Ішемі́чна хворо́ба се́рця (ІХС) — захворювання, яке виникає внаслідок абсолютного або відносного порушення кровопостачання міокарду через ураження коронарних артерій серця.
В основі ішемічної хвороби серця лежить порушення кровотоку в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м'яза. Переважно ішемічну хворобу серця зумовлює атеросклероз. Внаслідок утворення атеросклеротичної бляшки просвіт судини звужується. Слід зазначити, що атеросклероз може розвинутися не тільки в коронарних, але й в будь-яких інших судинах людського організму.
Етіологія. Основним фактором розвитку ІХС є атеросклероз КА (у 95% хворих), для якого характерні спазм КА (здебільшого відбувається на фоні атеросклерозу) і тромбоз КА. Оклюзію КА можуть спричиняти інші захворювання
Основні патогенетичні ланки гострої
та хронічної коронарної недостатності
1) звуження проксимальних (епікардіальних) КА атеросклеротичною бляшкою з обмеженням коронарного кровотоку чи його функціонального резерву та неможливістю адекватного розширення судин у відповідь на збільшення потреби міокарда в кисні;
2) виражений спазм КА;
3) тромбоз КА з можливим утворенням мікротромбів у мікроциркуляторному судинному руслі;
4) мікроваскулярна дисфункція (синдром Х).
Причинами підвищення тонусу та спазму КА є збільшення синтезу вазоконстрикторів (ендотеліну, тромбоксану А2, ангіотензину ІІ, серотоніну), зниження концентрації вазодилататорів (оксиду азоту, простацикліну, ендотелійрелаксуючого фактора), підвищення агрегації тромбоцитів та активності симпатоадреналової системи.
Фактори, що посилюють ішемію міокарда
Фактори, які спричиняють збільшення потреби міокарда в кисні:
• Тахікардія.
• АГ.
• Гіпотиреоз.
• Серцева недостатність (СН).
• Клапанні вади серця.
• Застосування катехоламінів, бронходилататорів, трициклічних антидепресантів.
Фактори, які спричиняють зниження доставки кисню до серцевого м’яза:
• Анемія.
• Гіпоксія.
• Артеріальна гіпотензія.
• Брадикардія.
• Отруєння окисом вуглецю.
Клінічна класифікація ІХС
1. РСС:
1.1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією.
1.2. РСС (у разі розвитку на фоні ГКС)
2. Стенокардія.
2.1. Стабільна стенокардія напруження (із зазначенням І–ІV ФК за класифікацією Канадської асоціації кардіологів), у пацієнтів із ІV ФК стенокардія малих навантажень може клінічно проявлятись як стенокардія спокою.
2.2. Мікроваскулярна стенокардія (наявність клінічних симптомів та ознак ішемії міокарда за відсутності обструктивного ураження КА за даними ангіографії) (рубрика І20.8 за МКХ-10).
2.3. Вазоспастична стенокардія (ангіоспастична, спонтанна, варіантна, Принцметала)
2.4. Рефрактерна стенокардія (хронічний стан, спричинений клінічно підтвердженою рекурентною ішемією міокарда за наявності ураження коронарних судин), яка не може бути адекватно контрольована за допомогою комбінованої медикаментозної терапії, ангіопластики, АКШ
3. Нестабільна стенокардія:
3.1. Стенокардія, що вперше виникла. Діагноз встановлюється протягом 28 діб від появи першого ангінозного нападу з прогресуванням класу стенокардії до ІІІ ФК.
3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою, нічних ангінозних нападів у хворого зі стенокардією напруження, підвищення ФК стенокардії щонайменше до ІІІ ФК, прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження, транзиторні зміни на ЕКГ у стані спокою).
3.3. Постінфарктна стенокардія (до 28 діб від розвитку ІМ).
4. Гострий ІМ .
Діагноз установлюють із зазначенням дати виникнення (до 28 діб): локалізація (передня стінка, передньоверхівковий, передньобоковий, передньосептальний, діафрагмальний, нижньобоковий, нижньозадній, нижньобазальний, верхівковобоковий, базальнолатеральний, верхньобоковий, бічний, задній, задньобазальний, задньобоковий, задньосептальний, септальний, правого шлуночка (ПШ)); первинний, рецидивуючий, повторний (відзначати розміри і локалізацію не обов’язково, якщо виникають труднощі в ЕКГ-діагностиці): 4.1. Гострий ІМ з наявністю патологічного зубця Q.
4.2. Гострий ІМ без патологічного зубця Q
4.3. Гострий ІМ невизначений
4.4. Рецидивуючий ІМ (до 28 діб, діагностується за умови повторного підвищення з наступним закономірним зниженням рівня кардіоспецифічних ферментів).
4.5. Повторний ІМ
4.6. ГКС зі стійкою елевацією чи без елевації сегмента ST на ЕКГ. Це попередній діагноз до встановлення наявності ушкодження серця внаслідок ішемії міокарда чи його відсутності (нестабільна стенокардія). На ЕКГ елевація або депресія сегмента ST відображає ішемію до розвитку некрозу міокарда чи РСС (строк до 3 діб). Втім, у частини хворих з наявністю клінічної симптоматики ГКС зміни на ЕКГ можуть бути відсутніми.
4.7. Ускладнення гострого ІМ вказують за часом їх виникнення
гостра серцева недостатність (ГСН) (І–ІV класи за Killip);
• порушення серцевого ритму та провідності
• розрив серця зовнішній (із гемоперикардом; без гемоперикарда)
• розрив серця внутрішній (дефект міжпередсердної перегородки,дефект міжшлуночкової перегородки,розрив сухожильної хорди, розрив папілярного м’яза
• тромбоемболії різної локалізації;
• тромбоутворення в порожнинах серця ;
• гостра аневризма серця);
• синдром Дресслера
• епістенокардитичний перикардит;
• постінфарктна стенокардія (від 72 год до 28 ді)
5. Кардіосклероз
5.1. Постінфарктний кардіосклероз із зазначенням перенесених ІМ (дата виникнення, локалізація), форма та стадії СН, порушень ритму серця і провідності.
5.2. Аневризма серця хронічна
5.3. Кардіосклероз (дифузний) із зазначенням форми і стадії СН, порушень ритму серця та провідності.
6. Безбольова форма ІХС — діагноз встановлюється хворим без клінічних симптомів стенокардії, але з верифікованим за даними коронарографії діагнозом ІХС, а також на підставі виявлення ознак міокардіальної ішемії за допомогою тестів з візуалізацією міокарда (сцинтиграфія з технецієм, талієм; стрес-ехоКГ з фізичним навантаженням чи добутаміном).
Типи ІМ: Тип1: Спонтанний ІМ-обумовлений ішемією через коронарну подію (ерозія, розрив, тріщина чи рошарування бляшки). Тип2: ІМ , пов'язаний з підвищеною потребою міокарда в кисні (спазм, коронарна емболія, анемія, гіпертонія чи гіпотонія). Тип3: Раптова неочікувана смерть-зупинка серця, часто з симптомами, підозрюючими ішемію (елевація сегмента ST, нова ПБЛНПГ, ознаки свіжого тромбу) в період до збільшення біомаркерів. Тип4а: Інфаркт міокарда, пов'язаний з ЧКВ. Тип4б: Інфаркт міокарда, пов'язаний з тромбозом стента. Тип5: Інфаркт міокарда пов'язаний з АКШ.