Результати нового рандомізованого дослідження STOP-CA показали, що лікування аторвастатином пацієнтів з лімфомою, які проходили терапію антрациклінами, знизило на дві третини частоту випадків серцевої дисфункції протягом 12 місяців лікування.

Науковці стверджують, що ці дані підтверджують використання аторвастатину у пацієнтів з лімфомою, які отримують антрацикліни, де важлива профілактика серцевої систолічної дисфункції.  Можна розглядати аторвастатин для пацієнтів із підвищеним ризиком серцевої токсичності антрациклінів, коли пацієнти отримують вищу дозу антрацикліну, у літніх осіб,  у людей з ожирінням та для жінок.

У STOP-CA були включені дорослі пацієнти з лімфомою Ходжкіна (або неходжкінською), яким планувалося лікування антрациклінами у восьми центрах США та одному в Канаді. Були виключені пацієнти, які вже приймали статини, або мали показання до призначення цих препаратів. З 300 зареєстрованих пацієнтів 286 спостерігалися протягом 12 місяців. Пацієнтів було рандомізовано на дві групи: група аторвастатину, які отримували 40 мг препарату на добу, та плацебо.

Їх кумулятивна середня доза антрацикліну становила 300 мг/м2, що є типовим для лікування лімфоми, але вище, ніж типова доза для пацієнтів із раком молочної залози. Початково середня ФВ ЛШ становила 63%, а через 12 місяців вона знизилася до 59%. 46 із 286 пацієнтів, які оцінювалися через 12 місяців, досягли первинного результату щодо зниження ФВ ЛШ принаймні на 10% від вихідного рівня та зниження ФВ ЛШ до менше ніж 55%. Дослідники використовували МРТ серця для оцінки ФВ ЛШ на початковому етапі та у більшості пацієнтів під час подальшого спостереження, але меншій кількості пацієнтів проводилась подальша оцінка ехокардіографією через матеріально-технічні проблеми. Понад 90% пацієнтів дотримувалися призначеного режиму.

Частота такого результату становила 9% серед пацієнтів, які отримували аторвастатин, і 22% серед тих, хто отримував плацебо, що є значною різницею. Розраховані шанси первинного результату були в 2,9 рази більш імовірними серед пацієнтів, які отримували плацебо, порівняно з тими, хто отримував аторвастатин, що також є значною різницею.

Вторинним результатом дослідження були пацієнти, які мали щонайменше 5% падіння ФВ ЛШ від вихідного рівня та ФВ ЛШ менше 55% через 12 місяців. Цей результат спостерігався у 13% пацієнтів, які отримували аторвастатин, і у 29% тих, хто отримував плацебо, що є значною різницею.

Групи аторвастатину та плацебо не показали суттєвих відмінностей у побічних ефектах під час дослідження, з приблизно однаковими показниками захворюваності на м’язовий біль, підвищення рівня печінкових ферментів і ниркову недостатність. У жодного з пацієнтів не розвинувся міозит.

Лікування аторвастатином також викликало очікуване зниження рівня холестерину ЛПНЩ в середньому на 37% від вихідного рівня.

Антрацикліни залишаються основою терапії раку для низки злоякісних пухлин, таких як лімфома та саркома, і побічні ефекти, такі як: серцева дисфункція, однозначно реальні.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org