Результати вторинного аналізу дослідження SOUL показали, що пероральний семаглутид значно знижує ризик розвитку серцевої недостатності (СН) та великих серцево-судинних подій (MACE) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, які мають СН в анамнезі.
У людей із ЦД 2 типу СН зустрічається часто, особливо форма зі збереженою фракцією викиду. За словами авторів дослідження, отримані результати демонструють, що семаглутид позитивно впливає на серцево-судинні події та перебіг СН незалежно від того, чи застосовується препарат у вигляді ін’єкції, чи у вигляді таблетки. Це дає лікарям додаткову інформацію при виборі лікування для пацієнтів із ЦД із наявною або можливою СН.
У дослідженні SOUL брали участь 9650 пацієнтів із ЦД 2 типу, атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями та/або хронічною хворобою нирок. Вони були включені у 444 центрах у 33 країнах. Пацієнти отримували пероральний семаглутид або плацебо разом зі стандартною терапією. Дозу препарату поступово підвищували: 3 мг на добу протягом 4 тижнів, потім 7 мг протягом 4 тижнів, після чого 14 мг на добу. Середній період спостереження становив майже 4 роки.
Середній вік учасників був 66 років, майже 29% становили жінки. Близько 23% пацієнтів мали СН на початку дослідження. З них частина мала СН зі збереженою фракцією викиду, частина — зі зниженою, а у деяких тип не був уточнений.
У пацієнтів із СН, які приймали пероральний семаглутид, ризик комбінованої кінцевої точки (розвиток СН, госпіталізація з цього приводу, звернення за невідкладною допомогою або серцево-судинна смерть) був нижчим, ніж у групі плацебо. Особливо помітний ефект спостерігався у пацієнтів із СН зі збереженою фракцією викиду: такі події виникали у 8,1% пацієнтів на семаглутиді проти 13,5% у групі плацебо. У пацієнтів зі зниженою фракцією викиду суттєвої різниці між групами не виявили.
Щодо великих серцево-судинних подій (серцево-судинна смерть, інфаркт або інсульт), пероральний семаглутид також знижував ризик незалежно від того, чи була у пацієнта СН на початку дослідження.
Дослідники відзначили, що результати є обнадійливими, адже пероральний семаглутид показав подібну серцево-судинну користь, як і ін’єкційна форма. Раніше існували побоювання, що через особливості всмоктування препарату в шлунково-кишковому тракті ефект може бути слабшим.
Користь щодо СН спостерігалася незалежно від того, чи приймали пацієнти інгібітори SGLT2, петльові діуретики або антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів. Також було показано, що поєднання перорального семаглутиду з інгібіторами SGLT2 є безпечним.
Цікаво, що у цьому дослідженні близько 27% пацієнтів отримували інгібітори SGLT2 — це найбільша частка серед усіх попередніх досліджень препаратів класу GLP-1.
Частота серйозних побічних явищ була подібною у групах семаглутиду та плацебо. У пацієнтів із СНзбФВ навіть спостерігалася дещо нижча частота серйозних ускладнень у групі семаглутиду.
Експерти відзначають, що результати дослідження SOUL підсилюють роль перорального семаглутиду як препарату з кардіометаболічною користю. Особливо важливо, що позитивний ефект був помітний у пацієнтів із СНзбФВ, для лікування якої можливості терапії поки що залишаються обмеженими.
Крім того, користь була більш вираженою у пацієнтів, які вже мали СН, ніж у тих, хто її не мав на початку дослідження.
Загалом результати свідчать, що кардіопротективні властивості семаглутиду зберігаються незалежно від способу введення препарату — ін’єкційного чи перорального.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org