Результати нового дослідження CATHEDRAL-HF показало, що відміна терапії серцевої недостатності при збереженні лише карведілолу не погіршувала функцію лівого шлуночка порівняно зі звичайним лікуванням через 52 тижні у пацієнтів із серцевою недостатністю з покращеною фракцією викиду (СНпокрФВ).

У відкритому пілотному клінічному дослідженні рандомізували 60 пацієнтів (медіана віку — 55 років; 53% чоловіків) із СНпокрФВ (попередня ФВ ЛШ ≤40% та поточна ФВ ЛШ ≥50%) у співвідношенні 1:1 у контрольну групу зі звичайним лікуванням серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ) або в інтервенційну групу зі поступовим зменшенням доз медикаментів кожні два тижні до повного скасування всіх препаратів, крім карведілолу.

Добову дозу карведілолу підвищували перед рандомізацією, якщо вона становила <50 мг/добу та якщо частота серцевих скорочень була >60 уд./хв. У інтервенційній групі першими відміняли спіронолактон та/або фуросемід, потім інгібітори АПФ, БРА або інгібітори рецептора ангіотензину-неприлізину (ІРАН).

Пацієнти могли брати участь у дослідженні, якщо у них не було симптомів СН, рівень NT-proBNP був <250 пг/мл і вони приймали максимальні толеровані дози карведілолу (середня доза — 50 мг/добу) у поєднанні з інгібітором АПФ, БРА або ІРАН, з або без спіронолактону та/або фуросеміду.

Ідіопатична дилатаційна кардіоміопатія була найпоширенішою причиною СН (58%). Медіана ФВ ЛШ становила 59%, медіана глобального повздовжнього деформаційного напруження ЛШ — –15,5%, а медіана рівня NT-proBNP — 83,5 пг/мл. Усього 70% пацієнтів приймали спіронолактон. Усі отримували оптимальні дози еналаприлу або лосартану, ніхто не приймав ІРАН, і лише один пацієнт — інгібітор НЗКТГ-2.

Результати показали, що через 24 тижні один пацієнт у контрольній групі (3,3%) і троє в інтервенційній групі (10%) мали первинну кінцеву точку — рецидив дисфункції ЛШ, визначений як  одне або більше з наступного:

• абсолютне зниження ФВ ЛШ >10% до <50%;
• збільшення індексу кінцево-діастолічного об'єму ЛШ (iКДО ЛШ) на площу поверхні тіла >10% до значень вище норми;
• підвищення NT-proBNP у 2 рази до >400 пг/мл;
• клінічні ознаки СН.

Через 52 тижні 4 пацієнти в контрольній групі (15,4%) і 4 в інтервенційній (14,8%) мали рецидив дисфункції ЛШ, а один пацієнт у контрольній групі (3,8%) мав епізод тріпотіння передсердь. Протягом усього періоду спостереження не було жодних госпіталізацій, смертей або стійких шлуночкових аритмій. Показники ФВ ЛШ, iКДО ЛШ та NT-proBNP залишались подібними в обох групах.

Науковці заявляють, що це перше дослідження, яке демонструє можливість відміни терапії СН при збереженні лише карведілолу у пацієнтів з СНпокрФВ. Крім того, це дослідження надає цінну інформацію для подальших випробувань, які мають підтвердити ці результати та оцінити інші фармакологічні стратегії зі збереженням β-блокаторів у пацієнтів із СНпоркФВ.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org