Rss для Webcardio.org WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin

Електронний науково-практичний журнал про кардіологію
23.05.2024

Компанія Берлін-Хемі, підрозділ компанії Менаріні Груп. Менаріні Груп

 

 

 

 

03.02.2023 14:08
Версія для друку
  • RSS

Кардіостимуляція як нова стратегія при серцевій недостатності із збереженою фракцією викиду 

Сучасне лікування впливає не тільки на симптоми СН, але і зменшує вплив фібриляції передсердь…Докази на підтримку препаратів, які уповільнюють частоту серцевих скорочень (ЧСС), зокрема бета-блокаторів, є переконливими при серцевій недостатності (СН) зі зниженою фракцією викиду (СНзнижФВ). Однак невтішними є дані клінічних випробувань щодо застосування таких препаратів у пацієнтів із СН із збереженою фракцією викиду (СНзберФВ).

Науковці заявляють, що принаймні для деяких таких пацієнтів лікування, яке помірно прискорює ЧСС у спокої, може бути більш перспективною стратегією. Під час невеликого рандомізованого дослідження цієї ідеї пацієнти з СНзберФВ і стандартними кардіостимуляторами, налаштованими на резервну частоту серцевих скорочень у стані спокою, дещо вище, ніж стандартні 60 ударів за хвилину, зазвичай приблизно до 75 ударів за хвилину, отримали важливі позитивні дані щодо якості життя.

Більш вражаюче те, що рівні натрійуретичного пептиду та тягар фібриляції передсердь (ФП) значно впали у досліджуваних на 27% протягом 1 року.

У одноцентровому дослідженні  myPACE взяли участь 107 учасників із СНзберФВ і кардіостимуляторами, налаштованими на початковому рівні на резервну ЧСС у спокої 60 ударів на хвилину; їхній вік становив у середньому 75 років, а 48% становили жінки. Були включені лише пацієнти з пристроями для передсердної стимуляції, стимуляції провідної системи або бівентрикулярної стимуляції, які навряд чи сприяли шлуночковій диссинхронії.

Для пацієнтів було призначено випадковим чином, подвійним сліпим методом, щоб їхні пристрої налаштували на прискорену швидкість резервного копіювання або продовжували працювати зі швидкістю  60 ударів на хвилину. Резервна норма спокою, встановлена для 50 пацієнтів групи втручання, була індивідуальна на основі зростання та інших факторів; медіана становила 75 уд/хв.

Оцінки за Міннесотським опитувальником життя з СН (MLHFQ), первинною кінцевою точкою, покращилися в групі втручання порівняно з вихідним рівнем приблизно на 11 балів через 1 місяць і на 15 балів через 1 рік (P < 0,001).

Показники в групі звичайного догляду погіршилися на 0.5 бала та на 3,5 бала через 1 місяць і 1 рік (P = 0,03), відповідно.

Послідовні переваги стратегії прискореного ЧСС були очевидними в усіх основних вторинних кінцевих точках. Наприклад, рівні N-кінцевого натрійуретичного пептиду про-В типу (NT-proBNP) знизилися в середньому на 109 пг/дл через 1 місяць у групі прискореної ЧСС і підвищилися в середньому на 128 пг/дл у групі звичайного лікування (P = 0,02).

Середній щоденний рівень активності, що контролюється кардіостимулятором, підвищився на 47 хвилин до 1 року в групі прискореної ЧСС порівняно зі зниженням на 22 хвилини для тих, хто отримував стандартний рівень лікування (P < 0,001).

ФП була виявлена у 18% пацієнтів під час втручання протягом 1 року спостереження, порівняно з 31% на початку дослідження. Їх співвідношення ризику ФП через 1 рік становило 0,73 (95% ДІ, 0,55–0,99, P = 0,04) порівняно з контрольною групою.

У дослідженні були включені лише пацієнтів з СНзберФВ з кардіостимуляторами, попередньо імплантованими через СССВ  або атріовентрикулярну блокаду. Але дослідники кажуть, що їх дослідження закладає основу для апаратної терапії, яка потенційно є корисною для пацієнтів із «доклінічною або явною» СНзберФВ.

Більше того, дослідження може бути першим, яке продемонструвало, що при такому підході фактично зменшується фібриляція передсердь.

У дослідженні були включені пацієнти з кардіостимулятором з СНзберФВ  зі структурними захворюваннями серця, що не мали симптомів або мали симптоми СН (стадія В і С). Науковці побачили, що ефект лікування був набагато більш вираженим у пацієнтів, які мали очевидну серцеву недостатність із збереженою фракцією викиду.

Зі слів дослідників, поточне дослідження в основному переписує те, що відомо про патофізіологію цієї клінічної форми серцевої недостатності. Раніше при СНзберФВ, вважалося, що діастолу потрібно подовжити, щоб шлуночок мав довший час для наповнення. І все це насправді не мало сенсу. Це було просто прийнято як догма. Ця ідея призвела до широкого використання бета-блокаторів при СНзберФВ. Європейські та північноамериканські рекомендації  виключили бета-блокатори з призначень при СНзберФВ, за винятком лікування супутніх захворювань, які можуть бути пов’язані з СНзберФВ, як-от гіпертензія або ФП.

Спеціалісти заявляють, що багатьом пацієнтам із СНзберФВ та хронотропною недостатністю можна було б поставити стандартні кардіостимулятори з основною стимуляцією провідної системи, але вони їх не отримують.

Поточне дослідження може допомогти це змінити. Дослідники зауважують, що не пропонують встановлювати кардіостимулятори кожному окремому пацієнту з СНзберФВ, тим не менш, для пацієнтів із СНзберФВ, які вже мають кардіостимулятор, дослідження дає впевненість, що критерії для підвищеної ЧСС у спокої цілком можуть покращити симптоми.

Літературні посилання знаходяться  в редакції Webcardio.org

 

Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.webcardio.org.
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Теми