Результати нового дослідження показали, що пероральна (таблетована) форма інгібітора PCSK9, яку приймають один раз на добу, демонструє значне зниження рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ, LDL-C). Це відкриває можливість простішого й зручнішого для пацієнтів шляху досягнення цільових показників лікування. Експерти зазначають, що поява перорального засобу може стимулювати як пацієнтів, так і лікарів ширше застосовувати інгібітори PCSK9, які наразі вважаються недостатньо використовуваними серед людей із стійким підвищеним рівнем холестерину.
За словами дослідників, пероральна терапія — енліцитид — має значний потенціал для подолання прогалин у менеджменті ліпідів. Затверджені моноклональні антитіла, що блокують PCSK9 — еволокумаб та алірокумаб — показали надзвичайну ефективність у зниженні рівня ЛПНЩ порівняно з усіма попередніми гіполіпідемічними терапіями, однак, їх призначають недостатньо.
Енліцитид, який також блокує фермент PCSK9 і таким чином запобігає руйнуванню рецепторів гепатоцитів, що відповідають за виведення ЛПНЩ з крові, вивчали у глобальному плацебо-контрольованому дослідженні CORALREEF LIPIDS (фаза 3).
До дослідження було залучено 2912 пацієнтів із перенесеними серцево-судинними подіями (наприклад, інфарктом міокарда) або з високим ризиком їх розвитку (наприклад, цукровий діабет) і рівнем ЛПНЩ ≥55 мг/дл (або ≥70 мг/дл для пацієнтів без подій).
Учасників рандомізували для прийому 20 мг енліцитиду або плацебо один раз на добу на фоні оптимальної терапії статинами (або інших засобів, якщо пацієнт їх не переносив).
Первинною кінцевою точкою була зміна рівня ЛПНЩ через 24 тижні, і енліцитид суттєво перевершив плацебо.
Через 24 тижні рівень ЛПНЩ знизився на 57,1% у групі енліцитиду, тоді як у групі плацебо — зріс на 3% (P < 0,001). Незначні проблеми з даними п’яти учасників вимагали повторного аналізу, який не вплинув на результати.
Через 52 тижні (вторинна кінцева точка) рівень ЛПНЩ у групі енліцитиду був нижчим на 50,4%, тоді як у групі плацебо — зріс на 4% (P < 0,001).
Подібно, через 24 тижні відзначали значні зниження:
• не-ЛПВЩ (non-HDL-C) — на 53,7% проти 2,6%,
• аполіпопротеїну B (ApoB) — на 49,6% проти 2,9%,
• ліпопротеїну(a) (Lp(a)) — на 29,0% проти 0% (усі P < 0,001).
Ціль лікування (ЛПНЩ <55 мг/дл і зниження щонайменше на 50% від вихідного рівня) досягли 67,5% пацієнтів групи енліцитиду проти 1,2% у групі плацебо.
Частота побічних ефектів у групах енліцитиду та плацебо була подібною:
• будь-які побічні явища — 64,3% проти 62,1%,
• серйозні побічні явища — 9,9% проти 12%,
• припинення терапії через побічні явища — 3,1% проти 4,1%.
За системами органів істотних відмінностей не виявлено.
Порівняння з опублікованими даними щодо еволокумабу та алірокумабу показало, що ефект енліцитиду у зниженні ЛПНЩ, ApoB та Lp(a) є практично ідентичним — різниця не перевищувала 3%.
Порівняно з даними для інклісірану (малої інтерферуючої РНК, що пригнічує синтез PCSK9), енліцитид показав приблизно на 10% сильніше зниження рівнів ЛПНЩ, не-ЛПВЩ, ApoB і Lp(a).
Літературні посилання знаходяться Webcardio.org