Результати нового метааналізу 51 рандомізованого контрольованого дослідження показали, що зниження систолічного артеріального тиску (АТ) було пов’язане з подібним зменшенням ризику великих серцево-судинних подій як у пацієнтів з ізольованою діастолічною гіпертензією, так і без неї. Користь від зниження АТ була послідовною для всіх рівнів діастолічного тиску, включно з пацієнтами, у яких вихідний систолічний АТ був <130 мм рт. ст.
Дослідники об’єднали дані 51 рандомізованого клінічного дослідження та провели метааналіз з індивідуальними даними учасників, щоб оцінити, чи приносить зниження артеріального тиску таку саму користь пацієнтам з ізольованою діастолічною гіпертензією, як і пацієнтам без неї.
Ізольовану діастолічну гіпертензію визначали як:
• систолічний АТ <130 мм рт. ст.
• діастолічний АТ ≥80 мм рт. ст.
До аналізу включили 358 325 осіб, з яких 15 845 (4,4%) мали ізольовану діастолічну гіпертензію. Середній вік становив 60,6 року у групі з ізольованою діастолічною гіпертензією та 65,2 року у групі без неї; частка жінок — 30,0% та 42,1% відповідно.
Пацієнтів рандомізували для отримання антигіпертензивної терапії або плацебо, стандартного лікування чи менш інтенсивної терапії.
Пацієнтів із систолічним АТ <130 мм рт. ст. додатково стратифікували за рівнем діастолічного тиску — від <60 мм рт. ст. до ≥90 мм рт. ст.
Первинною кінцевою точкою була перша поява великої серцево-судинної події, зокрема:
• фатальний або нефатальний інсульт,
• фатальна або нефатальна ішемічна хвороба серця,
• серцева недостатність, що призвела до смерті або госпіталізації.
Протягом медіанного періоду спостереження 4,2 року було зареєстровано 43 506 великих серцево-судинних подій; з них 1716 — у пацієнтів з ізольованою діастолічною гіпертензією.
Зниження систолічного АТ на 5 мм рт. ст. асоціювалося з подібним зменшенням ризику великих серцево-судинних подій як у пацієнтів з ізольованою діастолічною гіпертензією, так і без неї (P = 1,00). Оцінене зниження ризику становило приблизно 10% в обох групах.
У пацієнтів із систолічним АТ <130 мм рт. ст. зниження систолічного АТ на 5 мм рт. ст. було пов’язане зі зменшенням ризику великих серцево-судинних подій незалежно від вихідного рівня діастолічного тиску, включно з рівнем <60 мм рт. ст. (P = 0,26).
Ризик великих серцево-судинних подій не відрізнявся залежно від віку, наявності серцево-судинних захворювань в анамнезі, попереднього застосування антигіпертензивних препаратів або методу вимірювання артеріального тиску. Результати залишалися незмінними при використанні альтернативного визначення ізольованої діастолічної гіпертензії (систолічний АТ <140 мм рт. ст. і діастолічний АТ ≥90 мм рт. ст.).
Науковці зазначають, що отримані результати свідчать про необхідність перегляду чинних клінічних настанов із переходом до більш інклюзивного підходу до антигіпертензивної терапії, а не жорсткого дотримання визначення ізольованої діастолічної гіпертензії, заснованого виключно на класифікації рівнів артеріального тиску.
Водночас у супровідній редакційній статті експерти підкреслюють, що це дослідження вперше надає переконливі дані на користь ініціації або інтенсифікації антигіпертензивної терапії у пацієнтів з ізольованою діастолічною гіпертензією. Проте остаточне підтвердження користі лікування потребує рандомізованих досліджень, у яких порівнюватимуть більш жорсткі та менш жорсткі цільові рівні артеріального тиску саме в цій категорії пацієнтів.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org