Результати нового дослідження показали, що у пацієнтів із фібриляцією передсердь (ФП) та з внутрішньомозковим крововиливом (ВМК) в анамнезі відновлення прийому пероральних антикоагулянтів суттєво знижувало ризик ішемічного інсульту та великих несприятливих серцево-судинних подій (MACE), але підвищувало ризик рецидивного ВМК і великих кровотеч. Різниці у показниках загальної смертності та серцево-судинної смертності виявлено не було.
Дослідники провели систематичний огляд і метааналіз шести рандомізованих контрольованих досліджень, виявлених у різних базах даних, для оцінки ефективності та безпеки відновлення перолальної антикоагулянтної терапії порівняно з утриманням від неї у пацієнтів із ФП та з спонтанним ВМК в анамнезі. До аналізу було включено 798 пацієнтів, яких стратифікували на групи лікування: 403 пацієнти поновили прийом антикоагулянтів (середній вік — 78,5 року; 37% жінок) та 395 пацієнтів антикоагулянтів не отримували (середній вік — 78,2 року; 37% жінок).
Первинною кінцевою точкою ефективності була поява нового ішемічного інсульту; вторинною — ішемічні MACE (комбінована кінцева точка: ішемічний інсульт, системна артеріальна емболія, тромбоемболіялегеневої артерії та інфаркт міокарда).
Первинною кінцевою точкою безпеки був рецидивний ВМК; вторинні кінцеві точки безпеки включалигеморагічні MACE, загальну смертність під час спостереження та серцево-судинну смертність.
Пацієнти, які поновили антикоагулянтну терапію, мали на 80% нижчий ризик нового ішемічного інсульту(відносний ризик [RR] — 0,20; число пацієнтів, яких необхідно пролікувати = 9, тобто попередження одногоінсульту на дев’ятьох пролікованих), а також на 59% нижчий ризик ішемічних MACE (RR — 0,41), ніж пацієнти, які антикоагулянтів не отримували (P < 0,05 для обох показників).
Водночас у пацієнтів, які поновили антикоагулянти, ризик рецидивного ВМК був приблизно утричівищим (тобто один додатковий крововилив на 19 пролікованих пацієнтів), а ризик геморагічних MACE бувприблизно удвічі вищим (P < 0,05 для обох показників).
Ризики загальної смертності та серцево-судинної смертності істотно не відрізнялися між групами.
Науковці зазначають, результати свідчать, що відновлення пероральної антикоагулянтної терапії після ВМК може забезпечити загальну клінічну користь у ретельно відібраних пацієнтів із ФП, насамперед за рахунок профілактики ішемічного інсульту та інших тромбоемболічних подій. Втім, рішення про поновлення терапії має бути індивідуалізованим, з урахуванням фенотипу ВМК (лобарний чи нелобарний), вихідного геморагічного ризику, супутніх захворювань та профілю ішемічного ризику пацієнта.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org