Результати дослідження EMPULSE показали, що інгібітори SGLT2, відносні новачки серед препаратів першої лінії для лікування хронічної серцевої недостатності (СН), можуть досягти такого ж статусу у пацієнтів, госпіталізованих з гострою серцевою недостатністю.
З 530 таких пацієнтів, які розпочали щоденний прийом емпагліфлозину після епізоду гострої СН порівняно з контрольною групою, ймовірність смерті або повторної госпіталізації з приводу серцевої недостатності протягом наступних 3 місяців була нижчою.
Науковці стверджують, що призначення цього препарату покращує якість життя, сприяє зниженню маси тіла та є безпечним для цієї дуже вразливої групи пацієнтів.
Пацієнти, які отримували емпагліфлозин, продемонстрували на 36% більший позитивний ефект, що відображено у коефіцієнті успішних результатів лікування порівняно з плацебо – новим способом вираження результатів у клінічних випробуваннях серцево-судинної системи. За даними дослідників, коефіцієнт успішності інгібітора SGLT2 для первинної кінцевої точки становив 1,36 (95% ДІ, 1,09-1,68, P = 0,0054). Результат складався зі смерті, кількості подій СН, часу до першої події СН та 90-денної зміни показників якості життя.
Застосування емпагліфлозину у випробуванні було розпочато в середньому через 3 дні після госпіталізації, коли стан пацієнтів був стабілізований.
Спеціалісти стверджують, що дослідження EMPULSE має змінити клінічну практику, з раннім призначенням інгібіторів SGLT2 в лікарні у пацієнтів, госпіталізованих через СН. Для хворих із серцевою недостатністю, незалежно від фракції викиду, ранній початок прийому інгібіторів SGLT2 у стаціонарі – після стабілізації та за відсутності протипоказань – слід розглядати як новий стандарт лікування.
Дослідження також надає нову вагу стратегії «одночасного або швидкого ініціювання» щодо чотирьохкомпонентної медикаментозної терапії СН зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ) у пацієнтів, госпіталізованих через СНзнФВ, після їх стабілізації. Чотирьохкомпонентний підхід складається з призначення сакубітрилу/валсартану, бета-блокатора, антагоніста мінералокортикоїдних рецепторів (MRA) та інгібітора SGLT2.
В EMPULSE входили пацієнти, госпіталізовані з приводу гострої серцевої недостатності, що виникла вперше або декомпенсацією хронічної серцевої недостатності, незалежно від фракції викиду або наявності у них діабету. Фракції викиду становили в середньому 35% і перевищували 40% приблизно в одній третині всієї когорти.
Через 90 днів аналізу 265 пацієнтів, яким призначали емпагліфлозин у дозі 10 мг один раз на день, більшою ймовірністю демонстрували клінічну користь приблизно у 54% випадків порівняно з приблизно 40% для 265 у контрольній групі.
Група емпагліфлозину також значно покращила кінцеву точку смерті через будь-яку причину або першу подію серцевої недостатності з відношенням ризиків (ВР) 0,65 (95% ДІ, 0,43–0,99, P = 0,042). Вони також рідше страждали на гостру ниркову недостатність (7,7% проти 12,1% у контрольній групі) або серйозні побічні ефекти (32,3% проти 43,6%).
Хоч би яким привабливим це здавалося, результати не обов'язково можуть бути узагальнені на інші інгібітори SGLT2 без доказової бази. Але, за словами науковців, у кількох дослідженнях вивчається дапагліфлозин в аналогічних клінічних умовах.
Вони включають DICTATE-AHF у пацієнтів з діабетом, що надійшли з гострою серцевою недостатністю, та DAPA ACT HF-TIMI 68, який включає пацієнтів, стабілізованих після госпіталізації через гостру декомпенсовану СНзнФВ. Результати цих досліджень очікуються в 2022 та 2023 роках.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org