Успішний контроль ритму при фібриляції передсердь (ФП) асоціюється з покращенням вторинної трикуспідальної регургітації (ТР) у пацієнтів із помірно тяжкою або тяжкою формою цього ураження, згідно з результатами нового дослідження.

Ретроспективне когортне дослідження включало 1896 пацієнтів із ФП (медіана віку 79 років; 60 відсотків жінок), серед яких 33 відсотки мали пароксизмальну форму та 67 відсотків — персистуючу форму аритмії, а також помірно тяжку або тяжку вторинну ТР. Усі пацієнти проходили серійні ехокардіографічні обстеження в клініках Mayo Clinic у період з 2003 по 2023 рік. Етіологічні чинники включали органічну патологію лівих клапанів (26 %), знижену фракцію викиду лівого шлуночка або ішемічну мітральну регургітацію (24 %), легеневу гіпертензію (26 %) та ізольовану ТР (24 %).

Контроль ритму, що включав катетерну абляцію, кардіоверсію або застосування антиаритмічних препаратів протягом не менше ніж тридцяти днів, був проведений у 367 пацієнтів (19 відсотків) із медіаною часу до втручання 21 день. Пацієнти, яким проводився контроль ритму, були молодшими, частіше чоловіками та частіше мали нещодавно встановлений діагноз ФП (менше одного року), пароксизмальну форму аритмії, знижену фракцію викиду лівого шлуночка та дисфункцію правого шлуночка. Водночас у них рідше спостерігалися органічні ураження лівих клапанів, легенева гіпертензія, цукровий діабет та артеріальна гіпертензія.

За результатами спостереження із медіаною 1,7 року було встановлено, що у 550 пацієнтів ступінь ТРзменшився до легкої або меншої, і успішний контроль ритму був тісно пов’язаний із таким покращенням (скориговане відношення ризиків 3,65; p<0,01). Цей зв’язок залишався стабільним незалежно від етіології ТР, типу та тривалості ФП, віку, статі, наявності ожиріння, функції лівого шлуночка, ремоделювання правого шлуночка, а також наявності легеневої гіпертензії чи значущої мітральної регургітації.

Рецидив ФП виник у 210 пацієнтів (57 відсотків), яким проводився контроль ритму. Предикторами рецидиву були старший вік, персистуюча або хронічна форма ФП, артеріальна гіпертензія та відсутність антиаритмічної терапії.

Особливо важливо, що користь від успішного контролю ритму може бути більш вираженою у пацієнтів із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка та у жінок. Автори припускають, що це може бути пов’язано із гормонально зумовленими запальними реакціями при фібриляції передсердь, відмінностями у відповіді фібробластів на навантаження кільця клапана та адаптації стулок, а також структурними особливостями мітрального і трикуспідального кілець, хоча ці припущення потребують подальшого вивчення.

Автори дійшли висновку, що отримані результати підкреслюють важливість раннього та більш агресивного контролю ритму у пацієнтів із фібриляцією передсердь та помірно тяжкою або тяжкою вторинною трикуспідальною регургітацією. Такий підхід може розглядатися як додаткова ефективна стратегія, що потенційно дозволяє уникнути інтервенцій, спрямованих безпосередньо на клапан, однак ці висновки потребують підтвердження у рандомізованих клінічних дослідженнях.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org