Вернакалант - швидкодіючий антиаритмический препарат є безпечним і ефективним для лікування фібриляції передсердь (ФП) у відділенні невідкладної допомоги (дані з реєстру SPECTRUM).

Одна або дві короткі інфузії вернакаланту (Brinavess, Correvio Pharma в Європі; Cipher Pharma в Канаді) призводять до успішної  кардіоверсії близько  у 70% епізодів симптоматичної ФП, що виникла недавно, у більш ніж 1000 пацієнтів.

Більшісті пацієнтам була потрібна тільки одна 10-хвилинна інфузія, при якій синусовий ритм відновився в середньому протягом 12 хвилин з частотою розвитку гіпотонії або брадикардії нижче 1%. Не було зафіксовано серйозних шлуночкових аритмій.

Середня тривалість перебування пацієнтів у відділенні становила близько 7,5 годин, при цьому більше 85% залишалися не більше 24 годин.

Дослідження реєстру SPECTRUM було розпочато в 2010 році для оцінки безпеки препарату  в 53 європейських центрах. В Аналіз включено 1289 епізодів симптоматичної ФП, що виникла недавно. У 1120 пацієнтів, які отримували невідкладну допомогу, середня тривалість ФП до спроби кардіоверсії склала близько 9 години, а 78,7% епізодів відновили протягом 24 годин від початку захворювання.

Відновлення синусового ритму було досягнуто після однієї інфузії препаратом в дозі 3 мг / кг в 61% випадків; інша частина продовжувала отримувати другу дозу в 2 мг / кг. Загальний коефіцієнт конверсії склав 70,2%

У 11 пацієнтів (0,9%) було зареєстровано небажані явища, більшість з яких були помічені під час другої інфузії і включали тріпотіння передсердь і значну брадикардію, а також гіпотензію без істотних клінічних наслідків.

Слід зазначити, що не було виявлено випадків фібриляції шлуночків або torsade de pointes, особливо злоякісної шлуночкової тахікардії, яка була проблемою при застосуванні ібутиліду.

За словами науковців, хоча вернакалант і був віднесений до антиаритмічних препаратів ІІІ класу через блокування калієвих каналів, цей медикамент незовсім вписується в систему класифікації Вогана-Вільямса. Він подовжує період предсердного, але не шлуночкового рефрактерного періоду.

Дослідники зазначають, що у нього дуже крута крива рівня в плазмі, на відміну від аміодарону та інших антиаритміків, що не типово. Вернакалант може перетворювати ФП в синусовий ритм протягом 12 хвилин після початку інфузії, а період його напіввиведення становить від 3 до 5 годин, в залежності від того, наскільки швидко пацієнт засвоює препарат.

 На європейському маркуванні препарату вказані протипоказання до застосування у пацієнтів з гіпотонією, важким аортальним стенозом, прогресуючою серцевою недостатністю, недавнім гострим коронарним синдромом або подовженим інтервалом QT (що підвищує ризик виникнення аритмії).

Ці результати в цілому підтверджують ряд рандомізованих і наглядових досліджень, які привели до його схвалення в Канаді, більшості країн Європи і деяких країнах Азії.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org