Нова настанова AHA/ACC/ACS/ASNC/HRS/SCA/SCCT/SCMR/SVM 2026 року з періопераційного серцево-судинного ведення пацієнтів при некардіальних хірургічних втручаннях оновлює попередня рекомендації 2014 року. Документ містить рекомендації для лікарів щодо періопераційної оцінки стану серцево-судинної системи та ведення дорослих пацієнтів, яким проводять некардіальні хірургічні втручання.
Крім того, розроблено стратегії ведення серцево-судинних захворювань і пов’язаних із ними патологічних станів, що ґрунтуються на доказах та охоплюють фармакологічну терапію, періопераційний моніторинг і застосування медичних пристроїв.
Основні ключові положення
1. Поетапний підхід до періопераційної оцінки стану серця допомагає лікарям визначити, коли можна проводити операцію, а коли доцільно відкласти її для додаткового обстеження.
2. Скринінг серцево-судинних захворювань і лікування пацієнтів, яким планують некардіальне хірургічне втручання, слід проводити за тими самими показаннями, що й у пацієнтів, яким операція не планується. Терміни обстеження та лікування необхідно ретельно узгоджувати, щоб уникнути затримки операції, а їхній обсяг обирати так, щоб запобігти надмірному скринінгу та надмірному лікуванню.
3. Навантажувальні тести в пацієнтів, яким планують некардіальне хірургічне втручання, слід призначати виважено, особливо за низького ризику, і лише тоді, коли таке обстеження було б доцільним незалежно від запланованої операції.
4. У веденні пацієнтів зі складними анатомічними особливостями або нестабільними серцево-судинними захворюваннями слід надавати особливого значення командному підходу.
5. Нові засоби лікування цукрового діабету, серцевої недостатності та ожиріння мають суттєве значення для періопераційного ведення пацієнтів. Приймання інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу слід припинити за 3–4 дні до операції, щоб мінімізувати ризик періопераційного кетоацидозу, пов’язаного з їх застосуванням.
6. Ушкодження міокарда після некардіального хірургічного втручання — це нещодавно виокремлений патологічний процес, який не слід ігнорувати, оскільки він має суттєві наслідки для пацієнтів.
7. Пацієнти з уперше діагностованою фібриляцією передсердь, виявленою під час або після некардіального хірургічного втручання, мають підвищений ризик інсульту. Після операції такі пацієнти потребують ретельного спостереження для усунення зворотних причин аритмії та оцінки потреби в контролі ритму й довготривалій антикоагулянтній терапії.
8. Періопераційну «місткову» терапію при перериванні приймання пероральних антикоагулянтів слід застосовувати вибірково, лише в пацієнтів із найвищим ризиком тромботичних ускладнень. У більшості випадків вона не рекомендована.
9. У пацієнтів із гемодинамічною нестабільністю нез’ясованого походження, за наявності фахівців із відповідним клінічним досвідом, для періопераційної оцінки можна застосовувати невідкладне фокусоване ультразвукове дослідження серця. Однак воно не повинно замінювати повноцінну трансторакальну ехокардіографію.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org