Результати дослідження LIFE продемонстрували, що у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (СН) інгібітор рецепторів ангіотензина/непрілізіна (ІРАН) сакубітріл/валсартан не був краще валсартану по ефективності, переносимості або безпеці.
У порівнянні з пацієнтами, які отримували валсартан, пацієнти, які отримували сакубітріл/валсартан, не мали значно нижчої площі під кривою (AUC) для зміни рівнів NT-proBNP від вихідного рівня до 24 тижнів, субстрату для зворотнього ремоделювання серця і основної кінцевої точки дослідження.
Дослідники LIFE обстежили 462 пацієнта в 38 центрах. Прийнятні пацієнти повинні були мати симптоми СН класу IV за NYHA, отримувати або не переносити лікувальну терапію відповідно до рекомендацій протягом попередніх 3 місяців, мати ФВ ЛШ не більше 35%, BNP не менше 250 пг / мл або NT-proBNP не більше і не менше 800 пг / мл, систолічний артеріальний тиск не менше 90 мм рт. ст. і, ще хоч одну додаткову об'єктивну ознаку важкої серцевої недостатності.
Науковці рандомізували 167 пацієнтів, які отримували сакубітріл/валсартан, і 168 пацієнтів, які отримували валсартан протягом 24 тижнів.
Середній вік пацієнтів становив 59 років, 27% становили жінки, 60% були білими, а середня ФВ ЛШ становила 20%.
Після фази обкатки препарату пацієнти вступали у фазу титрування дози протягом 4 тижнів, за якою слідувала фаза максимальної переносимої дози протягом 20 тижнів.
Жодне лікування не знизило медіанні рівні NT-proBNP нижче вихідного рівня протягом 24 тижнів.
AUC для пропорційної зміни рівнів NT-proBNP від вихідного рівня через 24 тижні була аналогічною для пацієнтів у двох групах лікування (P = 0,45).
Ефективність, переносимість і безпека препарату були однаковими в двох групах.
Ефективність лікарського засобу, що визначалася як сукупність днів, проведених поза лікарнею і вільних від серцевої недостатності, склала 111 днів в групі валсартану і 103 дня в групі ARNI (P = 0,45).
В середньому в кожній групі пацієнти приймали 48% цільової дози препарату, у 4% спостерігалося погіршення функції нирок і приблизно у 15% спостерігалася артеріальна гіпотензія. Однак у більшої кількості пацієнтів в групі сакубітрілу/ валсартану, ніж в групі валсартану, була гіперкаліємія (17% проти 9%; P = 0,035).
У чверті пацієнтів в кожній групі відмічалося передчасне припинення застосування досліджуваного препарату, у чверті були непритомність або запаморочення, і у 1% пацієнтів в групі валсартану, але ні в одного з пацієнтів в групі ІРАН не спостерігався ангіоневротичний набряк.
Ризики смерті від серцево-судинних захворювань (ССЗ) або госпіталізації від серцевої недостатності або госпіталізації тільки з серцевою недостатністю істотно не розрізнялися в двох групах.
Хоча сакубітріл/валсартан був схвалений для пацієнтів з серцевою недостатністю класу II-IV за NYHA на підставі результатів дослідження PARADIGM-HF, тільки 1% пацієнтів в цьому дослідженні мали серцеву недостатність IV класу за NYHA, тому науковці в LIFE націлилися пролити світло на застосування препарату у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду (СНзнижФВ).
У порівнянні з пацієнтами в PARADIGM-HF, пацієнти LIFE були набагато складніші, з більш низьким артеріальним тиском, погіршеною функцією нирок, нижчою ФВ ЛШ (фракцією викиду лівого шлуночка), більш вираженою ФП і більш високим вихідним рівнем NT-proBNP. У LIFE був більш короткий час застосування ліків з більш низькими дозами сакубітрілу/валсартану, і у цьому дослідженні порівнювався ІРАН з блокатором рецепторів ангіотензину (БРА) на відміну від інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) (еналаприлу).
Науковці зазначають, що це було дуже гарне інформативне випробування, яке підняло ще більше питань, які потребують подальшого вивчення.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org