Курс лікування при госпіталізації та після виписки у пацієнтів з діагнозом інфаркт міокарда (ІМ) 2 типу, що пов’язаний з ішемією міокарда, значно відрізняється від пацієнтів з більш поширеним атеротромботичним інфарктом міокарда 1 типу, передбачає новий аналіз.

Наглядове дослідження понад 250 000 пацієнтів з будь-якою з форм ІМ, яке вважається найбільшим в своєму роді, вказує на широко поширене незнання відмінностей між типами ІМ, а також на діагностичні і терапевтичні наслідки неправильної класифікації.

Менша частина пацієнтів з ІМ 2-го типу частіше були жіночої статі і мали серцеву недостатність (СН), ниркову недостатність, захворювання клапана або фібриляцію передсердь (ФП) і з меншою ймовірністю мали підвищені рівні ліпідів в порівнянні з пацієнтами з 1-м типом IМ. Крім того направлення цих пацієнтів на коронарну ангіографію було в п'ять разів менше, а ймовірність реваскуляризації в 20 разів нижче.

Дійсно, тільки близько 2% когорти 2-го типу в кінцевому підсумку перенесли перкутантне коронарне втручання (ПКВ) або операцію коронарного шунтування (АКШ). Проте, аналіз показує, що ризик серцево-судинних захворювань зростає незалежно від типу ІМ і що у пацієнтів з ІМ 2 типу коронарна реваскуляризація може знизити ризик смерті удвічі за короткий термін.

В аналізі також виявлені відмінності в клінічних результатах, наприклад, пацієнти  з ІМ типу 2 з меншою ймовірністю померли в лікарні або були повторно госпіталізовані протягом 30 днів через повторний ІМ.

Раніше все, що було відомо про інфаркт міокарда 2 типу, в основному було отримано в результаті одноцентрових досліджень.

Новий аналіз в значній мірі підтверджує, що пацієнти з ІМ 2 типу зазвичай обтяжені численними супутніми захворюваннями, але також передбачає, що тип 2 часто був і, ймовірно, до сих пір помилково класифікується як тип 1.

Ті, у кого був діагностований ІМ 2 типу, набагато рідше отримували коронарну ангіографію (10,9% проти 57,3%), ПКВ (1,7% проти 38,5%) або АКШ (0,4% проти 7,8 %); P <0,001 для всіх трьох відмінностей.

У багатофакторному аналізі пацієнти з ІМ 2 типу в порівнянні з 1 типом показали більш низький ризик госпітальної смерті і повторної госпіталізації з приводу ІМ протягом 30 днів. Їх 30-денні ризики повторної госпіталізації з будь-якої причини і інфаркту міокарда були однаковими.

Внутрішньолікарняна летальність була нижчою у пацієнтів з ІМ 2 типу, яким була проведена реваскуляризація, в порівнянні з тими, кому  цього не зробили.

Науковці наголошують на необхідності проведення додаткових досліджень щодо вирішення питання користі проведення реваскуляризації при ІМ 2 типу.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org