Згідно з результатами нового дослідження, у пацієнтів, що досягають тривалого стійкого зниження маси тіла, відмічається достовірне зменшення важкості перебігу фібриляції передсердь (ФП) і довше утримується синусовий ритм. Результати дослідження #LEGACY були представлені на конгресі Американського коледжу кардіологів. У даних пацієнтів також відмічались позитивні зміни кардіометаболічного ризику, стану запалення і ремоделювання серця.

Відомо, що зниження маси тіла зменшує важкість перебігу #ФП; однак до цього часу було невідомо, чи має значення ступінь зниження коливання маси тіла.

Автори проаналізували дані 355 пацієнтів молодше 65 років з індексом маси тіла від 27 кг/м2 і вище, які були направлені в дослідницький центр в зв’язку з пароксизмальною чи персистуючою формою ФП. В анамнезі у пацієнтів не було інфаркту міокарда (ІМ) чи кардіо-хірургічного втручання за останні 12 місяців. Критеріями виключення також були значима патологія клапанів, дисфункція шлуночків, активний онкологічний порцес, аутоімунні чи системні запальні захворювання, важка ниркова чи печінкова недостатність, а також період спостереження менший за 2 роки.

Всі пацієнти отримали особисте консультування щодо зниження маси тіла, а також спостерігались лікарем в спеціалізованому центрі зі зниження маси тіла чи самі проходили програму зі зниження маси тіла.

З метою визначення дозо-залежного ефекту пацієнти були розділені на три групи: учасники, що досягли зниження маси тіла більш ніж на 10% (група 1); зниження маси тіла яких склало 3-9% (група 2) і менше 3% (група 3).  Первинними кінцевими точками долідження були важкість симптомів ФП, оцінених за шкалою важкості ФП (AFSS), і тривалість утримання синусового ритму, оціненого за даними 7-добового холтерівського моніторування ЕКГ.

Не було виявлено відмінностей в вихідних характеристиках пацієнтів чи тривалості періоду спостереження (р=NS).

Виявилось, що важкість перебігу і вираженість симптомів найбільше зменшились в групі 1 у порівнянні з 2-ю і 3-ю групами (p<0.001 для всіх). Час утримання синусового ритму – як в підгрупі контролю ритму (медикаментозного чи проведення абляції), так і без нього – також був набільшим в 1-групі у порівнянні з 2-ю і 3-ю (p<0.001). Мультиваріативний аналіз виявив, що як група зниження маси тіла (p<0.001), так і коливання маси тіла (p<0.001) були незалежними предикторами наслідків. Так, при коливанні маси тіла більше ніж на 6% на рік аритмія рецидивувала в 2 рази частіше.

У пацієнтів 1-ї і 2-ї груп відмічалось достовірне зниження відношення об’єму лівого передсердя до площі поверхні тіла (p<0.001), в той час як в 3-й групі аналогічний показник достовірно збільшивс (Р=0.02). Товщина міжшлуночкової перетинки достовірно зменшилась в 1-й і 2-й групах (Р=0.001 і 0.03, відповідно) і достовірно не змінилась в 3-й.

#ожіріння, #артимія, #Afib, #obesity, #arrhythmia

Адаптовано з Medscape Cardiology, www.acc.org