Аналіз рандомізованого дослідження TWILIGHT, у якому порівнювали тікагрелор окремо з тікагрелором і аспірином у пацієнтів групи високого ризику після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ), показав, що обидві схеми були однаково ефективними для запобігання повторній реваскуляризації через 1 рік.
Дослідження TWILIGHT включало 7119 пацієнтів високого ризику після ЧКВ, які отримували стандартну подвійну антиагрегантну терапію (ПААТ) тікагрелор плюс аспірин протягом 3 місяців, були рандомізовані на дві групи: для продовження ПААТ, друга група отримувала тікагрелор плюс плацебо протягом 12 місяців.
Новий аналітичний аналіз PHOENIX на основі дослідження TWILIGHT включав 6759 пацієнтів і показав, що показники клінічно обумовленої реваскуляризації були подібними у двох групах: 7,1% і 6,6% для груп монотерапії тікагрелором і ПААТ на основі тікагрелору відповідно (P = 0,363).
Науковці зробили три ключові висновки зі своєї роботи: по-перше, протягом 1 року спостереження виявилося, що повторна реваскуляризація відбулася у 6,7% пацієнтів, незначна більшість цих повторних подій реваскуляризації була спричинена подіями в цільовому ураженні або цільовій судині; і більшість випадків повторної реваскуляризації фактично відбулися у пацієнтів без супутнього гострого коронарного синдрому. Іншими словами, це були по суті стабільні пацієнти, коли їм проводили повторну реваскуляризацію.
Другий важливий висновок полягав у тому, що ці пацієнти з високим ризиком, які мали повторну реваскуляризацію, мали в три рази більший ризик серйозних серцевих і цереброваскулярних подій (MACCE), на основі багатопараметричної скоригованої моделі.
І по-третє, тікагрелор сам по собі порівняно з тікагрелором і аспірином був однаково ефективним у запобіганні повторним подіям реваскуляризації.
Мета аналізу PHOENIX полягала в тому, щоб зрозуміти зв’язок між повторною реваскуляризацією та подальшим ризиком.
Вторинні кінцеві точки включали реваскуляризацію цільового ураження (TLR); реваскуляризація цільової судини (TVR); MACCE, включаючи клінічно обумовлену реваскуляризацію; і чисті побічні клінічні події (NACE), сукупність кровотеч MACCE або Bleeding Academic Research Consortium (BARC) 2, 3 або 5.
Результати всіх цих кінцевих точок, крім NACE, були подібними. Крім того монотерапія тікагрелором, як і очікувалося, знизила рівень кровотечі порівняно з тікагрелором плюс аспірин. Показники NACE становили 12,2% проти 14,6% відповідно (P = 0,004). Для кровотеч BARC 2, 3 або 5 показники становили 3,4% проти 7,1% (P < 0,001).
Результати підтвердили повторну реваскуляризацію як значущу кінцеву точку. Науковці зауважують, що звичайно не ставлять повторну реваскуляризацію як кінцеву точку на той самий рівень, що й смерть чи інсульт, але, безперечно, цей аналіз і деякі інші попередні йому підкреслюють той факт, що коли ці пацієнти повертаються для повторної реваскуляризації, навіть якщо вони стабільні, вони явно мають підвищений ризик майбутніх ішемічних подій.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org