Результати нового дослідження показали, що додавання олезарсену — препарату, схваленого у 2024 році для пацієнтів із сімейним синдромом хіломікронемії — до стандартної ліпідзнижувальної терапії значно знижувало рівень тригліцеридів та на 85% зменшувало ризик панкреатиту у пацієнтів із тяжкою гіпертригліцеридемією, не відібраних за генетичними критеріями.

У двох дослідженнях CORE-TIMI 72a та CORE-TIMI 72b  зниження рівня тригліцеридів, яке досягало 72% при найвищій дозі олезарсену, супроводжувалося зниженням рівнів аполіпопротеїну C-III, залишкового холестерину та холестерину поза ліпопротеїнами високої щільності (non-HDL). Усі зміни зберігалися через 12 місяців.

Тяжка гіпертригліцеридемія, що асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних подій, інфаркту міокарда, інсульту та гострого панкреатиту, погано піддається лікуванню існуючими препаратами чи дієтою. 

У дослідженнях фази 3 понад 85% пацієнтів, які отримували 80 мг або 50 мг олезарсену, досягли рівня тригліцеридів нижче 500 мг/дл через 12 місяців, а до 54% — рівнів нижче 150 мг/дл.

Попри те що препарат був схвалений на підставі дослідження BALANCE для лікування сімейного синдрому хіломікронемії, його раніше не досліджували при тяжкій гіпертригліцеридемії поза цією групою. У дослідження CORE-TIMI 72a було залучено 617 пацієнтів, а в CORE-TIMI 72b — 444 пацієнти, усі з рівнем тригліцеридів ≥ 500 мг/дл у двох аналізах на тлі прийому статинів. Пацієнтів із сімейною хіломікронемією виключили.

Учасників цих міжнародних багатоцентрових досліджень рандомізували 1:1 на 50 мг або 80 мг олезарсену, а потім повторно рандомізували у співвідношенні 2:1 на активну терапію чи плацебо. Первинною кінцевою точкою була відсоткова зміна рівня тригліцеридів натще через 6 місяців.

Вторинні кінцеві точки включали зміни інших ліпідів через 6 і 12 місяців, частку пацієнтів, які досягають певних порогових рівнів тригліцеридів, та частоту епізодів гострого панкреатиту.

У CORE-TIMI 72a зниження тригліцеридів через 6 місяців порівняно з плацебо становило 62,9% для дози 50 мг та 72,2% для дози 80 мг. У CORE-TIMI 72b — 49,2% та 54,5%. Усі відмінності були статистично значущими (P < .001).

Зниження рівнів аполіпопротеїну C-III, залишкового холестерину та non-HDL холестерину також було значним у двох дослідженнях (P < .0001).

Олезарсен зменшував ризик гострого панкреатиту на 85%

Після об’єднання даних обох випробувань:

• 7 епізодів панкреатиту у 5 із 705 пацієнтів на олезарсені → 1,01 випадку на 100 пацієнто-років;
• 22 епізоди у 17 з 356 пацієнтів у групі плацебо → 6,23 випадку на 100 пацієнто-років.

Це дало коефіцієнт ризику 0,15, що відповідає 85% зниженню ризику (P < .001).
Обидві дози переносилися добре:

• будь-які побічні події: 75% та 76% vs 75% у групі плацебо;
• серйозні побічні події: 9% та 11% vs 14%;
• припинення терапії через побічні ефекти: 3% та 4% vs 2% (P = .09).

Науковці зазначають, що кардіологи можуть отримати у своє розпорядження препарат, здатний суттєво знижувати тригліцериди. Хоча контроль тригліцеридів не завжди є пріоритетом, це пов’язано з низькою ефективністю наявних терапій. Тепер, коли з’явилися потужні засоби, інтерес до їх контролю може зрости.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org