Нові основні рекомендації в  2019 р

Антитромботична терапія у пацієнтів з ХКС та синусовим ритмом

Додавання другого антитромботичного препарату до аспірину для довготривалої вторинної профілактики слід розглядати у пацієнтів з високим ризиком ішемічних подій і без високого ризику кровотеч

ІІа

Додавання другого антитромботичного препарату до аспірину для довготривалої вторинної профілактики може розглядатися у пацієнтів з помірним ризиком ішемічних подій і без високого ризику кровотеч

ІІb

Антитромботична терапія у пацієнтів з ХКС та ФП

При призначенні оральної антикоагуляції (ОАК) у пацієнта з ФП, який має право на НОАК, рекомендується надавати перевагу НОАК над АВК

І

Довготривала  OAК-терапія (НОАК або АВК надалі з терапевтичним діапазоном > 70%) рекомендується у пацієнтів з ФП і з балом по CHA₂DS₂VASc > 2 у чоловіків та > 3 у жінок

І

Довготривала  OAК-терапія (НОАК або АВК надалі з терапевтичним діапазоном > 70%) може бути розглянута у пацієнтів з ФП і з балом по CHA₂DS₂VASc 1 у чоловіків та 2 у жінок

ІІа

Антитромботична терапія у пацієнтів після ЧКВ з ФП або іншими показаннями до ОАК

У пацієнтів, які можуть отримувати НОАК, рекомендується надавати перевагу НОАК (апіксабан 5 мг двічі на день, дабігатран 150 мг двічі на день, едоксабан 60 мг один раз на день або ривароксабан 20 мг один раз на день) над АВК в комбінації з антитромбоцитарною терапією.

І

Якщо при призначенні ривароксабану ризики  великої кровотечі переважають над ризиками тромбозу стента або ішемічного інсульту, перевагу необхідно надавати ривароксабану в дозі 15 мг один раз на добу над ривароксабаном в дозі 20 мг один раз на добу на час супутньої моно- або подвійної антиагрегантної терапії

ІІа

Якщо при призначенні дабігатрану  ризики  великої кровотечі переважають над ризиками тромбозу стента або ішемічного інсульту, перевагу необхідно надавати дабігатрану в дозі 110 мг двічі на добу над дабігатраном по 150 мг двічі на добу на час супутньої моно- або подвійної антиагрегантної терапії

ІІа

Після неускладненого ЧКВ слід розглянути можливість раннього припинення прийому (≤ 1 тижня) аспірину і продовження подвійної терапії за допомогою ОАК і клопідогрелю, якщо ризик тромбозу стента низький або якщо ризики  великої кровотечі переважають над ризиками тромбозу стента, незалежно від типу використаного стента.

ІІа

Потрійна терапія з аспірином, клопідогрелем і OAК протягом ≥ 1 місяця повинна розглядатися, коли ризик тромбозу стента перевищує ризик кровотечі, із загальною тривалістю (≤ 6 місяців), визначеної відповідно до оцінки цих ризиків і чітко визначеної у виписці з лікарні.

ІІа

У пацієнтів з показаннями до АВК в поєднанні з аспірином і / або клопідогрелем інтенсивність дози АВК слід ретельно регулювати за цільовим МНВ  в діапазоні 2,0-2,5 і надалі з терапевтичним діапазоном > 70%.

ІІа

Подвійна терапія із застосуванням ОАК і тікагрелора або прасугреля може розглядатися як альтернатива потрійної терапії з ОАК, аспірином і клопідогрелем у пацієнтів з помірним або високим ризиком тромбозу стента, незалежно від типу використаного стента.

ІІb