Результати нового дослідження ORBITA-2 показали, що ішемія, виявлена за допомогою добутамінової стрес-ехокардіографії (ДСЕхо-КГ), передбачала ефективність черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) порівняно з плацебо у пацієнтів з одно- або багатосудинним стабільним коронарним атеросклерозом (КАС), які приймали мінімальну або зовсім не приймали антиангінальну терапію.
Дослідники оцінили дані ДСЕхо-КГ, зібрані до рандомізації, у 262 пацієнтів зі стенокардією, одно- або багатосудинним КАС та ішемією, які припинили прийом антиангінальних препаратів (середній вік — 66 років, 80% — чоловіки; 27% — з цукровим діабетом). Медіанний бал ДСЕхо-КГ становив 1,42 серед 133 пацієнтів, які пройшли ЧКВ, і 1,00 — серед 129 пацієнтів групи плацебо.
Результати показали сильну асоціацію між вищими балами ДСЕхо-КГ та більш значущим покращенням симптомів стенокардії через 12 тижнів після ЧКВ порівняно з плацебо (відношення шансів \[OR] — 1,23), а також більш вираженим зменшенням кількості щоденних епізодів стенокардії (OR — 1,36), незалежно від характеристик симптомів.
Пацієнти, які отримали ЧКВ і мали вищі бали ДСЕхо-КГ, також продемонстрували значуще покращення за шкалами опитувальника Сіетла щодо частоти нападів стенокардії (на 8,22 бали) та якості життя (на 8,95 балів).
Науковці зазначають, що неінвазивні методи прогнозування ефективності черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) мають значний потенціал трансформувати підхід до ведення пацієнтів, однак залишаються недостатньо дослідженими та мало використовуються. Стрес-ехокардіографія (ДСЕхо-КГ) відома своєю доступністю, відносно низькою вартістю та сприятливим профілем безпеки. Отримані дані можуть бути інтегровані у клінічний маршрут для забезпечення більш ефективної, орієнтованої на пацієнта медичної допомоги.
Спеціалісти назвали дослідження ORBITA, ORBITA-2 та подібні роботи авторів витонченою серією клінічних досліджень і аналітичних оглядів, що допомагають зібрати більше фрагментів головоломки, яка поєднує відповідь симптомів стенокардії на ЧКВ із коронарною анатомією та ішемічною фізіологією — проблеми, яка десятиліттями залишалася нерозв’язаною.
Нещодавня робота дослідницької групи ORBITA піднімає інтригуючу ідею: рішення щодо доцільності проведення ЧКВ за показанням класу Ia при стабільному хронічному КАС можуть стати більш орієнтованими на пацієнта, якщо мати дані про ймовірність повного зникнення симптомів після лікування. Однак потрібні подальші дослідження в ширшій популяції (включно з більшою кількістю жінок, пацієнтів старшого віку та осіб з більш поширеним ураженням судин), а також із тривалішим періодом спостереження.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org