Новий аналіз, заснований на даних чотирьох великих досліджень пацієнтів з фібриляцією передсердь (ФП), розкрив питання розповсюдженості, факторів ризику та захворюваності на екстракраніальні системні емболічні події – не такі поширені, але часто летальні клінічні наслідки.
В аналізі, що включав більше 30000 пацієнтів, було виявлено, що дев’ять з десяти тромбоемболічних подій представлені інсультами і лише один – системна емболія. Впродовж 30 днів після екстракраніальної системної емболічної події 25% пацієнтів померло (такий же рівень смертності, що і при інсульті) і лише 54% пацієнтів повністю відновилися.
Тому, на думку авторів, дана патологія має лікуватися так же агресивно, як і інсульт. За словами авторів, клініцисти мають пояснювати пацієнтам, що антитромботичне лікування є наріжним каменем нормального самопочуття і виживання, адже системні емболії асоційовані з величезним ризиком, і не важливо, стосуються вони мозку чи периферичних артерій.
Загальновідомо, що у пацієнтів з #ФП підвищений ризик тромбоемболічних ускладнень, однак відносно небагато даних щодо ризику системних емболій, а не інсульту. На думку авторів, як #інсульт, так і системні емболії при ФП мають однаковий механізм розвитку – міграція тромбу з лівого передсердя до мозку чи інших органів. Мозок отримує 25% загального кровотоку, однак 90-95% емболів прямують саме до нього.
З метою дослідження автори оцінили всі підозрювані випадки системних емболічних подій у 37973 учасників чотирьох великих рандомізованих досліджень антикоагуляції при ФП: ACTIVE-A, ACTIVE-W, AVERROES і RE-LY.
За період спостереження в середньому впродовж 2.4 років у 1677 пацієнтів стався інсульт, а у 174 пацієнтів було виявлено клінічні і об’єктивні ознаки порушення перфузії кінцівки чи органу, а у 45 пацієнтів було відмічено обидві події.
Захворюваність на системні емболії становила 0.24 на 100 пацієнто-років (приблизно 0.2% на рік), в той час я к відповідний показник інсультів склав 1.92 на 100 пацієнто-років (приблизно 1.9% на рік).
Пацієнти з обома різновидами клінічних подій мали однаковий вік (73.5 років) і кількість балів за щкалою #CHADS2 (2.5). Однак, у порівнянні з інсультними пацієнтами, пацієнти з системними емболіями частіше були жіночої статі (56% у порівнянні з 47%, Р=0.01), білої раси (77% у порівнянні з 67.5%, Р=0.01), палили на момент події чи в минулому (54% у порівнянні з 44%, Р=0.01), на момент події чи в анамнезі мали захворювання периферичних артерій (9% у порівнянні з 5%, Р=0.02) і анамнез ІМ (26.5% у порівнянні з 17.6%, Р=0.05) чи системної емболії (20% у порівнянні з 3%, Р=0.0001).
Емболія частіше уражала нижні кінцівки (58%) і рідше – внутрішні органи черевної порожнини (32%) чи верхні кінцівки (10%).
Більшість пацієнтів з екстракраніальною сиситемною емболією були госпіталізовані і їм проводилось хірургічне чи ендоваскулярне втручання (60%); приблизно третина була лише госпіталізована (31%); 5% пацієнтів допомога надавалась амбулаторно; у 4% пацієнтів було проведено ампутацію.
Рівні 30-денної смертності були однакові у пацієнтів з системною емболією (24%) і інсультом (25%). Однак, у порівнянні з інсультними пацієнтами, рівні 30-денної смертності були вищі у пацієнтів з мезентеріальною емболією (55%) і нижчі у пацієнтів з емболіє нижніх чи верхніх кінцівок (17% і 9%, відповідно). Впродовж 30-днів лише 54% з системною емболією повністю відновились.
#тромбоемболія, #Afib, #SEE, #stroke, #embolism
Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org