Результати нового аналізу HELIUS показали, що комбінована оцінка рівня холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), ліпопротеїну(а) [Lp(a)] та високочутливого С-реактивного білка (hsCRP) дозволяє виявити незалежні механізми підвищеного довгострокового ризику розвитку атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (АСССЗ) у представників різних етнічних груп.
Науковці включили до аналізу 15 676 учасників (середній вік — 44 роки, 56% — жінки) африканського, європейського та південноазійського суринамського походження, які на початку дослідження не мали перенесеного інфаркту міокарда або ішемічного інсульту.
Випадки розвитку атеросклеротичних серцево-судинних захворювань визначали за допомогою національних реєстрів протягом медіани спостереження 8,9 року. Метою дослідження було оцінити, чи посилюють ЛПНЩ, Lp(a) та hsCRP ризик АСССЗ незалежно один від одного, а також чи взаємодіють між собою.
За період спостереження було зареєстровано 378 випадків АСССЗ.
Порівняно з учасниками, які мали найнижчі значення біомаркерів, ризик розвитку АСССЗ у людей із найвищими рівнями становив: для LDL-C — у 1,39 раза вищий, Lp(a) — у 1,86 раза вищий, для hsCRP — у 1,51 раза вищий.
При цьому дослідники не виявили взаємного посилення впливу цих трьох біомаркерів — кожен із них асоціювався з ризиком незалежно від інших.
Водночас ризик АСССЗ поступово зростав зі збільшенням кількості підвищених біомаркерів. Учасники, у яких були підвищені всі три показники, мали ризик розвитку АСССЗ у 2,44 раза вищий, ніж особи без таких змін.
Подібні закономірності спостерігалися в усіх етнічних групах, однак найвищий абсолютний ризик АСССЗ був зареєстрований серед учасників південноазійського суринамського походження.
Автори зазначають, що в дослідженні HELIUS особи з одночасно підвищеними рівнями Lp(a) та hsCRP — двох показників, які наразі не входять до стандартних клінічних моделей оцінки ризику, — мали майже вдвічі вищий ризик розвитку АСССЗ ніж учасники без підвищення цих біомаркерів.
Додавання Lp(a) та hsCRP до клінічної моделі прогнозування PREVENT-ASCVD дещо покращило здатність моделі розрізняти пацієнтів із високим і низьким ризиком (ΔAUC = 0,006), але більш помітно підвищило точність перекласифікації ризику протягом 10 років (NRI = 0,17). Це означає, що включення цих біомаркерів допомогло точніше визначити, які пацієнти насправді належать до групи високого або низького серцево-судинного ризику.
Спеціалісти зазначають, що результати цього дослідження не є підставою для створення нової шкали оцінки ризику, і лікарям не варто поспішати розробляти ще один калькулятор. Натомість ці дані підтримують орієнтований на патогенетичні механізми підхід до профілактики, який уже рекомендований сучасними клінічними настановами.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org