У пацієнтів з ожирінням і цукровим діабетом, які приймають агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), ризик рецидиву фібриляції передсердь (ФП) після абляції значно нижчий порівняно з тими, хто приймає інші цукрознижувальні препарати.
Такі дані отримано в ретроспективному дослідженні з порівнянням когорт, яке включало 3 роки спостереження, понад 2500 пацієнтів, які отримували ГПП-1 або інші препарати порівняння. За словами дослідників, після медіани спостереження 3,1 року ймовірність настання комбінованої кінцевої точки (перше загострення ФП з госпіталізацією, пов'язана процедура чи смерть з будь-якої причини) знизилась на 13% (ВР 0,87; p = 0,03) у групі ГПП-1 порівняно з тими, хто приймав інгібітори DPP-4 або сульфонілсечовину.
Вчені зазначають, що хоча пацієнти на ГПП-1 втрачали вагу, цей ефект був не настільки вираженим (14,1% проти 10,9% у контрольній групі), щоб повністю пояснити зниження рецидиву ФП. Науковці припускають, що ГПП-1 мають плейотропні ефекти, які позитивно впливають на метаболічні порушення, що сприяють розвитку ФП.
У дослідження TRANSFORM-AF, представленого на Heart Rhythm 2025, включали пацієнтів з діабетом 2 типу та ІМТ > 30, які розпочинали нову терапію ГПП-1, інгібітором DPP-4 або сульфонілсечовиною. Було відібрано 1226 пацієнтів на ГПП-1 і 1284 пацієнти на препаратах порівняння.
У вторинному аналізі (з урахуванням смертності як конкуренційного ризику), ризик повторного виникнення ФП був знижений на 15% (ВР 0,85), хоча це не досягло статистичної значущості (95% CI 0,61–1,03).
Дослідження обмежувалося пацієнтами з ФП і діабетом, оскільки саме ця категорія найчастіше отримує ГПП-1. Не відомо, чи буде такий самий ефект у пацієнтів без діабету, із чи без ожиріння.
Головне обмеження дослідження — його нерандомізований характер.
Науковці зазначають, що результати є багатообіцяючими, особливо у пацієнтів з найвищим ІМТ, та сподівається на подальші дослідження, які підтвердять ці дані і відкриють нові можливості у практиці.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org