Три нових дослідження, представлені на конгресі Heart Failure 2026, відновили інтерес до препаратів дигіталісу — лікарських засобів для лікування серцевої недостатності, які використовуються вже понад два століття.
Понад двадцять років після публікації дослідження Digitalis Investigation Group (DIG), яке стало джерелом численних дискусій, питання щодо ролі дигоксину в лікуванні серцевої недостатності залишається актуальним. При цьому препарати дигіталісу є, ймовірно, найстарішими лікарськими засобами в серцево-судинній медицині.
Опубліковане у 1997 році дослідження DIG показало зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності на 30%, однак не продемонструвало зниження смертності. Пізніше, у 2016 році, метааналіз припустив можливий зв'язок між застосуванням дигоксину та підвищеним ризиком смерті.
Серед нових даних особливу увагу привернуло дослідження DECISION, яке проводилося з метою визначити, чи покращує низькодозовий дигоксин серцево-судинні результати у пацієнтів із серцевою недостатністю та фракцією викиду менше 50%, які отримують лікування відповідно до сучасних рекомендацій.
Дослідження проводилося у 43 центрах. До нього включали пацієнтів із легкою або помірною симптомною серцевою недостатністю та фракцією викиду лівого шлуночка менше 50%. Пацієнтів випадковим чином розподіляли на групу низькодозового дигоксину або плацебо. Цільова концентрація дигоксину в сироватці крові становила від 0,5 до 0,9 нг/мл. У дослідження включали як пацієнтів із синусовим ритмом, так і з фібриляцією передсердь.
Первинною кінцевою точкою була комбінована оцінка всіх випадків погіршення серцевої недостатності (госпіталізацій або звернень до відділення невідкладної допомоги) та серцево-судинної смертності.
Загалом було рандомізовано 1001 пацієнта. Середній вік учасників становив 73 роки. Жінки складали 28% вибірки, а фібриляція передсердь була наявна у 29% пацієнтів.
Результати показали, що низькодозовий дигоксин не забезпечив статистично значущого зниження первинної кінцевої точки.
Протягом медіани спостереження 36,5 місяця у групі дигоксину зареєстровано 238 подій первинної кінцевої точки серед 131 із 500 пацієнтів. У групі плацебо зафіксовано 291 подію серед 152 із 501 пацієнта. Відношення частот подій становило 0,81 (95% ДІ 0,61–1,07; р = 0,133).
Разом із тим загальна кількість епізодів погіршення серцевої недостатності була меншою у групі дигоксину, ніж у групі плацебо. Відношення частот становило 0,76 (95% ДІ 0,54–1,05), хоча ця різниця також не досягла статистичної значущості.
Серцево-судинна смертність була практично однаковою в обох групах. Відношення ризиків становило 0,93 (95% ДІ 0,69–1,26).
Крім того, низькі дози дигоксину загалом добре переносилися та продемонстрували прийнятний профіль безпеки.
Ці результати перегукуються з нещодавно опублікованим дослідженням DIGIT-HF, у якому вивчався інший серцевий глікозид — дигітоксин — у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду.
Лікування дигітоксином супроводжувалося зниженням ризику смерті від усіх причин або госпіталізації через погіршення серцевої недостатності.
Результати метааналіз досліджень DECISION, DIGIT-HF та DIG, до якого було включено 9013 пацієнтів, показали, що лікування серцевими глікозидами знижує ризик серцево-судинної смерті або першого епізоду погіршення серцевої недостатності порівняно з плацебо.
Відношення ризиків становило 0,85 (95% ДІ 0,80–0,90; р < 0,001).
Основний внесок у цей результат забезпечувало зменшення ризику першого епізоду погіршення серцевої недостатності. Відношення ризиків становило 0,75 (95% ДІ 0,69–0,81; р < 0,001).
Особливо важливо, що ефективність серцевих глікозидів зберігалася навіть у пацієнтів, які вже отримували повноцінну сучасну терапію серцевої недостатності відповідно до чинних рекомендацій.
У заздалегідь запланованому сліпому аналізі спостерігали пацієнтів, які припинили прийом досліджуваного препарату після завершення випробування DECISION. Спостереження тривало ще шість тижнів.
Серед 587 пацієнтів після відміни дигоксину спостерігалося більше випадків серцево-судинної смерті та подій, пов'язаних із серцевою недостатністю, ніж після відміни плацебо.
Відношення частот становило 7,37 (95% довірчий інтервал 1,56–34,88; р = 0,012).
Підсумовуючи результати науковці зазначають, що у пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою або помірно зниженою фракцією викиду низькі дози серцевих глікозидів виглядають ефективним, недорогим, безпечним і простим у застосуванні додатковим фармакологічним методом лікування. Загалом отримані дані підтримують роль низькодозового дигоксину в сучасному лікуванні серцевої недостатності, хоча при його відміні слід дотримуватися обережності.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org