Американський коледж кардіологів (ACC) випустив нові рекомендації щодо використання антикоагулянтної і антитромбоцитарної терапії у пацієнтів з фібриляцією передсердь (ФП) або венозною тромбоемболією (ВТЕ), яким проводиться черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ).
За оцінками вчених, близько 10-15% пацієнтів, що піддаються ЧКВ, мають супутню ФП або ВТЕ і потребують як антикоагулянтів, так і антиагрегантів, так що це дуже поширений клінічний сценарій.
У документі також представлені рекомендації для лікарів щодо застосування антитромботичних засобів поза рамками ЧКВ у пацієнтів з атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями (АСССЗ).
Документ також надає кілька алгоритмів щодо шляху прийняття рішень і розділений на чотири розділи, присвячених конкретним клінічним сценаріями:
• 1) пацієнт з ФП, який одержує антикоагулянтну терапію, якому зараз потрібно ЧКВ і антитромбоцитарна терапія;
• 2) пацієнт на антитромбоцитарній терапії з вперше виявленою ФП, якому потрібно пероральний антикоагулянт;
• 3) пацієнт з попередньою ВТЕ, який одержує антикоагулянт, якому тепер потрібно ЧКВ і антитромбоцитарна терапія; і
• 4) пацієнт, який отримує антитромбоцитарну терапію з приводу АСССЗ з новим ВТЕ, якому потрібно антикоагулянт.
За словами авторів рекомендацій, одна річ, яка може здивувати деяких клініцистів, полягає в тому, що спеціалісти відмовилися від використання потрійної антитромботицитарної терапії для більшості пацієнтів через підвищений ризик кровотечі, пов'язаного з нею.
Додавання антитромбоцитарного препарату до пероральних антикоагулянтів збільшує ризик кровотечі від 20% до 60%, а додавання подвійної антитромбоцитарної терапії до пероральних антикоагулянтів додатково збільшує ризик в 2-3 рази.
В документі рекомендовано відмовитися від аспірину і призначити подвійну антитромботичну терапію, що складається з антикоагулянту і інгібітору P2Y12, пацієнтам, яким після недавнього ЧКВ потрібно як антикоагулянтна, так і антитромбоцитарна терапія.
Автори залишають можливість розглянути потрійну терапію у окремих пацієнтів з високим тромботичним ризиком, але підкреслюють, що вона повинна бути як можна коротшою, наприклад, не більше 30 днів після ЧКВ. Якщо використовується аспірин, його слід обмежити до менш ніж 100 мг в день.
Інша ключова рекомендація полягає в тому, що в поєднанні з антикоагулянтом клопідогрель (плавікс) є рекомендованим антиагрегантом для більшості пацієнтів.
Для пацієнтів з ФП, які перенесли ЧКВ, рекомендується перехід з варфарину на пероральний антикоагулянт прямої дії (DOAC). Якщо призначити клопідогрель, стає ясно, що ризик кровотечі нижче при прийомі клопідогрелю і DOAC в порівнянні з варфарином.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org