

ІІ. Алпростан, "Lechiva" a.s., Чеська Республіка

Алпростан, Алпростан®, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка

Вазапростан®, "Schwarz Pharma AG", Німеччина

 

12.3.2. Препарати метаболічної дії

  • Аденозинтрифосфорна кислота (Adenosintriphosphoric acid) *

Фармакотерапевтична група: С01Е В10 – кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротективна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: молекула речовини містить макроергічну фосфорну сполуку аденозин-5’-трифосфат (АТФ), амінокислоту гістидин, іони магнію та калію; механізм дії пов’язаний з впливом на пуринергічні (аденозинові) рецептори та прямим мембранним впливом; активація пуринергічних рецепторів супроводжується пригніченням надходження іонів кальцію в клітину, що виявляється в антиішемічній, мембраностабілізуючій дії препарату, в його антиаритмічному ефекті; нормалізує енергетичний обмін, активність іонтранспортних систем мембран клітин, структуру ліпідного складу мембран, активність мембранозв’язаних ферментів, виявляє антиоксидантну дію та поліпшує протиокислювальну систему захисту міокарда; препарат в умовах коронарної недостатності виявляє енергозберігаючий ефект за рахунок зменшення потреби міокарда в кисні, пригнічення активності ферменту 5’-нуклеотидази, що відповідає за швидкість гідролізу енергетичних субстратів; зменшує кількість лактату в міокарді, пригнічує активність фосфоліпаз, зв’язаних з мембранами, інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів, тим самим справляє мембраностабілізуючу дію та попереджує структурно-функціональні пошкодження мембран кардіоміоцитів, забезпечує сталість кількісного та якісного складу ліпідів мембран при ішемії, що супроводжується поліпшенням скоротливої та ритмічної діяльності серця в умовах ішемії; при застосуванні препарату в умовах ішемії підвищується активність Na/K- і Са-АТФаз, збільшується кальційзв’язуючий потенціал мембрани, що супроводжується зменшенням пошкоджуючого впливу іонів кальцію; шляхом активації аденозинових рецепторів нормалізує показники центральної та периферійної гемодинаміки, що супроводжується поліпшенням коронарного кровотоку, підвищенням скоротливої здатності міокарда, поліпшенням функціонального стану лівого шлуночка та серцевого викиду; препарат підвищує толерантність до фізичного навантаження, зменшує частоту нападів стенокардії; застосування препарату сприяє нормалізації концентрації іонів калію та магнію в тканинах; виявляє антиаритмічний ефект при суправентрикулярних тахікардіях, передсердній та шлуночковій екстрасистолічній аритмії, парасистолії; підвищує фізичну працездатність; під впливом терапії препапаратом покращується фетоплацентарний кровоток; при сублінгвальному застосуванні табл. розсмоктується протягом 2-3 хв; терапевтичний эфект виявляється за 5 хв; препарат метаболізується до аденозину, який також має біологічну активність; кінцевими продуктами метаболізму є інозин та сечова кислота.

Показання для застосування ЛЗ: в комплексній терапії ІХС, стенокардії напруження та спокою, нестабільної стенокардії; постінфарктного та міокардитичного кардіосклерозу (дифузного та вогнищевого кардіосклерозу); порушень серцевого ритму; нейро-циркуляторної дистонії; міокардіопатій (міокардіодистрофій) та міокардитів; с-му хр. втоми.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають сублінгвально (під’язично) і тримають під язиком до повного розсмоктування; разова доза - 10-80 мг 3-4 р/добу незалежно від прийому їжі; курс лікування - 20-30 днів; при необхідності курс повторюють через 10-15 днів; при г. серцевих станах (напад стенокардії, аритмія) препарат приймають по 10-80 мг до покращення стану; МДД - 600 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не встановлена; гіперчутливість до препарату у вигляді нудоти, посилення моторики ШКТ, зниження АТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 1% по 1 мл в амп, р-н для ін'єкцій 2 % по 1 мл або 2 мл в амп., табл. по 0,01 г, по 0,015 г, по 0,02 г, по 0,03 г,

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 3ºС - 5ºС; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. АТФ-лонг, Натрію аденозинтрифосфат-Біофарма, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Бiофарма"

АТФ-лонг®, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

АТФ-лонг®, АТЗТ "Фармацевтична фiрма ФарКоС"

АТФ-форте, ТОВ "АСТРАФАРМ"

Натрію аденозинтрифосфат, ВАТ "Днiпрофарм"

Натрію аденозинтрифосфат, Дочірнє підприємство "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром"

Натрію аденозинтрифосфат, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

Натрію аденозинтрифосфат-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

  • Інозин (Inosine) *

Фармакотерапевтична група: С01ЕВ14 - кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротективна, антигіпоксичнуа, метаболічна, анти аритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: метаболічний засіб, попередник АТФ; підвищує енергетичний баланс міокарда, поліпшує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок; бере безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активізації обміну в умовах гіпоксії та при відсутності АТФ; активує метаболізм піровиноградної кислоти для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази; стимулює синтез нуклеотидів, підсилює активність деяких ферментів циклу Кребса; проникаючи в клітини, підвищує енергетичний рівень, позитивно діє на процеси обміну в міокарді, збільшує силу скорочень серця та сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, у результаті чого зростає ударний об’єм крові; знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки ШКТ); метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та наступним її окисленням; у незначній кількості виділяється нирками; спеціальні дослідження фармакокінетики таблетованих форм не проводились.

Показання для застосування ЛЗ: ІХС; порушення серцевого ритму, у тому числі обумовлені застосуванням серцевих глікозидів; кардіоміопатія різного генезу; уроджені та набуті вади серця; міокардит; коронарний атеросклероз; «легеневе" серце, дистрофічні зміни міокарда після важких фізичних навантажень і перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; цироз печінки; г. і хр. гепатит; алкогольні та лікарські ушкодження печінки; жирова дистрофія печінки; виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки; урокопропорфірія; для поліпшення зорової функції при відкритокутовій формі глаукоми з нормалізованим (шляхом лікування гіпотензивними засобами) внутрішньоочним тиском; г.  отруєння ЛЗ; хр. алкоголізм; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як ЛЗ фармакологічного захисту, коли тимчасово вимикається кровообіг нирки).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають в/в вводять повільно 40–60 крап./хв краплинно або струминно; спочатку вводять 200 мг (10 мл 2 % р-ну) 1 р/добу, у наступні терміни при гарній переносимості – до 400 мг (20 мл 2 % р-ну) 1–2 р/добу; курс лікування – 10–15 днів; струминне введення можливо при г. порушеннях ритму серця в разовій дозі 200–400 мг ( 10–20 мл 2 % р-ну); при краплинному введенні в вену 2 % р-н препарату розводять у 5 % р-ні глюкози або ізотонічному р-ні натрію хлориду (до 250 мл); перорально препарат приймають до їжі - добова доза встановлюється індивідуально і становить 0,6 – 2,4 г/добу; зазвичай на початку лікування препарат призначають у добовій дозі 0,6-0,8 г (по 1 табл. 3-4 р/добу); якщо препарат добре переноситься, дозу поступово (протягом 2-3 днів) підвищують спочатку до 1,2 г/добу (по 2 табл. 3 р/добу), надалі – до 2,4 г/добу (по 4 табл. 3 р/добу); тривалість лікування становить від 4 тижнів до 1,5 – 3 місяців; при уропорфірії Інозин призначають по 0,8 г/добу (по 1 табл. 4 р/добу); тривалість курсу лікування становить 1-3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперурикемія, загострення подагри (при тривалому прийомі високих доз), АР - шкірний свербіж, гіперемія шкіри; тахікардія, підвищення рівня сечовини у крові, при тривалому лікуванні – загострення подагри.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; подагра; гіперурикемія.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,2 г; табл.по 0,4 г; р-н для ін'єкцій 2% по 5 мл, по 10 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25ºС; термін придатності табл. - 3 роки, р-ну для ін’єкцій – 4 роки.

Торгова назва:

І. Інозин-БХФЗ, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Рибоксин, ВАТ "Днiпрофарм"

Рибоксин, АТ "Галичфарм"

Рибоксин, ВАТ "Київмедпрепарат"

Рибоксин, ЗАТ "Технолог"

Рибоксин 400 форте, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Рибоксин-Біофарма, ЗАТ "Трудовий колектив Київського пiдприємства по виробництву бактерiйних препаратiв "Бiофарма"

Рибоксин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Рибоксин-Фармак, ВАТ "Фармак"

Рибоксин®, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

ІІ. Рибоксин, РУП "Бєлмедпрепарати", Республіка Білорусь

Рибоксин, РУП "Борисовський завод медичних препаратів", м.Борисов, Мінська обл., Республіка Білорусь

  • Кверцетин (Quercetin) * **

Фармакотерапевтична група: С05С Х10 - капіляростабілізуючі засоби. Біофлавоноїди

Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротективна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має властивості модулятора активності різних ферментів, що беруть участь у деградації фосфоліпідів (фосфоліпаз, фосфогеназ, циклооксигеназ), впливають на вільнорадикальні процеси і відповідають за клітинний біосинтез оксиду азоту, протеїназ; інгібуюча дія на мембранотропні ферменти і, насамперед, на 5-ліпоксигеназу позначається на гальмуванні синтезу лейкотрієнів LTC4 і LTВ4; поряд з цим кверцетин дозозалежно підвищує рівень оксиду азоту в ендотеліальних клітинах, що пояснює його кардіопротекторну дію при ішемічному і реперфузійному ураженнях серця; препарат виявляє також антиоксидантні та імуномодулюючі властивості, знижує вироблення цитотоксичного супероксид аніона, нормалізує активацію субпопуляційного складу лімфоцитів і знижує рівень їх активації; гальмуючи продукцію протизапальних цитокінів, дія препарату позитивно позначається на зменшенні об’єму некротизованого міокарда і посиленні репаративних процесів; захисний механізм дії препарату пов’язаний також із запобіганням збільшення концентрації внутрішньоклітинного кальцію в тромбоцитах і активації агрегації, з гальмуванням процесів тромбогенезу; при одноразовій в/в інфузії препарату швидко підвищується концентрація в крові; після введення препарату в дозі 10 мг/кг Смакс кверцетину спостерігається через 50 сек після початку введення і становить 123 мкг/мл, з них 75 мкг/мл – у клітинних елементах крові і 48 мкг/мл – у плазмі крові; T1/2 з крові, плазми та формених елементів крові складає, відповідно, 0,73±0,03; 0,85±0,01; 0,77±0,02 хв; препарат відновлює регіональний кровообіг і мікроциркуляцію без помітних змін тонусу судин, збільшуючи реактивність мікросудин; тривала фармакологічна дія препарату може бути пов’язана з фармакологічно активними метаболітами, зокрема з халконом, що значно підвищує плинність ліпідів клітинних мембран; виводиться переважно із сечею; фармакокінетика не вивчалася; препарат добре всмоктується.

Показання для застосування ЛЗ: у комплексній терапії при г. порушенні коронарного кровообігу та ІМ, для лікування і профілактики реперфузійного с-му при хірургічному лікуванні хворих на облітеруючий атеросклероз черевної аорти і периферичних артерій; профілактика і лікування місцевих променевих уражень після рентген- та γ-променевої терапії; лікування парадонтозу, ерозивно-виразкових захворювань слизової оболонки ротової порожнини; гнійно-запальних захворювань м’яких тканин; у комплексному лікуванні клімактеричного, вертебрально-больового с-му, нейрорефлекторних проявів остеохондрозу хребта; хр. гломерулонефриту; для попередження ерозивно-виразкових уражень верхніх відділів ШКТ, спричинених прийомом нестероїдних протизапальних засобів; нейроциркуляторна дистонія, ІХС, стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК .

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при г. ІМ - у першу добу вводиться в/в в дозі 0,5 г, розчиненого у 50 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду відразу після госпіталізації, через 2 год та через 12 год; протягом другої та третьої діб - 0,5 г 2 р/добу з інтервалом 12 год; на четверту та п’яту добу - 0,25 г у 50 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду 1 р/добу, вводити протягом 15 – 20 хв; при хірургічному лікуванні хворих на облітеруючий атеросклероз черевної аорти і периферичних артерій, при реперфузійному с-мі за 10 хв до зняття затискача з аорти вводять в/в 0,5 г препарату, розчиненого у 150 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; наступне введення в аналогічній дозі повторюють через 12 год; на другу – п’яту добу – 0,25 г 2 р/добу; вводити протягом 30-40 хв; для місцевого застосування 2 г гранул розчиняють в 10 мл гарячої води (або 1 г в 5 мл) і настоюють до отримання геля; при парадонтозі та ерозивно-виразкових захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини щодня застосовують одну аплікацію гелем, який попередньо наносять на стерильні серветки; хворим, які проживають у зонах, забруднених радіонуклідами, препарат призначають внутрішньо дорослим та дітям старше 12 років по 1 г (1/2 ч.л.) 2 р/добу; перорально рекомендовано приймати за 30 хв до їди, попередньо розчинивши гранули в ½ склянки води; в комплексній терапії гнійно-запальних захворювань м’яких тканин - дорослим та дітям старше 12 років місцево і внутрішньо в тих самих дозах: місцево - 2 г гранул на 10 мл гарячої води (або 1 г на 5 мл), внутрішньо - по 1 г (1/2 ч.л.) на ½ склянки води, 2 р/добу; для профілактики і лікування місцевих уражень при променевій хворобі препарат призначають місцево і внутрішньо - аплікації гелем здійснюють на пошкоджені ділянки тіла 2-3 р/добу; всередину дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 г 3-4 р/добу; для цього 1/2 ч.л. гранул розчиняють в ½ склянки води, настоюють і приймають за 30 хв до їди; дорослим хворим з нейрорефлекторними проявами остеохондрозу хребта, хр. гломерулонефритом, ІХС, а також з метою запобігання ульцерогенній дії нестероїдних протизапальних засобів препарат призначають у дозі 3 г/добу, розподіленій на три прийоми; при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами дорослим можливе застосування дози 6 г (3 р/добу по 2 г) з метою запобігання проявам виразкової хвороби шлунка; підліткам, які хворіють на нейроциркуляторну дистонію призначають по 2,0 г 2 р/добу впродовж місяця; для лікування жінок у пре- і постменопаузний період із вертебральним больовим с-мом у комплексне лікування включають гранули по 1,0 г 3 р/добу; термін лікування - 6 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при швидкому в/в введенні та в комбінації з органічними нітратами - невелика гіпотензія; гіперчутливість до препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до кверцетину, препаратів з Р-вітамінною активністю.

Форми випуску ЛЗ: гранули по 2 г (0,04 г/1 г) у пакетах, порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0.5 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: р-н та гранули зберігати при t° не вище 25 0С, термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

І.  Кверцетин, Корвітин®, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

  • Триметазидин (Trimetazidine)

Фармакотерапевтична група: C01E B15 - кардіологічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна, кардіопротекторна

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: забезпечує оптимізацію енергетичного метаболізму в клітинах в умовах гіпоксії та ішемії; запобігає зменшенню рівня внутрішньоклітинного АТФ і забезпечує належне функціонування іонних насосів i трансмембранного натрiєво-калiєвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу; механізм дії базується на частковому пригніченні окислення жирних кислот завдяки iнгiбiцiї довголанцюгової 3-кетоацил СоА тiолази (3-КАТ); таке часткове переключення енергетичного обміну з окислення жирних кислот на окислення глюкози, що є більш вигідним при ішемії; одночасно триметазидин збільшує обмін фосфолiпiдiв та їх включення в мембрану, забезпечуючи тим самим захист мембрани вiд ушкоджень; антиангiнальнi властивості триметазидину є результатом поліпшення енергетичного обміну в серці в умовах гіпоксії; в ході клінічних досліджень із залученням хворих на стенокардію довели, що триметазидин – з 15-го дня лікування, збільшує коронарний резерв, значно покращує переносимість та збільшує об’єм фізичних навантажень, збільшує час до виникнення нападів стенокардії та час до появи депресії ST–сегмента на електрокардіограмі, значно зменшує частоту нападів стенокардії, зменшує необхідність застосування нітратів, не впливає на рівень АТ та ЧСС; після перорального застосування швидко всмоктується у ШКТ; Смакс досягається менше ніж за 2 год і становить 55 нг/мл після одноразового прийому в дозі 20 мг; стадія рівноважної концентрації в плазмі настає через 24-36 год від початку лікування; T1/2  - 6 год. у пацієнтів, якi отримували 50 мг атенололу, додавання 35 мг триметазидину 2 рази на день з модифікованим вивільненням активної субстанції суттєво збільшувало час до появи зниження ST-сегмента на 1 мм при пробах із навантаженням порівняно з плацебо через 12 год після прийому триметазидину; об’єм розподілу становить 4,8 л/кг, що свідчить про добру дифузію в тканини; зв’язування з протеїнами плазми крові низьке, приблизно 16% in vitro; триметазидин виводиться насамперед із сечею, здебільшого у незміненому стані; Смакс триметазидину у лікарській формі табл. з модифікованим вивільненням спостерігається в середньому через 5 год після прийому 1 табл.; протягом доби концентрація в плазмі є стабільною: протягом 11 год після прийому таблетки концентрація триметазидину у плазмі дорівнює або вище 75 % від Смакс; стан стабільної концентрації встановлюється, найпізніше, на 60-у год; об'єм розподілу становить 4,8 л/кг, зв'язування з білками низьке 16 %; триметазидин виводиться в основному iз сечею, більшою частиною в незміненій формі; для осіб старше 65 років T1/2  - 12 год; повне виведення триметазидину є результатом ниркового кліренсу, що прямо пов'язаний із креатинiновим кліренсом, та меншою мірою з печінковим кліренсом, який з віком зменшується.

Показання для застосування ЛЗ: довготривале лікування ІХС, попередження виникнення нападів стенокардії (як монотерапія або в комбінації з іншими ЛЗ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добова доза для дорослих - 3 табл./добу у три прийоми; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання; табл. пролонгованої дії призначають по 2 табл./добу: по 1 табл. під час їди, вранці та ввечері; тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, за необхідності схема лікування може бути переглянута через 3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР; ШКТ - нудота, блювання біль у епігастральній ділянці живота, діарея, диспепсія; загальні порушення – астенія; ЦНС - головний біль, запаморочення, можливе виникнення екстрапірамідних симптомів (тремор, ригідність, акінезія, нестійкість), зокрема у пацієнтів із хворобою Паркінсона; шкіра й п/ш тканини - висип, свербіж, кропив’янка; судинні порушення - ортостатична гіпотензія, почервоніння лиця.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 20 мг, табл., вкриті оболонкою, з модифікованим вивільненням по 35 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 30 ºC; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Енерготон, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Кардазин-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Кардуктал, ЗАТ "Технолог"

Тридуктан, Тридуктан МВ, ТОВ "Фарма Старт"

Трикард, ВАТ "Київський вітамінний завод"

Тримектал, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7х7"

Триметазидин-Астрафарм,  ТОВ "АСТРАФАРМ"

ІІ. Адексор, "EGIS" Pharmaceutical works Ltd (за ліцензією компанії "Les Laboratoires Servier"), Франція/Угорщина

Кардимакс, Кардимакс SR, "USV Limited", Індія

Кардитал, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Метазидин, "Polfa" Pabianice Pharmaceutical Works, Польща

Предуктал®, "Les Laboratories Servier", Франція

Предуктал® MR, "Les Laboratoires Servier Industrie"; "ANPHARM Sp.Akc." для "Les Laboratoires Servier", Франція/Польща/Франція

Тримектал, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

Тримектал, "Unimax Laboratories" для "American Norton Corporation", Індія/США

Тримет, "Torrent Pharmaceuticals Ltd", Індія

Триметазидин-Ратіофарм, "Merckle GmbH"/"ratiopharm GmbH", Німеччина

  • Мілдронат (Mildronatе)

Фармакотерапевтична група: С01ЕВ17 - препарати, що впливають на серцево-судинну систему.

Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротекторна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: структурний аналог γ-бутиробетаїну, попередника карнітину; пригнічуючи активність γ-бутиробетаінгідроксилази, знижує біосинтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот крізь мембрани клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот – похідних ацилкарнітину А, таким чином попереджуючи їх несприятливу дію; мілдронат відновлює рівновагу процесів доставки кисню і його споживання в клітинах; попереджує порушення транспорту АТФ, одночасно з цим активує гліколіз, що відбувається без додаткового споживання кисню; в результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується γ-бутиробетоїн, якому притаманні судинорозширюючі властивості; механізм дії мілдронату визначає широкий спектр його фармакологічних ефектів; препарат підвищує працездатність, зменшує симптоми психічного і фізичного перенапруження, при серцевій недостатності поліпшує скорочувальну здатність міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, при стабільній стенокардії II і III функціонального класу підвищує фізичну працездатність хворих і знижує частоту нападів стенокардії; при г. і хр. ішемічних порушеннях мозкового кровообігу мілдронат поліпшує циркуляцію крові в осередку ішемії, сприяючи перерозподілу мозкового кровотоку на користь ішемізованої ділянки; мілдронату властива також тонізуюча дія на ЦНС, він усуває функціональні порушення соматичної і вегетативної нервової системи, у тому числі при абстинентному с-мі у хворих на хр. алкоголізм; препарат також має позитивний вплив на дистрофічно змінені судини сітківки і на клітинний імунітет; Смакс досягається відразу ж після введення; T1/2  - 3-6 год; після перорального прийому препарат швидко всмоктується із ШКТ; мілдронат у формі сиропу після одноразового прийому внутрішньо величина Смакс  в крові і час її досягнення залежать від дози, при цьому час досягнення  Смакс коливається в межах від 1 до 2,3 год; після одноразового застосування дози 400 мг T1/2  - 4 год, а при її застосуванні протягом 8 днів T1/2  досягає 10 год; на фармакокінетику мілдронату суттєвий вплив має наявність їжі в шлунку, яка гальмує всмоктування препарату.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, ІМ, хр. серцева недостатність і дисгормональна кардіопатія); підліткам від 12 до16 років – у формі сиропу при функціональних порушеннях діяльності серцево-судинної системи, кардіоміопатії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим в/в при серцево-судинних захворюваннх і порушеннях мозкового кровообігу у складі комплексної терапії добова доза становить 5-10 мл р-ну (0,5-1 г відповідно) у 2 прийоми, мінімальний курс лікування – 4-6 тижнів; можливий пероральний прийом - у складі комплексної терапії - 0,5-1,0 г/добу на один прийом (або розділити добову дозу на 2 прийоми), курс лікування - 4-6 тижнів; при кардіалгії на фоні дисгормональної дистрофії міокарда – внутрішньо по 0,5 г/добу день на один прийом (або розділити на 2 прийоми), курс лікування - 12 днів; у формі сиропу – при серцево-судинних захворюваннях і порушеннях мозкового кровообігу у складі комплексної терапії по 0,5 г- 1,0 г (2-4 мірні ложки) на добу, на 1 прийом або розділити добову дозу на 2 прийоми; підліткам від 12 до 16 років для лікування функціональних порушень діяльності серцево-судинної системи і кардіоміопатії - по 12,5-25 мг/кг/добу, не перевищуючи 1 г (4 мірні ложки) одноразово або ділять на 2 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: свербіж, диспептичні явища, тахікардія, збудження, зміни АТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, підвищення внутрішньочеревного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочеревних пухлинах); вагітність, лактація, дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 0,25 г, по 0,5 г, р-н для ін’єкцій 10% по 5 мл, сироп

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; термін придатності – 4 роки.

Торгова назва:

І. Метамакс, Метилдронат, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Мілдронат, JS Company "Grindeks", Латвія

Мілдронат, Публічне Акціонерне Товариство "Гріндекс" для Публічне Акціонерне Товариство "Гріндекс", Польща/Латвія

  • Фосфокреатин (Fosfocreatine) *

Фармакотерапевтична група: СО1Е В06 - інші кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: кардіопротекторна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: покращує метаболізм і зберігає енергетичний потенціал і структуру м'язових клітин серця і скелетної мускулатури; ефективно гальмує процеси деградації клітинних мембран серцевого та скелетних м'язів при їх гіпоксії, ішемії та реперфузії, а також при алергічному ушкодженні; стабілізує саркоплазматичну мембрану ішемізованих кардіоміоцитів, попереджує енергетичний дефіцит міокарда, сприяє підтриманню скорочувальної активності міокарда при ішемії та прискорює відновлення скорочувальної функції серцевого м'язу після реперфузії; попереджує розвиток гіпоксичної контрактури міокарда; за рахунок пригнічення тромбогенезу і збереження структури і функції ендотелію судин покращує мікроциркуляцію, що сприяє зменшенню розмірів зони ішемії і некрозу тканин; введення препарату сприяє збереженню фізіологічної функції клітин провідної системи ішемізованого міокарда, зменшує ектопічну активність шлуночків серця; при одноразовій в/в інфузії Смакс спостерігається на 3 - 5 хв після введення; специфічно накопичується в тканинах серця, мозку і скелетних м'язах – в клітинах, в яких вже на перших хвилинах ішемії виникає дефіцит фосфокреатину; виведення з крові є двофазовим, T1/2  в першій фазі дорівнює 5 хв, в другій - 50 хв; в тканинах печінки і легень накопичення фосфокреатину незначне; ефект від в/в інфузії зберігається протягом 4 - 5 год після виведення препарату із плазми крові; виводиться нирками.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексної терапії: г. ІМ; г. і хр. серцева недостатність; інтраопераційна ішемія міокарда; с-м Лериша і інтраопераційна ішемія кінцівок; г. порушення мозкового кровообігу, енцефалопатії; метаболічні порушення міокарда в умовах гіпоксії: міокардіосклероз, старече серце, кардіоміопатія в результаті гіпертензії, хр. ішемічна кардіоміопатія; профілактика розвитку с-му фізичного перенапруження і покращання адаптації до екстремальних фізичних навантажень.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при г. ІМ в першу добу вводять 2 - 4 г в/в струминно з подальшою крапельною інфузією 8 - 16 г в 200 мл води для ін'єкцій, фізіологічного р-ну або 5% р-ну глюкози протягом 2 год; на другу добу - по 2 - 4 г в/в крапельно 2 р/добу; на третю добу - по 2 г в/в крапельно 2 р/добу; при необхідності курс інфузії препарату по 2 г 2 р/добу можна проводити протягом 6 днів; найкращі результати лікування реєструвались у хворих, яким перше введення препарату здійснювали не пізніше, ніж через 6 - 8 год від появи клінічних проявів захворювання; при хр. серцевій недостатності вводять в/в крапельно по 1 - 2 г 2 р/добу протягом 10 - 14 днів; при інтраопераційній ішемії міокарда препарат вводять у складі звичайного кардіоплегічного р-ну в кількості 3 г на 1 л; препарат додають до складу р-ну безпосередньо перед введенням; рекомендується проведення курсу інфузії препарату по 2 г 2 р/добу протягом 3 - 5 днів перед операцією та протягом 1 - 2 днів після неї; при метаболічних порушеннях міокарда і в умовах гіпоксії препарат вводять в/в  1 - 2 г на добу у вигляді болюсної ін'єкції або крапельної інфузії; при небезпеці розвитку інтраопераційної ішемії кінцівок, рекомендується в/в струминно ввести 2 - 4 г препарату до операції з наступною інфузією 8 - 10 г протягом операції та періоду реперфузії; при гіпоксичних, ішемічних, травматичних і токсичних ураженнях ЦНС можлива інфузія препарату в дозі 120 мг/ кг маси тіла хворого на добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помірне, короткочасне зниження АТ при швидкій в/в ін'єкції у дозі, яка перевищує 1 г; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; у високих дозах (5 - 10 г/добу) протипоказаний хворим з нирковою недостатністю.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для інфузій по 1 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 30°С; термін зберігання - 3 роки.

Торгова назва:

ІІ. Неотон, "Alfa Wassermann S.p.A.", Італія

 

 

13. Антиаритмічні лікарські засоби

13.1. Антиаритмічні засоби I класу

13.1.1. Клас I А

  • Прокаїнамід (Procainamide) *

Фармакотерапевтична група: С01В А02 - антиаритмічні препарати IА класу.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: чинить мембраностабілізуючу дію; гальмує вхідний швидкий потік іонів натрію, знижує швидкість деполяризації у фазу 0, пригнічує провідність, сповільнює реполяризацію; знижує збудливість міокарда передсердь і шлуночків; збільшує тривалість ефективного рефрактерного періоду потенціалу дії (в ураженому міокарді – більшою мірою). Уповільнення провідності, що спостерігається незалежно від величини потенціалу спокою, більше виражено в передсердях і шлуночках, менше – в AV-вузлі; непрямий М-холіноблокуючий ефект порівняно з хінідином і дизопірамідом виражений менше, тому парадоксального поліпшення AV-провідності звичайно не відзначається; впливає на фазу 4 деполяризації мембран клітин, знижує автоматизм інтактного й ураженого міокарда, пригнічує функцію синусного вузла й ектопічних водіїв ритму в деяких хворих; активний метаболіт прокаїнаміду N-ацетилпрокаїнамід має виражену активність антиаритмічних засобів III класу, подовжує тривалість їхнього потенціалу дії; має слабкий негативний інотропний ефект (без істотного впливу на серцевий викид); має ваголітичні й вазодилатуючі властивості, що обумовлює тахікардію й зниження АТ, загального периферичного судинного опору; електрофізіологічні ефекти проявляються в розширенні комплексу QRS і подовженні інтервалів PQ і QT; час досягнення максимального ефекту при прийманні внутрішньо становить 60-90 хв; всмоктується зі шлунка через 15-30 хв, його Смакс після прийому внутрішньо спостерігається через 1 год; ефективна терапевтична концентрація в плазмі крові становить 4-10 мкг/мл; при терапевтичній концентрації 15 % новокаїнаміду перебуває у зв’язаному стані з білками плазми крові, а інша його частина – із тканинами (печінка, нирки, селезінка, легені, м’язи); переважним шляхом біотрансформації новокаїнаміду є N-ацетилювання; основним його метаболітом є N-ацетилновокаїнамід; він повільніше виводиться з організму, ніж новокаїнамід, тому його середня концентрація в 1,5 раза вище, ніж новокаїнаміду; метаболіт чинить однакову з ним антиаритмічну дію; до 90 % новокаїнаміду виводиться із сечею за рахунок клубочкової фільтрації й канальцевої секреції; до 50 % новокаїнаміду виводиться в незміненому вигляді, 8-14 % – у вигляді його дериватів, 7,4-24 % – у вигляді інших метаболітів; через 6-8 год із сечею виводиться 50-60 % препарату; T1/2  - 3-4 год, а його ацетильованої форми – близько 4 год; фармакокінетика змінюється у хворих з порушенням функції нирок, серця й печінки. T1/2  збільшується в 3 рази при зниженні клубочкової фільтрації до 10 мл/хв, у 2 рази – при зниженні хвилинного об’єму серця й ураженні печінки; у хворих із серцевою недостатністю й ІМ препарат погано всмоктується з ШКТ, тому його варто вводити парентерально; в осіб літнього віку дозу новокаїнаміду необхідно зменшити; при в/в введенні час досягнення Смакс становить кілька хв; при концентрації в плазмі 2-4 мг/л новокаїнамід деякою мірою нормалізує ритм серця, 4-10 мг/л – ефективний, більше 8 мг/л – токсичний; близько 15% новокаїнаміду зв’язується з білками плазми; відносно мало гідролізується естеразами плазми; у більшості тканин, крім мозку, концентрація новокаїнаміду вища, ніж у плазмі; при в/в введенні через 1-1,5 год рівень препарату в крові знижується на 50 %; крива “концентрація-час” при такому шляху введення має 2 фази: швидку, зумовлену швидким переходом новокаїнаміду у кров, і повільну, що не залежить від концентрації препарату в крові (середня константа – 5,1 год, T1/2  – 3,5 год); біотрансформується в печінці з утворенням N-ацетилновокаїнаміду (при повільному ацетилюванні – лише 7-12 %, при швидкому – близько 23 %). N-ацетилновокаїнамід діє подібно до новокаїнаміду; виділяється нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції; 50-60 % – у незміненому вигляді; близько 15 % прийнятої дози виявляється в сечі у вигляді N-ацетилновокаїнаміду; 2-10 % – у вигляді параамінобензойної кислоти. T1/2  – 3-4 год, а його ацетилрегульованої форми – близько 4 год; звичайно новокаїнамід не кумулює, але у хворих із серцевою і нирковою недостатністю екскреція його уповільнена і при тривалому застосуванні може статися кумуляція; при нирковій недостатності T1/2  подовжується до 7-17 год (а ацетильованого препарату – до 40 год); при тяжкій печінковій недостатності метаболізм новокаїнаміду подовжується на 1/3; при лужній сечі екскреція новокаїнаміду знижується; при гемодіалізі новокаїнамід і його ацетильований метаболіт діалізують; проходить крізь плаценту і проникає в грудне молоко.

Показання для застосування ЛЗ: пароксизми миготливої аритмії або тріпотіння передсердь, пароксизмальна шлуночкова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія; операції на серці, великих судинах і легенях для попередження й лікування розладів серцевого ритму.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим внутрішньо при шлуночковій екстрасистолії; перша доза становить 0,25-0,5-1,0 г, наступні – 0,25-0,5 г кожні 4-6 год; при пароксизмах миготливої аритмії або тріпотінні передсердь рекомендується застосувати “навантажувальну” дозу препарату – 1,25 г; якщо ця доза неефективна, то через 1 год додатково приймають препарат у дозі 0,75 г і далі через кожні 2 год – у дозі 0,5-1,0 г до купірування пароксизму; при необхідності добова доза може бути доведена до 3 г; дітям новокаїнамід для перорального прийому дозується із розрахунку 40-100 мг/кг/доб; у лікарській формі табл.. застосовують дітям вагою від 10 кг і більше; добову дозу поділяють на 4 прийоми для дітей 1-2 року життя, на 3 прийоми для дітей більш старшого віку; тривалість лікування залежить від ефективності й переносності препарату; при пароксизмальній шлуночковій тахікардії дорослим вводять в/в 0,2-0,5 г за 10 хв під контролем ЕКГ та АТ; у випадку зниження АТ більше ніж на 2 кПа (15 мм рт.ст.) вводять симпатоміметики (мезатон) або введення препарату припиняють; при пароксизмі миготливої аритмії чи мерехтінні передсердь – дорослим вводять по 0,5-1 г в/м 4 р/добу, до припинення нападу, але не більше 3 днів; після відновлення ритму продовжують вводити дорослим по 0,5 г 4 р/добу протягом 2 днів, під контролем ЕКГ і АТ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - депресія, міастенія, запаморочення, головний біль, судоми, сонливість, психотичні реакції із продуктивною симптоматикою, атаксія; ШКТ - гіркота в роті, нудота, блювання, діарея; органи кровотворення й системи гемостазу - лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія з позитивною пробою Кумбса; органи чуття - порушення смаку; серцево-судинна система зниження АТ, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, AV-блокада, асистолія; інше - лікарський червоний вовчак (у 30 % хворих при тривалості терапії більше 6 місяців); АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; передсердно-шлуночкові блокади II і III ступеня, блокада гілок пучка Гіса, виражена серцева недостатність; аритмії, пов’язані з глікозидною інтоксикацією; судинна гіпотензія; ниркова й печінкова недостатність, паркінсонізм, червоний вовчак, БА, міастенія.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 10% по 5 мл в амп., табл. по 0,250 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25оС; термін придатності табл. – 1 рік 6 міс, р-ну – 3 роки.

Торгова назва:

І. Новокаїнамід-Дарниця, Новокаїнамід-Дарниця®,  ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

 

13.1.2. Клас I В

  • Лідокаїн (Lidocaine) *

Фармакотерапевтична група: С01В В01 - антиаритмічний засіб I В кл.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна, анестезуюча.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує проведення не тільки больових імпульсів, але й імпульсів іншої модальності; швидко гідролізується в слаболужному середовищі тканин і після короткого латентного періоду діє протягом 60–90 хв; анестезуюча дія лідокаїну в 2–6 разів сильніша, ніж прокаїну; при місцевому застосуванні розширює судини, не чинить місцевоподразнюючої дії; при запаленні (тканинний ацидоз) анестезуюча активність знижується; ефективний при усіх видах місцевого знеболювання; розширює судини; не проявляє подразнюючої дії на тканини; крім основної місцевоанестезуючої дії, чинить антиаритмічну дію; антиаритмічна активність обумовлена пригніченням фази 4 (діастолічної деполяризації) у волокнах Пуркин’є, зменшенням автоматизму, пригніченням ектопічних осередків збудження; на швидкість швидкої деполяризації (фаза 0) не впливає або незначно знижує; збільшує проникність мембран для іонів калію, прискорює процес реполяризації й скорочує потенціал дії; при застосуванні в середніх терапевтичних дозах не змінює збудливість синусно-передсердного вузла, мало впливає на провідність і скоротливість міокарда; при в/в введенні діє швидко і коротко (10–20 хв); при в/в введенні Смакс досягається практично з моментом введення (“на голці”) і становить 45–90 с, при в/м введенні – через 5–15 хв;  у плазмі зв’язується з білками на 50–80 %; з в’язування лідокаїну з білками плазми значною мірою залежить від концентрації препарату й α-1-ацид глікопротеїну (ААГ) у плазмі; зв’язування з білками плазми збільшується в пацієнтів з уремією і реципієнтів ниркової трансплантації і посилюється після гострого ІМ, що характеризуються збільшенням рівня ААГ; високе зв’язування з білками може зменшувати дію вільного лідокаїну або спричиняти загальне підвищення концентрації препарату в плазмі крові; стабільна концентрація в крові встановлюється через 3–4 год при безупинному в/в введенні (у хворих з г. ІМ – через 8–10 год); терапевтичний ефект розвивається при концентрації 1,5–5 мкг/мл; розподіл швидкий, об’єм розподілу – 1 л/кг; легко проникає крізь гістогематичні бар’єри, включаючи гемато-енцефалічний бар’єр; спочатку надходить у тканини з високим темпом кровопостачання: серце, мозок, нирки, легені, печінка, селезінка; потім – у жирову і м’язову тканини; проникає крізь плаценту, в організмі немовляти виявляється 40–55 % від концентрації препарату в організмі матері; метаболізується за участю мікросомальних ферментів печінки; швидкість метаболізму визначається кровотоком у печінці і, як результат, може бути порушена в пацієнтів після ІМ і/чи із застійною серцевою недостатністю; у результаті біотрансформації лідокаїну утворюються метаболіти – моноетил-гліцинексилідид (МЕГКС) і гліцинексилідид, що мають значно менш виражену антиаритмічну активність; близько 90 % виводиться у формі метаболітів і 10 % – у незміненому вигляді нирками; виведення незміненого препарату із сечею частково залежить від pН сечі; кисла сеча призводить до збільшення частки, виведеної із сечею; T1/2   після в/в болюсного введення – 1,5–2 год (у немовлят – 3 год); при в/в інфузії – до 3 год і більше; метаболіти мають T1/2 – 2 год і 10 год відповідно; при порушенні функції печінки T1/2 може збільшуватися в 2 рази і більш.

Показання для застосування ЛЗ: шлуночкова екстрасистолія і тахіаритмії, у т. ч. при г. ІМ, у післяопераційному періоді.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перед введенням лідокаїну необхідно проводити пробу на чутливість; для досягнення антиаритмічної дії; введення починають з болюсу в/в в дозі 1–2 мг/кг маси тіла протягом 3–4 хв; середня разова доза – 80 мг, максимальна разова доза – 100 мг; потім переходять на краплинну інфузію зі швидкістю 20–55 мкг/кг/хв (максимум 2 мг/хв) у 5 % р-ні глюкози або у фізіологічному р-ні; краплинні інфузії можуть застосовуватися протягом 24–36 год; при необхідності на фоні краплинної інфузії можна повторити в/в введення в дозі 40 мг через 10 хв після першого болюсу. в/м препарат вводять по 2–4 мг/кг (максимальна разова доза – 200 мг) з інтервалами 4–6 год; в окремих випадках використовують більш високі дози – по 600 мг кожні 3–4 год; дітям при аритмії вводять в/в струминно 1 мг/кг зі швидкістю 25–50 мг/хв, через 5 хв можливо повторне введення (сумарна доза не повинна перевищувати 3 мг/кг); при необхідності переходять на інфузійне введення зі швидкістю 30 мкг/кг/хв; максимальна добова доза для дітей визначається масою тіла дитини і становить 4–5 мг/кг для дітей віком старше 3-х років.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:  ЦНС і периферична нервова система - запаморочення, головний біль, слабкість, руховий неспокій, ністагм, втрата свідомості, сонливість, зорові і слухові порушення, тремор, тризм, судоми (ризик їхнього розвитку підвищується на тлі гіперкапнії й ацидозу), с-м “кінського хвоста” (параліч ніг, парестезії) – спричиняє частіше інших місцевоанестезуючих засобів; параліч дихальних м’язів, зупинка дихання, блок моторний і чутливий, респіраторний параліч (частіше розвивається при субарахноїдальній анестезії), оніміння язика (при використанні в стоматології); серцево-судинна система -зниження АТ, тахікардія – при введенні з вазоконстриктором, периферична вазодилатація, колапс, біль у грудній клітці, аритмії, блокада серця, зупинка дихання і серцевої діяльності; АР - шкірний висип, кропивниця (на шкірі й слизових оболонках), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, генералізований ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок; сечовидільна система - мимовільне сечовипускання; система травлення - нудота, блювання, мимовільна дефекація; місцеві реакції при спінальній анестезії – біль у спині, при епідуральній анестезії – випадкове влучення в субарахноїдальний простір; інші - стійка анестезія, зниження лібідо і/чи потенції, пригнічення дихання аж до зупинки, гіпотермія, відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, а також до інших амідних місцевоанестезуючих ЛЗ; тяжкі кровотечі, інфікування місця передбачуваної ін’єкції; захворювання серцево-судинної системи: WPW-синдром; AV-блокада II і III ступеня і порушення внутрішньошлуночкової провідності; синдром Морганьї-Адамса-Стокса; виражена брадикардія; СССВ; кардіогенний шок; значне зниження функції лівого шлуночка; наявність в анамнезі епілептиформних судом на лідокаїн, міастенія; функціональна недостатність печінки, що супроводжується зниженням печінкового кровотоку (хр. серцевій недостатності, цирозі); прогресування серцево-судинної недостатності (звичайно внаслідок розвитку блокад серця і шоку); коагулопатії різного генезу, артеріальна гіпотензія, психоз, істерія.

Форми випуску ЛЗ:  р-н для ін’єкцій 2%,  10%.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С;  термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

І. Лідокаїн-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Лідокаїн- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Лідокаїну гідрохлорид, Одеське ВХФП "Бiостимулятор" у формі ТОВ

ІІ.  Екокаїн, "L.Molteni & C.dei Fratelli Alitti Societa di Esercizio" S.p.A. для "Molteni Dental" s.r.l., Італія

  • Мексилетин (Mexiletine) *

Фармакотерапевтична група: С01В В02 - антиаритмічні препарати IВ класу.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує швидкий трансмембранний потік іонів натрію, має мембраностабілізуючу та місцевоанестезуючу дії; препарат зменшує швидкість деполяризації та автоматизм водіїв ритму, швидкість проведення збудження у волокнах Гіса-Пуркін’є, незначно знижує ефективний рефрактерний період та більшою мірою тривалість потенціалу дії (ПД), підвищує співвідношення ефективного рефрактерного періоду до тривалості ПД; мало впливає на гемодинамічні показники; добре та швидко всмоктується у ШКТ; у плазмі крові препарат на 50–60% зв’язується з білками; 85% метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; екскреція препарату головним чином відбувається з жовчю та лише 10–15% виводиться з сечею у незмінному вигляді; T1/2  - 11 год, при серцевій недостатності або при порушенні функції печінки він може подовжуватись до 25 год, при г. ІМ до 15–17 год, а при тяжкій нирковій недостатності підвищується на 30–35%; препарат проникає через плаценту; потрапляє в грудне молоко.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування шлуночкових екстрасистолій, шлуночкових тахіаритмій.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають спочатку по 400 мг, потім по 200 мг кожні 6–8 год; можливо призначення препарату по 200–300 мг 3 р/добу, за необхідності дозу підвищують на 50–150 мг кожні 3 доби; МДД – 800 мг, при нирковій недостатності – не більше 600 мг; у деяких випадках разову дозу доводиться збільшувати до 600 мг; у подальшому, залежно від терапевтичного ефекту, дозу можна поступово зменшити; термін лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зміни смакових відчуттів, нудота, блювання, діарея, запори, ністагм, порушення акомодації, атаксія, дизартрія, тремор, парестезія, сонливість, сплутаність свідомості, запаморочення; брадикардія, гіпотензія; не виключена аритмогенна дія (розвиток шлуночкових екстрасистолій, мерехтіння передсердь), дерматит, порушення сечовиділення, психози, судоми.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, СССВ, брадикардія, гіпотензія, кардіогенний шок, г. ниркова та печінкова недостатність, вагітність, дитячий вік; у період лактації препарат призначають лише за життєво-необхідних обставин; при цьому необхідно вирішити питання про припинення годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 0,2 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Мексаритм, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

  • Фенітоін (Phenytoin) *

Фармакотерапевтична група: N03A B02 - протисудомні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: протиаритмічна активність реалізується через зниження центральних адренергічних впливів на серце, стабілізацію мембран кардіоміоцитів при збільшенні їх проникності для іонів калію; скорочує рефрактерний період, збільшує тривалість інтервалу QRS; усуває (50−90%) суправентрикулярні і шлуночкові аритмії, спричинені передозуванням серцевих глікозидів, але малоефективний при суправентрикулярних аритміях іншого ґенезу; чіткий ефект відзначається при порушеннях ритму під час наркозу, катетеризації серця, після операцій на серці, тобто коли порушена функція центральних структур, що регулюють активність симпатичної нервової системи; індукує мікросомальні ферменти печінки, посилюючи метаболізм препаратів, які застосовують одночасно; при застосуванні всередину легко всмоктується; швидкість абсорбції відрізняється у різних пацієнтів, тому час досягнення Смакс достатньо варіабельний – 3−15 год; вільно проникає крізь гістогематичні бар’єри і швидко розподіляється по органах і тканинах; проникає в спинномозкову рідину, слину, сперму, шлунковий і кишковий сік, жовч, грудне молоко, крізь плаценту; концентрації в плазмі крові матері дорівнюють концентраціям у плазмі плода; зв’язування з білками плазми − 90% і більше; метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; загальний неактивний метаболіт – 5-(р-гідроксифеніл)-5-фенілгідантоїн; T1/2  - 30 год; встановлено, що метаболізується постійна кількість активної речовини у зв’язку з насиченням ферментної системи, яка відповідає за метаболізм фенітоїну, що настає при досягненні терапевтичних концентрацій; тому незначне підвищення дози може призвести до непропорційно значного підвищення концентрацій активної речовини в плазмі і часу напіввиведення.

Показання для застосування ЛЗ: шлуночкові аритмії (порушення ритму серця, які обумовлені інтоксикацією серцевими глікозидами або інтоксикацією трициклічними антидепресантами; профілактика шлуночкових аритмій після операцій на серці; шлуночкові аритмії під час наркозу, катетеризації серця, коронарографії; порушення ритму, які пов’язані з органічним ушкодженням ЦНС, особливо при епілепсії; вроджений с-м подовженого інтервалу Q-T при неефективності монотерапії β-адреноблокаторами; шлуночкові аритмії на фоні г. ІМ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: всередину при аритмії – по 1 табл. 4 р/добу (ефект проявляється на 3−5 день), потім зменшують до 3 р/добу; для швидкого досягнення терапевтичної концентрації (на  1−2 день) – по 2 табл. 5 разів у перший день, потім по 1 табл. 5 р/добу – на  2−3 день і по 1 табл. 2−3 р/добу – з 4 дня лікування; у дітей добова доза при пероральному прийомі – 2–4 мг/кг/добу..

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС і периферичної нервова система - ністагм, атаксія, сплутаність свідомості, зміни настрою, м’язова слабкість, порушення координації рухів, запаморочення, порушення сну, нерозбірлива мова або заїкання, тремтіння рук, минуща нервозність, периферична невропатія; ШКТ - нудота, блювання, закреп, токсичний гепатит, ушкодження печінки, гіперплазія ясен (частіше спостерігається у пацієнтів віком до  23 років, може виникати протягом перших шести місяців терапії і починається з гінгівіту); система кровотворення - тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, мегалобластна анемія; ендокринна система - гіпертрихоз, укрупнення рис обличчя, включаючи потовщення губ, розширення кінчика носа і висунення нижньої щелепи; обмін речовин - порушення засвоєння глюкози внаслідок інгібірування визволення інсуліну, порушення метаболізму вітаміну D і розвиток гіпокальціємії; кістково-м’язова система - контрактура Дюпюітрена, периферична поліартропатія, можуть розвиватися остеомаляція рахіт (при тривалому застосуванні, відсутності адекватної дієти, достатнього сонячного випромінення в період лікування); АР – шкірний висип, який може бути продромальною ознакою більш тяжких шкірних реакцій (с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), еозинофілія, гарячка, лімфаденопатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: серцева недостатність (с-м Адамса-Стокса, AV-блокада II і III ступеня, СА-блокада, синусова брадикардія); порушення функції печінки і нирок; кахексія; порфірія; гіперчутливість до фенітоїну.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,117 г

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності −4 роки.

Торгова назва:

І. Дифенін, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Дифенін®, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

 

 

13.1.3. Клас I С

  • Пропафенон (Propafenone) *

Фармакотерапевтична група: С01ВС03 – антиаритмічні засоби І класу.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має помірний блокуючий вплив на β-адренорецептори; зменшує максимальну швидкість деполяризації та амплітуду потенціалу дії у волокнах Пуркіньє, не впливає на потенціал спокою; найбільш виражений ефект реєструється в системі Гісса–Пуркіньє; доведена ефективність при органічних ураженнях серця, в тому числі, у пацієнтів, які перенесли ІМ; добре всмоктується після перорального прийому; Смакс досягається через 2–3 год; низька системна біодоступність (5-50%) після однократної дози пояснюється ефектом першого проходження (екстенсивний метаболізм при першому проходженні через печінку); біодоступність збільшується при підвищенні дози; стан рівноважних концентрацій досягається на 3–4 день, біодоступність збільшується на 100%; їжа підвіщує біодоступність препарату; метаболізується в печінці; головний метаболіт 5-ОН-пропафенон має майже таку антиаритмічну активність, як і незмінена субстанція; зв’язування з білками плазми – 85–95%; об’єм розподілення становить 1,1–1,6 л/кг; T1/2  - 2,8–11 год для суб’єктів з екстенсивним метаболізмом і 17 год і більше – для суб’єктів з низьким метаболізмом; лише 1% незміненого препарату виводиться нирками; приблизно 38 % виводиться через нирки, з фекаліями - до 53 % у вигляді метаболітів, протягом 48 год.

Показання для застосування ЛЗ: лікування суправентрикулярних тахіаритмій, таких як AV-вузлова тахікардія, суправентикулярна тахікардія у пацієнтів з WPW с-мом і пароксизмальна форма миготливої аритмії; шлуночкові тахіаритімії тяжкого ступеня.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовані дози для дорослих - терапевтична доза для пацієнтів з масою тіла 70 кг, як правило, становить 450– 600 мг/день (по 150 мг 3 р/добу або по 300 мг, 2 р/добу); у деяких випадках може знадобитися підвищення добової дози до 900 мг (300 мг 3 р/добу) – МДД; пацієнтам з меншою масою тіла необхідно відповідно зменшити дозу; збільшувати дозу рекомендується поступово, з інтервалом 3–4 дні; тривалість лікування визначається клінічним станом хворого.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія, шлуночкова тахікадія, порушення провідності синусового або AV-вузла, брадиартимія, застійна серцева недостатность; у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції міокарда - циркуляторні порушення з постуральною гіпотензією; при прийомі високих доз - скарги з боку ШКТ (втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм і запори, сухість у роті, гіркий присмак, втрата чутливості у ротовій порожнині та парестезія, порушення зору, запаморочення і пропасниця); стомлюваність, головний біль, психічні розлади, такі як тривога та сплутаність свідомості, неспокій та порушення сну; при передозуванні – судоми; екстрапірамідні симптоми та АР (почервоніння, свербіж, екзантема, висип); у пацієнтів, схильних до бронхоспазму, - порушення дихання; підвищення рівнів атинуклеарних а/т, лейкопенія та/або гранулоцитопенія, або тромбоцитопенія, агранулоцитоз; холестаз як реакція надчутливості та/або порушення функції печінки; зниження потенції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: AV-блокада II та III ст. за відсутності кардіостимулятора; блокада правої ножки пучка Гісса одночасно з блокадою однієї з гілок лівої ножки пучка Гісса (біфасцикулярна блокада) за відсутності кардіостимулятора; застійна серцева недостатність; кардіогенний шок (крім аритмогенного); тяжка симптоматична брадикардія (ЧСС < 50 уд/хв); СССВ; артеріальна гіпотензія (при показниках артеріального систолічного АТ <90 мм рт.ст.); гіпокаліємія, гіперкаліємія (не обхідна корекція порушень калієвого обміну до початку лікування); тяжкі хр. обструктивні захворювання легенів; міастенія; гіперчутливість до препарату; тяжка печінкова недостатність.  

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 150 мг, по 300 мг,

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° до 25ºС; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

ІІ. Пропанорм®, "Pro.Med.CS. Praha" a.s., Чеська Республіка

Ритмокард, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

Ритмонорм, "Abbott GmbH & Co. KG", Німеччина

 

13.2. Антиаритмічні препарати II класу

13.2.1. β-адреноблокатори

  • Бісопролол (Bisoprolol) * (див. п.1.1.)
  • Есмолол (Esmolol)

Фармакотерапевтична група: С07А В09 - селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антиангінальна, антигіпертензивна, анти аритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: кардіоселективний блокатор β1-адренорецепторів зі швидким початком і дуже малою тривалістю дії; у терапевтичних дозах не має власної симпатоміметичної і мембранстабілізуючої активності; зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний потік Са2+, зменшує ЧСС, сповільнює провідність, знижує скоротність міокарда; дія препарату починається з моменту введення, максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2 хв після введення і закінчується через 10-20 хв після припинення інфузії; має ензиматично лабільну ефірну ланку, внаслідок чого швидко метаболізується і має короткий час напівжиття в плазмі крові; чинить негативну інотропну дію; T1/2 після в/в введення - 9 хв; метаболізується естеразами еритроцитів до вільного кислого метаболіту ALS-8123, який має слабку (менше 0,1 % від есмололу) β-блокуючу активність; його T1/2  - 3,7 год; менше 2 % препарату виводиться із сечею в незміненому вигляді; кислий метаболіт виводиться із сечею; на 55 % зв'язується з білками плазми крові.

Показання до застосування ЛЗ: суправентрикулярні тахіаритмії, включаючи мерехтіння передсердь, тріпотіння передсердь; синусова тахікардія; тахікардія, АГ, в тому числі під час і після операцій; для швидкої регуляції частоти шлуночкового ритму в пацієнтів з фібриляцією передсердь або тріпотінням передсердь у періоди перед операцією, після операції та в інших випадках, коли потрібно проведення швидкої регуляції частоти шлуночкового ритму з використанням препарату короткої дії; при некомпенсованій синусовій тахікардії, при якій необхідно специфічне втручання для швидкої регуляції ЧСС; не призначений для застосування при хр. станах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: суправентрикулярна тахіаритмія - дозування слід добирати індивідуально, шляхом титрування, при якому кожний крок містить навантажувальну дозу і наступну підтримуючу дозу; навантажувальна доза завжди становить 500 мкг/кг маси тіла (0,05 мл/кг при концентрації препарату 10 мг/мл), яка вводиться протягом 1 хв; ефективною підтримуючою дозою препарату для лікування суправентрикулярної тахіаритмії є 50-200 мкг/кг/хв, хоча використовувалися і такі високі дози, як 300 мкг/кг/хв.; для невеликої кількості пацієнтів достатньою є доза 25 мкг/кг/хв; схема початку лікування і підтримуючої терапії - навантажувальна доза 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв, потім підтримуюча доза 50 мкг/кг/хв протягом 4 хв; при позитивному результаті - підтримуюча доза 50 мкг/кг/хв.; при негативному результаті протягом 5 хв -  повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв; підвищити підтримуючу дозу до 100 мкг/кг/хв протягом 4 хв; при позитивному результаті - підтримуюча доза 100 мкг/кг/хв.; при негативному результаті протягом 5 хв - повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв; підвищити підтримуючу дозу до 150 мкг/кг/хв протягом 4 хв; при позитивному результаті: введення підтримуючої дози 150 мкг/кг/хв.; при негативному результаті - повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хв; підвищити підтримуючу дозу до 200 мкг/кг/хв і залишити на цьому рівні; при досягненні бажаного ступеня зниження ЧСС або граничного рівня безпеки, необхідно припинити введення навантажувальної дози і знизити базовий інтервал дозування при підтримуючому введенні з 50 мкг/кг/хв до 25 мкг/кг/хв або ще нижче; за необхідності інтервал між кроками титрування можна збільшити з 5 до 10 хв; з появою побічних реакцій можна знизити дозування препарату або припинити введення; фармакологічні побічні реакції повинні припинитися протягом 30 хв.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна системи - безсимптомна гіпотензія, симптоматична гіпотензія (потовиділення, запаморочення), порушення периферичного кровообігу, блідість, приплив крові до обличчя, брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), біль у грудях, непритомність, набряк легенів і AV-блокада, брадикардія/синусова пауза/асистолія; ЦНС - запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, головний біль, психомоторне збудження, відчуття втоми, парестезії, астенія, депресія, порушення мислення, занепокоєння, анорексія, судоми; органи дихання - бронхоспазм, утруднення дихання, задишка, назальна гіперемія, хрипи; ШКТ – нудота, блювання, диспепсія, закреп, сухість у роті і відчуття дискомфорту в ділянці живота, порушення смакових відчуттів; шкіра (у місці введення) - побічні реакції в місці ін'єкції, включаючи запалення і ущільнення, набряки, почервоніння або зміна забарвлення шкіри, печіння в місці ін'єкції, тромбофлебіт і місцевий некроз шкіри при екстравазації; інше - затримка сечі, порушення мовлення, зору, біль у міжлопатковий ділянці, озноб і пропасниця; у періопераційному періоді - брадикардія і бронхоспазм.

Протипоказання до застосування ЛЗ: виражена брадикардія (ЧСС менше 50); СССВ; AV- і СА-блокада II - III ступеня; кардіогенний шок; г. серцева недостатність; гіперчутливість до препарату; вік до 18 років (безпека і ефективність застосування препарату не встановлені).

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 10 мг/мл по 10 мл у фл.; конц. для приготування р-ну для інфузій, 250 мг/мл по 10 мл в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С,термін придатності - 2 роки

Торгова назва:

ІІ. Бревіблок 10 мг/мл®, Бревіблок 250 мг/мл, Baxter Healthcare Limited,  Індія

  • Метопролол (Metoprolol) (див. п.1.1.) *
  • Пропранолол (Propranolol) (див. п.1.2.) *

 

13.3. Антиаритмічні препарати III класу

  • Аміодарон (Amiodarone) *

Фармакотерапевтична група: С01B D01 - антиаритмічні препарати ІІІ класу.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: подовжує ІІІ фазу потенціалу дії серцевих клітин в основному за рахунок уповільнення току в калієвих каналах; спричиняє брадикардичний ефект в результаті зниження автоматизму синусового вузла; така дія не є антагоністичною щодо   до атропіну; має неконкурентну α- та β-антиадренергічну дію; уповільнює провідність у СА-вузлі, передсердях та AV-вузлі, що більш виражено при прискоренні ритму; не змінює   внутрішньошлуночкову провідність; збільшує рефрактерний період та зменшує збудливість міокарда на передсердному, АV-вузловому та шлуночковому рівнях; уповільнює провідність та подовжує рефрактерний період у додаткових AV-шляхах; зменшує споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження   периферичного опору та зменшення ЧСС; збільшує коронарний кровотік завдяки безпосередньому впливу на гладку мускулатуру артерій міокарда та підтримує серцевий викид шляхом зниження АТ та периферичного опору, не виявляючи будь-яких негативних інотропних ефектів; у пацієнтів, які нещодавно перенесли ІМ або страждають на хр. серцеву недостатність, що приймали середню щоденну підтримуючу дозу від 200 до 400 мг значно знижується загальний показник смертності та смертність від порушень серцевого ритму;  повільно виводиться; біодоступність після перорального застосування у різних пацієнтів коливається від 30% до 80%; після одноразового прийому Смакс досягається через 3–7 год; терапевтична дія досягається в середньому протягом 1 тижня після початку прийому препарату (від декількох днів до двох тижнів); T1/2  тривалий, має досить високий рівень міжіндивідуальної варіабельності (від 20 до 100 днів); впродовж перших днів лікування цей препарат накопичується у більшості тканин організму, особливо у жировій тканині; виведення починається через декілька днів, а рівновага між надходженням та виведенням досягається впродовж декількох місяців із індивідуальними коливаннями; такі характеристики пояснюють необхідність застосування навантажувальної дози з метою швидкого накопичення препарату у тканинах організму, що необхідно для досягнення терапевтичного ефекту; частина йоду вивільняється з препарату та виявляється в сечі у формі йодиду; 6 мг йоду за добу відповідає добовій дозі аміодарону 200 мг; решта частина препарату, тобто більша частина йоду, виводиться з фекаліями після метаболізму у печінці; незначне виведення препарату із сечею дозволяє призначати його звичайні дози хворим із порушенням функції нирок; після відміни лікування виведення з організму триває впродовж кількох місяців; після відміни препарату його дія продовжується від 10 днів до 1 місяця; кількість в/в введеного аміодарону в крові швидко знижується при одночасному насиченні тканин препаратом; максимум активності досягається через 15 хв після в/в введення препарату та зникає приблизно через 4 год.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика рецидивів шлуночкової тахікардії, яка   становить загрозу для життя хворого; симптоматичної шлуночкової тахікардії, яка призводить до непрацездатності; суправентрикулярної тахікардії, що потребує лікування, та у тих випадках, коли інші препарати не мають терапевтичного ефекту або протипоказані; фібриляції шлуночків; ІХС та/або порушення функції лівого шлуночка.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна рекомендована доза для дорослих становить по 200 мг  3 р/добу впродовж 8–10 днів; у деяких випадках на початку лікування можуть застосовуватися вищі дози (4–5 табл./добу), які приймають впродовж нетривалого періоду часу та під електрокардіографічним контролем; підтримуюче лікування (слід застосовувати мінімально ефективну дозу) - залежно від реакції хворого на застосування препарату підтримуюча доза для дорослих може становити від ½ табл./добу (1 табл. кожні 2  дні) до 2 табл./добу; в/в введення призначається, коли потрібно швидке отримання ефекту препарату або якщо неможливо його пероральне застосування; препарат можна вводити тільки на ізотонічному (5%) р-ні глюкози; навантажувальна доза звичайно становить 5 мг/кг маси тіла хворого і вводиться тільки в р-ні глюкози від 20 хв до 2 год; введення можна повторювати 2-3 рази протягом 24 год; швидкість інфузії потрібно коригувати відповідно до результатів; терапевтичний ефект препарату виявляється протягом перших хв введення та потім поступово знижується після його завершення, тому необхідна підтримуюча інфузія; підтримуюча доза - 10-20 мг/кг/добу (в середньому від 600 до 800 мг на добу) в 250 мл р-ні глюкози протягом декількох днів; МДД – 1 200 мг/добу; з першого дня інфузії необхідно почати перехід на пероральний прийом препарату (по 3 табл./добу); за необхідності цю дозу можна збільшити до 4-5 табл./добу; для дітей старше 3 років рекомендовано - 5 мг/кг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ушкодження   зору - мікровідкладення в ділянці рогівки, які у дорослих виникають майже постійно, і найчастіше локалізуються в зоні під зіницею, однак їх поява не є протипоказанням для продовження лікування, порушення зору у вигляді виникнення забарвленого ореола при яскравому світлі або затуманювання зору, нейропатія зорового нерва (неврит зорового нерва), що супроводжується нечіткістю зору, зниженням гостроти зору та папілярним набряком на очному дні; ушкодження шкіри – фото сенсибілізація (поява пігментації шкіри бузкового чи синювато-сірого кольору, що повільно зникає (протягом від 10 до 24 місяців)  при тривалому застосуванні високих щоденних доз), еритема висипання на шкірі, ексфоліативний дерматит, випадання волосся; щитовидна залоза - збільшення рівня Т4 при нормальному або дещо зниженому рівні Т3 за відсутності клінічних ознак дистиреозу, класична форма гіпотиреозу (збільшення маси тіла, чутливість до холоду, апатія, сонливість, підвищення рівня тиреотропного гормону); гіпертиреоз (незначна   втрата маси тіла нез’ясованої етіології, зменшення антиангінальної та/або антиаритмічної ефективності препарату); в осіб літнього віку можуть спостерігатися психічні розлади чи навіть тиреотоксикоз; легеневі симптоми - дифузна інтерстиціальна або альвеолярна пневмопатія та облітеруючий бронхіоліт з пневмонією,   задишка при навантаженнях, сухий кашель; втома, втрата маси тіла, незначне підвищення t° тіла; плеврит на фоні інтерстиціальної пневмонії; бронхоспазм, зокрема у пацієнтів, хворих на БА, г. респіраторний дистрес-с-м, крововиливи в легені; ЦНС і периферична нервова система -- тремор або інші екстрапірамідні симптоми; порушення сну, включаючи кошмарні сновидіння; сенсорні, моторні чи змішані периферичні нейропатії, міопатія, сенсорні, моторні чи змішані периферичні нейропатії та міопатії, мозочкова атаксія; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія; головний біль; помірне та ізольоване підвищення рівня трансаміназ (у       1,5–3 рази), г. ушкодження печінки, хр. ушкодження печінки під час тривалого лікування; кардіологічні симптоми - помірна, дозозалежна брадикардія, СА- та AV-блокада різного ступеня, зупинка синусового вузла (при дисфункції синусового вузла, у пацієнтів літнього віку); ШКТ - нудота, блювання, порушення смаку; вплив на репродуктивну систему – епідидиміт; судинні симптоми – васкуліт; вплив на   кровоносну та лімфатичну систему – тромбоцитопенія; імунна система - ангіоневротичний набряк (набряк Квінке); ниркова недостатність, що супроводжується помірним підвищенням рівня креатиніну.

Протипоказання до застосування ЛЗ: синусова брадикардія та СА-блокада серця за відсутності корекції штучним водієм ритму серця (кардіостимулятором).СССВ за відсутності корекції штучним водієм ритму серця (ризик зупинки синусового вузла); порушення провідності високого ступеня за відсутності корекції штучним водієм ритму; гіпертиреоз; гіперчутливість до йоду, аміодарону або до будь-якого компонента препарату; І і ІІ триместри вагітності; період годування груддю; комбінація з препаратами, здатними викликати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «torsade de pointes» антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічними препаратами класу ІІІ (соталол, дофетилід, ібутилід);  іншими ЛЗ, такими як бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), мізоластин, моксифлоксацин, спіраміцин (в/в), вінкамін (в/в); сультопридом.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,2 г, р-н для ін`єкцій 5% по 3 мл (150 мг) в амп.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15ºС - 25°С; термін придатності р-ну - 2 роки, табл. – 3 роки.

Торгова назва:

І. Амідарон, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

Аміодарон, ВАТ "Вітаміни"

Аритміл, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Кардіодарон- Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Міоритміл-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Аміодарон, "Balkanpharma-Dupnitza AD", Болгарія

Аміокордин, Аміокордин®, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Кордарон®, "Sanofi Winthrop Industrie", Франція

Кордарон®, "Sanofi-Winthrop Industrie" для "SANOFI-AVENTIS", Франція/Франція

Кордарон®, "Sanofi Winthrop Industrie"; "CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd. ("CHINOIN Private Co. Ltd.") для "SANOFI -AVENTIS", Франція/Угорщина/Франція

  • Соталол (Sotalol) *

Фармакотерапевтична група: С07А А07 – неселективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антиаритмічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: діє на β1 і β2 – адренорецептори; має виражену антиаритмічну дію, механізм якої полягає у збільшенні тривалості потенціалу дії та рефрактерного періоду на всіх ділянках провідникової системи серця (ІІІ клас антиаритмічних препаратів); зменшує ЧСС та скоротливість міокарда, зменшує автоматизм синусного вузла, уповільнює AV-провідність; блокуючи β2 – адренорецептори, підвищує тонус гладенької мускулатури бронхів, судин; після перорального застосування 75 - 90% абсорбується із ШКТ; внаслідок відсутності ефекту первинного печінкового проходження абсолютна біодоступність дорівнює 75 - 90%; час досягнення Смакс становить 2 - 3 год; об’єм розподілу дорівнює 1,6 - 2,4 л/кг; не зв’язується з білками плазми; до 75 - 90% прийнятої дози виводиться нирками в незміненому вигляді, решта – з калом; нирковий кліренс дорівнює 120 мл/хв; T1/2  - 10 - 20 год; при нирковій недостатності він подовжується до 42 год, що потребує зниження дози препарату; препарат видаляється при гемодіалізі.

Показання для застосування ЛЗ: суправентрикулярні тахіаритмії, які супроводжуються клінічною симптоматикою (у тому числі AV-/вузлові/пароксизмальні тахікардії при с-мі WPW або пароксизмі миготливої аритмії); профілактика пароксизмів мерехтіння і тріпотіння передсердь після відновлення синусового ритму; шлуночкові порушення серцевого ритму, які супроводжуються клінічною симптоматикою (тахіаритмії) та їх профілактика при доведеній ефективності; аритмії, спричинені надмірною циркуляцією катехоламінів або підвищеною чутливістю до катехоламінів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в процесі лікування рекомендований регулярний контроль ЕКГ - за умови збільшення тривалості QRS; подовження інтервалу QT більше як на 25% та/або більше як на 500 мсек; подовження інтервалу PQ, більше як на 50%; появи/збільшення кількості нападів аритмії, необхідна корекція дозування або відміна препарату; лікування тахіаритмій - рекомендована початкова доза становить 40 мг 2 р/добу, в подальшому, препарат призначають у добовій дозі 160 - 320 мг, розділеній на 2 - 3 прийоми, за необхідності, дозу препарату можна підвищити до максимальної – 160 мг 3 р/добу; шлуночкові порушення серцевого ритму - початкова доза дорівнює 80 мг x 2 р/добу, добову дозу можна збільшити до 80 мг 3 р/добу або до 160 мг 2 р/добу, у випадку недостатньої ефективності, при лікуванні аритмій, які загрожують життю пацієнта, добова доза може бути збільшена до 480 мг і розподілена на 2 прийоми (призначення такої дози потребує оцінки співвідношення потенційних користі і ризику щодо можливості тяжких побічних реакцій); фібриляція передсердь - початкова доза становить 80 мг 2 р/добу, добову дозу можна збільшити до 80 мг 3 р/добу; якщо у пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь ефективність лікування недостатня, дозу можна збільшити до максимальної – 160 мг 2 р/добу (рекомендовано збільшувати з 2 - 3-денними інтервалами); при тяжкій нирковій недостатності рекомендується застосування препарату тільки за умов регулярного контролю ЕКГ і концентрації препарату в сироватці - якщо кліренс креатиніну знижується до значень 10 - 30 мл/хв (сироватковий креатинін 2 - 5 мг/дл), рекомендується зниження дози на 50% і подовження інтервалу між прийомами препарату до 36 - 48 год; раптова відміна препарату може спричинити різке загострення захворювання, с-м “відміни” (особливо у пацієнтів з ІХС та/або аритмією), тому за необхідності лікування слід припиняти поступово; тривалість курсу лікування визначається залежно від клінічного перебігу захворювання та стану пацієнта; внаслідок відсутності достатнього терапевтичного досвіду застосовувати препарат для лікування дітей не рекомендується.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна системи - біль за грудниною, надмірне зниження АТ, ортостатичні реакції, посилення серцевої недостатності, набряки, брадикардія, аритмії, порушення AV-провідності, аномалії ЕКГ, синкопальний або пресинкопальний стани, збільшення кількості нападів стенокардії і порушення периферичної перфузії; можливі проаритмогенні ефекти (посилення існуючих/поява нових порушень серцевого ритму); шлуночкова тахіаритмія; ШКТ - порушення смаку, біль у животі, нудота, блювання, діарея, диспепсії, ксеростомія; порушення метаболізму - гіпоглікемія; збільшення загального холестерину і тригліцеридів; ЦНС - вертиго, головний біль, відчуття втоми, слабкість, порушення сну, різка зміна настрою, парестезії та відчуття холоду в кінцівках, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивний стан; реакції підвищеної чутливості - еритема, свербіж, екзантема, алопеція, анафілактичні реакції, пропасниця, псоріазоподібна екзантема, поява/ прогресування симптомів псоріазу; респіраторна система – диспное, задишка, бронхоспазм, алергічний бронхіт з фіброзом; органи зору – дизопія, кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт, зменшення сльозовиділення; органи слуху - тимчасове порушення слуху; опорно-руховий аппарат - біль у м’язах і суглобах, м’язовий спазм або міастенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: хр. серцева недостатність; г. ІМ; шок; артеріальна гіпотензія; AV-блокада ІІ і ІІІ ступеня; СА-блокада; СССВ; брадикардія (при ЧСС менше 50 уд/хв); подовження інтервалу QT; облітеруючі захворювання судин; обструктивні захворювання дихальних шляхів; метаболічний ацидоз; набряк гортані; тяжкий алергічний риніт; нелікована феохромоцитома; гіпокаліємія та гіпомагніємія; гіперчутливість до препарату та сульфоніламідів; рідкісна спадкова форма непереносимості галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; для пацієнтів, які лікуються соталолом (за винятком інтенсивного медикаментозного лікування), протипоказано в/в введення антагоністів кальцію типу верапамілу і дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,04 г, по 0, 08 г, по 0,16 г.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ºС; термін придатності – 5 років.

Торгова назва:

І. Соритмік, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

Соталол-Апо, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Сотагексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина

 

13.4. Антиаритмічні препарати IV класу

13.4.1. Антагоністи кальцію

  • Верапаміл (Verapamil) *

Фармакотерапевтична група: С08DA01 - селективні антагоністи кальцію з переважаючою дією на серце, похідне фенілалкіламіну.

Основна фармакотерапевтична дія: антиритмічна, гіпотензивна, анти ішемічна, антиангінальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладеньких м’язів судин; безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда та зменшення постнавантаження; завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приток крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається; антигіпертензивна ефективність препарату обумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення ЧСС в якості рефлекторної відповіді; препарат має виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії, затримує проведення імпульсу в AV-вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується; приблизно 90% зв’язується з білками плазми; внаслідок екстенсивного метаболізму верапамілу утворюється велика кількість метаболітів; з метаболітів тільки норверапаміл є фармакологічно активним (приблизно 20% від гіпотензивної активності верапамілу); при в/в введенні T1/2 двофазний: ранній – майже 4 хв, кінцевий – 2 – 5 год; антиаритмічна дія при в/в введенні розвивається протягом 1 – 5 хв (як правило, менше 2 хв), гемодинамічні ефекти – протягом 3 – 5 хв; при в/в введенні антиаритмічна дія триває приблизно 2 год, гемодинамічна – 10 – 20 хв; у пацієнтів з порушеннями функції печінки виведення верапамілу уповільнюється; приблизно 70% верапамілу виводиться у вигляді метаболітів нирками, лише 3 – 4% препарату виводиться у незміненому вигляді; завдяки цьому порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику верапамілу; до 16% препарату виводиться з випорожненнями; швидко та майже повністю всмоктується в тонкому кишечнику; ступінь всмоктування становить 90 – 92 %; Смакс досягається через 1 - 2 год після прийому дози; T1/2  - 3 - 7 год; T1/2  збільшується у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об’єму розподілення. Середня абсолютна біодоступність у здорових суб’єктів після однократного прийому препарату становить 22%, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження; біодоступність збільшується у 1,5 – 2 рази після багаторазового прийому.

Показання для застосування ЛЗ: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/миготіння передсердь (за винятком с-му WPW); нестабільна стенокардія у пацієнтів, яким не показані нітрати та /або β-блокатори, включаючи вазоспастичну стенокардію, варіантну стенокардію, стенокардію Принцметала; лікування підвищеного АТ - при гіпертонічних кризах; у педіатричній практиці р-н для ін’єкцій застосовують при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в введення повинно здійснюваться повільно (не менше 2 хв) під контролем ЕКГ та АТ; пацієнти, які одержували верапаміл в/в як стартове лікування нестабільної стенокардії, мають бути якнайшвидше переведені на прийом верапамілу перорально; рекомендовані дози для дорослих та підлітків з вагою понад 50 кг - початкова доза становить 5 мг (2 мл р-ну для ін’єкцій); за необхідності через 5 – 10 хв вводять ще 5 мг; якщо необхідно, можливо подальше крапельне введення 5 – 10 мг, розведеного у фізіологічному р-ні, тривалістю 1 год; іншим р-ном для розведення може бути 5% р-н глюкози з рН < 6,5; середня добова доза не повинна перевищувати 100 мг; у пацієнтів з порушеною функцією печінки біодоступність верапамілу значно збільшується, тому дозу визначають з особливою обережністю; рекомендовані дози для дітей - при тахікардії, пов’язаній з серцевою недостатністю (перед в/в введенням верапамілу, р-ну для ін’єкцій необхідно провести дигіталізацію); дітям віком 0 – 1 рік - лікування призначають тільки за життєвими показаннями, якщо немає альтернативного лікування; новонароджені - 0,75 – 1,0 мг верапамілу гідрохлориду, що відповідає 0,3 – 0,4 мл р-ну для ін’єкцій; грудні діти - 0,75 – 2,0 мг верапамілу гідро хлориду (0,3 – 0,8 мл р-ну для ін’єкцій); 1 – 5 років - 2,0 – 3,0 мг верапамілу гідрохлориду (0,8 – 1,2 мл р-ну для ін’єкцій); 6 – 14 років - 2,5 – 5,0 мг верапамілу гідрохлориду (1 – 2 мл р-ну для ін’єкцій); введення препарату припиняють одразу після настання ефекту; дозування для таблетованої форми верапамілу (дорослі та підлітки вагою більше ніж 50 кг) - коронарна хвороба серця – рекомендоване дозування - в межах (120 мг)-240 мг-480 мг на день в 3-4 разових дози, відповідно; застосування препарату показане пацієнтам, в яких достатня ефективність препарату відчувається вже після прийому невеликих доз (наприклад, хворі з порушеннями функції печінки або літні люди); АГ - рекомендоване дозування становить в межах (120 мг)-240 мг-360 мг/добу – 3 разові дози, відповідно; пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія, мерехтіння предсердь/тріпотіння передсердь - рекомендоване дозування становить в межах (120 мг)-240 мг-480 мг/добу – 3-4 разові дози, відповідно; діти (тільки при порушеннях послідовності серцевих ударів) дошкільного віку до 6-ти років - рекомендоване дозування в межах 80 мг -120 мг/добу –2- 3 разові дози, відповідно; діти шкільного віку 6-14 років - рекомендоване дозування в межах 80 мг-360 мг/добу –2- 4 разові дози, відповідно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: обмін речовин - зменшення толерантності до глюкози; психічний стан - втомленість, нервозність; ЦНС - запаморочення, обнубіляція свідомості, сонливість; парастезія, невропатія  та тремор, судоми(спазми), екстрапараиідальний с-м (см Паркінсона, хореоатетоз, дистональний с-м); серцево-судинна система - виникнення серцевої недостатньості або погіршення вже існуючої серцевої недостатньості, надмірне падіння АТ та /або ортостатичні порушення регуляції, синусова брадикардія, AV-блокада, набряк щиколотки, припливи, почервоніння шкіри та відчуття тепла, прискорене серцебиття,тахікардія, зупинка синусу з асистолією; дихальні шляхи – бронхоспазми; вухо та лабіринт - шум у вухах;  ШКТ - нудота, позови до блювот, почуття наповненості(шлунку), запор, блювоти, кишкова непроходимість, гінгівальна гиперплазія (гінгівіт, кровоточивість); печінка - алергічно зумовлений гепатит з реверсивним підвищенням  печінкових ферментів; шкіра та слизова оболонка (АР) - еритема, свербіння шкіри, кропив’янка, макульозно-папульозні шкірні висипання, еритромелалгія, пурпура, набряк Квінке, с-м Стівенса-Джонсона, фото дерматит; руховий апарат: біль в суглобах, біль в м’язах, м’язова слабкість, загострення міостенії (Myastenia gravis), с-му Ламберта-Ітона, прогресуючої м’язової дистрофії Дюшена; молочна залоза та репродуктивні органи – імпотенція, гінекомастія внаслідок тривалого лікування у хворих літнього віку,  підвищення рівня пролактину, галакторея; загалом - головний біль.

Протипоказання до застосування ЛЗ: кардіогенний шок; г. ІМ з ускладненнями (брадикардія, гіпотензія, серцева недостатність); СА- або AV-блокада II і III ступенів, СССВ, застійна серцева недостатність, фібриляція/тріпотіння передсердь із супутнім с-мом WPW (ризик виникнення шлуночкової тахікардії);  гіперчутливість до препарату; одночасний прийом з β-блокаторами (крім реанімаційних заходів); г. коронарна недостатність - в/в введення препарату повинно бути ретельно обґрунтованим (необхідно виключити можливість ІМ); період вагітності та лактації; маніфестна серцева недостатність.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій, 5 мг/2 мл по 2 мл в амп., табл., вкриті плівковою оболонкою, по 40 мг, по 80 мг, табл., вкриті оболонкою, пролонгованої дії по 240 мг, капс. по 0,04 г, капс. пролонгованої дії по 180 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 °С; термін зберігання -  5 років.

Торгова назва:

І. Верапаміл-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

Верапаміл-М, ВАТ "Монфарм"

Верапамілу гідрохлорид, Вератард, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

ІІ. Ізоптин®, "Abbott GmbH & Сo KG", вироблено "EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg.KG" для "Abbott Laboratories S.A.", Німеччина/ Австрія/Швейцарія

Ізоптин®, Ізоптин® SR,  "Abbott GmbH & Co. KG", Німеччина

Верапаміл, ВАТ "Щолківський вітамінний завод", м.Щолково-1, Московська обл., Російська Федерація

Верогалід УК 240 мг, "IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка

Лекоптин, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

Фіноптин, "Orion Corporation", Фінляндія

  • Дилтіазем (Diltiazem) *(див. п.3.2.)

 

Інші засоби

Комбіновані препарати

  • Магнію аспарагінат + калію аспаргінат (Potassium and magnesium aspartate) **

І. Аспаркам, р-н для ін'єкцій, 1 мл р-ну містить магнію аспарагінату безводного - 40.0 мг (еквівалентно 3.37 мг магнію), калію аспаргінату безводного - 45.2 мг (еквівалентно 10.33 мг калію), табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (36.2 мг іона калію), виробництва АТ "Галичфарм"

Аспаркам, табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 36.2 мг іона калію), виробництва ВАТ "Луганський ХФЗ"

Аспаркам, табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 36.2 мг іона калію), виробництва ВАТ "ХФЗ "Червона зiрка"

Аспаркам, табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 36.2 мг іона калію), виробництва ТОВ "Стиролбіофарм"

Аспаркам, табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 36.2 мг іона калію), виробництва ВАТ "Лубнифарм"

Аспаркам- Здоров'я, табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 36.2 мг іона калію), виробництва ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

Аспаркам, р-н для ін'єкцій, 1 мл р-ну містить магнію аспарагінату безводного - 40.0 мг (еквівалентно 3.37 мг магнію), калію аспаргінату безводного - 45.2 мг (еквівалентно 10.33 мг калію), табл., 1 табл. містить магнію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 11.8 мг іона магнію), калію аспарагінату - 0.175 г (відповідає 36.2 мг іона калію), виробництва ВАТ "Фармак"

Калію і магнію аспарагінат, р-н для інфузій, 1 мл р-ну містить кислоти D,L-аспарагінової - 15.16 мг, калію гідроокису - 3.283 мг, магнію окису - 1.116 мг, виробництва Дочірнє підприємство "ЧПК-Фарма" ТОВ "Черкаська продовольча компанія"

Калію і магнію аспарагінат, р-н для інфузій, 1 мл розчину містить: кислоти D,L-аспарагінової - 15.16 мг, калію гідроокису - 3.283 мг, магнію окису - 1.116 мг, виробництва Дочірнє підприємство "Львівдіалік" ДАК "Укрмедпром"

ІІ. Панангін, табл., вкриті оболонкою, 1 табл. містить магнію аспарагінату безводного 140 мг (еквівалентно 11,8 мг іона магнію); калію аспарагінату безводного 158 мг (еквівалентно 36, 2 мг іона калію), р-н для ін'єкцій, 1 мл р-ну містить магнію аспарагінату безводного - 40.0 мг (еквівалентно 3.37 мг магнію), калію аспаргінату безводного - 45.2 мг (еквівалентно 10.33 мг калію),вирорбництва "Gedeon Richter Plc.", Угорщина

 

14. Лікарські засоби, які впливають на згортання крові

та функцію тромбоцитів

14.1. Антикоагулянти прямої дії

14.1.1. Нефракціонований стандартний гепарин

  • Гепарин натрій* (Heparin sodium) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.1.2. Низькомолекулярні фракціоновані гепарини

  • Далтепарин натрію* (Dalteparine sodium) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)
  • Еноксапарин натрію* (Enoxaparin sodium) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)
  • Надропарин кальцій* (Nadroparin calcium) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.1.3. Похідні синтетичних пентасахаридів

  • Фондапаринукс натрію (Fondaparinux sodium) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.1.4. Інгібітори тромбіну прямої дії

  • Бівалірудин (Bivalirudinum) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.2. Антикоагулянти непрямої дії

14.2.1. Похідні кумаринів

14.2.1.1. Похідні монокумаринів

  • Варфарин* (Warfarinum) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

14.2.1.2. Похідні індандіону

  • Феніндион* (Phenindiоnе) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.3. Антиагреганти

14.3.1. Препарати ацетилсаліцилової кислоти

  • Ацетисаліцилова кислота (Acetylsalicylic acid)* **

Фармакотерапевтична група: N02BA01- антитромботичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: дезагрегантна, аналгетична, жарознижувальна, протизапальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: пригнічує агрегацію тромбоцитів шляхом блокування синтезу тромбоксану А2; механізм її дії полягає у незворотній інактивації ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1); зазначений інгібуючий ефект особливо виражений для тромбоцитів, оскільки вони не здатні до ресинтезу вказаного ферменту; визнають також, що ацетилсаліцилова кислота виявляє й інші інгібуючі ефекти на тромбоцити; завдяки зазначеним ефектам, її застосовують при багатьох судинно-васкулярних захворюваннях; після прийому внутрішньо кислота ацетилсаліцилова швидко і повністю всмоктується зі ШКТ; під час та після абсорбції вона перетворюється на основний активний метаболіт - кислоту саліцилову; Смакс ацетилсаліцилової кислоти досягається через 10 - 20 хв, саліцилатів - 20 - 120 хв відповідно; завдяки кишково-розчинній оболонці табл по 0,1 г, 0,3 г вивільнення активної речовини здійснюється не в шлунку, а в лужному середовищі кишечнику, тому абсорбція ацетилсаліцилової кислоти уповільнюється до 3-6 год після застосування табл., вкритої кишково-розчинною оболонкою, порівняно зі звичайною табл.; ацетилсаліцилова і саліцилова кислоти повністю зв’язуються з білками плазми крові й швидко розподіляються в організмі; саліцилова кислота проникає через плаценту, а також потрапляє в грудне молоко; саліцилова кислота зазнає метаболізму в печінці; кінетика виведення саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки метаболізм обмежений активністю ферментів печінки; T1/2  залежить від дози і зростає від 2 - 3 год при застосуванні низьких доз до 15 год - при застосуванні високих доз; саліцилова кислота та її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.

Показання для застосування ЛЗ: для зниження ризику смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда; смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда; транзиторних ішемічних атак (ТІА) та інсульту у пацієнтів з ТІА; захворюваності і смерті при стабільній і нестабільній стенокардії; для профілактики тромбозів і емболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика (РТСА), ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування (CABG), артеріовенозне шунтування); тромбозів глибоких вен і емболій легень після довготривалої іммобілізації (після хірургічних операцій); ІМ у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (ЦД, контрольована АГ) та особам із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік та ін.); для вторинної профілактики інсульту.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають дорослим та дітям старше 16 років внутрішньо до їди; для зниження ризику смерті в пацієнтів із підозрою на г. ІМ застосовують препарат у дозі 100 мг/добу; для зниження ризику смерті в пацієнтів, які перенесли ІМ застосовують 100 мг/добу; для вторинної профілактики інсульту застосовують препарат у дозі 100 мг/добу; для зниження ризику ТІА та інсульту в пацієнтів з ТІА застосовують 100 - 200 мг/добу; для зниження ризику розвитку захворювання і смерті у пацієнтів зі стабільною і нестабільною стенокардією: від 100 мг/добу; для профілактики тромбозів і емболій після операцій на судинах (черезшкірна транслюмінарна катетерна ангіопластика, ендартеректомія сонної артерії, аортокоронарне шунтування, артеріовенозне шунтування) застосвують від 100 мг до 300 мг на добу; для профілактики тромбозів глибоких вен і емболій легень після довготривалого стану імобілізації (після хірургічних операцій) - 100 – 200 мг/добу або 300 мг/добу через день; для профілактики інфаркту міокарда в пацієнтів із високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (ЦД, контрольована АГ) та особам з багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік) застосовують 100 мг/добу; дозування 300 мг на добу може короткочасно застосовуватися за терапевтичними показаннями.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - диспепсія, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль, запалення ШКТ, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, які можуть в поодиноких випадках, спричинити шлунково-кишкові геморагії і перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами; підвищення ризику розвитку кровотеч (інтраопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен,  геморагії ШКТ, мозкові геморагії); геморагії можуть призвести до г. і хр. постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами (астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія); гіперчутливість до саліцилатів – АР (висип, кропив’янка, набряк, свербіж); у хворих на БА - збільшення частоти виникнення бронхоспазму; АР, які потенційно вражають шкіру, респіраторний тракт, ШКТ і кардіоваскулярну систему; дуже рідко - тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок; транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки; запаморочення і дзвін у вухах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до саліцилатів; хр. астма, спричинена застосуванням саліцилатів або НПЗЗ в анамнезі; г. пептичні виразки; геморагічний діатез; виражена ниркова недостатність; виражена печінкова недостатність; виражена серцева недостатність; комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше; III триместр вагітності.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 30 мг, по 80 мг, по 100 мг, по 325 мг; табл., вкриті кишковорозчинної оболонкою, по 75 мг, по 100 мг, по 150 мг, по 300 мг; табл. по 0,05%; табл. шипучі по 500 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при температурі не вище 25 °С; термін придатності - 5 років.

Торгова назва:

І. Асацил-А, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

Аспекард, ВАТ "Концерн "Стирол"

Аспекард, Аспетер, ТОВ "Стиролбіофарм"

Ацекардін, ВАТ "Фітофарм"

Ацетилсаліцилова кислота, ТОВ "Агрофарм"

Ацетилсаліцилова кислота, АТ "Стома"

Ацетилсаліцилова кислота, ВАТ "Монфарм"

Ацетилсаліцилова кислота, ВАТ "Лубнифарм"

Ацетилсаліцилова кислота, ВАТ "Луганський ХФЗ"

Ацетилсаліцилова кислота, АТ "Галичфарм"

Ацетилсаліцилова кислота-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"

ІІ. Анопірин, "Slovakofarma" j.s.c., Словацька республіка

Асафен, "Pharmascience Inc.", Канада

Аспірин кардіо, "Bayer AG"; "Bayer Bitterfeld GmbH"; "Chimica Pharmaceutica Bayer S.A." для "Bayer Consumer Care AG", Німеччина/Іспанія/Швейцарія

Аспірин®, "Bayer AG" для "Bayer Consumer Care AG", Німеччина/Швейцарія

Аспірин® 1000, "Bayer Bitterfeld GmbH"; "Bayer HealthСare AG" для "Bayer Consumer Care AG", Німеччина/Німеччина/Швейцарія

Аспровіт, ТОВ "Вітал-XД", Естонія

Ацетилсаліцилова кислота, "Pharmascience Inc.", Канада

Ацетилсаліцилова кислота, РУП "Борисовський завод медичних препаратів" м.Борисов Мінська обл., Республіка Білорусь

Годасал®, "Dr. R. Pfleger Chemische Fabrik GmbH", Німеччина

Полокард, "Polpharma" Pharmaceutical Works S.A., ПольщаЕкорин, "USV LIMITED", Індія

Терапін, "Sagmel Inc.", США

Тромбо АСС 100, Тромбо АСС 50, Тромбо АСС 75, "Lannacher Heilmittel GmbH", Австрія

Упсарин Упса 500 мг, "Bristol-Myers Squibb", Франція

 

Комбіновані препарати

  • Кислота ацетилсаліцилова + кислота аскорбінова (Acetylsalicylic acid + ascorbinic acid) **

ІІ. Аспірин® С, табл., 1 табл. містить кислоти ацетилсаліцилової - 400.0 мг, кислоти аскорбінової - 240.0 мг, виробництва "Bayer AG";"Bayer Bitterfeld GmbH" для "Bayer Consumer Care AG", Німеччина/Німеччина/Швейцарія

Аспровіт С, табл. шипучі, кислоти ацетилсаліцилової 0,4 г, кислоти аскорбінової 0,3 г, ТОВ "Вітал-XД", Естонія

 

14.3.2. Похідні тієнопіридину

  • Клопідогрель* (Clopidogrel) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)
  • Тиклопідин * (Ticlopidine) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.3.3. Блокатори глікопропінових IIв/IIIа рецепторів тромбоцитів

  • Ептіфібатід* (Eptifibatide) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

14.4. Фібролітики

  • Альтеплаза* (Alteplase) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)
  • Стрептокіназа* (Streptokinase) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)
  • Тенектеплаза * (Tenecteplase) (див. розділ «Гематологія. Лікарські засоби»)

 

15. Гіполіпідемічні лікарські засоби

15.1. Інгібітори редуктази 3-гідрокси-3-метілглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) або статини

  • Аторвастатін (Atorvastatin) *

Фармакотерапевтична група: C10A A05 - препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ–КоА-редуктази.

Основна фармакотерапевтична дія: антихолестеринамічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний конкурентний інгібітор редуктази 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензиму А (ГМГ-КoA) – ензиму, який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат - прекурсор стеролів (в т.ч. – холестерину); у пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією (РГ), неспадковою формою гіперхолестеринемії та змішаними дисліпідеміями аторвастатин зменшує концентрацію загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (Х-ЛНЩ) та аполіпопротеїну Б (апо Б); зменшує концентрацію холестерин-ліпопротеїнів дуже низької щільності (Х-ЛДНЩ) і тригліцеридів (ТГ) і дещо збільшує кількість холестерин-ліпопротеїну високої щільності (Х-ЛВЩ), знижує рівні холестерину і ліпопротеїнів у плазмі за рахунок пригнічення ГМГ-КоА редуктази та синтезу холестерину в печінці і збільшення кількості печінкових рецепторів ЛНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛНЩ, зменшує синтез ЛНЩ і кількість часток ЛНЩ; препарат викликає виражене і стійке підвищення активності ЛНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими змінами якості ЛНЩ-часток, що циркулюють; знижує рівень ЛНЩ у хворих із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, в яких терапія звичайними гіполіпідемічними засобами часто є малоефективною; фармакологічну активність виявляє як аторвастатин, так і деякі його метаболіти; первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛНЩ; зменшення рівня Х-ЛНЩ добре корелює з дозою препарату та концентрацією його в організмі; індивідуальне дозування препарату ґрунтується на терапевтичній відповіді; під час вивчення дозового ефекту аторвастатин (10 – 80 мг) зменшував рівень загального холестерину (30 – 46%), Х-ЛНЩ (41 – 61%), апо Б (34 – 50%) і ТГ (14 – 33%); це характерно для пацієнтів з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, неспадковою формою гіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, включаючи хворих на інсуліннезалежний ЦД; у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин зменшує рівень загального холестерину (ЗХ), Х-ЛНЩ, Х-ЛДНЩ, апо Б, ТГ, холестерин-ліпопротеїн невисокої щільності та підвищує Х-ЛВЩ; у пацієнтів із дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин зменшує рівень холестерин-ліпопротеїну середньої щільності (Х-ЛСЩ); у пацієнтів із гіперліпопротеїнемією Фредриксонівського типу ІІа та ІІб середній відсоток підвищення Х-ЛВЩ при застосуванні 10 – 80 мг аторвастатину становив 5,1 – 8,7% незалежно від дози; крім того відмічалося значуще дозозалежне зменшення співвідношень ЗХ/Х-ЛВЩ і Х-ЛНЩ/Х-ЛВЩ; вплив аторвастатину у дозі 80 мг/добу протягом 16 тижнів на виникнення ішемії та загальну смертність у хворих на нестабільну стенокардію чи ІМ без зубця Q виявився значущим зниженням ризику ішемії міокарда та летальності, зменшенням ризику випадків регоспіталізації з приводу стенокардії та підтвердженої ішемії міокарда; препарат зменшував ризик розвитку ішемії та смерті обернено пропорційно концентрації Х-ЛНЩ, зменшував ризик ішемії та смерті у хворих на ІМ без зубця Q та нестабільну стенокардію однаково у чоловіків і жінок і у пацієнтів як до 65, так і старше 65 років; профілактика кардіоваскулярних ускладнень - аторвастатин значно зменшував частоту фатальних серцево-судинних захворювань і не фатального ІМ, загальну частоту кардіоваскулярних захворювань, частоту фатального і нефатального інсульту, зменшував необхідність виконання реваскуляризації міокарда; при застосуванні аторвастатину загальна смертність і летальність від серцево-судинних захворювань зменшувались незначно, але відмічалися сприятливі тенденції; лікувальний ефект не залежав від статі, віку або початкового рівня Х-ЛНЩ; у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період (10 – 17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією чи тяжкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10 – 20 мг/добу суттєво знижує рівень загального холестерину, Х-ЛНЩ, тригліцеридів та апо Б в плазмі; при цьому не було виявлено суттєвого впливу на зріст та статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток; вплив довготривалої ефективності терапії аторвастатином у дитинстві на зменшення захворюваності та смертності у дорослому віці не встановлений; швидко всмоктується після перорального прийому; Смакс досягається протягом 1 – 2 год; всмоктуваність і концентрація в плазмі збільшуються пропорційно дозі препарату; біодоступність 95 – 99% в порівнянні з р-ном, абсолютна біодоступність - приблизно 12%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА редуктази - близько 30%; при прийомі аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі була нижчою (приблизно 30% для Смакс і AUC), ніж при ранковому прийомі, однак зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежить від часу прийому препарату; середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л; більше 98% препарату зв’язується з білками плазми; коефіцієнт співвідношення еритроцит/плазма становить приблизно 0,25, що свідчить про слабке проникнення препарату в еритроцити; метаболізується до орто- і парагідроксильованих похідних і різноманітних бета-окислених продуктів; аторвастатин та його метаболіти виділяються головним чином із жовчю внаслідок печінкового та/або екстрапечінкового метаболізму, препарат не зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції; середній T1/2  - 14 год, але T1/2  інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази завдяки циркулюючим активним метаболітам становить від 20 до 30 год; менше 2% від дози аторвастатину після перорального прийому виділяється із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності, аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності у хворих з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем тригліцеридів в сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту; для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією; пацієнти без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, АГ, ЦД, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність в родинному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці з метою зменшення ризику фатальних проявів ІХС і нефатального ІМ; зменшення ризику виникнення інсульту; зменшення ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда; діти (10-17 років) аторвастатин - як допоміжний засіб до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, якщо навіть за умови дотримання адекватної дієти а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл (1,90 г/л) або б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл (1,6 г/л) та у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці; у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань (тютюнопаління, АГ, ЦД, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність в сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці).  

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перед початком терапії слід визначити рівень гіперхолестеринемії на фоні відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення ваги у пацієнтів з ожирінням, і провести лікування інших захворювань; препарат призначають у дозі 10 – 80 мг 1 р/добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від приймання їжі; стартова і підтримуюча доза може бути індивідуалізована відповідно до вихідного рівня Х-ЛНЩ, завдань терапії і її ефективності; через 2 – 4 тижні від початку лікування та/або корекції дози препарату слід визначити ліпідограму і відповідно до неї скоректувати дозу; первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія – в більшості випадків достатньо призначити 10 мг 1 р/добу, результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні, позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування; гомозиготна родинна гіперхолестеринемія - в більшості випадків у пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається застосуванням 80 мг 1 р/добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ понад 15% (18 – 45%); гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10 – 17-річні пацієнти) - рекомендовано призначати у стартовій дозі по 10 мг 1 р/добу щоденно; МПД - 20 мг 1 р/добу щоденно; захворювання нирок не впливають на концентрацію препарату чи зменшення рівня Х-ЛНЩ у плазмі, тому немає потреби в корекції дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: психічні розлади - інсомнія; ЦНС - головний біль, периферична нейропатія, парестезія; ШКТ -  нудота, діарея, біль у животі, диспепсія, запор, метеоризм, панкреатит, блювання; опорно-рухова система та сполучна тканина – міальгія, міопатія, міозит, судоми м’язів; загальні прояви – астенія; обмін речовин і травлення - гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія; гепатобіліарна система - гепатит, холестатична жовтуха; шкіра та п/ш клітковина - алопеція, свербіж, висипання; репродуктивна система – імпотенція; інфекції; кров і лімфатична система ‑ тромбоцитопенія; імунна система ‑ алергічні реакції (включаючи анафілаксію); метаболізм ‑ збільшення ваги; органи слуху ‑ дзвін у вухах; шкіра і п/ш клітковина – с-м Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив’янка; загальні прояви ‑ біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, втомлюваність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; активні захворювання печінки чи невиясненого персистуючого підвищення активності трансаміназ, що втричі перевищує норму; вагітні, жінки, які годують груддю, або випадки ймовірного зачаття дитини внаслідок недостатніх заходів запобігання вагітності; діти віком до 10 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою по 10 мг, по 20 мг, по 40 мг, по 80 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15 - 25 °С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

І. Аторвакор®, ВАТ "Фармак"

Аторвастатин, ТОВ "Львівтехнофарм"

Лівостор, ЗАТ "Київський вітамінний завод"

ІІ. Азтор, "Sun Pharmaceutical Industries Ltd", Індія

Актастатин, "Actavis HF" для "Actavis group HF", Ісландія

Астин, "Micro Labs Limited", Індія

Атокор, "Dr.Reddy`s Laboratories Limited", Індія

Аторек, "EMCURE PHARMACEUTICALS LTD", Індія

Аторис, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія

Атрокс, "Biofarm Ltd", Польща

Емстат 10, Емстат 20, "Medopharm", Індія

Ліпідекс, "Pharmacare Int. Co./BPC" для "Parmacare Int.Co./Німецько-Палестинське СП", Палестина

Ліпітин А-10, Ліпітин А-20,"Flamingo Pharmaceuticals Ltd", Індія

Ліпероз, "Bilim Pharmaceuticals A.S.", Туреччина

Ліпикор-5, Ліпикор-10, Ліпикор-20, Ліпикор-40, "Intas Pharmaceuticals Ltd" для "Accord Healthcare Ltd", Індія/Великобританія

Ліпрістат, "Cipla Ltd", Індія

Ліпримар®, "Goedecke GmbH";"Pfizer Irland Pharmaceuticals";"Pfizer Pharmaceuticals LLS" для "Pfizer Inc.", Німеччина/Ірландія/США

Сторвас, Сторвас-Н, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія

Торвадак, "Cadila Healthcare Limited", Індія

Торвакард 10, Торвакард 20, Торвакард 40, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка

Туліп, Туліп®, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія

  • Ловастатін (Lovastatin)*

Фармакотерапевтична група: С10А А02 - гіполіпідемічний засіб.

Основна фармакотерапевтична дія: гіполіпідемічна, гіпохолестеринемічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: інгібітор переваг початкової і проміжної стадій ендогенного синтезу холестерину за рахунок специфічного пригнічення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА)-редуктази; в організмі гідролізується до активного продукту вільної гідроксикислоти; вільна гідроксикислота, що є конкурентним інгібітором 3-гідрокси-3 метилглутарилкоензиму А (HMG-CoA) редуктази – ферменту, який каталізує перетворення HMG-CoA в мевалонат, тобто початковий етап біосинтезу холестерину, і тому запобігає накопиченню потенційно токсичних стеролів, що призводить до обмеження синтезу холестерину, посиленню катаболізму, падінню переважно рівня ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛДНЩ), а також апопротеїну В, що входить до складу ЛПНШ та інших компонентів ЛПНЩ, які циркулюють в крові, підвищує регуляцію рецепторів ЛПНЩ; препарат викликає помірне збільшення вмісту ліпопротеїдів високої щільності (ЛВЩ) і знижує рівень тригліцеридів у плазмі; крім того, HMG-CoA швидко метаболізується зворотньо до ацетил СоА, який бере участь в багатьох процесах біосинтезу в організмі; при пероральному прийомі всмоктується повільно і не повністю (близько 30% прийнятої дози); прийом натщесерце знижує абсорбцію приблизно на 30%; біодоступність препарату, що потрапив у загальний кровообіг, обмежена внаслідок активної екстракції при першому проходженні через печінку з подальшою екскрецією з жовчю; Смакс ловастатину та його активних метаболітів досягається в плазмі крові через 2-4 год після перорального прийому разової дози; концентрація метаболітів в плазмі крові лінійно зростає при збільшенні дози до 120 мг; зв'язування препарату і його активних метаболітів з білками плазми крові перевищує 95%; препарат проникає через гемато-енцефалічний бар'єр і гемато-плацентарний бар'єр та накопичується в печінці, де легко піддається гідролізу, внаслідок якого утворюються активні і неактивні метаболіти; основними активними метаболітами є 6-гідрокси-; 6-гідроксиметил- і 6-гідроксиметилен- похідні b-гідроксикислоти; при щоденному одноразовому застосуванні стійка концентрація в плазмі його активних і неактивних інгібіторів досягається на 2-3 добу терапії; ця концентрація приблизно у півтора рази перевищує рівень метаболітів препарату при застосуванні одноразової дози; майже 10% виводиться з сечею і близько 83 % – з фекаліями; T1/2  – 3 год; у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв.) концентрація активних і неактивних метаболітів в плазмі крові після застосування разової дози приблизно в два рази перевищує їх концентрацію в плазмі крові здорових добровольців.

Показання для застосування ЛЗ: зниження підвищених рівнів загального холестерину і холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією при відсутності ефекту немедикаментозних заходів, в тому числі дієтотерапії; комбінована гіперхолестеринемія з гіпертригліцеридемією, коли гіперхолестеринемія є основним захворюванням; лікування коронарного атеросклерозу у хворих з ІХС, спрямоване на уповільнення розвитку захворювання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: потрібно призначити стандартну холестеринзнижуючу дієту до початку та під час прийому лов астатину; гіперхолестеринемія - звичайна початкова доза становить 20 мг/добу одноразово під час вечері; корекція дози, якщо вона необхідна, може здійснюватися з інтервалами не менше 4 тижнів, до максимальної дози 80 мг/добу, яку призначають в один прийом або розподіляють для прийому під час сніданку і вечері; дозування потрібно зменшити, якщо рівні холестерину ЛПНЩ зменшуються нижче 75 мг/дл (1.94 ммоль/л) або рівні загального холестерину в плазмі зменшуються нижче 140 мг/дл (3.6 ммоль/л); коронарний атеросклероз - застосовують дози від 20 до 80 мг на день в один або декілька прийомів; супутня терапія – препарат ефективний при окремому застосуванні або в поєднанні з секвестрантами жирних кислот; у пацієнтів, які приймають циклоспорин, фібрати або ніацин у поєднанні з ловастатином, максимальна рекомендована доза становить 20 мг/добу; оскільки ловастатин не підлягає істотній екскреції з нирками, модифікація доз не потрібна пацієнтам з помірною нирковою недостатністю; у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) слід ретельно підходити до призначення дози понад 20 мг/добу і, якщо вона розцінюється як необхідна, слід обережно призначати препарат.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: метеоризм, здуття живота, пронос, запор, нудота, диспепсія, запаморочення, нечіткість зору, головний біль, м’язові судоми, міалгія, висипи і біль у животі;  втомлюваність, свербіж, сухість у роті, безсоння, порушення сну і розлади смаку, міопатії і рабдоміоліз; гепатит, холестатична жовтяниця, блювання, анорексія, парестезії, периферичні невропатії, психічні порушення, алопеція, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема (включаючи с-м Стівенса-Джонсона); с-м гіперчутливості: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, вовчаковоподібний с-м, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, позитивний тест на антинуклеарні а/т, збільшенням ШОЕ, артрит, артралгія, кропив’янка, астенія, фотосенсибілізація, жар, приплив, озноб, задишка, нездужання; підвищення рівнів трансаміназ сироватки, відхилення від норми показників функції печінки, в тому числі підвищення рівня лужної фосфатази та білірубіну, підвищення рівня КК сироватки (яке можна віднести до несерцевої фракції КК).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; виражене порушення функції печінки, підвищення рівнів сироваткових трансаміназ; вагітність і годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, 20 мг, по 40 мг

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° нижче 30oС; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Ловакор, ВАТ "Київмедпрепарат"

ІІ. Ліпрокс, "Biofarm Ltd", Польща

Ловагексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина/Німеччина

Ловастатин, "Biofarm Ltd", Польща

Мевакор, "Merck Sharp & Dohme B.V." корпорації "Merck Sharp & Dohme", Нідерланди/США

  • Правастатін (Pravastatin)

Фармакотерапевтична група: С10А A03 - гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази.

Основна фармакотерапевтична дія: гіполіпідемічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензиму А (ГМГ-КоА) редуктази - ферменту, що каталізує початковий етап біосинтезу холестерину; правастатін забезпечує гіполіпідемічну дію завдяки двом механізмам - завдяки оборотному пригніченню активності ГМГ-КоА редуктази викликає помірне зниження внутрішньоклітинних запасів холестерину, що приводить до збільшення кількості рецепторів для ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні клітини і підвищення рівня катаболізму, здійснюваного через рецептори, та виведення з організму ЛПНЩ, що знаходяться в кровообігу та  препарат дещо пригнічує утворення ЛПНЩ внаслідок зменшення синтезу в печінці ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), попередників ЛПНЩ; у хворих на первинну гіперхолестеринемію правастатин помітно знижує вміст загального холестерину і холестерину ЛПНЩ, співвідношення загальний-Х/Х-ЛПВЩ і Х-ЛПНЩ/Х-ЛПВЩ, знижує холестерин у ЛПДНЩ і концентрацію тригліцеридів у плазмі, а також дещо підвищує вміст Х-ЛПВЩ; терапевтичний ефект відмічається в межах одного тижня, а максимальний ефект досягається в межах чотирьох тижнів; такий ефект зберігається протягом тривалих періодів лікування; одноразова добова доза, прийнята ввечері, є токою ж ефективною, як і аналогічна загальна добова доза, прийнята два рази на день. Незалежно від прийому (один або два рази на день) чітка залежність ефекту (тобто гіполіпідемічної дії) від дози спостерігється через 1-2 тижні від початку лікування; при пероральному прийомі препарат швидко всмоктується, Смакс досягаються через 1-1,5 год після прийому; гіполіпідемічні ефекти препарату не залежить від прийому їжі; правастатин піддається інтенсивній екстракції при першому проходженні через печінку; концентрації правастатину в плазмі крові прямо пропорційні введеній дозі; приблизно 50% препарату в кровообігу зв’язано з білками плазми крові; Т1/2 для правастатину після перорального прийому - від 1,5 до 2 год; приблизно 47% загального кліренсу з організму припадає на виділення через нирки і 53% здійснюється ненирковим шляхом (наприклад за рахунок виділення через жовч і біотрансформацію); накопичення препарату і його метаболітів може спостерігатись у хворих з нирковою або печінковою недостатністю; оскільки існують два основні шляхи виведення препарату з організму (печінка, нирки), препарат може виводитися з організму одним з них альтернативно-компенсаторним чином; основний продукт метаболічної деградації правастатину є 3-гідроксиізомерний метаболіт; активність цього метаболіту щодо пригнічення ГМГ-КоА редуктази становить від 1/10 до 1/40 відносно вихідної сполуки.

Показання для застосування ЛЗ: з метою зменшення ризику виникнення епізодів г. коронарної недостатності, обумовлених підвищеним рівнем холестерину у пацієнтів при наявності або відсутністю ІХС та інших факторів ризику; первинна профілактика коронарної недостатності; при гіперхолестерінемії без клінічних проявів ІХС препарат призначають з метою зменшення ризику розвитку ІМ,  зменшення ризику виникнення необхідності у проведенні заходів щодо реваскулярізації міокарда, зменшення ризику серцево-судинної смертності; вторинна профілактика загострень серцево-судинних захворювань; уповільнення прогресування коронарного атеросклерозу; гіперліпідемія; показаний як доповнення до дієти для зниження підвищеної концентрації загального холестерину, холестерину в складі ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і тригліцеридів у хворих на первинну гіперхолестеринемію і змішану дизліпідемію.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перед початком лікування препаратом хворому треба призначити стандартну дієту для зниження рівня холестерину; під час лікування препаратом хворий повинен дотримуватися цієї дієти; рекомендована доза препарату становить від 10 до 40 мг 1 р/добу перед сном (МДД - 40 мг); звичайна початкова доза - 10-20 мг; якщо концентрація холестерину в сироватці значно підвищена (наприклад, загальний холестерин більше 300 мг/дл), початкову дозу можна підвищити до 40 мг/добу; препарат можна приймати незалежно від прийому їжі, а добову дозу можна розділити на 2 - 3 прийоми; оскільки максимальний ефект призначеної дози виявляється в межах чотирьох тижнів, у цей період слід регулярно визначати вміст ліпідів і, відповідно, проводити коригування дози з урахуванням відповіді хворого на препарат і встановлені правила лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, діарея, запор, біль у животі, метеоризм; кістково–м’язова система: біль у кістках і м’язах;  ЦНС - головний біль, запаморочення; шкіра: шкірні висипання; сечово-статева система: дизуричні явища; загальні прояви: втома, біль у грудях (не серцевий).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, захворювання печінки в активній стадії, незрозуміле персистуюче підвищення показників функціональних тестів печінки; вагітність, лактація; вік до 18 років

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг,  по 20 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15-25 °С; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Ліпостат, "Bristol-Myers Squibb", Франція

  • Розувастатин (Rosuvastatin) *

Фармакотерапевтична група: С10А А07 - гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази.

Основна фармакотерапевтична дія: гіполіпідемічна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А у мевалонат, попередник холестерину; головною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ); препарат збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до пригнічення синтезу ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ, зменшує підвищену кількість холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ), загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), дещо збільшує кількість холестерину-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), зменшує кількість аполіпопротеїну В (АпоВ), ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та дещо підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-І), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І; терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування ефект досягає 90% від максимально можливого; максимальний ефект досягається через 4 тижні і після цього постійно зберігається; препарат ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолістеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від раси, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з ЦД та з сімейною гіперхолістеринемією; у 80% пацієнтів з гіперхолістеринемією ІІа та ІІв типу (середній базовий рівень ХС-ЛПНЩ становить приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату у дозі 10 мг рівень ХС-ЛПНЩ досягає значень <3 ммоль/л; у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолістеринемією, які отримують 20-80 мг, спостерігається позитивна динаміка ліпідного профілю (дослідження за участі 435 пацієнтів); після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) спостерігається зниження рівня ХС-ЛПНЩ на 53%. У 33% пацієнтів досягається рівень ХС-ЛПНЩ <3 ммоль/л; у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають 20 мг та 40 мг, середнє зниження рівня ХС-ЛПНЩ становить 22%; адитивний ефект спостерігається у комбінації з фенофібратом по відношенню до вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою по відношенню до вмісту ХС-ЛПВЩ; дослідження впливу розувастатину на зменшення кількості ускладнень, викликаних ліпідними порушеннями, такими як ІХС, поки що не закінчені; всмоктування та розподіл  Смакс розувастатину досягається приблизно через 5 год після прийому внутрішньо; біодоступність становить приблизно 20%; розувастатин накопичується у печінці; об’єм його розподілу становить приблизно 134 л; майже 90% розувастатину зв’язується з білками плазми, в основному з альбуміном; розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10%); розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450; головним ізоферментом, що бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9; головними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти; N-дисметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні; 90% дози розувастатину виводиться у незмінному стані з фекаліями (включаючи абсорбований та не абсорбований розувастатин); інша частина виводиться з сечею; T1/2  - 19 год; T1/2  не змінюється при збільшенні дози; середній геометричний кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7