Хоча хронічна хвороба нирок характеризується низькою швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) або альбумінурією, розрахункова ШКФ (рШКФ) ширше використовується як маркер профілю ризику серцево-судинних захворювань, включаючи серцеву недостатність (СН). Наявність та вираженість альбумінурії обумовлюють сильний прогностичний зв'язок при прогнозуванні ризику розвитку серцевої недостатності, а також її прогресування незалежно від рШКФ. Незважаючи на високу поширеність альбумінурії при СН, питання про те, чи додає вона додаткову прогностичну інформацію в клінічній практиці і чи вона є незалежним маркером ризику, і чи є якісь терапевтичні наслідки оцінки альбумінурії у пацієнтів з СН, менш вивчені.
Науковці оцінили потенційну роль альбумінурії у профілюванні ризику розвитку та прогресування СН, переваги та обмеження використання альбумінурії як маркера ризику, її роль в моделях прогнозування ризику СН та наслідки прийняття альбумінурії як ефективного параметра у серцево-судинних дослідженнях і практиці.
Нижче наведено ключові моменти, які слід пам'ятати про альбумінурію та серцеву недостатність (СН):
1. Альбумінурія (>300 мг/добу) та розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ) (<60 мл/хв/1,73 м2) є незалежними предикторами загострення СН та підвищеного ризику смертності. Альбумінурія є маркером раннього захворювання нирок, яке може бути навіть при нормальній ШКФ.
2. Патофізіологічний зв’язок між альбумінурією та серцевою недостатністю є багатофакторним і виникає внаслідок комбінації пошкодження ендотелію, пошкодження канальців і супутніх захворювань (наприклад, гіпертензія, ожиріння, цукровий діабет), які в кінцевому підсумку призводять до запального стану та об’ємного перевантаження через активацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
3. Крім того, взаємозв’язок між альбумінурією та серцево-судинними захворюваннями пов’язаний з ендотеліальною дисфункцією мікросудин, що виникає через запалення та атеросклероз, внаслідок збільшення виробництва ліпопротеїнів печінки. Запалення та нейрогормональна активація сприяють окислювальному стресу та додатковому системному пошкодженню судин, збільшуючи ризик розвитку або прогресування СН.
4. Альбумінурію вимірюють за допомогою співвідношення альбумін-креатинін у сечі (UACR) із зразка разової сечі, а потім класифікують як нормальну (<10 мг/г), нормальну або злегка підвищену (<30 мг/г), помірно підвищену (30 мг/г-300 мг/г) або різко підвищену (>300 мг/г). Альбумін сечі використовується замість загального білка сечі, оскільки він є більш чутливим і специфічним раннім маркером зміни проникності клубочків.
5. Встановлено, що альбумінурія в осіб з високим ризиком підвищує ризик виникнення СН у 1,7-2,7 разів. Включення альбумінурії до моделі прогнозування ризику СН покращує прогнозування 10-річного ризику розвитку СН у пацієнтів без СН. Слід зазначити, що альбумінурія може бути у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) і без нього, хоча комбінація ниркової дисфункції, ЦД2 та альбумінурії пов'язана з найвищим кардіоренальним ризиком.
6. Альбумінурія також є фактором ризику прогресування захворювання при СН, хоча прогностична значущість підтипів СН (наприклад, СН зі зниженою фракцією викиду [СНзнижФВ] та СН із збереженою EF [СНзберФВ]) потребує подальшого вивчення. У різних дослідженнях повідомлялося, що підвищена альбумінурія пов'язана з підвищеним ризиком госпіталізацій щодо СН та смертності незалежно від супутніх захворювань, таких як ЦД2 або артеріальна гіпертензія.
7. Альбумінурія сечі є постійним фактором ризику СН, при цьому ризик зберігається навіть при низьких рівнях альбумінурії (наприклад, 0,6 мг/ммоль). Кожне збільшення UACR на 0,4 мг/ммоль збільшує ризик госпіталізації щодо СН на 11% (дослідження HOPE).
8. Скринінг вихідної альбумінурії для оцінки ризику розвитку СН або прогресування СН, ймовірно, економічно ефективний; однак оптимальний інтервал скринінгу все ще необхідно визначити. В інших популяціях пацієнтів скринінг на альбумінурію в даний час рекомендується проводити двічі на рік (ЦД2) та кожні 5 років (гіпертензія).
9. Націлювання на зниження альбумінурії за допомогою лікарської терапії пов'язане зі зниженням ризику СН, госпіталізацій щодо СН та зниженням ризику смерті від серцево-судинних захворювань. Ці дані свідчать про те, що зниження альбумінурії може знизити ризик розвитку СН та покращити результати СН у пацієнтів із СН.
10. Помірно підвищена альбумінурія є кращим предиктором ризику виникнення СН, тоді як сильно підвищена альбумінурія є кращим предиктором прогресування захворювання нирок та термінальної стадії захворювання нирок (що може посилити СН). Раннє виявлення та зниження альбумінурії може виявитися корисним у пацієнтів з хронічною хворобою нирок та/або СН.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org