Результати нового дослідження показали, що серед дорослих із ожирінням і цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) метаболічна та баріатрична хірургія знижувала ризик великих несприятливих серцево-судинних подій більш ніж на 50% порівняно з терапією препаратами GLP-1.
Ожиріння та ЦД2 значно підвищують ризик серцево-судинних захворювань і смертності у світі. Як метаболічна та баріатрична хірургія, так і препарати GLP-1 ефективно контролюють ці стани. Проте прямих порівнянь їхнього впливу на довгострокові великі серцево-судинні події та загальну смертність бракує.
Дослідники провели систематичний огляд і метааналіз 11 досліджень за участю 19 644 осіб з ожирінням і ЦД2 зі США, Китаю, Італії, Швеції, Ізраїлю, Австралії та Тайваню.
До аналізу включили рандомізовані контрольовані дослідження (n = 4), когортні дослідження з підбором за методом propensity score (n = 3) та національні когортні дослідження з підбором (n = 4). Порівнювали метаболічну та баріатричну хірургію (переважно шлункове шунтування за Roux-en-Y та рукавну гастректомію) з терапією GLP-1 (переважно ліраглутид, семаглутид і дулаглутид).
Обов’язковою умовою було оцінювання таких кінцевих точок, як загальна смертність і великі несприятливі серцево-судинні події, включно з інфарктом міокарда, інсультом, ішемічною хворобою серця та потребою в коронарній реваскуляризації.
Тривалість спостереження становила від 1 до 12 років.
Метааналіз 10 досліджень із оцінкою серцево-судинних наслідків показав, що метаболічна та баріатрична хірургія асоціювалася зі зниженням відносного ризику великих серцево-судинних подій на 52% порівняно з терапією GLP-1 (об’єднаний відносний ризик [RR] 0,48; P < .001).
Підгруповий аналіз за дизайном дослідження продемонстрував стабільну серцево-судинну користь як у рандомізованих дослідженнях (RR 0,31; 95% ДІ 0,14–0,72), так і в спостережних когортних дослідженнях (RR 0,57; 95% ДІ 0,38–0,84).
Науковці зазначають, що хоча обидва підходи забезпечують суттєву клінічну користь, метаболічна та баріатрична хірургія забезпечує більш виражене та тривале зниження ризику, особливо у пацієнтів із тривалим перебігом діабету та підвищеним серцево-судинним ризиком, хоча й пов’язана з більшими періопераційними та нутритивними ризиками.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org