Результати нового ретроспективного когортного дослідження показали, що серед пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) нічна артеріальна гіпертензія І стадії значно підвищує ризик прогресування ХХН.
З огляду на відомий двобічний зв’язок між ХХН та артеріальною гіпертензією, контроль артеріального тиску є ключовим у веденні пацієнтів із ХХН. Дослідження неодноразово показували, що нічний артеріальний тиск, виміряний за допомогою добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), дає значно повнішу інформацію про ризик несприятливих подій порівняно лише з офісними денними вимірюваннями.
Щоб детальніше оцінити ризики, дослідники включили 2418 пацієнтів із ХХН I–IV стадій, які не отримували діаліз, у двох центрах в період з серпня 2010 року по грудень 2024 року.
Учасники (58,4% чоловіків; середній вік — 45,4 року) були класифіковані відповідно до рекомендацій ACC/AHA 2025 на такі групи:
• Без нічної гіпертензії: < 110/65 мм рт. ст. (n = 436; 18%)
• І стадія нічної гіпертензії: 110–120/65–70 мм рт. ст. (n = 345; 14,3%)
• ІІ стадія нічної гіпертензії: > 120/70 мм рт. ст. (n = 1637; 67,7%)
Протягом медіани спостереження 3,9 року зафіксовано 394 випадки комбінованої кінцевої точки, що включала:
• ниркову недостатність, яка потребувала замісної ниркової терапії (203 випадки),
• погіршення функції нирок (235 випадків).
Частота комбінованої ниркової кінцевої точки становила:
• 29,1 на 1000 людино-років у групі без гіпертензії,
• 28,6 — у групі нічної гіпертензії І стадії,
• 63,7 — у групі нічної гіпертензії ІІ стадії.
Після багатофакторної корекції за віком і статтю нічна гіпертензія І стадії асоціювалася зі значно вищим ризиком порівняно з відсутністю нічної гіпертензії:
• комбінована ниркова кінцева точка: HR 2,49,
• ниркова недостатність із потребою замісної терапії: HR 2,37,
• погіршення функції нирок: HR 3,79.
В аналізі з використанням propensity score matching (292 пацієнти з І стадією проти без гіпертензії та 363 — з ІІ стадією проти без гіпертензії; співвідношення 1:1 обидві групи нічної гіпертензії залишалися у зоні значно підвищеного ризику комбінованої ниркової кінцевої точки (P = 0,03 та P = 0,01 відповідно).
Навіть після корекції на денний систолічний АТ пацієнти з нічною гіпертензією І стадії мали вищий ризик порівняно з нормотензією (HR 2,10).
Серед пацієнтів: 13,4% мали ізольовану нічну діастолічну гіпертензію (NIDH), 2,7% — ізольовану нічну систолічну гіпертензію (NISH), 65,9% — комбіновану нічну систоло-діастолічну гіпертензію (NSDH).
Після корекції за віком, статтю та ІМТ відношення ризиків комбінованої ниркової кінцевої точки становило: HR 2,88 — для NIDH, HR 3,34 — для NISH, HR 5,61 — для NSDH.
На відміну від загальних результатів, у пацієнтів ≥ 65 років нижчий нічний АТ (< 110/65 мм рт. ст.) асоціювався з: вищим ризиком комбінованої кінцевої точки порівняно з І стадією гіпертензії (HR 5,50; P = 0,04) та вищим ризиком погіршення функції нирок (HR 5,65; P = 0,05).
Науковці зазначають, що це свідчить про те, що надмірно низький нічний артеріальний тиск може бути шкідливим і підвищувати ризик несприятливих подій у літніх пацієнтів із ХХН
Проте невелика вибірка та низька кількість подій не дозволяють робити остаточні висновки для цієї вікової групи.
Загалом результати підкреслюють потребу в менш обтяжливих, більш пацієнтоорієнтованих і краще інтегрованих у рутинну практику стратегій моніторингу, особливо для пацієнтів із високою інтенсивністю лікування.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org