Результати нового дослідження RATE-AF показали, що дигоксин в даний час заслуговує на те, щоб використовуватися як препарат терапії першої лінії для тривалого контролю серцевого ритму у пацієнтів похилого віку з постійною фібриляцією передсердь (ФП) і симптомами серцевої недостатності (СН).

У дослідженні, що тривало понад 12 місяців, 160 літніх людей (середній вік 76 років) з помірними або важкими симптомами через постійну ФП, а також з симптомами СН, були випадковим чином розподілені в групи прийому низьких доз дигоксину або β-блокатора бісопрололу для контролю частоти.

Хоча дигоксин використовується з 1785 року, досі немає тривалих клінічних випробувань цього препарату у пацієнтів з ФП або ФП із серцевою недостатністю.

В аналізі RATE-AF дигоксин і бісопролол виявилися однаково ефективними в зниженні частоти серцевих скорочень, приблизно з 100 ударів в хвилину на вихідному рівні до середньо 70 ударів /хв через 6 і 12 місяців. Лише невелика частина учасників дослідження потребувала додаткового препарату для контролю ЧСС протягом 12 місяців.

Ці два препарати також не відрізнялися за своїм впливом на якість життя пацієнтів через 6 місяців.

Але на цьому схожість в результатах закінчилося.

Більш ніж у половини пацієнтів групи дигоксину відзначалося двокласне поліпшення симптомів, пов'язаних зі ФП через 6 місяців у порівнянні з 10% в групі бета-блокаторів. Через 12 місяців майже у 70% пацієнтів в групі дигоксину спостерігалося поліпшення симптомів на два класи в порівнянні з 30% пацієнтів, які отримували бісопролол.

Симптоми СН в групі дигоксину покращилися в порівнянні із середнім вихідним класом New York Heart Association (NYHA) з 2,4 до 1,5 як через 6, так і через 12 місяців; поліпшення було більш скромним в групі β-блокаторів: від 2,4 по NYHA на вихідному рівні до 2,0 як через 6, так і через 12 місяців.

І хоча рівні NTproBNP покращилися в групі дигоксину з вихідного рівня 1 095 пг / мл до 1058 пг / мл через 6 місяців і 960 пг / мл через 12 місяців, NTproBNP фактично виріс в група β- адреноблокаторів - від 1041 до 1209 до 1250 пг / мл через 12 місяців.

Слід зазначити, що в цілому за 12 місяців в групі дигоксину відбулося 29 небажаних явищ в порівнянні з 142 в групі бета-блокаторів. Було 12 незапланованих госпіталізацій в групі дигоксину і 28 в групі β-адреноблокаторів.

Дослідники звертають увагу, що результати дослідження припускають більш широке використання дигоксину для стабільних пацієнтів з постійною ФП.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org