Науковці провели нове дослідження, щоб визначити фенотипи пацієнтів із СН, які мають різний прогноз та різну відповідь на медикаментозне лікування.
Існує обмаль даних про клінічно значущі феногрупи серцевої недостатності (СН), які асоційовані з відповіддю на лікування у широкому спектрі фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ).
Чинні рекомендації рекомендують фармакологічну та медичну терапію для СН на основі категорій фракції викиду лівого шлуночка (ЛШ) (ФВЛШ). Науковці зазначають, що застосування ФВЛШ у клінічних випробуваннях призвело до надмірного спрощення наукового погляду на складні синдроми при СН. Фактично, кілька досліджень показали, що ризик побічних ефектів неможливо добре стратифікації лише за ФВЛШ через багатофакторний та гетерогенний характер СН.
Спеціалісти дослідили послідовно 2 301 пацієнта з хронічною СН із реєстру ELMSTAT-HF (EpidemioLogical Multicenter Study for Tailored Treatment in Heart Failure) — проспективного багатоцентрового когортного дослідження, у якому загалом було зареєстровано 2 317 пацієнтів у період з січня 2020 по вересень 2024 року. Виконано латентний класовий аналіз із використанням 99 клінічних ознак. Первинним результатом був комбінований показник смерті від усіх причин та госпіталізації з приводу погіршення серцевої недостатності.
Результати аналізу дозволили виділити 8 феногруп пацієнтів з СН.
Феногрупа 1 складалася з пацієнтів, молодшого віку з високим індексом маси тіла (ІМТ). У пацієнтів цієї групи спостерігалася найвища поширеність дисліпідемії та куріння.
Феногрупа 2 характеризувалася більшою часткою жінок, меншою кількістю структурних аномалій в ехокардіографічних характеристиках та ще меншою кількістю супутніх захворювань.
Феногрупа 3 характеризувалася низькою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), більшим об'ємом ЛШ та молодшим віковим профілем. Крім того, ця феногрупа мала підвищену активність реніну в плазмі та рівень альдостерону.
Феногрупа 4 характеризувалася гіпертрофією ЛШ. Ця феногрупа також мала вищий ІМТ та артеріальний тиск.
Феногрупа 5 переважно складалася з дуже літніх жінок, багато з яких мали в анамнезі операції на клапанах. Крім того, вони демонстрували високу ФВЛШ, малий розмір ЛШ та діастолічною дисфункцією. Серед усіх феногруп ця феногрупа мала найвищу поширеність балу за шкалою клінічної крихкості 4 або вище, а також найнижчі рівні гемоглобіну та насичення трансферину.
Феногрупа 6 – ішемічна кардіоміопатія, демонструвала низьку фракцію викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) та підвищений рівень D-димеру. Ця феногрупа часто мала в анамнезі хронічну хворобу нирок, інфаркт міокарда.
Феногрупа 7 мала високу поширеність імплантації кардіовертер-дефібрилятора та серцевої ресинхронізуючої терапії, а також шлуночкові аритмії в анамнезі. У цій феногрупі ФВЛШ була низькою.
Феногрупа 8 характеризувалася значно збільшеною ЛШ, надзвичайно високою поширеністю фібриляції передсердь та мітральної регургітації. Крім того, ця феногрупа мала збережену ФВЛШ без дилатації ЛШ та найбільший діаметр правого передсердя порівняно з іншими феногрупами.
У 8 феногрупах ключовими змінними були розмір ЛШ та ЛП, а також ФВЛШ за ехокардіографічними ознаками; вік, стать, наявність в анамнезі фібриляції передсердь, хронічної хвороби нирок, імплантації імплантованого кардіовертера-дефібрилятора та ступінь крихкості за демографічними показниками пацієнтів; а також рівні N-кінцевого про-B-типу натрійуретичного пептиду, рівні гемоглобіну, D-димеру, розрахункова ШКФ, рівні альбуміну та вільний трийодтиронін за лабораторними показниками. Натомість, фізикальні дані, такі як гепатомегалія та розширення яремних вен, а також наявність хронічного обструктивного захворювання легень, не були ключовими факторами для феногрупування в представленій когорті пацієнтів. Більшість випадків СНзбФВ належали до феногруп 2, 4, 5 та 8, тоді як більшість випадків СНзнФВ належали до феногруп 3, 6 та 7.
Протягом медіанного періоду спостереження 597 днів (інтерквартильний діапазон: 302–932) частота виникнення основної кінцевої точки значуще відрізнялася між феногрупами (P < 0,001). У феногрупі 5 пацієнти, які приймали бета-блокатори або інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2), мали значно вищу частоту госпіталізацій через погіршення СН (відповідно HR: 2,20; 95% ДІ: 1,04–4,68; HR: 4,27; 95% ДІ: 2,02–9,05).
Кожна з 8 феногруп продемонструвала унікальні клінічні результати. За словами науковців, ця фенотипова класифікація запроваджує інноваційний підхід до стратифікації ризику та має потенціал для покращення процесів прийняття клінічних рішень.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org