В деякому сенсі всі стандартні антиаритмічні препарати є отрутами. Однак застосування справжньої отрути може стати не лише просто черговою спробою винайти метод для пригнічення аритмії, що резистентна до стандартної терапії. В невеликому рандомізованому пілотному дослідженні авторам вдалось показати значне зменшення частоти виникнення фібриляції передсердь (ФП) після операції аорто-коронарного шунтування (АКШ) при інтраопераційному введенні в епікардіальний жир #ботулотоксин’у.

Вражаючі ефекти введення ботулотоксину протягом першого місяця вже були відомі і очікувані. Однак те, що вдалося виявити протягом року спостереження, стало несподіванкою: пригнічення #ФП спостерігалось протягом значного часу після того, як ефект токсину мав би минути, і, за деякими ознаками, й дійсно минув.

В дослідженні взяло участь 60 пацієнтів. 30 пацієнтам вводили ботулотоксин, а 30 – фізіологічний розчин. Пацієнти двох груп достовірно не відрізнялись в кількості чи типах шунтів, кількості проведених втручань без застосування апарату штучного кровообігу, часі перетиснення аорти, тривалості інтубації чи періоді перебування у відділенні інтенсивної терапії.

Всім пацієнтам було імплантовано пристрої для реєстрації ЕКГ з подальшою оцінкою змін на 3, 6, 9 і 12 місяці після процедури.

Виявилось, що розповсюдженість ФП за даними записів ЕКГ-пристроїв була значно менша в групі активної терапії на 3-й, 9-й і 12-й місяці після процедури, а також спостерігалась тенденція до зменшення (Р=0.06) на 6-й місяць. За словами авторів, насправді, в групі ботулотоксину розповсюдженість ФП була дуже низькою, без очевидного ослаблення ефекту протягом року.

Так, протягом перших 30 днів частота післяопераційної ФП склала 7% в групі ботулотоксину і 30%  - в контрольній групі (Р=0.024). Надалі і до 12-го місяця спостереження в групі ботулотоксину не було подальших випадків ФП, в той час як в групі контролю у 27% пацієнтів виникли рецидиви аритмії (Р=0.002).

Епікардіальна жирова тканина секретує прозапальні цитокіни, а також в ній містяться гангліонарні сплетіння, що підтримують парасимпатичну іннервацію, і на які іноді впливають при процедурі хірургічної абляції. Ін’єкція ж в дану зону ботулотоксину, у всякому випадку за результатами даного дослідження, вочевидь має несподівано визначні ефекти на аритмії.

А от при моніторингу варіабельності серцевого ритму (ВСР) було виявлено інші результати. Так, на перший місяць після процедури, в обох групах було визначено значні зміни #ВСР. І ці зміни виражались у зменшенні як парасимпатичної, так і симпатичної активності. Однак дані зміни зникли через місяць в групі плацебо і між 3 і 6 місяцями після ін’єкцій в групі ботулотоксину. То ж, на 6-й місяць показники ВСР повернулись до вихідних значень.

Іншими словами, на думку дослідників, благоприємні ефекти стосовно розповсюдженості ФП тривали довше за очікувані і виявлені ефекти впливу ботулотоксину на активність автономної нервової системи. Однак автори можуть лише розмірковувати, чому так сталося.

#BTX, #Afib, #arrhythmia

Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org