Rss для Webcardio.org WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin

Електронний науково-практичний журнал про кардіологію
16.11.2026

Компанія Берлін-Хемі, підрозділ компанії Менаріні Груп. Менаріні Груп

 

 

 

 

15.11.2026 22:17
Версія для друку
  • RSS

Оновлена класифікація кардіогенного шоку 2026 

Класифікація стадій кардіогенного шоку (КШ), розроблена Товариством серцево-судинної ангіографії та інтервенцій (Society for Cardiovascular Angiography & Interventions, SCAI), широко застосовується з моменту її впровадження у 2019 році як інструмент стратифікації ризику, професійної комунікації та клінічної оцінки кардіогенного шоку.

Оновлення 2026 року уточнює класифікацію SCAI SHOCK і робить її більш придатною для практичного застосування завдяки посиленню ролі об'єктивної оцінки на основі результатів фізикального обстеження, біохімічних маркерів і гемодинамічних показників.

Основні положення оновлених рекомендацій SCAI 2026

1. Прогностичне значення класифікації

Оновлений експертний консенсус SCAI SHOCK 2022 року врахував результати валідаційних досліджень, які продемонстрували прогностичну цінність класифікації в різних популяціях пацієнтів і клінічних умовах.

Було уточнено визначення стадій та підкреслено важливість об'єктивної оцінки клінічних, біохімічних і гемодинамічних параметрів для характеристики тяжкості шоку й пов'язаного з ним ризику смертності.

2. Подальше вдосконалення класифікації у 2026 році

Оновлення 2026 року додатково уточнює класифікацію SCAI SHOCK та адаптує її до сучасної клінічної практики.

Оновлені визначення стадій підкреслюють необхідність об'єктивного оцінювання на основі результатів фізикального обстеження, біохімічних маркерів і гемодинамічних показників.

3. Уточнення стадії A

Стадію A уточнено для ідентифікації пацієнтів із гострими захворюваннями серця або окремими серцево-судинними станами й втручаннями високого ризику, за яких існує клінічно значуща ймовірність прогресування до кардіогенного шоку.

4. Ключова відмінність між стадіями B і C

Розмежування стадій B і C ґрунтується насамперед на наявності або відсутності гіпоперфузії, а не лише на артеріальній гіпотензії.

·  Стадія B — гіпоперфузія відсутня.

·  Стадія C — гіпоперфузія наявна.

Важливо, що нормотензивна гіпоперфузія також відповідає кардіогенному шоку стадії C.

5. Уточнення стадій D та E

Стадія D характеризує прогресування або відсутність покращення гіпоперфузії, незважаючи на початкову стратегію підтримувальної терапії.

Стадія E відповідає фактичному або неминучому циркуляторному колапсу, що супроводжується вираженими гемодинамічними та метаболічними порушеннями.

6. Інтенсивність лікування не визначає стадію шоку

Застосування окремих методів лікування, включно з тимчасовою механічною підтримкою кровообігу (MCS) або екстракорпоральною підтримкою життєдіяльності (ECLS), саме по собі не визначає стадію кардіогенного шоку.

7. Необхідність повторної оцінки стану пацієнта

Оновлення наголошує на важливості послідовного повторного оцінювання та врахування траєкторії перебігу шоку.

Зміни клінічного стану, маркерів перфузії, гемодинамічних параметрів і потреби у вазоактивній підтримці мають важливе прогностичне значення.

Це обґрунтовує необхідність повторного визначення стадії шоку в динаміці, а не використання лише одноразової оцінки.

8. Модифікатор зупинки кровообігу

Зупинка кровообігу залишається важливим модифікатором ризику.

Його застосування передбачене для пацієнтів, які перенесли зупинку кровообігу та мають невизначений неврологічний прогноз.

9. Особливості різних фенотипів кардіогенного шоку

Наведено додаткові рекомендації для основних фенотипів КШ:

·  КШ, пов'язаний із гострим інфарктом міокарда (AMI-CS).

·  КШ, пов'язаний із серцевою недостатністю (HF-CS), та кардіогенний шок клапанного генезу.

·  КШ із переважним ураженням правого шлуночка.

·  Змішані форми кардіогенного шоку.

·  КШ після кардіохірургічних втручань.

·  Кардіогенний шок у дітей.

Урахування особливостей клінічних проявів, патофізіології та відповіді на лікування при різних фенотипах може покращити стратифікацію ризику й ухвалення клінічних рішень.

10. Мультидисциплінарний підхід

Документ підкреслює мультидисциплінарний характер допомоги пацієнтам із кардіогенним шоком на всіх етапах — від догоспітального оцінювання до інтенсивної терапії та застосування сучасних методів підтримки життєдіяльності.

Класифікація SCAI SHOCK покликана забезпечити єдину професійну мову, яка сприятиме узгодженій комунікації, оцінюванню ризику та співпраці між фахівцями різних спеціальностей.

11. Впровадження у клінічну практику

Практичне застосування класифікації повинно поєднувати клінічне мислення з об'єктивними критеріями та структурованими підходами до повторного оцінювання стану пацієнтів.

Зручні контрольні переліки, електронні системи підтримки клінічних рішень і мультидисциплінарні програми ведення пацієнтів із шоком можуть сприяти ранньому розпізнаванню кардіогенного шоку та більш послідовному визначенню його стадії.

12. Напрями майбутніх досліджень

Майбутні дослідження мають бути зосереджені на стандартизації наборів даних, розробленні лікувальних стратегій з урахуванням стадії та фенотипу кардіогенного шоку, а також на методах ширшого впровадження класифікації SCAI SHOCK у клінічну практику та наукові дослідження.

Оновлені визначення стадій SCAI SHOCK

Одним з основних принципів класифікації SCAI SHOCK залишається комплексне використання результатів фізикального обстеження, біохімічних показників, гемодинамічних індексів, а також інформації про наявність або відсутність клінічно значущої зупинки кровообігу для встановлення діагнозу та визначення конкретної стадії кардіогенного шоку.

Таким чином, тип і інтенсивність лікування самі по собі не визначають стадію шоку.

За відсутності стандартизованого алгоритму ескалації лікування відмінності у строках початку, послідовності та виборі вазоактивних й інотропних препаратів, а також методів механічної підтримки кровообігу — окремо чи в комбінації — не повинні визначати стадію SCAI SHOCK.

Натомість основою визначення стадії та подальших лікувальних рішень має бути комплексний аналіз об'єктивних даних пацієнта, зокрема:

·  Показників життєво важливих функцій.

·  Результатів фізикального обстеження.

·  Даних візуалізаційних досліджень.

·  Метаболічних і біохімічних показників.

·  Гемодинамічних параметрів.

Автори пропонують базовий набір клінічних даних для швидкого оцінювання пацієнтів із підозрою на кардіогенний шок.

Цей набір може широко використовуватися для клінічних, наукових і організаційних потреб на різних етапах надання допомоги:

·  У бригадах екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі (EMS).

·  У відділеннях екстреної медичної допомоги (ED).

·  У відділеннях інтенсивної терапії (ICU).

·  У лабораторіях катетеризації серця (CCL).

·  В операційних (OR).

·  В інших клінічних підрозділах.

Базовий набір даних для оцінки пацієнта з підозрою на кардіогенний шок

Він включає, але не обмежується такими показниками:

1.                  Частота серцевих скорочень.

2.                  Артеріальний тиск.

3.                  Частота дихання.

4.                  Сатурація кисню.

5.                  Концентрація вуглекислого газу наприкінці видиху (EtCO₂).

6.                  Фізикальна оцінка легеневого та системного волемічного статусу й перфузії з урахуванням обмежень клінічного обстеження.

7.                  Прицільне ультразвукове дослідження серця біля ліжка пацієнта (POCUS).

8.                  Електрокардіографія.

9.                  Рівень лактату.

10.               Центральна або змішана венозна сатурація кисню (ScvO₂ або SvO₂).

11.               Дані катетеризації правих відділів серця — за наявності.

Опис стадій A–E за результатами фізикального обстеження, біохімічними маркерами та гемодинамічними показниками.

Стадія

Опис

Фізикальне обстеження / ознаки біля ліжка

Біохімічні маркери

Гемодинаміка

A — Ризик розвитку шоку

Пацієнт наразі НЕ має ознак або симптомів кардіогенного шоку, але має ризик його розвитку. До цієї групи можуть належати пацієнти з великим гострим інфарктом міокарда, перенесеним інфарктом та/або симптомами гострої чи гострої на тлі хронічної серцевої недостатності.

Зазвичай: Нормальний тиск у яремних венах; теплі кінцівки, адекватна перфузія; виразний периферичний пульс; нормальний психічний статус.

Можливі додаткові ознаки: Чисте дихання під час аускультації легень.

Зазвичай: Нормальний рівень лактату.

Можливі додаткові ознаки: Нормальні метаболічні показники; нормальна або звична для пацієнта функція нирок; відсутність гострого ураження печінки.

Зазвичай: Нормальний АТ (САТ ≥100 мм рт. ст. або на звичному рівні); ЧСС <100/хв.

Можливі додаткові ознаки: За наявності інвазивних вимірювань: серцевий індекс ≥2,5 л/хв/м² (при гострому стані); ЦВТ <10 мм рт. ст.; PCWP <15 мм рт. ст.; сатурація крові в легеневій артерії ≥65%.

B — Початковий шок

Наявні клінічні ознаки гемодинамічної нестабільності (включно з відносною гіпотензією або тахікардією), але без гіпоперфузії.

Зазвичай: Підвищений тиск у яремних венах; теплі кінцівки, адекватна перфузія; виразний периферичний пульс; нормальний психічний статус.

Можливі додаткові ознаки: Вологі хрипи в легенях.

Зазвичай: Нормальний рівень лактату.

Можливі додаткові ознаки: Мінімальне гостре погіршення функції нирок або ураження печінки; підвищені BNP і тропонін.

Зазвичай: Гіпотензія: САТ <90 мм рт. ст., САТср <60 мм рт. ст. або зниження АТ більш ніж на 30 мм рт. ст. від початкового; тахікардія: ЧСС ≥100/хв.

Можливі додаткові ознаки: Сатурація крові в легеневій артерії <60%; серцевий індекс <2,5 л/хв/м².

C — Класичний шок

Гіпоперфузія, що потребує фармакологічного або механічного втручання понад інфузійну ресусцитацію. Може бути відносна гіпотензія, однак гіпотензія не є обов’язковою.

Зазвичай: Ознаки перевантаження об’ємом.

Можливі додаткові ознаки: Тяжкий загальний стан; гостре порушення свідомості; відчуття неминучої загибелі; холодна волога шкіра; поширені вологі хрипи; бліді, мармурові, ціанотичні чи холодні кінцівки; уповільнене капілярне наповнення; діурез <30 мл/год.

Зазвичай: Лактат ≥2 ммоль/л.

Можливі додаткові ознаки: Підвищення креатиніну до 1,5 раза від вихідного рівня (або на 0,3 мг/дл) ЧИ зниження ШКФ >50%; підвищення АСТ і АЛТ; підвищення BNP.

Зазвичай: Якщо оцінюють інвазивну гемодинаміку (наполегливо рекомендовано): серцевий індекс <2,2 л/хв/м²; PCWP >15 мм рт. ст.; ЦВТ >10 мм рт. ст.

D — Погіршення

Стан подібний до стадії C, але прогресує. Початкова стратегія підтримки не відновлює перфузію, що проявляється погіршенням або відсутністю покращення гемодинаміки чи рівня лактату.

Зазвичай: Будь-які ознаки стадії C ТА наростання або відсутність покращення ознак і симптомів гіпоперфузії попри початкову терапію.

Зазвичай: Будь-які ознаки стадії C ТА підвищення лактату та/або його стійкий рівень >2 ммоль/л.

Можливі додаткові ознаки: Погіршення функції нирок; погіршення печінкових проб; зростання BNP.

Зазвичай: Будь-які ознаки стадії C ТА потреба у збільшенні доз або кількості вазопресорів ЧИ додаванні пристроїв механічної підтримки кровообігу для підтримання перфузії.

E — Критичний стан

Наявний або неминучий колапс кровообігу.

Зазвичай: Зазвичай пацієнт непритомний.

Можливі додаткові ознаки: Майже відсутній пульс; колапс кровообігу; багаторазові дефібриляції.

Зазвичай: Лактат ≥8 ммоль/л.

Можливі додаткові ознаки: Триваюча серцево-легенева реанімація; тяжкий ацидоз: pH ≤7,2; дефіцит основ >10 мекв/л.

Зазвичай: Глибока гіпотензія попри максимальну гемодинамічну підтримку.

Можливі додаткові ознаки: Потреба в болюсному введенні вазопресорів.

 
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org

 

Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.webcardio.org.
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Теми

Ми в соціальних мережах

 Ваша оцінка нашого сайту нам дуже важлива. Знайдіть нас і тут:

WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin