Результати нового дослідження показали, що лікування сотатерцептом — інгібітором передачі сигналів активіну— знижувало легеневий судинний опір, покращувало кардіальну гемодинаміку та загалом добре переносилося у пацієнтів із комбінованою посткапілярною та прекапілярною легеневою гіпертензією, асоційованою із серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду.

Дослідники провели рандомізоване, подвійне сліпе, мультицентрове дослідження ІІ фази у період із січня 2022 по вересень 2025 року для оцінки ефективності сотатерцепту при комбінованій посткапілярній та прекапілярній легеневій гіпертензії при серцевій недостатності зі збереженою фракцією викиду — стані, для якого відсутнє рекомендоване медикаментозне лікування.

У дослідження включено 164 симптомних дорослих пацієнтів (медіана віку — 75 років; 69,5% жінки). Учасники мали середній тиск у легеневій артерії понад 20 мм рт. ст., тиск заклинювання в легеневій артерії понад 15 і менше 30 мм рт. ст., а також легеневий судинний опір не менше 4 одиниць Вуда.

Пацієнтів рандомізували до підшкірного введення сотатерцепту у дозі 0,3 мг/кг, або 0,3 мг/кг з підвищенням до 0,7 мг/кг після трьох введень, або плацебо кожні 3 тижні.
Первинною кінцевою точкою була зміна легеневого судинного опору від вихідного рівня на 24-му тижні. Вторинні показники включали зміну дистанції шестихвилинного тесту ходьби, рівнів натрійуретичних пептидів, гемодинамічних та ехокардіографічних параметрів, а також час до клінічного погіршення.

У пацієнтів, які отримували сотатерцепт у дозі 0,3 мг/кг, медіанне зниження легеневого судинного опору становило 0,67 одиниці Вуда, тоді як у групі плацебо спостерігалося його підвищення на 0,26 одиниці Вуда. У групі дози 0,7 мг/кг зниження становило 0,33 одиниці Вуда.

Пацієнти, які отримували 0,3 мг/кг, проходили в середньому на 20,29 м більше у шестихвилинному тесті ходьби, мали нижчі рівні натрійуретичних пептидів, покращення гемодинамічних та ехокардіографічних показників і довший час до клінічного погіршення.

Обидві дози препарату забезпечували зниження середнього тиску в легеневій артерії приблизно на 9 мм рт. ст. порівняно з плацебо. Зниження серцевого викиду було більш вираженим при дозі 0,7 мг/кг.

Препарат добре переносився протягом 24 тижнів. Найчастішими побічними ефектами були підвищення рівня гемоглобіну та діарея. Серйозні побічні події частіше спостерігалися при дозі 0,7 мг/кг порівняно з плацебо, і троє пацієнтів припинили лікування через побічні ефекти.

Дослідники зазначають, що сотатерцепт, на відміну від вазодилататорів, впливає на патогенетичні механізми захворювання, а не лише на гемодинамічні показники.
Автори супровідного редакційного коментаря підкреслюють, що результати дослідження свідчать про важливість впливу на запалення, проліферацію клітин та ендотеліальну функцію при серцевій недостатності зі збереженою фракцією викиду, подібно до підходів у лікуванні легеневої артеріальної гіпертензії.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org