Значна кількість пацієнтів з артеріальною гіпертензією не досягає рекомендованих цільових рівнів артеріального тиску, незважаючи на лікування двома або більше антигіпертензивними препаратами.
В новому мета-аналізі рандомізованих досліджень науковці вирішили порівняти ефективність додаткових методів лікування резистентної або неконтрольованої артеріальної гіпертензії.
Було проведено пошук у базах даних Embase та MEDLINE за період до листопада 2025 року включно.
До аналізу включали рандомізовані клінічні дослідження, у яких порівнювали додаткові методи лікування резистентної або неконтрольованої артеріальної гіпертензії.
Достовірність доказів оцінювали за допомогою системи CINeMA (Confidence In Network Meta-Analysis).
Первинною кінцевою точкою була зміна систолічного артеріального тиску, виміряного в кабінеті лікаря (офісного САТ), порівняно з вихідним рівнем.
Узагальнені середні різниці оцінювали за допомогою мережевого метааналізу з випадковими ефектами в межах баєсівського підходу окремо для пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією та ширшої популяції пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією.
До систематичного огляду було включено 35 рандомізованих досліджень за участю 8648 пацієнтів, у яких оцінювали 12 окремих методів лікування.
До мережевого метааналізу увійшло 30 досліджень за участю 8187 пацієнтів, у яких оцінювали 10 методів лікування.
У пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією спіронолактон і радіочастотна ренальна денервація продемонстрували вищу ефективність щодо зниження офісного систолічного артеріального тиску порівняно з базовою терапією.
Спіронолактон забезпечував середнє зниження систолічного АТ на 12,43 мм рт. ст. (95% кредибільний інтервал від −17,68 до −7,18 мм рт. ст.). Достовірність доказів за CINeMA оцінювалася як помірна.
Радіочастотна ренальна денервація забезпечувала середнє зниження систолічного АТ на 8,74 мм рт. ст. (95% кредибільний інтервал від −12,96 до −4,52 мм рт. ст.). Достовірність доказів також була помірною.
Подібні результати спостерігалися серед пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією.
Водночас жоден із досліджуваних методів лікування не продемонстрував переконливої переваги над іншими, оскільки в більшості прямих попарних порівнянь інтервали невизначеності включали можливість відсутності відмінностей між втручаннями.
У прямих порівняннях додаткових методів лікування пацієнтів із резистентною або неконтрольованою артеріальною гіпертензією не було виявлено статистично значущих відмінностей щодо ефективності зниження артеріального тиску.
Під час вибору лікувальної стратегії пріоритет слід надавати методам, які продемонстрували перевагу над базовою терапією, зокрема спіронолактону, баксдростату (інгібітору альдостеронсинтази) та радіочастотній ренальній денервації.
Важливо враховувати, що відсутність статистично значущих відмінностей між методами лікування не доводить їхньої однакової ефективності. Крім того, наведені результати стосуються насамперед зниження офісного систолічного АТ, а не впливу на серцево-судинну смертність або частоту серцево-судинних подій.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org