У пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ) та серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду (СНзбФВ) концентрація калію в сироватці крові в межах 4,2–5,0 ммоль/л асоціюється з найнижчим ризиком смерті та першої госпіталізації з приводу серцевої недостатності. Водночас гіпокаліємія пов’язана зі значно гіршими клінічними наслідками, особливо у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду. 

Дослідники провели метааналіз даних 12 рандомізованих контрольованих досліджень, щоб оцінити, чи відрізняється вплив рівня калію на клінічні результати у пацієнтів із серцевою недостатністю залежно від фракції викиду лівого шлуночка.

До аналізу було включено 32 346 пацієнтів із СНзнФВ. Вік учасників становив від 63,1 до 65,6 року, а частка чоловіків — від 72,5% до 78,6%. Також було проаналізовано дані 13 723 пацієнтів із СНзбФВ, середній вік яких становив 72,1–72,6 року, а частка чоловіків — від 41,4% до 48,4%.

Учасників розподілили на шість груп залежно від вихідної концентрації калію в сироватці крові: менше 3,5 ммоль/л (гіпокаліємія), від 3,5 до менше 4,0 ммоль/л, від 4,0 до менше 4,5 ммоль/л, від 4,5 до менше 5,0 ммоль/л, від 5,0 до менше 5,5 ммоль/л та 5,5 ммоль/л і більше (гіперкаліємія). Референтною групою вважали пацієнтів із рівнем калію від 4,0 до менше 4,5 ммоль/л.

Первинною кінцевою точкою дослідження була смерть від будь-якої причини. Медіана тривалості спостереження становила 24,2 місяця в дослідженнях СНзнФВ та 36,8 місяця в дослідженнях СНзбФВ.

Аналіз показав, що як у пацієнтів із СНзнФВ, так і у пацієнтів зі СНзбФВ найнижчий ризик смерті та першої госпіталізації з приводу СН спостерігався при концентрації калію в межах 4,2–5,0 ммоль/л.

У групі СНзнФВ було виявлено зворотну J-подібну залежність між рівнем калію та клінічними наслідками. Пацієнти з гіпокаліємією мали на 49% вищий ризик смерті від будь-якої причини порівняно з пацієнтами референтної групи. Скориговане відношення ризиків становило 1,49 при 95% довірчому інтервалі від 1,27 до 1,76.

Крім того, гіпокаліємія була достовірно пов’язана з підвищеним ризиком серцево-судинної смерті, раптової серцевої смерті, смерті внаслідок прогресування СН та першої госпіталізації через СН.

Водночас після статистичної корекції не було виявлено достовірного зв’язку між легкою гіперкаліємією (5,0–5,5 ммоль/л) та несприятливими клінічними наслідками.

У пацієнтів із СНзбФВ спостерігалася менш виражена U-подібна залежність між рівнем калію та клінічними результатами. Ризик несприятливих подій змінювався залежно від концентрації калію значно менше, ніж у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду.

Автори дослідження підкреслюють, що отримані результати вкотре підтверджують важливість запобігання гіпокаліємії, особливо в пацієнтів із СНзнФВ. На їхню думку, концентрація калію в сироватці крові в межах 4,2–5,0 ммоль/л є оптимальною з точки зору безпеки як для пацієнтів зі зниженою, так і зі збереженою фракцією викиду.

Автори зазначають, що дослідження має певні обмеження. Оскільки аналіз був пост-хок, не можна повністю виключити вплив залишкових змішаних факторів, незважаючи на багатофакторну статистичну корекцію. Крім того, використані дані походили з рандомізованих клінічних досліджень із суворими критеріями включення та виключення, що може обмежувати поширення результатів на загальну популяцію пацієнтів із серцевою недостатністю. Також у деяких дослідженнях пацієнти з вихідною гіперкаліємією не включалися до аналізу, що могло призвести до недооцінки прогностичного значення тяжких порушень рівня калію.

Таким чином, результати цього великого метааналізу свідчать про те, що контроль рівня калію є важливою складовою ведення пацієнтів із серцевою недостатністю. Особливої уваги потребує своєчасне виявлення та корекція гіпокаліємії, яка асоціюється зі значним підвищенням ризику смерті та госпіталізацій, особливо у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org