Нові рекомендації ACC/AHA щодо обстеження та ведення дорослих пацієнтів із гострою тромбоемболією легеневої артерії (ТЕЛА) є документом de novo, який містить комплексні, доказові рекомендації щодо оцінки стану, лікування та подальшого спостереження дорослих пацієнтів із гострою ТЕЛА. Документ розроблений у співпраці та за підтримки ще восьми професійних товариств. У рекомендаціях підкреслюється, що ведення пацієнтів із гострою ТЕЛА є унікальним мультидисциплінарним процесом і охоплює відділення невідкладної допомоги, стаціонарні підрозділи та амбулаторні клініки.

Центральним елементом нових рекомендацій є впровадження п’яти «Клінічних категорій гострої ТЕЛА» (A–E) із підкатегоріями. Вони створюють структуру, покликану визначити тяжкість гострої ТЕЛА, підвищити точність прогнозування та спрямувати прийняття терапевтичних рішень у гострій та ранній післягострій фазах лікування.

Наприклад, пацієнти, які належать до категорії A (субклінічна ТЕЛА), можуть бути безпечно виписані додому з відділення невідкладної допомоги без госпіталізації. Пацієнти категорії B (симптомна ТЕЛА з низькою клінічною тяжкістю) зазвичай можуть бути виписані рано. Симптомні пацієнти з підвищеними показниками клінічної тяжкості (категорії C–E) повинні бути госпіталізовані для оптимізації лікувальної стратегії, яка може включати антикоагулянтну терапію або більш інвазивні методи, такі як системний тромболізис, катетер-асоційований тромболізис, механічна тромбектомія чи хірургічна емболектомія — залежно від категорії та рівня ризику.

Щодо антикоагулянтної терапії, низькомолекулярний гепарин рекомендований замість нефракціонованого гепарину у пацієнтів із гострою ТЕЛА, які потребують початкової парентеральної антикоагуляції. У пацієнтів, яким показана пероральна антикоагуляція, прямі пероральні антикоагулянти рекомендовані замість антагоністів вітаміну K (за відсутності протипоказань) з метою зменшення ризику великих кровотеч і профілактики рецидиву венозної тромбоемболії. Крім того, продовження антикоагулянтної терапії понад початковий тримісячний–шестимісячний період рекомендоване пацієнтам із першим епізодом гострої ТЕЛА без значущого зворотного фактора ризику та/або пацієнтам із персистуючим фактором ризику.

Серед інших положень рекомендації зазначають додаткові фактори ризику. Під час цілеспрямованого збору анамнезу та фізикального обстеження оцінка факторів ризику ТЕЛА повинна включати нещодавні оперативні втручання, госпіталізацію для терапевтичного лікування, іммобілізацію, вагітність, застосування естрогенів, травму, онкологічні захворювання, запальні розлади, а також спадкові та набуті тромбофілії. Інші фактори ризику, які можуть відрізнятися залежно від статі, включають атеросклеротичні серцево-судинні захворювання, легеневу патологію, рак, хронічну венозну хворобу, тривалу іммобілізацію та гормональну терапію.

Окрему увагу приділено ролі команд реагування при ТЕЛА (PERT) у підвищенні своєчасності надання допомоги. Згідно з рекомендаціями, до складу таких команд можуть входити фахівці з судинної медицини, фармації, сестринської справи, невідкладної медицини, кардіохірургії тощо, а також сам пацієнт та/або члени його родини. Різноманітність професійних поглядів і ролей у межах PERT сприяє кращій стратифікації ризику, вибору та реалізації сучасних методів лікування, орієнтації в прогалинах доказової бази, а також покращенню подальшого спостереження й навчання клініцистів.

Як і в усіх рекомендаціях, включено розділ, що окреслює сфери, у яких зберігаються суттєві прогалини доказів у різних аспектах ведення пацієнтів. Автори зазначають, що серед викликів майбутнього — удосконалення інструментів стратифікації ризику, зокрема валідація клінічних категорій ACC/AHA та інтеграція нових предикторів, таких показники дилатації правого шлуночка, для кращого обґрунтування терапевтичних рішень.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org