Результати нового рандомізованого дослідження COMMANDER HF показали, що довготривала пероральна антикоагулянтна терапія (ПAК) з ривароксабаном не  вплинула на ризик смерті, інфаркту міокарда (ІМ) або інсульту у пацієнтів з нещодавнім епізодом погіршення серцевої недостатності (СН).

У дослідженні COMMANDER HF приймали участь 5022 пацієнта з недавнім загостренням хронічної СН, фракцією викиду лівого шлуночка (LVEF) 40% або менше (в середньому 34%), ХІХС і підвищеним натрійуретичним пептидом, але без ФП, які отримували ривароксабан 2,5 мг два рази в день або плацебо на додаток до стандартної терапії. Близько половини з них були в функціональному класі III-IV по NYHA.  Випробування було проведено на 628 сайтах в 32 країнах.

Призначена терапія була додана до стандартного лікування таких пацієнтів, яке включало щоденний прийом аспірину у більш ніж 90% пацієнтів в обох групах.

В ході дослідження було перевірено, чи буде покращуватися клініка у пацієнтів з СН та синусовим ритмом, що була викликана прогресуванням СН в наслідок механізмів тромбоутворення, включаючи запалення, ендотеліальну дисфункцію і тромбоз.

В епоху нових пероральних антикоагулянтів в дослідженнях, не дуже пов’язаних з СН, в тому числі COMPASS і ATLAS ACS 2-TIMI 51, є свідчення, що більш проксимальні інгібітори продукування тромбіну, такі як ривароксабан, можуть стати вагомим стержнем прогресування СН.

Але результати COMMANDER HF демонструють меншу роль тромбіну в прогресуванні СН.

Первинна кінцева точка ефективності спостерігалася у 25% пацієнтів, яким було призначено ривароксабан, і у 26,2% пацієнтів, які отримували плацебо (P = 0,27), протягом 21 місяця. Також не було суттєвих відмінностей у показниках смертності або показниках ІМ. Але лікування інгібітором фактора Ха показало, що ризик розвитку інсульту в дослідницькому аналізі скоротився.

Таблиця. Співвідношення ризиків в групі ривароксабан і групі плацебо.

Також не було суттєвої різниці щодо безпеки (смертельна або серйозна кровотеча), хоча випадків некритичної кровотечі було значно більше при призначенні  інгібітору фактора Ха, ніж у групі  плацебо.

Дослідники зазначають, що вторинна категорія складності кровотечі показала значно підвищений ризик в групі ривароксабану. Але ці кровотечі, як правило, були незначними, без довгострокових наслідків.

Проте, ці незначні кровотечі, були попередженням про те, що будь-які спроби підвищити дозування ривароксабана у пацієнтів, подібних до тих, у яких в COMMANDER HF, в надії поліпшити результати СН, ймовірно, приведуть до збільшення  кровотечі.

Дослідники зазначають, що відсутність користі ривароксабану в COMMANDER HF, безумовно, узгоджується з результатами попередніх рандомізованих досліджень.

Науковці схиляються до того, що накопичені дані з цього і попередніх досліджень змушують  стверджувати, що пероральна антикоагулянтна терапія не показана у пацієнтів з серцевою недостатністю при відсутності фібриляції передсердь.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org