Неускладнений гіпертонічний криз (некритичний, невідкладний, urgency) протікає з мінімальними суб'єктивними та об'єктивними симптомами на тлі наявного істотного підвищення АТ. Він не супроводжується гострим розвитком враження органів-мішеней. Вимагає зниження рівня АТ протягом декількох годин. Екстреної госпіталізації не вимагає.
У лікуванні неускладнених кризів рекомендується використовувати переважно пероральні лікарські засоби, які забезпечують поступове зниження АТ протягом 24–48 год.

Швидке зниження АТ може призвести до порушення авторегуляції та спричинити значне зниження перфузії життєво важливих органів (мозок, серце, нирки), їх ішемії та розвитку інфаркту. Швидке та значне зниження АТ є особливо небезпечним у пацієнтів старших вікових груп, із супутнім периферичним атеросклерозом, відомим атеросклеротичним ураженням вінцевих та мозкових судин, тоб то з високим ризиком розвитку ішемічних ускладнень.

Метою терапії хворих з неускладненими ГК є  зниження АТ до індивідуально прийнятного рівня (у більшості випадків 160/110 мм рт. ст.) протягом кількох годин. Більшість авторів не рекомендують застосовувати сублінгвальне та внутрішньом’язове введення антигіпертензивних препаратів у зв’язку з непередбаченим фарма-кодинамічним ефектом.

Застосування ніфедипіну короткої дії для лікування ГК не бажане, оскільки швидкість та ступінь зниження АТ при його прийомі (особливо сублінгвально) важко контролювати, узв’язку з чим підвищується ризик ішемії мозкових або вінцевих судин.

У разі вегетативних порушень ефективними є седативні препарати, зокрема бензодіазепінові похідні, які можна використовувати per os або у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій, а також піроксан та дроперидол.

Як правило, приймання пероральних препаратів не викликає різкого зниження АТ. При неефективності монотерапії можлива комбінація лікарських засобів. Лікування неускладненого гіпертонічного кризу проводиться в амбулаторних умовах і не вимагає екстренної госпіталізації пацієнтів. У ряді випадків, хворі з неускладненим гіпертонічним кризом госпіталізуються.

Показаннями для госпіталізації даної категорії пацієнтів можуть бути наступні стани:
• неясність діагнозу та необхідність проведення спеціальних (частіше інвазивних) досліджень для уточнення природи АГ;
• труднощі у підборі медикаментозної терапії на догоспітальному етапі (часті кризи, резистентна до проведеної терапії АГ).
Після купування гіпертонічного кризу проводиться корекція планової терапії АГ.

Каптоприл
Доза
Початкова – 12,5–25 мг, повторний прийом через 90–120 хв (можливо збільшення дози до 50–100 мг).
Початок дії.
Перорально – 15–30 хв, сублінгвально – 10–20 хв.
Тривалість дії
Перорально – 6–8 год, сублінгвально – 2–6 год
Побічні ефекти (застереження)
Гіпотензія, ниркова недостатність, гіперкаліємія, кашель, набряк Квінке Протипоказаний – при двобічному стенозі ниркових артерій

Препарати, які використовують для лікування неускладнених гіпертензивних кризів:
Клонідин
Доза
0,1–0,2 мг перорально, повторювати кожну годину за необхідності до сумарної дози 0,6–0,7 мг.
Початок дії.
30–60 хв
Тривалість дії
8–16 год
Побічні ефекти (застереження)
Гіпотензія (особливо ортостатична), сонливість, сухість у роті Не рекомендований – при порушенні провідності

Лабеталол
Доза
200–400 мг перорально, повторна доза кожні 2–3 год
Початок дії.
30–90 хв
Тривалість дії
2–12 год
Побічні ефекти (застереження)
Бронхоспазм, негативний інотропний ефект, атріовентрикулярна блокада, нудота, підвищення печінкових ферментів, запаморочення.

Більш детально по даній темі можна ознайомитись :
http://journal.ukrcardio.org/wp-content/uploads/2012/01/13_1_2012.pdf
http://www.webcardio.org/ghipertonichni-kryzy-suchasni-pryncypy-terapiji.aspx