Результати нового дослідження показали, що елітні спортсмени, що займалися видами спортом на витривалість, мали значно вищу поширеність і частоту виникнення фібриляції передсердь (ФП), попри сприятливий профіль традиційних серцево-судинних факторів ризику порівняно з контрольною групою. Дані свідчать, що на  розвиток ФП у колишніх спортсменів високого рівня (веслувальників світового класу) вплинули як генетична схильність, так і ремоделювання серця, викликане фізичним навантаженням.

Науковці порівняли колишніх веслувальників віком 45–80 років, які брали участь у міжнародних змаганнях, із контрольною групою (співвідношення 1:100 за віком і статтю) протягом чотирьох років, щоб з’ясувати, чи пов’язана ФП у спортсменів, що займалися видами спортом на витривалість, з навантаженням або генетичною схильністю. Середній вік становив 62 роки,  зі 121 колишнього елітного веслувальника 74% були чоловіками, усі — представники європеоїдної раси. Оцінювання включало: 12-канальну ЕКГ, холтерівське моніторування, кардіо-МРТ та генетичний аналіз (зокрема рідкісні генетичні варіанти та розрахунок полігенного ризику фібриляції передсердь — [AFib]-PRS).

Первинною кінцевою точкою була поширеність ФП у обох групах, вторинними — нові випадки ФП, високий [AFib]-PRS, поширеність факторів ризику ФП та об’єми серця за даними МРТ.

Результати показали, що первинна кінцева точка була значно вищою у колишніх веслувальників, ніж у контролі (22% [26 з 121] проти 3% [364 з 11 495]). Однак частка жінок з наявною ФП була подібною серед спортсменок і контрольної групи (3% та 4% відповідно).

Частота нових випадків ФП протягом чотирирічного періоду спостереження також була вищою серед спортсменів (6%) порівняно з контрольною групою (2%). Крім того, у спортсменів виявлено більш виражене структурне та електрофізіологічне ремоделювання серця, подібний серцево-судинний профіль ризику, але вищу поширеність інсультів.

Дослідники зазначають, що колишні спортсмени, що займалися видами спортом на витривалість, є унікальною групою пацієнтів, у яких рівень фібриляції передсердь можна порівняти з іншими категоріями, для яких може розглядатися скринінг на ФП. Науковці стверджують, що на відміну від сучасних рекомендацій, генетичне тестування для виявлення варіантів, пов’язаних зі спадковими кардіоміопатіями, має низьку інформативність, а нові дані свідчать, що базова полігенна варіабельність може бути важливішим чинником ризику розвитку ФП.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org