Незважаючи на те, що катетерна абляція при фібриляції передсердь знижує довгостроковий ризик тромбоемболічних подій, вона пов’язана з рідкісним, але потенційно катастрофічним ризиком інсульту та системної емболії, що можуть призводити до значних ускладнень або смерті.
На основі глобального ретроспективного реєстру дослідники оцінили результати після катетерної абляції при фібриляції передсердь і тріпотінні лівого передсердя, зосередившись на частоті інсульту та системної емболії.
До реєстру було включено 335 743 процедури абляції з 204 центрів у 56 країнах у період з 2017 по 2024 рік. Серед них у 547 пацієнтів виникли інсульт або системна емболія. Медіанний вік становив 66 років, 62% — чоловіки.
Інсульт та системну емболію визначали як виникнення інсульту, транзиторної ішемічної атаки або іншої симптомної периферичної емболії, пов’язаної за часом із катетерною абляцією при фібриляції передсердь або тріпотінні лівого передсердя, виявленої під час процедури або протягом 30 днів після неї.
Загалом було зареєстровано 550 випадків інсульту та системної емболії, що відповідає загальному ризику 0,16% (95% ДІ 0,15–0,18). Більшість подій виникали протягом 72 годин після абляції, однак майже чверть з них діагностували вже після виписки зі стаціонару.
Серед пацієнтів, у яких виникли інсульт або системна емболія після абляції, 93% отримували антикоагулянтну терапію до процедури; з них 86% проходили абляцію без перерви або з мінімальним перериванням терапії.
Ризик інсульту та системної емболії був на 60% вищим при абляції персистуючої, порівняно з пароксизмальною формою фібриляції передсердь (95% ДІ 1,3–1,9). Також ризик був вищим при першій процедурі абляції порівняно з повторною (95% ДІ 1,2–2,0).
Пульсована електропольова абляція продемонструвала аналогічне підвищення ризику на 60% порівняно з радіочастотною (95% ДІ 1,1–2,1) та кріобалонною абляцією (95% ДІ 1,1–2,3).
Через 3 місяці у 35% пацієнтів, які перенесли інсульт або системну емболію, були чітко встановлені наслідки, а 3% померли. Серед пацієнтів з інсультом 8% стали інвалідами, а 4% померли.
Науковці зазначають, що результати підкреслюють важливість суворого перипроцедурного контролю антикоагуляції, уважного виконання маніпуляцій із інтрод’юсерами та катетерами, а також системного моніторингу після виписки зі стаціонару, оскільки майже чверть подій виникає після госпіталізації.
Оскільки дослідження базувалося на ретроспективному реєстрі, не можна виключити недооблік подій, особливо транзиторних або легких випадків. Періоди спостереження відрізнялися між центрами.
Вчені дійшли висновків, що катетерна абляція при фібриляції передсердь знижує тромбоемболічний ризик, але супроводжується рідкісним ризиком інсульту та емболії (0,16%). Критично важливими є адекватна антикоагуляція та моніторинг після виписки, оскільки майже 25% подій виникають поза стаціонаром.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org