36. Інструментальні методи діагностики СН.

Лабораторні дослідження:

Лабораторні тести Стандартні (обов’язкові) :
• загальний аналіз крові (гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, гематокрит, ШОЕ);
• загальний аналіз сечі;
• біохімічні тести: ^, №+, креатинін, холестерин плазми, білі¬рубін, «печінкові» ферменти, глюкоза, сечова кислота.
Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) є більш точним у порівнянні з рівнем креатиніну крові, показником функції нирок. 

Додаткові (можливі) тести:
• Натрійуретичні пептиди
• Тиреотропний гормон
• Концентрація сечової кислоти
• Кардіоспецифічні ферменти (тропонін)
• Міжнародне нормалізоване співвідношення
1) концентрація натрійуретичних пептидів в плазмі – з метою виключення СН:
2) анемія (що посилює, або викликає ХСН) або підвищений гематокрит (напр., при ХОЗЛ, вадах серця із шунтуванням справа наліво);
3) гіпо- або гіперкаліємія, а також підвищення концентрації креатиніну можуть бути побічними наслідками дії призначених ЛЗ →див. нижче;
4) гіпонатріємія внаслідок розведення (з надмірним об'ємом позаклітинної рідини; →розд. 19.1.3.1), може з’явитися при нелікованій важкій ХСН, при надто малих дозах інгібіторів АПФ або АРА та при застосувані тіазидних діуретиків;
5) підвищений рівень амінотрансфераз та ЛДГ, підвищений рівень білірубіну в плазмі – у хворих із венозним застоєм у великому колі кровообігу, зі збільшенням печінки.
2. ЕКГ: зазвичай викриває ознаки основного захворювання – ішемічної хвороби серця, порушень ритму або провідності, гіпертрофії або перевантаження.
3. РГ грудної клітки: зазвичай виявляє збільшення серця (за винятком більшості випадків гіперкінетичних станів та діастолічної недостатності), ознаки венозного застою в малому колі кровообігу.
4. Ехокардіографія: основне дослідження при діагностиці ХСН; дозволяє оцінити:
1) систолічну функцію лівого шлуночка – на підставі аналізу сегментарної та глобальної скоротливості функції лівого шлуночка, а також визначення ФВЛШ (<40–45% свідчить про значну систолічну дисфункцію лівого шлуночка; значення 40–50% вважається так званою «сірою зоною» – потрібна ретельна диференційна діагностика причини симптомів);
2) діастолічну функцію лівого шлуночка;
3) анатомічні зміни — гіпертрофію, дилатацію камер серця, клапанні та вроджені вади. У деяких випадках (напр., несприятливі умови візуалізації при трансторакальному дослідженні, підозра дисфункції штучного клапана, виявлення тромбу у вушку лівого передсердя у хворих з фібриляцією передсердь, діагностика бактеріального ендокардиту або вроджених вад) показана черезстравохідна ехокардіографія. При відборі хворих до коронарографії та коронарної реваскуляризації іноді показане проведення стрес-ехокардіографічної проби з добутаміном.

ЕКГ не є специфічним методом діагностики ХСН, але якщо у пацієнта з підозрою на ХСН графіка ЕКГ у 12 відведеннях від-повідає нормі, попередній діагноз ХСН стає малоймовірним.
Наявність на ЕКГ ознак патології (рубцевого кардіосклерозу, гіпертрофії відділів серця, блокад, синусової тахікардії, тахіа- ритмій) не є діагностичним критерієм ХСН, оскільки такі зміни можуть спостерігатися також у хворих без істотного порушен¬ня насосної функції серця. Однак виявлення подібних змін у пацієнтів з діагностованою ХСН може бути корисним для ви¬значення етіології та обтяжуючих чинників клінічного перебігу даного синдрому, а також тактики лікування (наприклад, оцін¬ка показів до кардіоресинхронізуючої терапії, контролю ЧСС або ЧШС тощо)
При нагляді над хворими з ХСН реєстрація ЕКГ відіграє важ-ливу роль як засіб контролю ефективності та безпеки медика-ментозного лікування серцевими глікозидами, бета-блокатора¬ми, івабрадином, діуретиками, аміодароном (оцінка ЧСС/ЧШС, змін ритму та провідності, електролітних порушень, тривалості інтервалу QT).
5. Коронарографія: показана при підозрі на ішемічну хворобу серця, а також після раптової зупинки кровообігу з невідомої причини; при загрозливих шлуночкових аритміях, при ХСН, стійкій до лікування або неясної етіології; перед плановою кардіохірургічною операцією.
6. Тест із фізичним навантаженням: показаний у випадку розбіжності між значним посиленням суб'єктивних симптомів і об'єктивними параметрами важкості захворювання, при відборі до трансплантації серця, а також з метою диференціювання серцевих та легеневих причин задишки.
7. Мультиспіральна КТ та МРТ: придатні у визначенні причини ХСН та диференційній діагностиці, якщо інші методи (особливо, ехокардіографія та коронарографія) не дозволяють встановити діагноз, особливо при диференціюванні форм кардіоміопатії, діагностиці пухлин серця, хворобах перикарду та комбінованих вроджених вадах серця.
8. Ендоміокардіальна біопсія: показана у випадку серцевої недостатності нез'ясованої етіології та при підозрі на хворобу, що вимагає специфічного лікування   міокардит (гігантоклітинний або еозинофільний), інфільтративні хвороби, або хвороби накопичення (амілоїдоз, саркоїдоз, гемохроматоз, хвороба Фабрі), а також при діагностиці гострого відторгнення трансплантанту серця.

Інструментальні методи, що можуть застосовуватися
у пацієнтів з ХСН за окремими показаннями:
• Черезстравохідна ехокардіографія
• Магнітно-резонансне дослідження серця
• Коронароангіографія
• Мультидетекторна комп’ютерна томографія серця
• Ендоміокардіальна біопсія.
• Тест з 6-ти хвилинною ходою
• Холтерівське моніторування ЕКГ

Джерела: https://strazhesko.org.ua/upload/ch_rekomendaciyi_dlya-sayta.pdf

 http://journal.ukrcardio.org/cardio_archive/2002/5/remme.htm

https://strazhesko.org.ua/upload/2014/02/20/skor-variant-rekomendaciy-2012.pdf