Європейське товариство кардіологів (ESC) опублікувало свої перші рекомендації, спеціально присвячені кардіологічній реабілітації, яку відтепер слід розглядати на більш ранніх етапах надання медичної допомоги — у деяких випадках уже під час перебування пацієнта в стаціонарі. Мета полягає у сприянні ширшому впровадженню кардіореабілітації, зокрема в домашніх умовах із використанням цифрових технологій, особливо там, де ресурси обмежені.

Дотепер питання кардіореабілітації висвітлювалися в окремих розділах різних клінічних настанов, а особливо важливу роль вона відігравала у веденні пацієнтів із гострим коронарним синдромом і серцевою недостатністю. Новий документ пропонує комплексний, пацієнтоорієнтований підхід із відповідною адаптацією до кожного серцево-судинного захворювання.

Окрім гострого коронарного синдрому та серцевої недостатності, кардіореабілітація тепер охоплює ширший спектр захворювань серця, зокрема клапанні та вроджені вади серця, фібриляцію передсердь, кардіоонкологічні стани, легеневу артеріальну гіпертензію та окремі кардіоміопатії. Нові рекомендації також передбачають адаптацію реабілітаційних програм з урахуванням супутніх захворювань пацієнтів.

Щодо фізичної активності, рекомендації загалом передбачають поєднання тренувань на витривалість і силових вправ для більшості пацієнтів.

Програми індивідуалізують з урахуванням частоти, інтенсивності, тривалості, виду фізичних вправ, загального обсягу навантаження та його поступового збільшення.

Силовим тренуванням у нових рекомендаціях приділено більше уваги, оскільки вони особливо важливі для пацієнтів із серцевою недостатністю та людей старшого віку.

Окремі розділи рекомендацій присвячено сексуальному життю та поверненню до роботи — двом важливим аспектам відновлення після серцево-судинної події.

Визначено конкретні терміни початку кардіореабілітації

Важливою новацією є те, що рекомендації передбачають коригування реабілітаційних програм не лише залежно від конкретного захворювання, але й відповідно до індивідуального профілю та цілей пацієнта.

Ще одне нововведення — встановлення конкретних часових меж для початку реабілітації.

Загалом рекомендовано ранній початок кардіореабілітації для покращення прихильності до програми та функціональних результатів ( I,C).

Після гострого коронарного синдрому кардіореабілітацію слід розпочинати протягом перших 14 днів і не пізніше ніж через 30 днів.

Після аортокоронарного шунтування її слід розпочати протягом 28 днів і не відкладати більш ніж на 42 дні.

У госпіталізованих пацієнтів із декомпенсованою серцевою недостатністю слід розглядати можливість раннього початку кардіореабілітації для зниження внутрішньолікарняної смертності ( IIa, B2).

Її можна розпочинати невдовзі після усунення застійних явищ і досягнення гемодинамічної стабілізації.

У деяких пацієнтів високого ризику — наприклад, із прогресуючою серцевою недостатністю, IV функціональним класом за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA), складними шлуночковими аритміями або тяжким коронарним стенозом — можна розглядати телеметричний моніторинг під час фізичних навантажень для виявлення потенційних аритмій, ішемії чи гемодинамічних порушень.

(IIb, C).

Кардіореабілітація особливо рекомендована після гострого коронарного синдрому та при веденні пацієнтів із хронічним коронарним синдромом незалежно від того, чи проводилися черезшкірне коронарне втручання або аортокоронарне шунтування.

Вона асоціюється зі зниженням ризику серцево-судинної смертності та інфаркту міокарда ( I,  A).

Крім того, кардіореабілітація сприяє зменшенню кількості госпіталізацій, підвищенню фізичної працездатності та покращенню якості життя.

Аналогічні положення стосуються пацієнтів із серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду, яку в документі визначено як меншу за 50%. (I,  B1).

При декомпенсованій серцевій недостатності реабілітацію також слід розглядати якомога раніше ( IIa,  B1).

Кардіореабілітація також показана пацієнтам зі збереженою фракцією викиду, визначеною як 50% або більше, для покращення фізичної працездатності та якості життя ( I, B1).

Щодо кардіореабілітації при фібриляції передсердь, то вперше цьому питанню присвячено окремі рекомендації.

Її слід розглядати для «зменшення вираженості симптомів, пов'язаних із фібриляцією передсердь, загального симптомного навантаження, частоти та тривалості епізодів, а також рецидивів».

( IIa, B1).

Після радіочастотної катетерної абляції кардіореабілітацію також слід розглядати для покращення фізичної працездатності та якості життя — ( IIa,  B1).

Загалом експерти наголошують, що стареча астенія (frailty) або наявність супутніх захворювань не повинні бути підставою для виключення пацієнта з програми кардіореабілітації, якщо для неї є показання.

Це положення має клас рекомендацій III.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org